Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Як ми співали — про долю, про зорі”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

НА ВІТРАХ ЧАСУ

Слово Просвіти, №20 за 2008 рік

Людина, що не просто вболіває за Україну, за національну ідею, а все життя працює на неї. Відомий український пись3 менник, автор понад сорока поетичних, прозових, публіцис3 тичних, літературознавчих книжок, лауреат всеукраїнських і міжнародних премій, голова (понад 30 років!) Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників Укра3 їни Станіслав Реп’ях щойно відзначив своє 703-річчя. Постійний читач, передплатник і автор “Слова Просвіти” дав у ці ювілейні для себе дні інтерв’ю нашій газеті. — То, може, хоч співати укра3 їнці ще не розучилися? Зачіпаю цю тему, адже Ви автор слів ба3 гатьох відомих пісень, наприк3 лад “Чураївни” у співавторстві з композитором Миколою Зба3 рацьким, пісні, яку чудово співа3 ла незабутня Раїса Кириченко. Не всі знають, що Ви пишете й музику до власних віршів. — Це, мабуть, спадкове. Обидва мої діди з села Макіївки були музикантами. Петро Іванович Реп’ях грав на гармоніці, Феофан Васильович Давиденко — на скрипці. Люблю співати, писати музику. Дуже люблю наші народні пісні. Шкода, що зараз у селах майже не співають так, як колись, — на вулиці. А ще прикро, що іноді всілякими обробками, аранжуваннями просто спотворюють народну пісню. — Чи легко бути письменни3 ком зараз? — Нелегко, але справжнім письменником нелегко бути зав-див до табору антиукраїнства. 13 років очолював Вінницьку організацію НСПУ. Створював і очолював обласну організацію Товариства української мови ім. Т. Шевченка. Просвітянин за духом і способом життя, він був і навічно залишиться в Шевченковому легіоні, серед тих, кого не списують в “запас”. Поетичне слово Анатолія Бортняка точне, виразне, афористичне, до блиску відшліфоване, мов яблуко на вересневій гілці. Смак і дотик його так хочеться відчути спраглими вустами. Скільком цей добродій допоміг у виданні книг, в отриманні житла, у розв’язанні інших життєвих проблем! Серед його довічних боржників і авторка цих рядків, яка завдяки саме його турботі й підтримці стала і радіожурналісткою, і мешканкою Вінниці. У час весняного квітування садів А. Бортнякові виповнилося 70. Нехай Вам, Анатолію Агафоновичу, Бог дарує на високоліття щастя здоров’я і здоров’я щастя, нехай чисто джерелять криниці натхнення і приносять радість близькі люди. “Вершини — попереду”, — так говорив колись Вам у Нальчику Кайсин Кулієв. жди. Іноді запитують: як ти оцінюєш сам себе? Ніхто так нещадно не критикує мене, як я сам. Ось шкодую, що не зміг реалізуватися в драматургії… — Зате Ви творили прекрасні книги про письменників Черні3 гівщини, Вас завжди цікавила історія. — Історія визначає сьогодення і майбутнє. Від нашого менталітету нікуди не подінешся. На жаль, завжди були і будуть розбрат, чвари. Боляче дивитися на це. А людству, Землі й так загрожує багато катаклізмів. Колись, в юності, я мріяв поліпшити світ, але нічого не вийшло. Вдалося хіба що посіяти зерна добра й любові в кілька сердець. — Ви надто вимогливі до се3 бе. Світ, звісно, змінювати важ3 ко, але Ви багато зробили, щоб він став кращим. Спілкувався Петро АНТОНЕНКО *** Ще пах бузок нам по обі руки, і цвів паслін (колишня мандрагора), і жайвір обминав ще смітники — не вчора, але так, немов учора. СТАРИЙ ВОЖАК Парафраза медитації Володимира Базилевського Станіслав Реп’ях (праворуч) і герой однієї з його книг Павло Сич з онуком

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин