Мова єдина · с. 6сторінка оригіналу ↗
НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛОК
Слово Просвіти, №20 за 2005 рік
На жаль, нехіть до української мови у містах півдня України має давнє коріння. Це соціально-культурна проблема, яка вимагає всебічного делікатного вирішення. У переломні моменти історії це явище може спалахнути з новою силою, стати суттєвим гальмівним чинником державного будівництва. Тому повчально розглянути досвід українізації 1920-их років у внз південного заходу України.
ської мови. Надокучливе адміністрування підсилювало антиукраїнські настрої серед викладачів і студентства, призводило до формального засвоєння азів мови. Серед прийнятих до інституту в 1925—26 навчальному році тільки 77 були українцями, а решта — росіянами та євреями. Як наслідок, українізація у цьому внз виродилась в антиукраїнську стихію. Сильні антиукраїнські настрої були в Одеському інституті народної освіти. У 1923—24 роках українці тут складали лише 15 %. Незважаючи на це, впроваджується низка адміністративних заходів, яка кінцевим
Робота переможниці дитячо/юнацького конкурсу патріотичного плаката і малюнка “Палітра україн/ ського слова”, організованого ВУТ “Просвіта”, Марії Гермашевої. Про цей конкурс та його лауреатів читайте в наступному числі тижневика.
строком повної українізації визначила 1 вересня 1927 року. Але результати були невтішні. Лише 15 % книг у книгозбірні були українськими, тільки 25 % викладачів читали українською. Сформувалася група викладачів, серед них і ректори, які відверто вороже ставилися до впровадження української мови, — Губуш, Готалов, Элін, Самулєвіч, Хаїт. Посилювали антиукраїнські настрої в інституті й деякі рішення відомчої комісії з українізації, наприклад, рішення цілком українізувати в 1926—27 н. р. робітфак і перший курс інституту. Студенти, які не опанували української мови, склали вимогу про припинення читання лекцій українською професорами Свіренком та Лозинським. Останнім довелося поступитися вимогам студентів. Хоча на 1928—29 рік “українізація” була доведена до 75 % — на папері. Здавалося б, що найсприятливіші умови для впровадження української мови мали бути у сільськогосподарських вищих навчальних закладах. Однак це було не так. Невисокою була частка студентів-українців в Одеському сільськогосподарському інституті — 33 %. Стільки ж і викладачів, що володіли українською мовою. На засіданнях предметних комісій висловлювалися відверто вороже до українізації, не досить прихильною була й адміністрація. Наслідок — навіть у групах, де було 80 % студентів-українців, усі спілкувалися російською мовою. Вину за гальмування переходу на українську мову професура та адміністрація намагалися перекласти на студентів, кажучи, що тим подобається не своя мова, а російська. Нев кращому стані щодо українізації були сільськогосподарські внз, розташовані у сільській місцевості. Отже, сільськогосподарські внз півдня готували нове покоління носіїв російської мови для українського села. Войовничий опір українізації чинили у внз технічної освіти. У закладах такого профілю Миколаєва українців було 220. У той час як євреїв було 285, а росіян — 253. У Миколаївському вечірньому робітничому технікумі студенти вимагали викладати російською, бо, мовляв, на роботі їм доводилося мати справу з російськомовними працівниками. Такі настрої мали тут відповідне етнічне підґрунтя. Досить сказати, що лише троє педагогів у цьому технікумі були українцями. Проти українізації виступила значна частина студентів Одеського політехнічного інституту. Усе ж студенти не настільки вороже ставилися до впровадження української мови, як професура. Жорсткий опір чинили кадри, що сформувалися ще в дореволюційні часи. Так, професор Одеського інституту народного господарства П. Толстой на засіданні відомчої комісії 17 квітня 1928 року заявив: “Стан із вирішенням національного питання вважаю насильництвом, а товаришів, що перейшли на викладання українською мовою, — ренегатами”. Інший професор ОІНГ Сухов на запитання українською мовою відповідав турецькою. Ще один професор того ж внз Готалов вдавався до такої образи: лекції читав українською, а наприкінці казав: “А тепер я вам викладу цю саму лекцію людською мовою”, — і дублював російською. Більша ж частина викладачів виступала не так відверто, а нама-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
