Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · с. 5сторінка оригіналу ↗

А УКРАЇНСЬКОЮ Є ЩО-НЕБУДЬ?

Слово Просвіти, №20 за 2005 рік

Яйця зіпсувалися. Курей неможливо прогодувати — 50 тисяч вручну не прогодуєш. Корів без технологій важко доїти. Все розпродали. Перейшли на зернові. Проблеми з кредитуванням, оновленням техніки не дають можливості добре вести господарство. Заробітки впали. Люди виїжджають: жити бідно — нестерпно. Господарство занепадає. І таке — скрізь! Виходимо з автобуса. Бердянський автовокзал. Типове пострадянське приморське місто. Малоповерхове, стандартне, панельного забудування. Про міста прибульцям оповідають пам’ятники, історія, що їх шанують тутешні власті й мешканці. Що ж тут? Головна вулиця — бульвар Леніна, який закінчується великим монументом на приморській набережній. Люди сміються: вождь обернений спиною до міста і щось видивляється у морській далині. Чи не корабля для еміграції? Щодо приморської набережної. Тут це вулиця М. Горького. Уздовж головного бульвару розміщені пам’ятники О. С. Пушкіну, військовому моряку, мічману. Літнє кафе для відпочиваючих прикрашене корабельною гарматою. Оце такий Бердянськ — місто-курорт. Окремішнім є пам’ятник “бычку-кормильцу” — рибі, завдяки Вивіски на рекламних дорожніх щитах, дорожні покажчики — українською мовою. Рекламні вивіски на магазинах переважно російською. Зайшов у книжковий супемаркет на бульварі Леніна. Серед моря книг — 2 найменування українською. Це абетка і підручник молодшим школярам. Продавець на запитання: “Де ж книги українською, чи, можливо, пізніше підвезуть? — сказала, як відрізала: “Нет, и не предвидется!” Продавець газетного кіоска на прохання продати українськомовну першу чергу, української мови, української культури), — тоді й побачимо, чи живуть у Бердянську українці… А поки що, як передали по місцевому телебаченню, розпочали збирати в Бердянську підписи на підтримку законопроекту нашого “троянського коня” О. Мороза про надання статусу офіційної російській мові в Україні… Перед зворотною дорогою заглянув у газетний кіоск на бульварі Леніна. Побачив кілька київських російськомовних газет та місцеві “Азовський базар”, “Південна зоря”, “Бердянские ведомости”, “Азовский бульвар”. Їдучи додому, дозрів до того, що необхідно негайно скласти перелік заходів щодо законодавчого затвердження пріоритетів українського в Україні та дотримання цих заходів. Завжди. Без винятків і послаблень. Зробити цей висновок мене спонукало почуте й побачене за час поїздки в Бердянськ. Микола ВОВЧЕНКО, м. Київ z но з законом. На початку квітня пленум Івано-Франківської обласної організації НСЖУ порушив цю проблему і запропонував змінити підхід до державної мови і пісні в радіоефірі. А через тиждень відвідав нашу область віце-прем’єр із гуманітарних питань Микола Томенко і висловив своє бачення розв’язання цієї проблеми, яке зводиться до роздержавлення ЗМІ. “Приватизації державних і консультативних медіа особисто я не допущу”, — заявив він. У першу чергу, державним і комунальним ЗМІ потрібно висвітлювати інтереси країни, національну культуру, освіту, підвищувати духовність у державі. Приватні ЗМІ зароблятимуть гроші, але не в збиток національним інтересам. Поспіх може привести до втрати професіоналів, викликати зменшення надходжень від реклами. Але, як кажуть, поживемо — побачимо. Очевидно одне — і громадськість, і члени уряду шукають спільного вирішення питання щодо державної мови й пісні в рідіоефірі. z Степан БОЙКО, м. Івано-Франківськ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин