Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Слідами наших виступів · “Якщо ми залишимося без книжкових крамниць, то жахіття аморальності стануть реальністю”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Реорганізація чи ліквідація книгарень?

Слово Просвіти, №20 за 2012 рік

Марія ВИШНЕВСЬКА, м. Чернівці Ситуація, що склалася довкола чернівецьких книгарень, — це своєрідне дежавю подій 10-річної давнини. Чернівчани добре пам’ятають, як тоді одна за одною йшли у небуття чернівецькі державні книгарні на вулиці Шевченка, “Букініст”, “Військова книга”, “Мистецтво”, мережа книгарень “Дружба”. Пізніше почали зникати й новостворені книгарні в спальних мікрорайонах міста та в центрі Чернівців. Тільки за останні роки із центральної площі міста зник перетворений із “Політкниги” “Кобзар”, не дожила до свого відкриття книгарня по вул. Ю. Гагаріна — всі вони поступилися прибутковішим спорттоварам, автозапчастинам, ювелірним крамницям. Важко втрачав метри своєї площі найбільший книжковий магазин Чернівців, що на проспекті Незалежності. Зникли й районні книгарні у Вижниці та Сторожинці, сільські — у Мамаївцях, Кам’яній, Боянах тощо. Ті чернівецькі книгарні, яким пощастило тоді втриматися (це заслуга не державних структур, а подвижництво їхніх працівників), нині переживають відродження подій 10-річної давнини, бо саме їх нинішні господарі “будинку з левами” збираються “оптимізувати”. При тому, що обласна влада не вкладає жодних коштів в утримання книгарень, а більшість із них приносять прибуток. 8 травня відбулося чергове засідання постійної комісії Чернівецької обласної ради з правових питань, міжетнічних відносин, транскордонного співробітництва й антикорупційної політики, де серед 11 питань порядку денного розглядався ініційований депутатом облради Михайлом Павлюком проект рішення обласної ради “Про реорганізацію обласних комунальних підприємств книжкової торгівлі”. Перший заступник голови Чернівецької ОДА Георгій Галиць, який доповідав на першому засіданні комісії про реорганізацію комунальної мережі книжкової торгівлі, визнав, що зміни до пропонованого рішення з цього питання внесли після вказівки М. Азарова “вжити заходів для збереження мережі книгорозповсюдження”, яку він дав голові Чернівецької ОДА М. Папієву. Олег ЧОРНОГУЗ Я прочитав статтю Анатолія Шпиталя “Пообіч Майдану” (“СП” число 14 за 2012 р.). І абсолютно неприйнятні для мене слова давнього приятеля і гарного поета Миколи Славинського: “Але події 2004 року стали “чи не найбільшою втратою новітньої нашої історії”. Після цього я собі сказав: “Боже, які ми убогі! Боже, які ми ниці! Боже, які ми вільнолюбні! І — о Боже, які ми протилежні цьому благородному поняттю?!” А я ж нічого прекраснішого за 75 років життя не пережив. Нічого прекраснішого за Помаранчевий Майдан. Саме того, 2004 року, з мого рідного Києва бачив безліч країн, які свої погляди і свої всепланетарні переживання спрямовували на київський Майдан Незалежності. Мені свого часу випала велика честь бути делегатом від України і виступати з високої трибуни ООН. Тоді в списку ще не було тих країн, які виникли після перебудови. Не було, звісно, й Майдану. Але 2004 року у списку ООН постколоніальних країн збільшилося мало не на чверть. І саме 2004 року погляд цих країн, як і решти, був спрямований на наш Помаранчевий Майдан. У мене досі перед очима Варшавський національний університет, його вікна. Мабуть, Польща ніколи не бачила стільки жовто-блакитних прапорів у своїй столиці, як у ті помаранчеві дні. Я бачив пам’ятник великому Кобзареві у Вашингтоні. Я бачив, як у ті дні разом із великим Шевченком піднімався над Вашингтоном і сам Вашингтон. Піднімався з неозорого моря наших національних прапорів. Але під час засідання з’ясувалося, що рішення, яке запропонував М. Павлюк, про створення робочої комісії, члени якої мали додатково вивчити всі аспекти цього питання, залишилося невиконаним. Як запевнив голова обласної ради Михайло Гайнічеру, він сам виконав за комісію цю роботу. Щоправда, цифри кредиторської заборгованості, яку нібито мають книгарні, присутні на зібранні їхні директори поставили під сумнів. “Такі цифри з’являються тому, що левову частку товару книгарні отримують під реалізацію, а не закуповують книги. Це взагалі якісь дивні цифри. Пан Галиць переплутав дебіторську заборгованість з кредиторською. Чому книгарні розглядають лише як економічну структуру?! Вони не усвідомлюють: якщо ми залишимося без книжкових крамниць, то жахіття аморальності стануть реальністю у Чернівцях”, — наголосила Марина Лібанова, директор книгарні “Букініст”. Із 10 членів депутатської комісії шестеро присутніх на засіданні проголосували за пропозицію депутата Миколи Салагора: “Рекомендувати депутатам на черговій сесії облради зняти з розгляду дане питання”. “Для мене це воля абсолютної більшості присутніх, — заявив депутат облради Михайло Павлюк. — Рішення нашої комісії — приклад того, як депутати, не політизуючи питання, здатні ухвалити консенсусне рішення в інтересах громади Буковини. Дискусія, що тривала протягом місяця, прояснила багато фактів, які опосередковано стосуються питання, залишивши без відповіді головне: навіщо і кому це потрібно? І що буде на місці ліквідованих книгарень: бутіки, перукарні чи ще одне відділення банку? Я не бачу серйозних аргументів, чому варто застосувати “вищу міру” для незалежних маленьких книгарень. Вважав би за доцільне шукати можливість, з одного боку, допомогти їм вижити, з іншого — переглянути фінансову звітність цих підприємств”. Днями за чернівецькі книгарні вступилася й Чернівецька обласна організація Національної спілки журналістів України, правління якої звернулося з листом до голови Комітету Верховної Ради з питань культури й духовності Володимира Яворівського, голови Чернівецької облради Михайла Гайнічеру та голови Чернівецької ОДА Михайла Папієва. Буковинські журналісти здивовані ініціативою реорганізації без бізнес-плану і з порушенням ринкових засад економіки — через створення одного підприємства на базі кількох конкуруючих. “В умовах, коли українське суспільство час від часу лихоманить від владних намірів то зменшити кількість годин викладання української мови, то обійтися без обов’язкового українського дубляжу фільмів, то відредагувати підручники з історії України чи реорганізувати комунальні торговельні підприємства книжкової торгівлі у Чернівецькій області, виникає запитання: а чи не приведе така “реорганізація” до згортання і так кволого ринку української книги? Сподіваємося, ви як державні діячі та люди, що стоять на захисті українських інтересів, також поділяєте нашу стурбованість із приводу можливих наслідків запропонованої реорганізації та зробите все від вас залежне, аби зберегти в області осередки української книги”, — зазначено у зверненні. Чи дослухаються депутати облради до пропозиції членів комісії, покаже голосування в сесійній залі. Майдан породив. Я тоді не знав… 5 років не знав, що таке страх. 5 років жив в Україні і Україною, жив вільною людиною. І тоді, і сьогодні справа не у Вікторові Ющенку. Справа у моїй і твоїй свободі, українцю. У мирній, вільній, усміхненій і щасливій. Я ніколи так не пишався своєю Україною, як у ті Помаранчеві дні, коли моя держава показала усьому світові, що бувають революції і без крові. Я чудово усвідомлюю патетичність своїх слів. І те, що це мої емоції. Але і те, і те на мене сьогодні асоціативно навіває безсмертний Майдан, який увійшов у моє серце, у мою пам’ять, у нашу історію як найпрекрасніше диво з див. І нашу історію як історію Помаранчевої революції ніякі табачники й колесніченки не перекреслять. Вона житиме. Як і те, чого ми сьогодні ще не оцінили: воля народу, свобода слова, відсутність страху і невмируще дитинне почуття вільної людини. Своїм днем народження я називаю 2004 рік. Саме цього дня я народився вільним Українцем. І цим пишаюся, бо саме з цього дня забув, що таке страх, і саме тоді зрозумів, що таке Воля. Я низько кланяюсь українському народові, який після Майдану вибрав найдостойнішого Президента (принаймні за 20- річну історію нашої Незалежності). Низько, доземно кланяюсь йому за те, що він відновив у мені історичну пам’ять, мову і найдорожче — Волю, яку неможливо буде забрати у мого народу. Забрати тоді, коли пануватиме авторитарний чи тоталітарний режим, але те, що породив Великий Президент, за словами російського публіциста Анатолія Стріляного, не перекреслити нікому. Навіть тим, хто уже сьогодні хворіє на анемію. Інформація про те, що влада підкилимно збиралася реорганізувати книгарні Чернівців, які перебувають в обласній комунальній власності, в одне підприємство, збурила громадськість. Особливе занепокоєння не лише у директорів книгарень, а й у громади викликала загроза перепрофілювання книжкових крамниць. На підтримку книгарень виступили опозиційні депутати, Чернівецька обласна організація Національної спілки письменників України, молоді літератори.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин