Шевченкіана · “Дістали волю жити і творить”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
ПАМ’ЯТНИК ВЕЛИКОМУ КОБЗАРЕВІ У СОФІЇ
Слово Просвіти, №20 за 2009 рік
Антоніна ЯКІМОВА, Болгарія
Дай же, Боже, коли+небудь, Хоч на старість, стати На тих горах окрадених У маленькій хаті. Хоча серце замучене, Поточене горем, Принести і положити На Дніпрових горах. Тарас Шевченко. “Сон”
Пророчий дар Шевченка виявився і в тому, що він замалював місце свого вічного спочинку ще влітку 1859 року, коли плив на Лівий берег Дніпра до Михайла Максимовича. На його малюнку “Коло Канева” видно Чернечу гору.
Цій землі 22 травня 1861 року і було віддано Кобзаря на вічний спочинок. Уперше в історії української громади в Болгарії з’явилася нагода виявити пошану до генія українського народу, поклавши квіти до щойно встановленого пам’ятника Великому Кобзарю в Софії. Автор пам’ятника — український художник Ігор Гречаник. Він створив образ молодого Шевченка, який тримає в руках “Кобзар”, а над ним шумить верба. Такими самими молодими були й перші перекладачі поезії Шевченка в Болгарії Райко Жинзіфов і Любен Каравелов, які з юначим запалом занурилися в поезію Кобзаря, залишивши в ній
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
