Суспільство і ми · с. 10сторінка оригіналу ↗
«СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ХРЕСТ»
Слово Просвіти, №20 за 2005 рік
Проблема смерті — одна з найстаріших серед проблем, які поставило перед собою людство. Сучасні досягнення теоретичної біології (і геронтології, яка є одним із її розділів) свідчать про те, що явища життя, старіння і смерті можуть (і мусять) входити в єдину науку, яка вивчає всю сукупність процесів становлення, розвитку і загибелі організму. “Будь-який успіх у вивченні смерті є одночасно успіхом у вивченні життя”, — писав сімдесят років тому видатний український учений О. В. Нагорний, дослідження якого значною мірою визначили подальший розвій геронтології.
Фото Г. Оборської
Загальна й медична демографія — наука, що вивчає народжуваність і смертність, — у 20-их і першій половині 30-их років минулого століття була одним із плідних напрямків у роботі Української Академії Наук (УАН), а Демографічний інститут УАН здобув міжнародний авторитет. Проте перепис населення в січні 1937 р. викрив катастрофічні демографічні наслідки голодомору 1932—1933 рр. і викликав політичний скандал. Результати перепису “скасували”, демографів репресували, інститут закрили. Сяк-так демографічні студії знову почали оприлюднюватися лише через 40—50 років. Сьогодні маємо кілька авторитетних дослідницьких центрів. Маємо, бо мусимо їх мати не лише з огляду на академічну поліфонію. Соціально-економічні проблеми, які супроводжують перехід України від тоталітаризму до демократичного суспільства, спричинилися до системної демографічної кризи, вона стала загрозою для національної безпеки. Зменшення народжуваності при одночасному зростанні смертності — засаднича характеристика того, що діється. Хрести, а не хрестини… Нарисувавши динаміку цих показників на одному графіку, побачимо, що дві лінії перетинаються, як діагоналі чотирикутника. Це й спричинилося до скорботної аналогії, яку запровадили у вжиток західні демографи: “Слов’янський Хрест”. Щоправда, поглянувши на теперішню ситуацію в Польщі, Чехії, Словаччині чи Словенії, пересвідчимося, що власне слов’янського цей “хрест” має мало. Він віддзеркалює лише соціально-економічну убогість тоталітарних і посттоталітарних режимів. У середньому на
400 тис. осіб щороку в Україні стає менше… Таблиця 1 дозволяє побачити, про що, власне, йдеться. Тривалість життя залежить, поперше, від структури смертності за причинами (наприклад, серцево-судинні хвороби чи інфекційна патологія), по-друге, від середнього віку тих, що померли. Назагал від інфекцій ідуть із життя люди молодого та зрілого віку, тоді як інфаркти чи інсульти частіші в старшому. “Слов’янський хрест” значною мірою ґрунтується на “помолодшанні” всіх причин смерті внаслідок несприятливих умов та способу життя. Одним із віддзеркалень цієї закономірності є різниця між чоловіками та жінками. Чоловіки не доживають до жіночих стандартів у всіх країнах, і це базується на біологічних особливостях Єви. Проте Адам — якщо він палить, п’є і працює на небезпечній роботі чи встановлює “конституційний лад” у Чечні, — має додатковий ризик ранньої смерті. Усі демографічні процеси взаємно залежні один від одного і від тих характеристик суспільного господарювання, які не належать до компетенції демографів. Системна “закільцьованість” причин і наслідків створює певні труднощі для аналізу. Виокремлення окремих складників системних процесів — не проста справа. Розвиток (і саме існування демографії) спирається на статистику й математичну статистику. Перша — наука про облік населення чи його окремих груп (мігрантів; тих, що народилися чи померли тощо). Друга — матстатистика — з обліком не має нічого спільного і є одним із розділів математики. Зокрема її використання дозволяє дослідити витоки реґіональних демографічних відмінностей. Вони в нас
Таблиця 1. Середня тривалість життя (роки) в Україні,
деяких країнах СНД і розвинених країнах світу
Все населення Чоловіки Жінки Різниця неприродно великі, що саме по собі свідчить про кризові явища. За смертністю від окремих причин відмінності між окремими адміністративними територіями сягають 2— 3—5 разів; може скластися враження, що йдеться про реґіони різних держав. Умовно задовільною можна вважати ситуацію в АР Крим, областях Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Миколаївській, Рівненській, Тернопільській, Харківській та Чернівецькій, а також у містах Київ та Севастополь. Гірша картина на Житомирщині, в Запорізькій області, на Київщині, Кіровоградщині, Одещині, Полтавщині, Сумщині, Хмельниччині та Черкащині. Гостра (власне, катастрофічна) ситуація склалася в областях Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Херсонській та Чернігівській. Що стоїть за реґіональними відмінностями: чому, скажімо, Львівська область і Луганщина є “антиподами” не лише в географічному сенсі, а й за багатьма демографічними показниками? Відповідаючи на ці запитання, ми з колегами провели розрахунки впливу економіки кожної з 27 адміністративних територій на демографічні розбіжності між ними.
