Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Найвища й найміцніша духова організація єдності народу — то соборна літературна мова”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Благослови, душе моя, Україну!

Слово Просвіти, №20 за 2012 рік

В Українському домі відбулося вручення престижної премії ім. Івана Огієнка, співзасновником якої є Всеукраїнське товариство Івана Огієнка, Житомирська облдержадміністрація та облрада, Національна спілка письменників України, Фонд сприяння розвитку мистецтв, ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка. Сімнадцятий рік поспіль її лауреатами стають відомі діячі літератури, науки, освіти, а також ті, хто здобув визнання в царині громадськополітичної та духовної діяльності. Від 1995 р., коли її отримували перші лауреати в приміщенні Брусилівської райдержадміністрації і до дня нинішнього, 10 травня 2012-го, коли один із найпрестижніших концертних залів столиці зібрав учасників, гостей і глядачів, пройдена величезна дистанція. Оцінюється вона не роками, а зробленим лауреатами, рівнем повернення національної пам’яті і зміною ставлення громадськості до одного із найславетніших імен України — І. І. Огієнка. Глава Житомирської облдержадміністрації Сергій Рижук (праворуч) вручає огієнківську премію Миколі Покропивному Житомирської облдержадміністрації й облради вдалося гідно іна високому рівні провести не один захід із ушанування Великого земляка. Саме Великого. Бо в сузір’ї славних імен, якими пишається Україна, які приносили й приносять їй світову славу, яскравою зіркою горить ім’я Івана Огієнка. “Видатний державний, громадський і релігійний діяч, філософ, історик, філолог, мистецтвознавець, блискучий письменник Іван Огієнко став, — сказав Володимир Шинкарук, ведучий історико-краєзнавчого та культурно-просвітницького дійства з нагоди вручення премії ім. Івана Огієнка “Гаряча молитва моя — найперше за Вас”, — символом талановитості, всебічної обдарованості української нації”. Премія його імені покликана вшановувати і відзначати тих, хто продовжує його справу в гуманітарній царині. Приємно зазначити, що особливо в останні роки ця престижна нагорода набуває дедалі більше громадського розголосу й ваги. Ще один доказ цього — церемонія відзначення лауреатів премії ім. Івана Огієнка 2012 року в Українському домі. Павло Мовчан, голова Комітету у справах премії ім. І. Огієнка, відкриваючи урочистості, мав рацію, коли сказав, що постать Великого Українця ще у дорозі до нас. Багато хто й досі не усвідомлює, що спонукало Івана Огієнка прийняти духовний сан і зайняти митрополичу кафедру. Які були мотиви, що змусило цю людину сісти за величезний капітальний труд — переклад Біблії? Відомо, що на той час уже існував її переклад українською мовою. Важко зрозуміти, як могла ця людина за надзвичайно складних суспільних і побутових обставин працювати 24 години на добу, написавши впродовж життя тисячі й тисячі сторінок наукових розвідок, статей, книжок з різних галузей знань. Яка подвига, яка сила рухала ним, тоді коли він повертав світові українські скарби духовності, досліджував витоки української культури, українського слова… Не менш важлива потреба зрозуміти і зробити висновок, чому нині ми, маючи уже власну державу, не виконуємо тих заповітів, які він нам залишив. Може, тому, що забули його пророчі слова: дорога до Бога можлива тільки тоді, коли ти опановуєш рідним словом, дорога до Бога — через рідне слово. Присутні прихильно сприйняли слово Сергія Рижука, глави Житомирської облдержадміністрації, який перейняв естафету

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин