“Як ми співали — про долю, про зорі”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
З РОСИ Й ВОДИ!
Слово Просвіти, №20 за 2008 рік
ЛЮДИ “ПРОСВІТИ”
— Станіславе Панасовичу, знаючи Вас багато років як лю3 дину небайдужу до суспільних проблем, хочу запитати: що Вас особливо турбує у нашому сьо3 годенні? — Велике розчарування останнього періоду. Ми дуже очікували незалежної України, боролися за неї, сподівалися, що постане наша держава і все буде гаразд. На жаль, це ще далеко не та Україна, яку ми виборювали. — Чи не занадто різке суд3 ження? Все-таки країна розви3 вається, кажуть, економіка зростає. — Якщо говорити лише про матеріальне, то як понаживали свої мільйони і мільярди наші багатії? Триває розтягування всього довкола, а з другого боку — зубожіння мільйонів людей. Та не лише про матеріальне говорімо, це не найголовніше. — Поговорімо про духов3 ність. Ви одним із перших тут, на зросійщеній півночі України, стали в оборону української мо3 ви. Що ж зараз? — Зараз мені боляче дивитися, як у шкільній програмі скорочується кількість годин української мови й літератури, в якому становищі українська книга. А на телебаченні відбувається щось незрозуміле — українського там зовсім немає. Добре, що українську справу підтримує наше радіо.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
