“Правда, що присяга-таки велика річ”. Леся Українка · с. 5сторінка оригіналу ↗
ЯКІ ВІДЗНАЧАЄМО ЮВІЛЕЇ?
Слово Просвіти, №20 за 2007 рік
Борис МАНЖЕЛА, козак із діда-прадіда
На Сумщині останній період був переповнений подіями з історії Українського козацтва, пов’язаними з давньою гетьманською столицею Глуховом. Тут 3 березня 1669 року обрано гетьманом Лівобережної України Дем’яна Многогрішного. 4 березня 1750 року тут же обрано й останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Тема козацтва, як на мене, дуже актуальна зараз саме тому, що заполітизований народ уже не вірить депутатам і різношерстим партіям. Теплиться якась надія ще на церкву та Українське козацтво, бо кращого чинника для виховання молодого покоління нашої держави годі й шукати. Але спершу про ювілейні дати. Поперше, якщо вже відзначати 300-річчя Глухова як гетьманської столиці, приурочивши це до приведення до присяги царського поплічника, стародубського полковника Івана Скоропадського у славному Глухові-граді 6 листопада 1708 року російським самодержавцем Петром І (при ще діючому гетьманові України Іванові Мазепі, бо, бач, він уклав угоду з Карлом XІІ), і у тому ж Глухові було одночасно Мазепу піддано анафемі — то виникає слушне запитання: що ми будемо святкувати? Знущання російського царату над Україною, яка посміла вийти з-під опіки Росії, та початок анафеми над Мазепою, яка затягнулася на 300 років. По-друге. Куди подінемо такий історичний факт, що на початку березня 1669 року в тому ж Глухові зібралася козацька Рада, щоб обрати гетьманом Дем’яна Многогрішного. Виходить, що ми укорочуємо нашу історію, зменшуючи їй віку (гетьманській столиці зокрема). Тому варто було б уже відзначати не 300-ліття, а 340-річчя гетьманського Глухова. Чи не виконуємо сліпо замовлення Держдуми Російської Федерації, яка вже почала гучну кампанію помпезного святкування 300-річчя перемоги російського війська Петра І під Полтавою над шведами та “мазепинцями”? Чи, може, святкуватимемо 300-річчя знищення Меншиковим 21 тисячі мешканців Батурина разом із кривавою розправою над майже тисячею української старшини-мазепинців, яку 26 листопада 1708 року учинив особисто цар-сатрап Петро І у нашому Лебедині? Бо вже почалося (а може, й не закінчувалося) відверте цькування збоку шовіністів різних мастей нашої історії та гетьмана Івана Мазепи. Гей, патріоти, де ви? Звичайно, можна і треба вчитися на своїх помилках і поразках, а тому вже зараз потрібно проводити на державному рівні контрпропаганду тій же шовіністичній пропаганді. Так ми можемо викрити причини, які призвели до невдачі державницьких намірів гетьмана Івана Мазепи. А ці причини ми знаємо: це і підлі доноси Кочубея та Іскри, які вони подали письмово царському уряду. Це і відмова полковника Івана Скоропадського та Сумського отамана Кондратенка (уже зросійщеного Кондратєва) пристати до Мазепи та виступити в оборону України разом. Варто уважно прочитати всі ті 33 статті доносу зрадників-яничарів (М. Костомаров “Гетьман Іван Мазепа”, с. 227—247, Київ. 1993 р.; Военно-исторический журнал; ч. 2 — 1991 р., стор. 62). Варта уваги й доробка місцевого краєзнавця Миколи Карпенка “Гетьман Іван Мазепа як будівничий Української Держави”. Щодо інших заходів — то це і 375-та річниця з дня народження та 300-річчя пам’яті І. Мазепи, 350 років пам’яті Богдана Хмельницького, 350 років славної Конотопської битви Івана Виговського, 350 років із дня заснування Сумського слобідського полку, відзначення гетьманської столиці Глухова та інше. Треба гідно вшанувати пам’ять полеглих у Батурині та замучених у
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
