“Національне єднання — на основі української історії, культури, традицій і цінностей. Ось найкраща виборча програма”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
«КОРЕНІЗАЦІЯ»
Слово Просвіти, №20 за 2007 рік
Рубрику веде Юрій ШАПОВАЛ, доктор історичних наук, професор
У квітні 1923 року в Москві розпочав роботу XII з’їзд РКП(б). Він започаткував політику “коренізації”. В Україні вона набула насамперед форми “українізації”. Поняття “коренізація” на довгі роки зникло з совєтської політичної лексики, з’явившись лише в горбачовську “перебудову”. Хоча доба “коренізації” та “українізації” була важливою і яскравою. Її основним завданням було “вкорінення” влади на окраїнах, врахування національних чинників при формуванні партійно-державного апарату. Це потенційно несло в собі загрозу унітарній державній структурі, оскільки здійснювалося під гаслом подолання великодержавного шовінізму, а відтак мало призвести до формування місцевих етноеліт. Вони мали з часом “забронювати” адміністративно-управлінські посади і престижні соціальні ніші, а відтак неминуче повинна була змінитися парадиг-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
