Читацьке віче · с. 5сторінка оригіналу ↗
РЕФОРМА ПРАВОПИСУ
Слово Просвіти, №20 за 2005 рік
Про реформування українського правопису почали говорити ще наприкінці 80-их минулого століття. Але втрутився секретар ЦККПУ Л. Кравчук і, як кажуть, питання спустив на гальмах… У середині 90-их міністерські уми вже морочили голови студентам та школярам змінами правил орфографії та пунктуації. Однак із другим приходом до влади Л. Кучми питання правопису відклали до кращих часів. Щоправда, “Проект Українського правопису” за редакцією В. Німчука все ж таки в 1999 році з’явився, хоча мізерним накладом. У часи передвиборної кампанії 2002 уряд А. Кінаха зняв мораторій на питання українського правопису постановою № 198 “Про українську національну комісію з питань правопису”. Але, на жаль, склад комісії цією постановою було кардинально змінено. Із попереднього складу було виведено авторитетних учених, відомих мовознавців, професорів О. Пономаріва, А. Погрібного, І. Ющука, І. Вихованця, Н. Клименко, А. Бурячка, П. Чучку, а також усіх діаспорних членів комісії. Тобто, від справи розгляду українського правопису усунули саме тих учених, які відстоювали проект Німчука, що за ідеєю є дерусифікаційним. Своїм проектом академік Німчук намагався відтворити історичні фонетичні традиції, притаманні саме українській мові, взявши за основу так званий скрипниківський правопис 1928 року. Особливістю цього проекту єте, що в ньому враховано й ті фонетичні та морфологічні зміни, що склалися в мові від 1928 р. Наприклад, там, де правопис 1928 р. каже: “дифтонг “еі” в нових запозиченнях передаємо через “ай” (після л — “яй”, а не “ей”): Райн, Ляйпціг, проект 1999 р. залишає: Лейпціг, Рейн, мотивуючи написане традиційним. У ньому не знайдете й тих старих правописних норм, на які ще можна натрапити у правописі 1928 р. (кляса, філольогія). Таким чином, проект Німчука є синтезом українських історичних норм та традиційно усталеної розмовної мови. На противагу правописові Німчука в 2003 році з’явився український правопис, автори: В. Русанівський (науковий редактор), Б. Ажнюк, С. Єрмоленко, Н. Непийвода, О. Татаренко, Л. Шевченко. Його на засіданні комісії не розглядали, до публічної дискусії не допускали. В. Русанівський фактично запропонував ідею так званого реального правопису, на жаль, максимально зближеного з російським. Так що проблеми є. Час повернутися до реформ правопису як до важливої суспільної проблеми. Тим більше, коли при владі перший український Президент, і розуміє проблему. Я думаю, що вдосконалювати правопис повинні фахівці — філологи, але й серед нашого народу є багато мудрих людей, які мають право на власну думку. Думаю, що участь в удосконаленні правопису можуть брати і представники національних меншин України. Мусимо правописом захистити свою мову, адже наша Конституція поки що її не захищає.
z
Степан БОЙКО, м. Івано-Франківськ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
