Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Правда, що присяга-таки велика річ”. Леся Українка · с. 5сторінка оригіналу ↗

КНИЖКА ПРО НАЙКРАЩІ ТВОРІННЯ

Слово Просвіти, №20 за 2007 рік

Михайло ПОЛЯК, журналіст, м. Чернівці Уперше за останні п’ятнадцять років у Чернівцях зчинився справжній бум навколо книжки Володимира Добржанського “Квіти в житті українців та інших народів світу” (Чернівці, “Троянда”, 220 ст. тексту та 24 ст. кольорових вкладок). Про видання говорили у телеі радіопередачах, писали в газетах. Досить сказати, що рецензію на книжку видрукували на своїх шпальтах часописи “Буковинське віче”, “Доба”, “Клич нації”, “Дунаєвецький вісник” Хмельницької області та інші. Зокрема газета чернівецької міської ради “Чернівці” так підсумовує працю письменника: “Щоби написати книгу, Володимир Добржанський вивчав легенди, народні перекази, пісні, літературні, живописні та музичні твори. У виданні представлено 40 оповідань про різні квіти. Воно проілюстроване, зокрема, картинами народної художниці Катерини Білокур. Споконвіків Україну символізують калина, барвінок, червона рута… (неопалима купина)… Буковина, Карпати асоціюються з едельвейсами (білотками). Мало хто знає, що улюбленою квіткою французького імператора Наполеона Бонапарта і німецького поета Ґете була фіалка, українського Президента Віктора Ющенка — синяк, співака Павла Дворського — орхідея…” (ч. 11 за 2007 р.). Газета “Погляд” (ч. 20 за 2007 р.) підкреслює, що це перше видання в Україні, де розкрито соціальну значимість “одного з найбільших чудес природи — квітів”. Чимало місця книжці відведено в газеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича “Університетський вісник” (лютий—березень 2007 ч. 2—3). Автор кореспонденції “З життя квітів” Антоніна Аністратенко головну увагу приділила становленню в українській літературній мові нормативних пойменувань квітів. Вона пише: “…Філологи знають, що волошки — назва небесно-синіх польових квітів, що російською мовою перекладається васильки. Це відомо й широкому загалу. Проте не всі знають, що в українській мові теж є васильки — квіти жовтого або білого кольору. Через подібність назви їх часто плутають з волошками”. Від себе додам, що в публікації представлені й інші, не менш цікаві приклади становлення назви квітів. Так, автор переконаний, що від чорнобривців слід відокремити купчаки повні та зведені. Такі найменування зустрічаємо в селах Поділля та в творах Михайла Коцюбинського. Автор широко використав спадок класиків української та світової літератури, а також твори буковинських поетів Михайла Ткача, Віри Китайгородської, Миколи Бучка, Тамари Севернюк та багатьох інших. Глибока за змістом, насичена фактичним матеріалом, дохідлива для сприйняття читацьким загалом книжка привернула увагу активістів місцевої “Просвіти”. Вони провели низку заходів, щоб ці ідеї знайшли відгук у серцях українців. Зокрема нещодавно з ініціативи завідувачки Чернівецької муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського Лесі Щербанюк відбулося обговорення книги серед читачів — учнів першої художньої школи. Вони прийшли зі своїми творами живопису на квіткові теми, висловлювали щиру вдячність Володимиру Добржанському за доробок. Шкода лише, що така гарна й потрібна книжка з українознавства побачила світ обмеженим накладом і поки що не дійшла до читачів інших реґіонів України.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин