Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Бог не зміг вигадати нічого кращого і дав цьому, подібному до себе бешкетнику книгу, тобто Біблію”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Витоками Федунцевої долі

Слово Просвіти, №19 за 2024 рік

А феномен погляду здатен виникати навіть завдяки ґудзикам на вашій чи на моїй сорочці. Тож через те, що я аналізував твори Олеся Ульяненка за допомогою тілесно-міметичної методології, я був просто приречений на залучення до своїх роздумів як класичного, так і сучасного філософського потенціалу. Врештірешт, я і не особливо пручався, тим більше що перший літературознавець, себто Аристотель, взагалі вважається насамперед філософом. Звісно, я не порівнюю себе з Аристотелем (чи вже порівняв?!), але дуже часто пояснити нелогічні дії аж ніяк не дурних персонажів Ульяненка без такого філософського поняття, як трансгресія, просто неможливо. А якщо зважити на те, що, на мою думку, ідею трансгресії можна розглядати як філософську метафору фройдівської категорії сублімації, то ми знову повертаємося до тіла, бо, вибачте за блюзнірчий парафраз, але на моє глибоке переконання на початку було не слово, а Тіло, і Тіло було з Богом, і Тіло було Бог. – У другому томі ви розгля5 даєте стиль, жанр, сюжет, композицію, художню образ5 ність і хронотоп прози Олеся Ульяненка. З останнього особ5 ливо зацікавили розмірковуван5 ня стосовно топосу божевілля, присутнього в таких романах, як “Богемна рапсодія”, “Хрест на Сатурні”, “Жінка його мрії”. Постає одне делікатне питання: чи психічні розлади, на які страждають протаго5 ністи із згадуваних творів, ки5 дають тінь на самого автора? – Ні, однозначно не кидають! Бо Олесь Ульяненко і справді був божевільним – божевільним митцем! Таким самим божевільним, яким був Лотреамон, що його дві тоненькі книжечки віршів вийшли друком вже після його смерті, але який згодом перетворився на кумира сюрреалістів. Таким самим божевільним, яким був Джеймс Джойс, що спромігся у своєму романі “Улісс” зобразити внутрішній світ жінки не згірше жінки. Таким самим божевільним, яким був Генрі Міллер, який спробував заперечити літературу за допомогою самої літератури. Зрештою, список цих божевільних можна продовжувати до безкінечності, бо хіба нормальна людина буде жертвувати безцінними днями свого неповторного життя, аби чорними цятками літер пристрасно бруднити чистий простір аркушів білого паперу?! І все-таки… і все-таки без усіх цих божевільних наша цивілізація навряд чи могла б статися! Адже за великим рахунком ця цивілізація і почалась з того, що Бог, як подейкують, у благості своїй, ая думаю через відчай, який Він відчував тому, що навіть після вигнання людини з Раю все одно не знав, що робити з цим непослухом, – отже, Бог не зміг вигадати нічого кращого і дав цьому, подібному до себе бешкетнику книгу, тобто Біблію! А Олесь Ульяненко, за словом Є. Пашковського, лише “прагн[ув] поетичним словом, цим непроминущим світлом любови, вповільнити стрімководь земного часу”. Спілкувався Тарас ГОЛОВКО * Субститут – замінник або новий промисловий матеріал, виріб, який заміняє існуючий. ** Перпетратор – людина, яка вдається (свідомо чи несвідомо) до інцестних дій. *** Трансгресія – перехід межі між можливим і неможливим. Альона РАДЕЦЬКА, бібліотекарка відділу краєзнавства Хмельницької обласної універсальної наукової бібліотеки Нещодавно відбулася мандрівка “Витоками Федунцевої долі” в рамках обласного туру “Я жив, творив, спокутував, кохав..!” до 80-річчя з дня народження Миколи Федунця – поета, журналіста, члена Національної спілки письменників України і Національної спілки журналістів України, заслуженого працівника культури України, лавреата Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця, обласних літературних премій імені Тараса Шевченка та імені Володимира Булаєнка, Хмельницької міської премії імені Богдана Хмельницького, уродженця села Сушівці Білогірської селищної територіальної громади. Організаторами туру виступили: Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека, Хмельницький обласний літературний музей, Хмельницька обласна організація НСПУ та Хмельницька обласна організація НСЖУ. Під час мандрівки відбувся виїзд у Білогірську та Ямпільську селищні громади Шепетівського району. Делегація у складі Катерини Чабан – директорки Хмельницької обласної універсальної наукової бібліотеки, Василя Горбатюка – директора Хмельницького обласного літературного музею, Зої Філіпенко – завідувачки відділу краєзнавства та Петра Маліша – голови Хмельницької обласної організації НСПУ, побувала в селищі Білогір’я Шепетівського району, відвідала місцину, де знаходилася редакція газети “Радянське село”, де свого часу працював Микола Федорович на посаді відповідального секретаря. Тут друкувались його перші вірші, замітки, саме звідси почався шлях у велику літературу. Понад шість років трудився тут літератор. Спогадами про ті часи з присутніми поділилася Ніна Закордонець, яка його добре знала, як і її брат Володимир Рубашевський, котрий тоді також працював у редакції. Надія Кравченко, жителька селища Білогір’я, зачитала власний вірш, присвячений Миколі Федоровичу. Зустрів делегацію Юрій Загоруйко – секретар Білогірської територіальної громади та її мешканці, які висловили вдячність за вшанування пам’яті їхнього земляка. У свою чергу слова вітання прозвучали від Петра Маліша, який поділився спогадами про Миколу Федунця. Учасники мандрівки відвідали і малу батьківщину, село Сушівці, де народився та навчався в початкових класах Микола Федунець. Відбулася екскурсія до Сушовецького ліцею, перегляд музейної експозиції, яка тут діє, покладання квітів до меморіальної дошки, встановленої в пам’ять про літератора. Учасники мандрівки відвідали також селище Ямпіль. Тут Микола Федунець здобував знання у 9-10 класах місцевої школи, саме тут відбулося його утвердження як творчої особистості. В Ямпільському ліцеї відбувся вечір-спогад “Цей путівець – із Сушовець”, на якому виступили Катерина Чабан, Василь Горбатюк та Петро Маліш. До заходу долучився і класний керівник Миколи Федунця – Григорій Ситар, в минулому вчитель фізики і астрономії Ямпільської середньої школи. У телефонному режимі спогадами про поета поділився Микола Мигаль – колишній вчитель, який зараз проживає в Одеській області. На всіх локаціях мандрівки присутні говорили про патріотизм письменника, його любов до України, рідного села, української мови, про його простоту, людяність, почуття гумору, відкритість та готовність завжди прийти на допомогу ближнім. Звучали поетичні рядки, а також пісня на слова Миколи Федунця “Пісня про Ямпіль” у виконанні вчительки музики і мистецтв Ямпільської гімназії Олени Теребей та авторська мелодекламація вірша у виконанні Алли Бійчук, художньої керівниці Ямпільського селищного клубу. Линули пісні у виконанні Миколи Хоменка та Алли Бійчук. Обласний тур “Я жив, творив, спокутував, кохав..!” триватиме до кінця року і включатиме різні заходи, пов’язані із вшануванням пам’яті Миколи Федоровича Федунця.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин