Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мова в Інтернеті · “Слово залишається так само сильним і важливим”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

«ІНФОРМАЦІЙНІ ВЕЛЕТНІ» — РІДНОЮ МОВОЮ

Слово Просвіти, №20 за 2009 рік

Олена ТУНІК Помилковою буде думка, що в Інтернеті бракує українськомовних матеріалів. Історія, культура, побут, мистецтво, наукові праці вітчизняних учених — далеко не повний перелік тем, які можна вивчити завдяки всесвітній мережі. Ще наприкінці ХХ ст. годі було шукати такі речі в Інтернеті, нині — зовсім інша ситуація. Серед українськомовних джерел інформації першість належить “Вікіпедії”. Зараз цей портал відвідує величезна кількість користувачів. Зручність та особливість “Вікіпедії” полягає в тому, що кожен може редагувати статті, додавати власні матеріали. Тож “Вільна енциклопедія” — це перший довідник користувача. Проте не слід думати, що вся інформація “Вікіпедії” беззастережно достовірна. Послуговуючись нею, перевірте факти за друкованим джерелом. Є багато інших сайтів, де достовірність та обсяг інформації про українську культуру й історію значно більший. Один із них — “Ізборник” — історія України ІХ—ХVІІІ ст. Першоджерела та інтерпретації — проект електронної бібліотеки давньої української літератури. Бібліотека — добірка електронних книжок і текстів, об’єднаних тематикою й ідеєю. Ідея проекту — прагнення зібрати якомога більшу кількість творів української писемності не просто як випадковий набір текстів різних часів і авторів, а на тлі цілісного культурно-історичного процесу, де ставала б зрозумілою єдність, спадковість і тотожність української літератури, попри очевидні розриви в мовному коді. Бібліотека поділяється на розділи, основний — “Літописи”. Тут зібрано хроніки, історичні документи не лише в перекладі чи розшифровані, а й мовою оригіналу. Розділи “Історія” та “Літературознавство” подають довідкову інформацію про концепції, моделі й рівень дослідження українського культурного, літературного і державотворчого процесу. Монографії Наталі Яковенко, Зенона Когута, Леонтія Войтовича й інших авторів дають змогу поглянути на українську писемність із широкого історичного контексту, усвідомити літературний процес крізь призму сучасного розуміння минулих політичних подій. Наукові праці на тему історії української літературної мови включено в розділ “Мовознавство”. Розділ “Політологія” представлений роботами на теми нації, націоналізму, державності. Художню літературу й додаткові тексти можна знайти в розділі “Бібліотека”. Тут є історичні мапи, граматики та лексикони і ще дуже багато цікавих матеріалів. Чудове джерело інформації — сайт “Бібліотека української літератури”. Тут зібрано народну творчість, літературу, критику, енциклопедії, крилаті вирази, словники, шкільні твори та ще багато іншого. Проте всі ці “інформаційні велетні” можуть і не містити того потрібного й найцікавішого, що ви прагнете знайти. Дуже багато світових бестселерів із психології, філософії, економіки, менеджменту тощо є лише в російському перекладі. У навчальних програмах для школярів, студентів прописане вивчення таких праць. Тому доводиться брати матеріали, які є. А дублювання таких робіт українською мовою — рідкісне явище. Тож є можливість власного перекладу. Присутність в Інтернеті — імідж країни в інформаційному й культурному просторі. Але варто пам’ятати, що його не слід ототожнювати з поширеністю у світовому просторі національної мови. Позитив — саме представлення інформації про національну спільноту якомога більшою кількістю мов.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин