16 Культура без провінції · “Я – лише частина команди, провідник ідеї спільного задуму. Глядачі – це мої чудові й чуйні партнери”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Арт-терапія від театру
Слово Просвіти, №19 за 2024 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Едуарда МЕЖУЛА
Під час війни особливо гостро відчувається зв’язок поколінь, переконані творці вистави. Прадавнє коріння закликає до відповідальності за рід, землю, життя і його продовження, за майбутнє. Жінка стає не просто захисницею, рятівницею, міцною опорою для чоловіків – в її тонкій особі прокидається провидиця, віщунка, знахарка. Тільки звернувшись до глибин таємничої природи, можна вижити й повернути до життя інших. Моновистава “Проста українська скіфська баба” є лавреатом ХХV Міжнародного фестивалю “Мельпомена Таврії” (2023), Міжнародного театрального фестивалю моновистав “Монологи над Ужем” (м. Ужгород, 2023), 53-го Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва “Вересневі самоцвіти” (м. Кропивницький, 2023). На 12+1 Відкритому театральному фестивалі “Homo Ludens” (“Людина, що грає”, 2023) колектив творців вистави нагороджено спеціальним дипломом за вагомий внесок та успішний гастрольний показ містами України в торуванні шляху нашої держави до перемоги; а також дипломом “Найкраща вистава про війну”. Виконавицю моновистави “Проста українська скіфська баба” Марину Васильєву експертна рада відзначила дипломом у номінації “Найкраща жіноча роль”. – 24 лютого 2022 року ми зрозуміли, наскільки змінилося наше життя, – наголосив директор – художній керівник Миколаївського академічного художнього драматичного театру, режисер-постановник вистави “Проста українська скіфська баба” Артем Свистун. – Миколаївська обласна рада підтримала рішення колективу видалити з нашої назви слово “російський”. Також ми повністю змінили концептуальний підхід до репертуару театру. У перші місяці війни театр призупинив основну роботу, і ми діяли як волонтерський центр. Працювали виїзними бригадами. Влітку 2022 року почали поступово повертатися до театральної діяльності. Зрозуміли, що нашу афішу потрібно наповнювати новими виставами. Вдячний керівниці літературно-драматургічної частини театру Марині Васильєвій, яка зуміла з великого роману Тамари Горіха Зерня зробити невелику п’єсу. Згодом вирішили, що вона гратиме в цій виставі.
Марина Васильєва
Нам потрібно було створити культурний продукт, який би за допомогою театральних засобів показував, що відбувається в Україні, починаючи з 2014 року – від Майдану, подій у Донецьку до сьогодення. Саме тому ми створили цю виставу. Символічно, що коли 22 вересня 2022 року ракета потрапила в будівлю нашого театру, то в моєму кабінеті вціліли тільки ікона та книга “Доця” Тамари Горіха Зерня. Ми не припиняли репетиційний процес, продовжували репетиції в укритті під час повітряних тривог та обстрілів. А 14 жовтня 2022 року зробили прем’єру цієї вистави. Облаштували підвальне приміщення на 40 місць. Камерна атмосфера цієї зали якнайкраще підійшла для моновистави. Вдячний нашій технічній команді, яка займалася звуком (звукорежисер Андрій Кльоцко) і світлом (художник зі світла Сергій Васильєв). Марина Вікторівна не грає, а живе на сцені. Щоразу проживає життя своєї героїні. Це спогади, емоції, інтерактив із залом, спілкування очі в очі. На прем’єру приїжджала авторка роману Тамара Горіха Зерня. Вона була задоволена постановкою, благословила наш проєкт. До речі, це було перше сценічне прочитання роману “Доця” в Україні. Художнім оформленням вистави є карта України, сплетена у вигляді захисної сітки. Сергій Васильєв знайшов для вистави хроніку подій, що відбувалися в Донецьку у 2014 році. Це унікальне відео, яке вже видалено з інтернету. Воно правдиво розкриває події, що відбувалися тоді в Україні. У кожному регіоні виставу “Проста українська скіфська баба” сприймають по-різному. Особливо болісні відчуття у людей із регіонів, дотичних до тих подій. Хочемо показати нашу моновиставу в кожному куточку світу. Вважаю, що вона особливо актуальна в час, коли активно ведеться ще й інформаційна війна. – Тамара Горіха Зерня принципово не дивилася текст інсценізації завчасно, – зазначила авторка інсценізації роману і виконавиця ролі в моновиставі Марина Васильєва. – У неї не було жодних побажань, окрім побажання успіху. Коли я телефонувала і запитувала: “Як ви бачите інсценізацію твору на понад 300 сторінок, з якого треба зробити моновиставу на 10 сторінок?”, вона відповідала: “Я хочу бачити те, що бачите ви. Як відчуваєте, так і робіть”. Цей образ для мене багато в чому автобіографічний. Мені навіть роман було важко читати, адже я народилася в Луганській області. Хоча виїхала звідти задовго
Миколаївський академічний художній драматичний театр представив у Києві виставу “Проста українська скіфська баба” за романом Тамари Горіха Зерня “Доця”. Її показали на сцені під дахом Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
