Кінозал · “Питання повернення Криму – це справа і політиків, і військових, і кримських татар, і кожного з нас”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Що об’єднує українців і киримли
Слово Просвіти, №19 за 2024 рік
Про трагічну долю й історію кримськотатарського народу традиційно згадують 18 травня, у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Цей день нагадує нам, що можна знищити людей, але дух цілого народу – ніколи. Кримські татари – унікальний народ, який пережив страшні випробування: війни, депортацію, поневіряння, повернення в Крим і російську окупацію рідних земель у 2014 році. Коли ми говоримо: “Крим – наш! Крим – український!”, то що знаємо про звичаї, традиції, культуру й історію народу, який споконвіків живі розвивався, відчував та вболівав за рідний Кримський півострів, який становить частину України? Цікавим і самобутнім став культурно-мистецький проєкт “Шлях/Yol”, який покликаний відродити знання про кримськотатарську культуру, традиції, історію, мистецтво, освіту та релігію. Севгіль Мусаєва, головна редакторка “Української правди” зазначає: “Українці мають знати – у наших народів багато спільного і великий шлях спротиву імперії, яка намагалася знищити мову, культуру, звичаї та власне людей. На жаль, ми відкриваємо світ один одного вже після окупації Криму. Але я знаю, що ці знання зроблять нас сильнішими, культура кримських татар збагатить українську. Це нерозривні речі, як і чумацький шлях, який існував між півостровом та материковою Україною кілька століть”. Серед яскравих культурних постатей, що вболівають за долю свого народу, – Джамала, яка перемогла на Євробаченні-2016 з піснею “1944” і на весь світ через пісню розповіла сучасникам про трагедію свого народу. Ахтем Сеїтаблаєв, український актор, режисер, заслужений артист АР Крим, директор державного підприємства “Кримський дім”: “Про культуру потрібно й говорити, й щось робити для того, щоб культурологічний контент існував. Кримські татари не могли просто забути про культуру та згадати про неї лише у 2021 році. Якби ми почали цікавитися нею лише в 2021 році, нас би не існувало вже декілька сторіч. Ми постійно нею займаємося й наголошуємо на тому, що саме культурологічна складова і є надпотужним інструментарієм задля проговорення себе, задля самоідентифікації”. Кіно – це інструмент збереження національної ідентичності, культури, один із видів культурної дипломатії й документ національної пам’яті. Сучасний український кінематограф за останні роки, незважаючи на війну та повномасштабне вторгнення, зазнав значного розвитку й суттєво збагатився новими якісними кінострічками. Кримськотатарська тема в сучасному кіномистецтві – це особливе явище. Що об’єднує українців та кримських татар (киримли)? Причини та наслідки анексії Криму? Як російсько-українська війна впливає на взаємини кримських татар та українців? Саме ці актуальні наразі питання постають у кіномистецтві, у таких кінокартинах: “Хайтарма” (2013 р.), “Чужа молитва” (2017 р.), “1944. Крим. Депортація” (2019 р.), “Додому” (2019 р.), “Самоповернення в Крим” (2021). “Хайтарма” – перший крим5 ськотатарський повноформатний художній фільм і перша художня картина про депортацію крим5 ських татар. Режисер фільму і ви5 конавець головної ролі Ахтем Сеї5 таблаєв. Фільм створений на основі реальних подій і розповідає про сталінську депортацію кримських татар у травні 1944 року. Ця трагічна сторінка в історії кримськотатарського народу показана через погляд прославленого льотчика, національного героя кримських татар (і двічі героя радянського союзу) Амет-Хана Султана. Коли льотчик повернувся у свій будинок під час війни, держава на його очах виселила родину та звинуватила весь його народу співпраці з нацистами. Фільм уперше представили в Україні 17 травня 2013 року в сімферопольському кінотеатрі імені Тараса Шевченка, напередодні Дня жалоби за жертвами депортації кримськотатарського народу, а з 18 травня 2013 року фільм демонструвалася в кінотеатрах Сімферополя, Керчі, Білогірська, Феодосії, Судака, Євпаторії та Кіровського. Але, на жаль, до кінотеатрів на материковій Україні фільм так і не потрапив у прокат. “Хайтарма” порушує багато важливих питань, окрім провідної теми – депортації, тут зображується життя Криму у роки Другої світової війни, військові дії, стосунки в лавах червоноармійців, викриваються вади тоталітарної радянської системи та діяльність її каральних органів – НКВД. Глибоко й багатогранно показано у фільмі культуру кримськотатарського народу, їхній менталітет, переконання та навіть щиру віру в те, що Сталін не знає, які жахіття коїлися в Криму у травні 1944 року. Як згадується у фінальних кадрах фільму, в ході спецоперації 18-20 травня 1944 року із Криму в середню Азію, Сибір та на Урал був виселений увесь кримськотатарський народ, за офіційними даними – 194110 людей. У місцях виселення в перші роки померли від голоду і хвороб 109956 людей, що в 4 рази перевищує втрати кримськотатарського народу за воєнний період. Фільм А. Сеїтаблаєва “Хайтарма” є важливим свідченням про депортацію кримських татар і наслідки радянського тоталітаризму. Одним із небагатьох фільмів сучасного українського кіномистецтва про кримських татар став фільм Ахтема Сеїтаблаєва “Чужа молитва” (2017 р.). “Чужа молитва”, міжнародна назва “87 Children”, робоча назва “Її серце” – копродукційний іс5 торико-драматичний фільм ре5 жисера Ахтема Сеїтаблаєва. Прем’єра стрічки в Україні відбу5 лася 18 травня 2017 року. Фільм розповідає про молоду кримсько5 татарську дівчину Саїде Аріфову, яка під час Другої світової війни, ризикуючи власним життям, вря5 тувала 87 єврейських дітей, проте ця історія не підтверджується Яд Вашем. Фільм “Чужа молитва” розкриває багато актуальних проблем: ідентичності й історичної правди, висвітлення справжнього обличчя й людяності кримських татар, об’єктивне змалювання історії Другої світової війни, засудження й викриття загарбницької німецько-фашистської ідеології, висвітлення жорстокості сталінських поплічників радянської росії, НКВД, шо виявилися ще більшими ворогами для кримських татар, об’єктивна історія винищення єврейського народу у роки Другої світової війни під час окупації Криму фашистами, а найголовніше – цей фільм є гімном гуманізму, людяності й материнської любові, жертовності й милосердя, яке ми відчуваємо в особі головної героїні – кримської татарки Саїде. Саму стрічку “Чужа молитва”
Ахтем Сеїтаблаєв побудував досить просто, без важко зрозумілих ходів та заплутаних сюжетів, використовуючи дуже простий та не новий прийом розповіді-згадки. Але фільм від цього не став менш драматичним та емоційним, тому що розповідає про одвічні цінності: людяність та любов, сміливість та відданість. Потужний саундтрек – пісня Джамали “1944” – ідеальне доповнення до загальної атмосфери і кульмінаційного моменту – депортації кримських татар. Пісня у фільмі з’являється лише один раз – на фінальних титрах. Фільм актуальний, бо розкриває правду про характер, ментальність, спосіб життя і вчинки кількох націй – кримських татар, євреїв, німців, росіян. “Мені здається, у фільмі багато паралелей із сьогоднішнім днем. І я радий, що глядач їх зчитує і багато про це говорить”, – зазначає режисер. Глядачі не просто переживають і переосмислюють історію кримськотатарського народу в роки Другої світової війни, знайомляться з особливостями їх національної культури, а й усвідомлюють причини й наслідки війни, розвінчують справжнє імперське шовіністичне обличчя росіян. Окреме місце в сучасному кінематографі посідає драматичний фільм “Додому” (крим. Evge, англ. Homeword). Фільм Нарімана Алієва з Ремзі Біляловим та Ахтемом Сеїтаблаєвим у головних ролях вперше показали на 72-му Каннському кінофестивалі у програмі “Особливий погляд”. У 2019 році його висували як національного претендента від України на “Оскар” за найкращий фільм іноземною мовою. За сюжетом фільму кримський татарин – Мустафа (роль виконує А. Сеїтаблаєв), приїжджає в Київ, де оселилися двоє його синів після анексії Криму, аби забрати тіло старшого сина, який загинув в АТО, щоб поховати його у Криму, а також заодно повернути молодшого сина Аліма (в ролі Р. Білялов) додому. Батько із сином розмовляють кримськотатарською – це мова їхніх предків, батько Мустафа читає Коран, ми відчуваємо величезне бажання батька повернути синів до батьківської споконвічної віри та цінностей. Але водночас відчувається, як сильно змі-
А. Сеїтаблаєв, Н. Алієв, Р. Білялов
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
