Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про8читання · с. 13сторінка оригіналу ↗

Читання журналу має бути роботою, від якої дитина отримує насолоду.

Слово Просвіти, №20 за 2005 рік

який звався так: “Кіт Тараса Шевченка несе Тарасові його кобзу”. Отака цілком дитяча логіка: якщо в Шевченка був кіт, то цей кіт, ясна річ, міг нести Шевченкові тільки найнеобхідніше — кобзу. А всім відповісти, на жаль, неможливо. У кращі “Соняшникові” часи Галя Кирпа вела відділ листів і писала діткам від імені Соняшника. Одна дівчинка навіть колись написала: “Соняшнику, якби ти не був хлопчиком, я б тобі зізналася, які два хлопчики з нашого класу мені подобаються”. Зрештою, “Соняшник” завжди проводить конкурси для своїх читачів. Ось цього року автори найкращих оповідань, казок, розповідей, віршів і малюнків стануть лауреатами “Соняшника” й отримають премію пані Марії Фішер-Слиж. А ще є конкурс малюнків, фотографій та історій про домашніх улюбленців “Mrs. Няв та Ms. Гав”. — Як почали працювати з “Тези/ сом”? — Прийшов до редакції молодий симпатичний хлопець, сказав, що його звуть Володя Брискін і що його десятирічний син любить “Соняшник”, і запропонував нам співпрацю. Ми погодилися. Я беру участь в оцінці їхніх творів. Для мене важливо, щоб кожна книжка була подією. У Володі незамулений погляд, можливо, тому, що він не з літературної тусовки. Він дуже відповідальний і працьовитий. Це — Ага. Суперагент — це деякою мірою я. Хоча в своїй прозі я здійснюю свої дитячі мрії. Це моє знаряддя боротьби зі злом. — Любите ризикувати? П’ять років тому Вас було відсторонено від ефіру на Першому каналі Національ/ ного радіо “завдяки” передачі із Євге/ ном Сверстюком про Василя Стуса. Ви не побоялися звинуватити Вік/ тора Медведчука в непорядності й відсутності будь/яких моральних за/ сад. Це ж був досить великий ризик — особливо в той час, коли Медвед/ чук був спікером Парламенту? — Я знала, що це так не минеться. Але для мене Євген Сверстюк завжди був взірцем. Ще відтоді, коли я вперше у свої 15 років прочитала його заборонену книжку “Собор у риштуванні”. І дати змогу висловитися Сверстюкові було для мене честю. І було важливо, щоб це почуло якомога більше людей. — Розкажіть про своїх учителів. — Я вдячна долі за знайомство з талановитою письменницею Вірою Вовк. Мені тоді було тринадцять і пані Віра ненадовго приїхала в Україну з Бразилії. Дивно, але саме людина, яка приїхала з Бразилії, змусила мене подивитися на проблеми, що існували тоді в Україні, іншими очима. Я вдячна, що зустрілася з Євгеном Гуцалом. Без його підтримки і віри в мене я б, певно, ніколи не наважилася публікувати свої твори. Вдячна долі за своїх батьків. У нашій сім’ї ніколи не було пристосуванства і брехні. — В одному з інтерв’ю Ви сказа/ ли, що захоплюєтеся буддизмом, Ін/ дією. Наскільки велике це захоплен/ ня і які цікавинки у Вашому житті спровоковані ним, окрім супераген/ та в позі лотоса? — Уся моя творчість — це наслідок цього. (Сміється). А якщо серйозно, то ідеї буддизму, яким я цікавилася ще в зовсім юному віці, і до яких мене багато в чому долучили книжки Олеся Бердника, якось змінили мою непримиренну натуру. — Є вже ідеї, а може, й текст нової книги, яку дітлахи сприймуть із не меншим захопленням, ніж “Су/ перагента 000”? — Моя “Помаранчева планета”, повість, назву якої я зараз, певно, мушу змінити. Дуже не хочеться, аби мене звинуватили у кон’юнктурництві. Хоча свою повість я написала ще до початку Помаранчевої революції. Видавати цей твір буде “Тезис”, бо, на мою думку, його працівники гарно й професійно видають і головне — популяризують дитячу книжку, а не нарікають на тяжку долю над чаркою горілки, забиваючи склади нереалізованими накладами книжок. — І наостанок — що для Вас, письменниці, редактора журналу, є найбільшою нагородою? — Щоб у нас був великий-великий наклад і щоб нас читало багато-багато дітей. Щоб не треба було воювати за кожен кіоск, де чомусь “Соняшник” ховають під ляду. Щоб не треба було воювати за кожен метр орендованого приміщення. Щоб було трохи більше грошей і менше проблем. Щоб держава зрозуміла, що для того, аби були дорослі патріоти, треба починати виховувати патріотизм змалечку. А дитячий журнал тільки тоді виконує своє головне завдання, коли він може формувати смаки дітей, позитивно впливати на їхній світогляд, заохочувати їх до творчості. І для цього журнал мусить бути масовим, видаватися щонайменше 100-тисячним накладом. Але я абсолютно впевнена, що так воно й буде. Бо навіщо тоді стільки радощів і страждань, стільки відкриттів і злетів при підготовці кожного нового числа “Соняшника”? Записала Марія КРИШТОПА z

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин