Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Музейна справа · “Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь”. Тарас Шевченко · с. 15сторінка оригіналу ↗

ДДРРУУККААРРННІІ

Слово Просвіти, №20 за 2011 рік

стародруки, яких немає в нашому музеї, з’явилася людина, яка взялася проспонсорувати цей каталог, мені відкривалися всі двері в усіх архівах і я знаходила візитації, якими до того ніхто не цікавився. Так само все відбувалося з фестивалем, так само це відбулося і з сайтом. Раптом з’явилася людина від Всеукраїнської асоціації музеїв, яка запропонувала на сайті асоціації створити власну сторінку. Нам для цього не потрібно ніяких коштів, вони безкоштовно надаватимуть технічну підтримку, але адмініструвати ми маємо самостійно. Так на початку 2009 року ми вже мали своє представництво в Інтернеті за адресою: http://vuam.org.ua/uk/704: Музей_книги_і_друкарства_України. Тепер ми його поповнюємо щоденно. Займається цим наш провідний науковий працівник Наталя Глоба. На цьому сайті сьогодні є все, що може вас зацікавити: інформація про музей, архівні установи, музейна педагогіка, наукова діяльність, усі новини, зокрема й оголошення про майбутні заходи. Крім того, маємо блог в “Живому журналі” — http://bookmuseum3ua.livejour- nal.com. Його веде провідний науковий працівник Настя Денисенко, яка працює у виставковому відділі. Тут можна, на відміну від музейного сайта, коментувати публікації, що теж дуже для нас важливо. Є дуже багато “цікавинок” про наш музей, ілюстративного матеріалу, фотографій. Окрема сторінка на Facebook присвячена фестивалю “Азбукове королівство магів і янголів”. Тут є програма фестивалю, інформація про всі акції, що відбувалися, а також про події, які відбулися вже після фестивалю, плани на майбутній фестиваль. Спроба популяризувати нашу роботу через Інтернет дуже вдала. Поки що це найкращий піар, що маємо. Із великою радістю спілкуємося з журналістами. Ми усвідомлюємо, що простір — духовний, культурний потрібно заповнювати. Якщо ми відмовлятимемося від цього, свідомо чи ні, то цей простір буде заповнений чимось іншим. Тоді ми нарікатимемо, що наші діти не хочуть читати книг, не розуміють, чим жили їхні діди й прадіди, і в результаті губляться в сучасному інформаційному хаосі. — Українська культурна спад5 щина сьогодні потребує захисту. Для цього варто гуртуватися… — Ми намагаємося бути “на вістрі часу”, тому реагуємо на різноманітні виклики. Замислюємося не лише над збереженням раритетів, які знаходяться безпосередньо у нас у музеї, а й відгукуємося на проблеми збереження культурної спадщини в інших регіонах. Так, наприклад, нещодавно відбулася цікава акція під назвою “Врятувати Меркурія”. Йдеться про збереження малих пам’яток Львова. Я постійно закликаю до того, щоб кожен із нас звернув увагу на збереження тої чи іншої пам’ятки, незважаючи на те, чи знайдуться благодійники із значними сумами, чи ні. Адже таких пам’яток справді дуже багато. — Які Ваші відносини із чинною владою? Як Ви ставитеся до намі5 рів виселити музеї з території Ки5 єво5Печерської лаври? — До таких “ініціатив” ставимося вкрай негативно. Вважаємо, що наша присутність тут абсолютно органічна. Історія української писемності з найдавніших часів пов’язана з Лаврою. Ми єднаємо часовий простір між минулим і сьогоденням, наш час із нашими коренями. Ми чули таку думку, що тут варто створити музей “Лаврська друкарня”, іншу — “Музей біблійних писань”. Я цього зрозуміти не можу, тому що Музей книги й друкарства хоча й був створений 1972 року, але став тоді першим таким музеєм на теренах СРСР. І сьогодні цей унікальний музей, як єдиний повно профільний музей України, представляє історію української книги і писемності з найдавніших часів по сьогодення. Я не можу взяти на себе відповідальність щодо перепрофілювання музею, як цього хоче сьогоднішня влада, звузити презентацію нашої книги, наприклад, лише до видань Лаврської друкарні чи представлення тільки релігійної літератури. Це абсолютно неправильно! Ми повинні показувати, вивчати і досліджувати процес, адже сучасна українська література проросла із давньої. Як можна представляти так звані біблійні писання, коли ми не маємо цих оригінальних творів? Чому ми в такому разі маємо відвернутися від того, що маємо, перестати це вивчати? Шукати “бібліотеку Ярослава Мудрого” у підземеллях і ходах, коли ми маємо скарби безпосередньо в наших музеях, і фонди, які ще не досліджені, не вивчені? Там можна знайти багато цікавого для кожного дослідника, багато відповідей на запитання із далекого минулого. Краще давайте знайдемо бібліотеку Підгорецького замку, яка справді реально існувала до 1939 року. Це була вели-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин