“Правда, що присяга-таки велика річ”. Леся Українка · с. 5сторінка оригіналу ↗
ПОЧНІМО З СЕБЕ
Слово Просвіти, №20 за 2007 рік
Дмитро ЗАХАРЧЕНКО, м. Київ
Джон Бернал — англійський учений-атомник і борець за мир, ще півсотні років тому говорив, що якщо розпочнеться світова війна, то вона буде атомною, а відтак загине принаймні третина людства, а решта буде приречена на віки спадкового слабоумства. Це стосується не тільки чиновних, грошовитих, які на тлі вітчизняного і всесвітнього содому нагнітають дестабілізацію. І багаті плачуть, коли народжують дітей-калік, чи калічаться, гинуть від терору, невиліковних хвороб. Це стосується і дрібних шашелівгромадян України, які кричать-лають владу, а самі не хочуть економити, наприклад, газ і не тільки. Коли за темної пам’яті Союзу якась “біла ворона” серед суспільного злодійства, марнотратства закликала злодіїв схаменутися, то часто чула: “Держава багата, всім і надовго вистачить!” Нині від марнотратників, навіть у столиці, не диво почути: “Хіба я дурний, щоб економити газ, коли у мене лічильника нема!” І це в середовищі дуже дипломованих! Не відстають від столичних марнотратників і селяни, ті, що свідомо перевитрачають газ, аби зберегти субсидії, а у дворі гниють дрова, а в хаті іржавіє плита, а з дров тепло безкоштовне! Чистіше, здоровіше від газового. І попіл — ласощі для картоплі, щоб була вона не гидотою, як тепер. Але ж поля, городи ще з радянських часів продовжують заростати бур’янами, бо старих працьовитих бабусь меншає, а ледачим акселератам “до лампочки” така праця. Коли у відсталій царській Росії А. Чехов виявив одного зловмисника, який собі на мізерну користь, а людям на велику шкоду викручував із залізничної колії гайки, то в “самой читающей стране” і на її уламках таких зловмисників мільйони. Усе треба робити, починаючи кожному з себе, з своїх відер для сміття, не забивати сміттєпроводу тим, що можна використати, хоч на маленьку користь, але на величезну справу очищення нашої святої землі. А харчові продукти — і свіжі, й зіпсовані? Це ж корм тваринам, добриво рослинам. Ті ж овочі, які вантажівками — на звалища, замість — на поля, на городи. Це для нас то гнилизна, а для тварин і рослин — ласощі. Кожне мале дитя хоче мамі допомагати: “Я — САМ!” А що мами? Виростеш — напрацюєшся! І дитя, якому розвиток — як повітря, нудиться від бездіяльності. А ось К. Ушинський: “Найбільший подарунок батьків дітям, це навчити їх всьому, що буде потрібним їм у своєму житті”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
