“Теперішня словесна зайвина не дає польоту цілій країні”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
БЕСІДИ БАГАТО, А РОЗУМУ МАЛО, або ПРО СЛОВЕСНИЙ ПЕРЕСИТ
Слово Просвіти, №20 за 2008 рік
морально-духовної кризи Д. Донцов назвав “смердофілами”, себто плебеями. Саме вони “почали звати трусість — гуманністю, мужність — жорстокістю, відвагу — забіяцтвом, стоїцизм — монахоманією, невблаганність у поборюванні зла — ексклюзивністю, прислужництво — реалізмом, вірність ідеї — фанатизмом, безпринципність — об’єктивністю, нерішучість — розважністю, отарність — солідарністю, буденну працю — героїзмом, героїзм — авантурництвом і романтикою, вірність засадам — доктринерством, хамелеонство — швидким розумом, дряблість — шляхетністю, безформність — красою, хохлацьку хитрість — державною мудрістю. Це був кодекс вартостей навіть не здорової народної маси, а кодекс вартостей плебея”. На тлі такої “оберненої” мови легко проростають явища тавтології й плеоназму. Тавтологія (гр. tau- tologia, від tauto “те саме”, logos “слово”) — це повторення уже сказаного, але в іншій формі без називання чогось нового (меморіальна пам’ятка); плеоназм (гр. pleonas- mos “надлишок, надмірність, перебільшення”) — це багатослів’я; вживання слів, зайвих не тільки для повноти змісту, а й для стилістичної виразності (форсувати будівництво прискореними темпами). Словесне пересичення — од3 не з найшкідливіших переси3 чень. (В. Сухомлинський). Зазвичай тавтологія виникає через поєднання запозиченого і питомого слова, що передають те саме значення: адміністративний менеджмент замість керівництво чи управління (лат. administratio “управління”, англ. management “керування, організація”); акцентувати увагу замість наголошувати, зауважувати або акцентувати (лат. accentuo “наголошувати”, перен. “підкреслювати, звертати особливу увагу”); відтінки нюансів замість відтінок або нюанс (фр. nuance “відтінок, ледве помітна різниця в чому-небудь”); вільна вакансія замість вільне місце або вакансія (фр. vacance з лат. vacans vacare “бути вільним”); захисний імунітет замість захист або імунітет (лат. immunitas “звільнення від чогось”); інша альтернатива замість інший спосіб або альтернатива (лат. alternare “чергуватися, вагатися”; alter “один з двох”); колеги по роботі замість колеги (лат. college “товариш зі спільної служби, навчання; особа того самого фаху”); конкретний адресат замість одержувач, адресат (нім. Adres- sat “той, кому адресоване поштове чи телеграфне повідомлення”); найбільш оптимальний замість найліпший чи оптимальний (лат. optimus “найкращий”); народно-демократичний замість народний або демократичний (гр. demos “народ” і kratos “влада”); обмінний бартер замість обмін або бартер (англ. barter “товарообмін”); основний лейтмотив замість головна думка чи лейтмотив (нім. leitmotiv “основна тема, думка”; leiten “вести, супроводити, керувати” і motiv “мотив”);
Малюнок Оксани Васьків пам’ятний сувенір замість пам’ятка або сувенір (лат. subve- nio “приходжу”); потенційна можливість замість можливість (лат. potentia “сила”); прейскурант цін замість цінник або прейскурант (нім. Preiskurant: prix “ціна”, courant “поточний, теперішній”); промислова індустрія замість індустрія або промисловість (лат. industria “діяльність, стриманість, працьовитість”); справжні факти замість правда, дійсність, правдиві дані або факти (лат. “зроблене” — реальність, дійсність; те, що об’єктивно існує). Ще один різновид тавтології зумовлений повторенням тих самих питомих або запозичених слів у різних граматичних формах: взаємостосунки — (стосунки, взаємини — синоніми, що передають поняття відносин між людьми, через що форма взаємостосунки має надлишковий складник) взаємини або стосунки. є присутній; голова не є присутній; був присутній на цій сесії — присутній або є (був); завершитись до кінця — завершитися або закінчитися; конкретніше конкретизовувати — переконливо конкретизовувати або конкретизовувати; на сьогоднішній день — (сьогодні утворено способом злиття займенника сього та іменника дня) — сьогодні, зараз, на цей час; свій власний внесок — свій або власний внесок; своя особиста думка — моя думка або особиста думка. У художньому та публіцистичному тексті тавтологія — свідомий стилістичний прийом, спрямований на посилення та уяскравлення ознаки чи явища. Видатний український мовознавець О. Потебня вважав: “…ми, щоб висловити краще нашу думку, нагромаджуємо слова, які означають приблизно одне і те саме” . Традиція “тавтологічного відтінювання” (вислів Ф. Колесси) сягає язичницьких часів та найяскравіше виражена у народній творчості, зокрема піснях: Старі люди судочку судять, радочку радять первовічную. Коня сідлає, Гадку гадає; думах: Сирою сирицею назад руки пов’язано; А третій піший-пішаниця, Що як він чужий-чужениця, За кінними біжить-підбігає… у тавтологічних фразеоло$ гізмах: криком кричати; поїдом їс3 ти; пропади воно пропадом; чу3 жа чужаниця; гори воно вогнем; вольная воля; дивне диво; у прислів’ях та приказках: лепетень лепече, а дурень слухає; верзи, верзице, поки верзеться; говори, говори, до чогось договоришся; що там го3 ворити, коли нічого і балакати; думала мовчать, та не мовчить3 ся; бував я у буваличах і видав видаличі; і не страши мене, бо я страшків син; у колоритних українських прокльонах: бодай тебе луп облупив; щоб тебе різачка попорізала; щоб тебе хапун ухопив; щоб ти горів ясним вогнем; щоб ти їв і не наїдався; у давньоукраїнських пам’ят$ ках (“Слово о полку Ігоревім”, “По$ вість минулих літ”): “Вам Бог тако веліл… в правду суд судити”; “Уже нам своїх милих лад ні мислію змислити, ні думою здумати”; у творах українських пись$ менників: Коли ж орда про тебе брехні меле, Ти на дурну дурноту мовчки плюй (П. Куліш); В промові ділом був мудрець, В промові словом — мертвий мрець (П. Куліш про мову Г. Сковороди).
А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волі! Волі! Братерства братнього (Т. Шевченко). Бодай ви пропали, синочки, Були б ви здорові, У пеклі запеклім, У райському раї страшнім (В. Стус). Плеоназм як словесна надлишковість охопив усі стилі й форми мовлення: усного і писемного. Один із прикладів — оголошення на львівській залізниці: При неспівпаданні прізвища або з виправленим прізвищем пасажир являється безквитковим зі всіма звідси витікаючими наслідками згідно правил перевозки. Можна поспівчувати пасажирам: годі продертися не лише крізь мотлох лексичних помилок (неспівпадання, являється, витікаючими, перевозка), а й зрозуміти це безформне нагромадження слів. Серед типових плеоназмів маємо: в лютому місяці — у лютому; в скорому майбутньому — згодом, незабаром, на майбутнє; вийшла економія по цьому — зекономили на цьому; висказані депутатами зауваження — депутатські зауваження; відноситься в розряд національної безпеки — належить до національної безпеки; вона є дуже важка процедура — це дуже важка процедура; давайте задавати питання по суті питання — запитуймо по суті; з точки зору — з погляду (на погляд); зросли вимоги у справі навчання та виховання — зросли вимоги до навчання та виховання; має місце проблема — є проблема; не несе собою інформаційної нагрузки — не подає інформації; нормалізувати цю норму — нормалізувати; питання наступного роду — таке питання; під час конфлікту, що мав місце — під час конфлікту; розмову почали говорити — почали розмову; справа стоїть у національній безпеці — проблема національної безпеки; тривалий період часу — тривалий час; у своїх намірах ми відступили назад — ми відступили у своїх намірах; хотів би провести уточнення — хотів би уточнити; ці аргументи не були прийняті до уваги — ці аргументи не взято до уваги; ці роботи можуть почати проводитися — можна розпочати ці роботи; чи це збіг обставин чи це просто співпадіння? — чи це збіг обставин?; що-небудь конкретно зробити — щось зробити. Вислів факт недовершений, майже на виході — вершина плеонастично-алогічної майстерності, яку ніяк не замінити.
* * * Зустрічаються депутати російської Думи та української Ради. Москвин каже: “Вот я нє пойму, почєму у вас парламєнт називаєтся “Рада”? Почєму рада?” — Та тому рада, що не дума… Можливо, лаконічна і багатозначна відповідь на теми думи чи ради у цьому анекдоті не лише потішить нас, а відкриє усвідомлення того, що слова — це не мідяки, якими не шкода розкидатися. Слова — це валюта, а пуста мова не варт доброго слова. Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим (Г. Сковорода).
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
