Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · с. 7сторінка оригіналу ↗

ДОПОМОЖЕ ГУМАНІТАРНА ДЕРЖАВНИЦЬКА ПОЛІТИКА

Слово Просвіти, №20 за 2005 рік

Цією публікацією ми запрошуємо всю українську громаду до обговорення однієї з наших найболючіших гуманітарних проблем. До власних роздумів додаємо лист жінки, родини якої торкнулась названа біда, а також відкритий лист громадських організацій Луганщини до високопосадовців, які могли б сказати з цього приводу своє вагоме державницьке слово. КОМЕНТАР На прикладі Луганщини бачимо, що нашу молодь, починаючи з дитсадка, виховують сірою, аморфною масою, яка не відчуває причетності до української нації. За винятком поодиноких ентузіастів, вихователі навчальних закладів проводять заходи, абсолютно позбавлені національного колориту, як-от: День святого Валентина, День гумору, дні вшанування пам’яті молодогвардійців, афганців, Міжнародний жіночий день 8 березня, День Перемоги, день народження В. Даля і О. Стаханова, КВК тощо. Навіть побіжно у виховній роботі не згадується день народження або день перепоховання Тараса Шевченка на українській землі, інші події національної історії та культури. Серед обов’язкових систематичних (щотижневих) заходів назвемо учнівські й студентські дискотеки, де молодь під супровід далеко не національної і не класичної музики “відривається”, “ковбаситься”, палить, вільно вживає алкоголь і навіть наркотики. Кажуть, що поблизу шкіл, де проводяться дискотеки, “добрі” бабусі торгують саморобною горілкою з додаванням хімікатів, наприклад, димедролу, — аби молодь отримала повний “драйв”. Навчальні заклади завдяки дискотекам поповнюють свій бюджет: вхід сюди платний. Негативні результати такого “виховання” молоді очевидні. Тому і не рекомендуємо інтелігентним людям підходити близько до груп молодих людей, яким минуло 10 років, адже вони спілкуються переважно нецензурною лексикою. Уже не тільки в місті, а й у селі, яке традиційно було осередком української культури й духовності, діти без сорому ходять із пляшкою пива і цигаркою. Моральна та інтелектуальна деградація молодого покоління — нашого майбутнього — досягла критичної межі. Ще одне соціальне лихо — здобуток років незалежності — комп’ютерні ігри та гральні автомати. Це стало бізнесом, і досить успішним, інакше подібних закладів не було б так багато. У бездуховному денаціоналізованому суспільстві молодь може прагнути одного: швидкого збагачення, красивого життя. Такий шанс, на думку молодих (і не тільки) людей дають їм гральні автомати, на яких можна без жодних фізичних та інтелектуальних зусиль виграти велику суму грошей (останнє є підставою для віднесення гральних автоматів до розряду азартних ігор). Фото Ганни Оборської Величезна кількість гральних закладів переконує в тому, що ліцензійні умови для їхнього створення й утримання надто ліберальні. Цьому є пояснення: великий відсоток від прибутку йде в бюджет держави, а це — пенсії, стипендії тощо. Та й господарям вигідно, інакше б вони займалися іншим видом підприємницької діяльності. Зауважмо, що на наше звернення до Луганського обласного статистичного управління ми отримали відписку про те, що офіційного обліку таких закладів немає. Отже, зацікавлені в поширенні грального бізнесу дві сторони: самі бізнесмени і... держава (!!!). У п. 2 § 2 Інструкції про умови і правила провадження підприємницької діяльності зі створення та утримання гральних закладів, організації азартних ігор та контролю за їхнім дотриманням сказано, що допуску гральний заклад заборонений особам, молодшим 18 років. На практиці — грають в автомати саме ті, кому ще немає вісімнадцяти. Психологи стверджують, що в дітей, які грають в азартні ігри, формується емоційно нестійкий характер і водночас розвивається психічна залежність від автоматів — свого роду наркотику. Наше спілкування з батьками, чиї діти відвідують гральні заклади, показує, що такі сім’ї (а їх із кожним днем стає все більше) мають одні й ті ж і, на жаль, не розв’язувані проблеми. Підлітки, що грають, втрачають контроль над своєю поведінкою, стають безвідповідальними і заради виграшу готові йти на все, навіть на злочин. Урешті-решт, вони стають ізгоями суспільства. Про кількість психічних захворювань і кримінальних злочинів підлітків, які відвідують комп’ютерні клуби і гральні автомати, могла б свідчити неоприлюднена статистика психлікарень і виправних закладів. Отже, у програші від такого бізнесу — всі ми. Чи повернеться держава обличчям до хоч і здеградованого, але свого суспільства? Проблема, яку ми порушили, без сумніву, не є суто нашою, реґіональною, вона — загальноукраїнська. Сама собою виникає історична аналогія: ще в XVII столітті комусь було вигідно морально знищувати українців. Тоді це робилося в корчмах, сьогодні — в закладах із гральними автоматами. Можливо, всім миром ми зможемо цю проблему розв’язати і врятувати нашу молодь і майбутнє нашої нації. Якщо держава не хоче цього робити зверху, демократизуймо державу знизу, поки на це ще є надія! Ірина МАГРИЦЬКА, доцент кафедри журналістики Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, член УРП “Собор” z гальносвітових процесів. Наприкінці зустрічі шановний пан посол подарував просвітянам Луганщини невеличку книгозбірню з книжок, виданих українцями у діаспорі, а також комплекти канадської та британської преси. Учасники зустрічі переконані в необхідності та реальній можливості продовження діалогу з канадською стороною, зокрема представниками громадськості, української діаспори в Країні Кленового Листка. Доказом такої переконаності можуть бути вже традиційні щорічні відзначення канадських національних свят та Дні Канади в Українсько-канадському центрі “Відродження”, що проводяться Луганським обласним об’єднанням “Просвіти” та викликають величезний непідробний інтерес громадськості нашого краю. Сторінку підготував Прес-центр Луганського обласного об’єднання товариства “Просвіта” z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин