Доля на тлі історії · “Крихти слів розсипаю на папері... приваблюю птаха, якому я довіряв”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Василь Голобородько. Вибрані листи…
Слово Просвіти, №20 за 2012 рік
Закінчення. Початок у ч. 18, 19 за 2012 р.
72. 20.03 1993 Добридень, Віталію! Дякую за листа, за придбані для мене книжки. Шкода, що ти знову не написав, чи ти отримав мою бразилійську книжку та кілька сторінок моєї бібліографії, отже, в наступному листі, як будеш писати, напиши про це обов’язково. Григоріва мені придбай, хай йому буде соромно за те, що не здогадався надіслати, вони про мене згадують (вони — тобто т. зв. “Київська школа”) лише тоді, як я буваю в Києві і їм вигідно мене помічати. Але Бог їм суддя! Ів. Семененко теж належав до тієї школи, подивися й сам, я то вже переріс, чомусь така поезія мене не задовольняє, відчуваю, що їй ще чогось не суттєвого не вистачає, пишу так упевнено про це, бо й сам маю цикл подібних віршів (у збірці “Калина об Різдві” розділ “Синя радість”). Дитячу В. Стуса — маю на увазі “Вікна у поза простір”, львівського Стуса Орач тримає для мене і хоче вручити(!) особисто
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАН України
Закінчення. Початок у ч. 18, 19 за 2012 р.
Найпростіше звалити вину за всі наші національні поразки, втрати, біди й негаразди на ворогів — їх ми вміємо вишукувати й таврувати словом. Складніше і морально болючіше критично подивитися на себе, витворити безжалісний суд над собою задля очищення національного духу і піднесення над цим грішним українським світом. Цього домагається Василь Голобородько, болісно переживаючи крах національних ілюзій і романтичних візій. Тому й застерігає:
Не помилімось, братове, уважаючи, що тирани полюбляють лише певну барву.
Тирани з’являються під усіма кольорами веселки.
Не використаний ніким із тиранів колір уможливлює іще за життя перефарбуватися.
Невичерпні варіанти поєднання кольорів відкривають тиранам безкінечну перспективу. (“Колір тиранії”).
ви виникли, та й технічні можливості мінімальні (стрічка геть побилася, а нової де тут дістанеш, починаю напитувати у знайомих). Стосовно “Київської школи”. Нещодавно я зробив інтерв’ю для чернівецької газети “Буковинське віче”, там ідеться про ту школу. Я постараюся надіслати тобі примірник тієї газети. Ще про неї писав В. Рубан (публікувалося у “Молодій гвардії” та в “Молоді України”), написане ним сприймаю як найпозитивніше, хоча інші “школярі” сердяться на нього за висвітлення такого явища, як Київська школа поетів. Коли ти не знаєш тих публікацій Рубана, то я тобі напишу, де їх узяти, тобто, точні вихідні дані. Коли ознайомишся з цим матеріалом (Рубана та моїм інтерв’ю), поговоримо про цю школу докладніше і детальніше. Добре? Віталію, будь ласка, пиши чіткіше мою адресу на конверті, бо твій лист бував у Первомайську, замість Перевальського району. На все добре! Щиро В.Голобородько.
Листи до Києва. 76. 23.02 2000 Дорогий Віталію! Дякую за листа та за новорічні привітання. Я не передплачую газети, на жаль, “Голос України”, але в селі її дехто передплачує, тому від передплатників довідався про своє фото, вміщене в газеті від 1 лютого, яку вони мені люб’язно подарували. Дякую тобі за твою увагу до моєї скромної персони. Іще ті самі передплатники казали, що в цій же газеті було щось і написане про мене, але ж не цього року, я не знаю, бо тієї газети не бачив. Якщо ти справді щось давав про мене у вашій газеті, то просив би ласкаво ксерокопію для мене, завчасно дякуючи. У своєму останньому листі ти пишеш, що щось напишеш і про мої казки, наперед вдячний тобі за цей намір. Не сумніваюся, що ти це зробиш, як і всі свої рядки про мене раніше, майстерно, хоч, як і завжди з передозуванням. Але я хотів би, з твого дозволу і ласки втрутитися у твій намір, підказавши одну тему, яку якось би варто було б у твій матеріал вмістити, якщо це буде доречно (на твій, звичайно, розсуд). Маю на увазі якось обережно подати про чиюсь (чию?) допомогу мені у справі дослідження казки, є різні фонди, знаю, фонд ім. О. Ольжича навіть має таку статтю, як надання матеріальної допомоги у названих дослідженнях (мої міркування важко назвати науковими, бо не маю навіть вищої освіти, принаймні на сьогодні, бо, можливо, цього року таки вдасться отримати у Луганському педуніверситеті диплом), та й інші грошовиті фонди, можливо, відгукнулися б. Знаю, що для того мали б уже бути вагомі публікації та рецензії на них (усні принаймні, але тих людей, яких би послухалися у тих фондах), але публікацій поки що не передбачається, хоча в “Укр. культурі” і хочуть щось подати із цієї моєї брошури. Давай, Віталію, порадимося з тобою, як це зробити, якщо ти пристанеш до моєї думки. Самому звертатися в ті фонди вважаю якось незручно, та й не вмію, буду звертатися до когось, хто міг би за мене постояти. Напиши, що ти про це думаєш.
Звичайно, перебратися до Києва, до бібліотек та до екологічно чистішого (людського) середовища було б добре, але … і т. д. На все добре! З повагою твій В. Голобородько.
77. 14.06 2002 Дорогий Віталію! Давно не мав від тебе листа. Давно я з тобою не листувався. Так давно, що і не сповістив тебе про зміну моєї поштової адреси, бо я від вересня минулого року живу в Луганську. Адреса нова — на конверті. Так, Віталію, я пам’ятаю твого листа, в
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
