Суспільство · “Праця учасників “Петлюрівських читань”, працівників музею – це ще одна міцна цеглина у справжнє Велике Будівництво Української Душі”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Звернення учасників Х “Петлюрівських читань” до громадян Полтавщини, міської і обласної влади
Слово Просвіти, №19 за 2024 рік
Наш край, благословенна Полтавщина, дала Україні немало діячів науки, культури, учасників визвольної боротьби 1917–1921 років – козаків та старшин Армії УНР. І сьогодні тисячі наших воїнів, які сто років тому, віддають життя за нашу свободу і державу. Всі вони – і герої минулого, і герої сучасні – потребують нашої вдячної пам’яти в наших молитвах, увічнення у скульптурних пам’ятниках на вулицях і майданах наших міст і сіл. На тлі Української Революції 1917–1921 років, у полум’ї боротьби з агресією московських більшовиків височить постать великого нашого земляка, полтавця, творця Армії УНР Симона Петлюри. Боротьба українського народу з московською навалою поставила його “на чоло держави, – ім’я його козаками занесено було до найглухішого кутка українського, до найтемнішої хати”, як пише його сучасник і соратник Максим Славинський. З перших “Петлюрівських читань” у 1992 році його учасники ухвалювали звернення до влади – міської та обласної – про встановлення пам’ятника Симону Петлюрі в Полтаві. Рішення про встановлення йому пам’ятника було затверджене обласною владою ще у 2020 році на виконання Указу попереднього Президента – Петра Порошенка – “Про увічнення пам’яти борців за волю України у 1917–1921 роках”. Був проведений конкурс на краще архітектурне втілення пам’ятника, визначено переможця, міська Рада виділила землю. Та пам’ятника немає і по сьогодні. Нинішній Президент Зеленський Указу свого попередника не скасовував. І на сьогодні замовником встановлення пам’ятника залишається обласна державна (військова) адміністрація. Пам’ятник при добрій її волі міг би бути виготовлений і встановлений ще до широкомасштабного вторгнення. Сьогодні стає очевидним, що, на думку нинішньої влади, велична постать Головного Отамана військ УНР, голови Директорії УНР не заслуговує на вдячну пам’ять нащадків. І війна, що обмежує витрати обласного бюджету, – не виправдання. На заклик влади та патріотичної громадськості можна було б прийняти рішення про спільне фінансування виготовлення та встановлення пам’ятника. Та й чи так вже дорожить влада кожною копійкою для потреб армії. Ми переконані, що принаймні можна зекономити на певних неактуальних витратах і виділити кошти хоча б на виготовлення проєктно-кошторисної документації та твердо заявити перед всією Україною, що пам’ятник Петлюрі в Полтаві буде встановлено. Це свідчило б і про єдність українського суспільства, і про розуміння значення армії для захисту державності від зажерливого історичного ворога – московського імперіалізму, так, як це розумів Симон Васильович, пишучи знову-таки до нашого земляка Андрія Лівицького, що коли справа визволення з московського ярма відбудеться ще за його життя, то він “все робитиме, щоб мати десятки тисяч гармат і сотні тисяч гвинтівок”. І найголовніше. Встановлення пам’ятника під час великих випробувань нашого народу, коли москва принесла стільки горя і страждань, свідчитиме про непереможність нашого духу, безмежну довіру до нашої армії і безмежну віру в нашу перемогу над московським звіром.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