Таблиця 2. Сукупний внесок (%) деяких чинників у реґіональні варіації демографічних показників
Таблиця 2. Сукупний внесок (%) деяких чинників у реґіональні варіації демографічних показників
Економіка
Народжуваність
44,8
Смертність від усіх причин
59,6
Смертність від хвороб серця і судин
33,9
Смертність від пухлин
46,0
Смертність від нещасних випадків
35,6
Смертність від хвороб органів дихання
10,3
Смертність від інфекцій
18,6
Якби реґіональні варіації залежали ЛИШЕ від економічних чинників, показник їхнього впливу (математики кажуть “коефіцієнт детермінації”) сягав би 100 %. Насправді ж, як свідчить таблиця 2, вісім узятих до уваги найголовніших економічних характеристик мають набагато менший сукупний вплив (від 10 % до 60 %). Відтак на “позаекономічний демографічний ресурс” припадає від 90 % до 40 % міжреґіональних розбіжностей. І що ж це за ресурс? Поговоримо про два з восьми використаних економічних показників: грошові доходи і грошові видатки населення в перерахунку на одну особу. Чи добре мати багато грошей? А це залежить від того, як вони зароблені й на що їх витрачають. Якщо йдеться про заробітки на виробництві за застарілою технологією (там, де вибухає метан, чи там, де їдуча “хімія” фактично є технологічною нормою, а не відхиленням від неї), то за таку роботу платять грубішими грішми, а за такі гроші треба платити здоров’ям. Якщо — до того ж — заробіток витрачається на тютюн, алкоголь і наркотики,
а вони, в свою чергу, провокують кримінал, нестабільність сім’ї і розпусту, — то яке вже тут здоров’я… Для оцінки соціальної марґіналізації (люмпенізації) ми використали реґіональні показники злочинності та інфікованості ВІЛ/СНІДом. Горе нам, але саме найгрошовитіші індустріальні реґіони (за винятком Києва) — найпроблемніші з багатьох точок зору, а з демографічної, — насамперед. Нелюдські умови праці, вбивча екологія (пухлини), побутові, дорожні та кримінальні нещастя, пияцтво й “наркота” забирають багато життів — переважно молодих, переважно чоловічих. Другий стовпчик табл. 2 віддзеркалює справжню, а не псевдоетнічну сутність “слов’янського хреста”: 60 % реґіональних розбіжностей щодо загальної смертності і 50 % — щодо тривалості життя зумовлені не браком грошей, а такою поведінкою, яка свідчить радше про брак розуму. Що робити? Перше: маємо усвідомити, що за рахунок економічних важелів підвищити народжуваність не можемо, як не може цього зробити багата Європа. Німеччина рятується від депопуляції іміграцією турків, Франція — виходців із Північної
Люмпенізація
33,9
67,8
16,7
40,6
54,7
7,7
50,6
Африки, Велика Британія — мешканців з Індії та інших країн вікторіанської імперії. 8,5 тис. гривень на пелюшки, які дає новонародженому нова влада, — безумовне благо, але недостатнє для “бебі-буму”. Справжня ціна за продукування людини і громадянина від метрики до паспорта набагато більша (не кажучи вже про моду на бездітну чи однодітну сім’ю, яка віддзеркалює глибинні зміни соціальної психології і не винятково економічною проблемою). Друге: мусимо знати, що, сягнувши західних стандартів із високою тривалістю життя включно, матимемо “їхні” проблеми. Зростаюча кількість пенсіонерів, величезні витрати на “соціалку” та медицину, напруження в системі “робітники—утриманці”, підвищення пенсійного віку… За все треба комусь і чимось розплачуватися. Третє: майбутні печалі, лишивши майбутньому, мусимо шлях до них розпочинати сьогодні. Висока смертність (і надсмертність молодих чоловіків) має не лише економічні, а й соціально-психологічні еквіваленти. Безперспективність спричиняється до викривленої життєвої оптики, внаслідок якої людина не розрізняє предметів, віддаленіших, ніж торговельний кіоск чи кнайпа. Хто бачить далі, втікає за кордон; “бригада” й “авторитет” стають привабливими через “повноту життя”; валютна повія — це “круто”… Зазирнувши в довідники, можемо дати “локальні” рекомендації щодо покращання демографічної ситуації. Так, для Донецької обл. це, насамперед, зменшення смертності внаслідок нещасних випадків, отруєнь і травм; для Київщини й Кіровоградщини — зниження смертності від злоякісних новоутворень; для областей Волинської, Івано-Франківської та Львівської — зменшення кількості смертей від хвороб органів дихання і т. ін. Такі рекомендації назагал є коректними, але їхня цінність невелика: за поодинокими винятками жодна проблема не може бути вирішена на місцевому рівні. Рекомендації загальнодержавного плану, боюся, розчарують читачів своєю прозаїчністю і відсутністю чогось подібного до магічної палички (як упродовж десятків років вони не зачаровують високих посадовців, котрим демографи складають свої меморандуми). Світова практика свідчить про кілька основних шляхів зниження смертності. Перший — повна (чи майже повна) ліквідація тих захворювань, ліквідувати які дозволяє сучасна медична наука. Йдеться, передовсім, про інфекційні хвороби. Другий — така організація життя громадян і роботи рятувальних служб, яка зменшує до можливого мінімуму побутовий дорожній і виробничий травматизм. Третій шлях — “відтискування” на якомога пізніші вікові терміни смертей, зумовлених старінням (провідними серед них є серцево-судинні захворювання і рак). Бажаною є одночасна реалізація всіх шляхів і засобів. Проте найчутливішими до вкладання державних грошей (і найефективнішими з огляду на молодий вік потенційних жертв) є перші два підходи. Весь світ має проблеми з туберкульозом і СНІДом, у кожній державі люди гинуть за кермом чи під колесами авто, але те, що діється в Україні, не лише наше лихо, а й наша ганьба. Кожний рік, на який ми хочемо збільшити тривалість життя, коштує або дорого, або дуже дорого. Проте йдеться не лише про гроші. Не в останню чергу потребуємо таких змін у світогляді людей, які спонукали б цінувати здоров’я і життя принаймні не менше, ніж тютюн і алкоголь. Ще 200 років тому Г. Шторх писав: “Вважаю за аксіому, що число народжених і число померлих є в безперечнім співвідношенні з фізичним, політичним та моральним станом людності”. Ця аксіома лишається неспростованою.
Володимир ВОЙТЕНКО, професор
z
Середня тривалість життя 27,2 51,3
Україна 68,2 62,6 74,1 – 11,5
Російська Федерація 64,8 58,5 72,0 – 13,5
Білорусь 68,0 62,3 74,1 – 11,8
США 77,0 74,0 80,0 – 6,0
Італія 79,0 75,7 82,1 – 6,4
Швеція 79,6 77,1 82,0 – 4,9
Японія 82,0 78,0 85,0 – 7,0
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
