Без мови немає нації! · http://slovoprosvity.org.ua · с. 1сторінка оригіналу ↗
ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОЛЕ І НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА
Слово Просвіти, №20 за 2008 рік
На засіданні РНБО Віктор Ющенко окреслив надзвичайно гостру і тривожну проблему: чи здатна Україна як суверенна держава гарантува3 ти власну інформаційну безпеку та незалежність. Проблема існує, адже путінська доктрина розвитку великої Росії пе3 редбачає інтеграцію до неї країн-сусідів — України та Білорусі. Останню майже повністю контролює російський капітал. Тим часом антиукраїнські сили в Україні та за її межами консоліду3 ються, а українська демократія, яка вперше має більшість у трьох гілках влади, — роз’єднана. Отже, поки політики “воюють” за свої амбіції, а не за Україну, триває спланований, добре оплачуваний наступ на все укра3 їнське, зокрема й на інформаційний простір як невід’ємну складову су3 веренітету держави.
сутність, домінування в інформаційному просторі точиться жорстока боротьба. І ми як держава не повинні її програти. Сьогодні в Україні багато реґіональних радіотелекомпаній проводить антиукраїнську політику, а ми, виявляється, на законодавчому рівні не можемо на них вплинути. Навіть реклама, здавалося б, нейтральна, суперечить нашим національним інтересам. Тому з ініціативи Президента створено Раду з питань моралі, яка здійснюватиме контроль за тим, що насправді відбувається в теле-, радіо-, газетному просторі. Якщо сьогодні не змінимо пріоритетів національного виробництва теле-, радіо-, газетної, книжкової, журнальної продукції, то вже ніколи нічого не змінимо. Національний продукт має бути високоякісним та фінансово підтриманим державою. Тільки тоді можна розраховувати на перспективу. Президент Національної радіокомпанії Віктор Набруско вважає, що інформаційне поле — один із головних чинників, який допомагає збудувати державу, сформувати громадянське суспільство. На жаль, нинішнє законодавство дозволяє навіть чужинцям насаджувати в нас свою політику, ідеологію, світогляд, культуру.
Тож інформаційне поле ми майже втратили. Адже у нашому українському домі чужа держава почувається господинею, і через ЗМІ навчає нас та розповідає, як маємо жити. Тому ця зустріч за “круглим столом” повинна стати ще одним сигналом для української влади та всього громадянського суспільства. За різними підрахунками, в Україні лише десять відсотків частотного ресурсу належать державі. Такий собі маленький окраєць, яким намагаємося відстоювати національні інтереси. Натомість сусідні держави мають загальнонаціональних три—п’ять радіоканалів та два—три телеканали з повним охопленням і покриттям усієї території країни, з відповідним змістовним наповненням, ідеологією, політичними пріоритетами, державними інтересами. У нас — лише один український, неповноцінний, обшарпаний телеканал та Національна радіокомпанія, що має змістовне наповнення, ще три внутрішні канали й один — іномовлення. А в популярному сьогодні FM-діапазоні ми присутні лише в Києві, Луцьку, Ужгороді.
Закінчення на с. 4
НАЩАДКИ ТРИПІЛЬ$ СЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
Добровільні пожертви “На Кобзареву Церкву”: МБФ “Українська Родина” Р/р №26045200145101 в Подільській філії АКБ “Київ”, МФО 320401 ЗКПО 21709106
УСЬОГО НА РАХУНКУ ТАРАСОВОЇ ЦЕРКВИ — 876 250 грн. 00 коп.
с. 4 · сторінка оригіналу ↗
Фото С. Мізернюка
Закінчення. Початок на с. 1.
Тож маємо не говорити, а волати, бо як іще вплинути і вибудувати інформаційну політику в Україні? Для цього потрібен цілий комплекс заходів на законодавчому і на урядовому рівні. Народний депутат України, голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” Павло Мовчан запевнив, що він разом із колегами з БЮТ запропонує проведення парламентських слухань із цього важливого для держави питання. Павло Михайлович наголосив, що напередодні конституційних змін головне не втратити двох основоположних позицій, які має чинна Конституція: 10 стаття і те, що Україна — унітарна держава. Жвава дискусія за “круглим столом” розгорнулася навколо проблеми наповнення інформаційного простору високоякісним українським продуктом. Адже саме держава має створити належні умови, щоб творчий інтелектуальний потенціал працював на Україну, оскільки нині десятки тисяч наших фахівців віддають свій талант іншим державам. Приміром, у Білла Гейтса є команда, яка відповідає за програмне забезпечення Windows. Один із програмістів — хлопчина з України. Йому за 20, але у нас він не зміг знайти роботи. Тож байдужість до талановитої молоді (чиновники, приймаючи рішення, нерідко не знають, що таке комп’ютер та інтернет) змушує покидати Батьківщину. — Час не говорити, а діяти, — зауважив Олександр Пономарів, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка. — Дер-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
