“Не треба боятися навести лад у своєму домі”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
ХТО ВИРОЩУЄ БУДЯКИ ДЛЯ ЗМІ?
Слово Просвіти, №20 за 2008 рік
Юрій ШЕЛЯЖЕНКО
Минулий тиждень виявився щедрим на провокації російських ЗМІ. Спочатку на каналі ОРТ вийшов “сенсаційний” репортаж про те, що нібито в Україні в кожному магазині дитячих іграшок продається лялька-Гітлер. Потім канал “Россия” порадував своїх глядачів фільмом “Голодомор 1933. Невыученные уроки истории”, де стверджується, що ніякого геноциду не було, число жертв голоду завищене, а в тогочасних фотографіях українські історики “підступно ретушують” свійську худобу на задньому плані. Тим часом, за даними Світового Конґресу Українців, під час Голодомору загинуло від 7 до 10 мільйонів наших співвітчизників. Цю цифру було взято з різних джерел: книга Роберта Конквеста “Жнива скорботи”; остаточний звіт Комісії Конґресу США про Голод в Україні та з даних, які одержала Міжнародна Комісія визначних міжнародних юристів, скликаних Світовим Конґресом Українців, що представили свій остаточний звіт 1990 року. Звіт Міжнародної Комісії підтверджують два переписи населення СРСР до і після голоду 1932—1933 рр. Кількість 7—10 млн включає 7 мільйонів з території колишньої Української РСР та 3 мільйони з Кубані, Північного Кавказу та Казахстану. Реґіони за межами Української РСР, де лютував Голод, переважно заселяли українці. Ляльку-Гітлера виготовляють у Кореї на замовлення одного з московських бутіків, вона нещодавно “випадково” з’явилася в маленькому київському магазинчику “Ділові сувеніри”. І раптом оператор ОРТ з прихованою камерою (!) чомусь пішов у той магазин купувати ляльку, а напередодні 9 травня з’являється “репортаж” про “нацизм в Україні”. Головний “експерт” репортажу — українофоб Бузина, фальсифікатор біографії Тараса Шевченка, нині піариться, розкручуючи антиукраїнську пропаганду в багатотиражному таблоїді “донецьких”. Дивує, що відеоряд від ОРТ та фантазії про “іграшкові концтабори” з’явилися в ефірі зазвичай об’єктивної британської телекомпанії BBC та в деяких впливових англійських газетах. Очевидно, це добре спланована і щедро профінансована акція, щоб дискредитувати Україну в світі. Наївно було б думати, що такий врожай будяків в інформаційному просторі вродив через неосвіченість журналістів. 2003 року російський олігарх Чубайс висунув концепцію “ліберальної імперії”, що декларує експансію російського капіталу в сусідні економіки для створення спільного економічного і культурного простору, тобто асиміляції інших народів. Дискредитуй українців перед міжнародною спільнотою, переконай їх забути про свої корені та про трагічні сторінки історії, посвари схід із заходом — і можна “поділяти і владарювати”. Поки бізнес-клани “пітерських чекістів” та “солнцевських бандитів” скуповували за безцінь стратегічні підприємства України, найняті ними ж загальнонаціональні телеканали та газети роздмухували уявне протистояння українців та росіян в Україні. Кремль розрахував правильно: доки малороси чубляться за “двуязичіє” та “союз нєрушімий”, “свої люди” безперешкодно загребуть до рук промисловість України, землю, бізнес, інтелектуальний капітал. Посіяні на українській землі за кремлівські гроші зерна розбрату ніколи не проросли б без щоденної копіткої роботи піарників-гастролерів. Українців Полісся, Донбасу і Криму примушують вірити у те, що їм потрібне “двуязичіє”. Але ж ніхто не каже, скільки коштуватиме така розкіш. Порахуймо хоч би приблизно. У газетах, що виходять двома мовами, на десяток журналістів, як правило, припадає принаймні один перекладач. У двомовній країні доведеться перекладати велику кількість офіційної документації російською мовою, відповіді на звернення громадян двома мовами, випуск офіційних видань, видання підручників — можна стверджувати, що у державному апараті у кожному структурному підрозділі, у кожному відділі міністерств, обласних адміністрацій тощо має з’явитися перекладач. Витрати на чиновницький апарат збільшаться принаймні на 10 %. Це додасть витрат принаймні на 8,4 млрд гривень на рік. Ці гроші краще витратити на соціальні програми, будівництво доріг, лікарні, дитячі садки і школи. Апологети “двомовності” ніколи не визнають, що насправді їхня балаканина спрямована лише на розкол суспільства і на нікому не потрібне зросійщення.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
