Шевченкіана · “Пошли мені святеє слово,Святої правди голос новий! І слово розумом святим І оживи, і просвіти!” · с. 7сторінка оригіналу ↗
КОЛЕКЦІЯ, ЯКУ Я ЗБИРАЮ УСЕ ЖИТТЯ
Слово Просвіти, №20 за 2011 рік
Романія ДАНИЛЮК, член Товариства “Просвіта” Франківського району м. Львова, член Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка
А почалося все з дитинства, коли я, Романа Заяць, була вихованкою Кохавинського дитячого будинку, що в Жидачівському районі на Львівщині. На районній олімпіаді-конкурсі за художнє читання балади Т. Шевченка “Тополя” мені було присуджено перше місце і разом із грамотою вручено круглий гіпсовий барельєф поета і книжку “Кобзар”. Потім, коли я вже працювала в Жидачівській районній газеті “Радянський шлях” (колектив редакції взяв юнкора до себе на роботу) з нагоди 16-річчя мені подарували велику книжку “Кобзар”. Згодом, навчаючись у Львівському держуніверситеті ім. І. Франка на факультеті журналістики, взяла собі за звичку з кожної стипендії купувати літературу, пов’язану з життям великого генія українського народу. Потім, працюючи гідом-пе-
Ганна СТОЛЯРОВА, краєзнавець, член Обласної ради Харківського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка
У батьківській хаті, такій рідній, передивляюся нашу домашню бібліотеку. Цього разу знайшла “Кобзар” Т. Шевченка в перекладі російською мовою. І згадалося давнє. Йшов 1944 рік, батько на фронті, а мені йти до школи в перший клас. Ровеньки вже були звільнені від німців, тож школа працювала. Школа, відкрита 1929 року, була українськомовною. Пам’ятаю, як сумувала моя мама, дізнавшись, що тепер школа буде російськомовною: “Тільки для перших двох дітей дістали всі підручники, а тепер третя дитина немає по чому вчитися”. Тож видно в ті роки і придбали “Кобзар” російською мовою. Тепер я гортаю пожовклі сторінки і згадую ті часи, коли мама і тато були живі, ами, четверо дітей, біля хати співали українські народні пісні. Такі спогади ожили, коли прочитала в тижневику “Слово Просрекладачем і подорожуючи з іноземними туристами колишнім Радянським Союзом, не забувала купувати “щось Шевченківське”: книги, листівки, брошури, буклети, фотоальбоми, значки, марки, конверти, статуетки, зокрема й унікальні рідкісні видання. Так у моїй колекції є “Кобзар” для дітей, виданий Львівським українським педагогічним товариством 1921 року до 60-х роковин смерті поета, “Історичні поеми Тараса Шевченка”, видані 1921 року в Коломийській друкарні Вільгельма Бравнера з передмовою Дмитра Николишина, краківське видання 1949 року вибраних поезій Кобзаря, “Кобзар”, виданий 1956 року Державним видавництвом “Художня література” зі вступним словом Максима Рильського. Є в моїй колекції книжка польською мовою Єжи Єнджеєвича “Українські ночі, або Родовід Генія” (повість про Шевченка), яка видана 1966 року у Варшаві. Її мені через спільного знайомого передав друг із Польщі. До речі, ця книжка в радянські часи була заборонена.
Маю також твори Тараса Шевченка грузинською, російською, вірменською, білоруською, польською, німецькою мовами, факсимільне видання так званої захалявної чи Малої книжки — рукописної збірки віршів поета, написаних під час перших чотирьох років заслання (1847—1850), Шевченків “Заповіт” мовами світу (1961 р.), “Лірика Т. Шевченка” (видавництво “Каменяр”, Львів, 1964 р.). У моїй домашній Шевченкіані зберігаються маленькі книжечки, видані 1961 року видавництвом Львівського університету до 100-ліття з дня смерті Тараса Шевченка: “Іван Франко про Шевченка”, “Світова слава Шевченка”, “Пісні на слова Т. Шевченка”. Є також книги В. І. Касіяна “Мистецтво Тараса Шевченка” (Київ, 1963 р.), Богдана Завадки “Орієнтир життя” (видана УГКЦ у Львові 1991 р.), Романа Лубківського “Погляд вічності” — своєрідна поема-роздум над автопортретами Т. Шевченка (Київ, 1990 р.).
Валентина Гончар, народний артист України, Герой України Дмитро Гнатюк, заступник голови Національної спілки краєзнавців України Григорій Клепак, голова НСКУ, Герой України Петро Тронько, заступник КМДА Олександр Мазурчак на відкритті меморіальної дошки Олесеві Гончару на фасаді Михайлівського Золотоверхого Собору. 17 травня 2011 року, м. Київ. Фото Євгена БУКЕТА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
