Мандрівки історією · “Без поширення знань із багатої культурної спадщини неможливе духовне відродження народу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
УУммааннссььккиийй ААф фоонн
Слово Просвіти, №20 за 2012 рік
Вадим ПЕРЕГУДА
Є в Умані свята гора, якій, коли приїжджаєш у це старовинне містечко, не можливо не вклонитися, де, здається, завмирає сам час… 2011 року навіть цю святу гору вирішили продати. Гору, де стояв перший уманський православний монастир, під якою хрестили уманців і їхніх князів, імен яких історія для нащадків, на жаль, не зберегла. Гору, де знайшов спокій прах десятків тисяч загиблих наших предків після турецької навали 1674 року. Від цієї легендарної гори, на якій “сидів сам батько православних — ігумен”, імовірно, походить і назва нашого містечка. Є у міста Гумані чи Умані тезка на Волині — місто Цумань, на Волині протікає рідна сестра нашої річки Уманки — річка з такою самою назвою. Мало хто знає, що літера “Ц” занесена у слов’янську абетку з юдейської мови і є відображенням єврейської літери “Цадік”. Отже, волинське містечко Цумань у давнину мало трохи іншу назву, мабуть, таку саму, як і наше місто? Умань завжди була неприступною для ворогів: і фортецею, і духовною твердинею. Серед козаків існувало навіть ім’я “Умен”, що позначало кремезного чоловіка, який, пройшовши вишкіл у численних боях, ставав “чоловіком-левом”. У цьому сенсі назва міста співзвучна назві й етимології походження столиці Західної
Анатолій РИЖЕНКО, м. Прилуки
Коли я працював учителем історії в школі, на одному із серпневих засідань секції істориків міста познайомився і розговорився з колегою Поліною Миколаївною. Дізнавшись про моє захоплення історією рідного краю, вона запропонувала оглянути кілька старовинних мідних монет. Завітавши до господи Поліни Миколаївни, оглянув речі, які тут зберігалися. Увагу привернула річ, назву якої я тоді ще не міг знати. Щоб з’ясувати її назву і вік, попросив дозволу сфотографувати її для подальшого з’ясування необхідних відомостей. Із розповіді Поліни Миколаївни дізнався, що знайдено цю річ поблизу Густинського монастиря. На його околиці знаходили чимало мідних монет різної вартості (полушки, денги, копійки, двокопієчники і навіть п’ятаки), відчеканених протягом XVIII ст. Адже добре відомо, що протягом значного проміжку часу під стінами Густинського монастиря влаштовували щорічні ярмарки, на які з навколишніх сіл звозили різноманітні товари та збіжжя: жито, борошно, просо, пшеницю, ярову й озиму, гречку, ячмінь, насіння конопляне і лляне, горох, крупу, різну живність і товари ремісничого виробництва. Протягом десятиліть у землі назбиралося чимало загублених мідних грошей і металевих речей, які у наш час після весняної оранки чи літніх злив можна було знайти на поверхні ґрунту. У спеціальній літературі я відшукав відомості про такі знахідки. Ось тоді й дізнався, що їх археологи назвали змієвиками. Виявилося, що змієвики давно відомі в російській і українській археології. Ще 1821 року з’являється перша друкована праця про них, в якій було зроблено спробу пояснити значення змієвика, знайденого поблизу Чернігова, так званої “чернігівські гривни”. В міру надходження змієвиків до музеїв і появи їх у приватних зібраннях колекціонерів, публікуються нові дослідження, в яких
України — міста Львів. Відомо, що корінь рослини умані (дев’ясилу) при народженні хлопчика клали у колиску під подушку, щоб той ріс сильним і відважним. Корінь умані відганяв нечисту силу і своїм запахом нагадував козакові про Батьківщину. З цього коріння готували зілля, яке з Божої молитви і ласки загоювало смертельні рани, отримані у бою. Згідно з народною назвою рослини — “Христове око” або “гуменце”, вважалося, що сам Господь може спостерігати через цю рослину за всіма своїми небожами. Уманський православний монастир, на той час неприступна твердиня, побудований на верхівці гори, яка височить над заплавою річки Уми (Уманки) при злитті двох річок. Згадаємо давню приказку: “Ума три гумна, але зверху не вкриті” або “Їсти на гумні — буде смуток” (це пересторогою звучить для тих, хто хоче побудувати тут розважальний центр міста). “У дурня що на умі — то і у гумні…” (Це вже народна мудрість про наші часи, — якщо святе місце стало пусткою, навряд чи такий народ, нація буде щасливою. Усе починається з вшанування своїх віри, традицій і збереження пам’яті предків. Коли наближаєшся до старого міста з передмістя — Уманська гора вражає, як і в минулі віки, як
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
