Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Мова – це тонка, делікатна божественна матерія”. · 9 Письменницька пошта · с. 9сторінка оригіналу ↗

Спроби осягнення тривають

Слово Просвіти, №19 за 2021 рік

Дмитро ПАВЛИЧКО Це, безперечно, не роман, як дехто пише, це – Україна в окупації. Ворог не тільки узурпував владу, а й досяг, здавалося б, неможливого: в народу цілковито знищено пам’ять, він став елементарною біомасою. Іза такої ситуації група сміливців починає боротьбу за визволення. Цих сміливих людей в реальності нема, але вони, зі своїми прізвищами, вдачами названі в творі Юрія Щербака “Мертва пам’ять, голоси і крики”. Першою такою особою є Андрій Олександрович Закревський. Другою – генерал Балюк, провідник таємної організації українських патріотів. Третьою такою особою є “господар бару, хирлявий тихий хлопець Міля”. Четвертою особою є Григорій Матвійович Дрофа, якого називали в Нью-Йорку “Рудий Грицько” (“Hryshka the Red”). Сам Юрій Щербак про свою книжку “Мертва пам’ять, голоси і крики” пише: “Можна подумати, що йдеться про країну суцільних дебілів, проте це не так. Ідеться радше про країну людей із мертвою історичною пам’яттю. Країну політичних діячів з переважно паралізованою совістю, підступних і хитрих кидайлів. Країну, в якій спостерігається катастрофічне падіння освіченості за зростання загального числа університетських дипломів і зменшення рівня професіоналізму серед людей праці”. “Я стверджую, – пише Юрій Щербак, – всі описані в книзі події та персонажі існували, існують в реальному житті й існуватимуть так Василь ВЕЛЬМОЖКО У грудні 2022 року виповнюється триста років від дня народження геніального українського поета і філософа Григорія Савича Сковороди. До цього ювілею в одеському видавництві “Астропринт” вийшло цікаве й гарно оформлене білінгвальне видання “Осягнення Сковороди”, укладачем якого став відомий поет, перекладач, член Національної спілки письменників України Віталій Бошков, який народився в болгарсько-гагаузькій родині. Ошатне видання, гідне славного імені великого філософа. На твердій обкладинці – назва червоним і білим: “Осягнення Сковороди. Збірка поезій”, нижче – те саме гагаузькою мовою. На темно-фіолетовому тлі ненав’язливо проступає сюжет про козака Мамая з бандурою та конем – на обидві сторінки обкладинки. І наче сонце – бездоганно виконаний портрет Григорія Сковороди. До речі, в 2020 році Віталій Михайлович став лавреатом Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди “Сад божественних пісень” за науковий поетичний переклад однойменної збірки віршів Григорія Савича гагаузькою мовою. Поява такого перекладу – “це дуже символічно, бо Григорій Сковорода мав тюркське коріння (кримськотатарське), а гагаузька мова, як відомо, в одній групі з кримськотатарською”, зауважує автор, і налічується в ній більше двох десятків мов. Автор не вперше перекладає вірші українських поетів своєю рідною мовою і у вступному слові зізнається: “Під час перекладу українських віршів гагаузькою постійно ловлю себе на думці, що досить часто рядки українських поетів буквально лягають-перегукуються з рядками гагаузьких пісень, балад тощо…”. Гагаузи України завдяки перекладам свого земляка Віталія Михайловича мають можливість читати вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Василя Симоненка та Дмитра Шупти рідною мовою. Саме Дмитро Романович спонукав до перекладацького подвигу свого побратима – вперше в історії поетичного перекладу гагаузькою мовою перекладено “Сад божественних пісень” Г. С. Сковороди. У 2019 році В. М. Бошков отримав літературну премію імені Степана Олійника за переклади його гуморесок, видані окремою збіркою “Жарти нез олійниці” двома мовами – білінгвою. Так само в новій книзі тексти чергуються, змінюючи українську мову на гагаузьку. Він пишається тим, що: Вже гагаузи у руках тримають Плоди мого нелегкого труда! Згадуючи своє перше знайомство з творчістю Григорія Сковороди, Віталій Бошков поетичним рядком сказав: В моє життя ввійшов Сковорода, Тоді ще не здогадувався я, що то є знаком. І то були не просто слова, вони дали назву циклу віршів, присвяченого Григорію Савичу. Це признання поета стало розділом його нової книжки, виданої в тандемі з літературним побратимом Дмитром Шуптою, сковородинознавцем (земляком Сковороди – уродженцем Полтавщини), чия збірка “Осягнення”, яка вийшла до 275-річчя Г. С. Сковороди, стала частиною нового збірника. Ця поема об’єднує твори Сковородинівської тематики автора, у доробку якого майже 80 видань. Про книгу Дмитра Романовича залишив чудовий відгук президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергій Дзюба: “…Дмитро Шупта не стільки “пише про Сковороду”, скільки бачить його своїм героєм, не стільки розвиває його мотиви, скільки наділяє життям гіпотетичним, змушує оту одвічну загадку-символ Сковороди відкривати свої нові грані”. У цій книзі бачимо злиття автора і героя, коли автор немовби дивиться на світ його очима – дивиться ніби в трьохсотлітню далечінь, на минуле, і прагне проникнути в майбутнє, беручи до уваги наслідки минулого. Тоді починаєш розуміти, що ти вже увійшов у Сад Сковороди. Саме в цьому полягає чарівна влада містифікації мистецтва, яка є одним зі способів подолати час. Це є своєрідним тлумаченням Сковороди, продовження його візій, а може, і його місії. Оце, здається, і є поетовим осягненням Сковороди. Недаремно в одному з рубаїв Дмитро Шупта наголошує на тому, що в Україні є “три кити”, три пророки. Це вони стали носіями національного духу, без якого нам не подолати того складного шляху, де ми встигли зробити чимало великих помилок, відкидаючи рятівні творчі одкровення наших геніїв. Є, Україно, в тебе три кити. Ти з ними зможеш все перемогти: Сковорода, Шевченко з Шаяном – Твої сини, окрилені брати. Книжка-білінгва “Осягнення Сковороди” накладом лише 50 примірників, невдовзі може стати справжньою бібліографічною рідкістю. Той, хто спілкувався з “Осягненням”, відчує себе земляком і сучасником Сковороди, а також відчує свою приналежність до світу культури.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин