Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Мандрівки історією · “Без поширення знань із багатої культурної спадщини неможливе духовне відродження народу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Свідок сивої давнини

Слово Просвіти, №20 за 2012 рік

науковці пояснюють їхнє призначення, зміст написів і зображень. Зокрема 1928 року в XXIII томі “Записок українського наукового товариства в Києві” опубліковано цікавий матеріал про мідний змієвик Чернігівського музею. Автор публікації — Валентин Шугаєвський. На змієвики також звернув увагу відомий учений-нумізмат, доктор історичних наук І. Г. Спаський. 1976 року в збірнику Академії наук колишнього СРСР “Середньовічна Русь” він опублікував статтю “Тори змієвики з України”. Тоді ж я звернувся по консультацію до Петербурзького Ермітажу, де працював І. Г. Спаський. Науковець люб’язно відгукнувся і надіслав копію статті. Тепер археологи вважають, що змієвик — талісман, амулет, він охороняє людину, яка його носить, від напастей і хвороб, а також їх першопричин (бісів і демонів). Змієвиком його названо умовно, з огляду на те, що на одному боці є зображення голови в оточенні гадюк. Походять такі амулети від найдавніших часів. Як вважали в середні віки, хвороби — прояви бісівської сили, демонічні істоти, діти демона або результат оселення в людині самого біса, тому й виганяють їх силою за участю божества, ангелів, святих. Для цього потрібні особливі молитви, закляття, в яких закликають священні імена для вигнання демонів. При цьому для вигнання демонів і видужання можна не лише промовляти ці молитви й закляття, а й просто носити їх на собі написаними на папері чи якомусь іншому матеріалі. Саме на змієвиках написані молитви й формули закляття, а також зображено небесних охоронців людини від підступного демона і саму демонічну істоту. Змієвики мають форму круглої медалі з вушком, яку носили на ланцюжку на шиї. На ній зображали архангела Михаїла або святих Федора Стратилата, Єфросина, Матері Божої з немовлям, а на другому боці — голова в оточенні покручених гадюк (7, 10, 12, 14). Образи з циклу православних уявлень — архістратига Михаїла, святих і Богоматері є оборонцями людини від лиха та хвороб, тому їхня поява на змієвиках зрозуміла і конче потрібна. Змієвик, про який ідеться, — бляшка діаметром 50 мм, на якій зображено святого Єфросина й голову з 14-ма гадюками з собачими вухами навколо неї. Як же цей змієвик опинився поблизу Густинського монастиря? Можливо, його завезли сюди ченці, а може, загубив хтось на знаменитому Густинському ярмарку. І. Г. Спаський в історико-нумізматичному дослідженні “Дукати і дукачі України”, що побачив світ 1970 року у видавництві “Наукова думка”, припускає, що змієвики могли зустрічатися в XVII і навіть XVIII столітті. А в статті “Три змієвики з України” повідомляє про достовірно відомий випадок носіння наприкінці ХIХ—початку ХХ століття замість дукача справжнього змієвика зі святим Георгієм (напис “Егорь”). Він припускає, що це була випадкова знахідка землероба, а також висловлює думку, що й інші змієвики українських колекцій або придбані в Україні могли пройти через селянський побут. “В перетворенні змієвика-знахідки в дукач-оберег української дівчини чи молодиці, — зазначає І. Г. Спаський, — є своя логіка: далекий зачин давньоруських змієвиків лежить… в античності — в амулетах, покликаних охороняти від недуги жіночий організм… Стаючи дукачем, змієвик повертається до первісної сутності жіночого оберегу”. Збирання матеріалів про речі, що давно зникли з ужитку, дає людям знання про звичаї і традиції попередніх поколінь. У наш час знайомство з ними — одне з важливих джерел вивчення історії і культури нашого народу. Без поширення знань із багатої культурної спадщини неможливе духовне відродження народу, науково-технічний прогрес, а отже, і його майбутнє.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин