Палітра · “Чимало шістдесятників обрали своїм кредо нонконформізм — незгоду з існуючою ідеологією й псевдокультурою”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Такої гідності, як на Майдані, французький фотохудожник не бачив ніде у світі
Слово Просвіти, №20 за 2014 рік
Світлана ЧОРНА
У Києві, у Національному художньому музеї за сприяння Фонду культурної дипломатії відкрилася виставка французького фотохудожника Еріка Буве, присвячена подіям на Майдані. Відомий фотокореспондент, який побував у багатьох гарячих точках планети — Афганістані, Чечні, Сомалі, Югославії, Іраку, представив два цикли — “Київська втома” та “Герої Майдану”. Експозиція виставки складається з трьох частин — фотоколажів у залі музеї та світлин, виставлених на вході до приміщення і вздовж вулиці Грушевського. Еріку Буве вдалося не просто зафіксувати на плівці якісь миттєвості київської революції, а саме ті миті, які дають ключ до розуміння того, чому Майдан став подією планетарного масштабу. Як беззбройні люди, що захищалися лише фанерними і дерев’яними щитами, змогли здолати велетенського тоталітарного монстра. Як перемагала і перемогла силу духу. 53-річний фотокор, який працював більш ніж у 120 країнах, побував на Майдані двічі — 7—8 лютого та 19 і 20, саме тоді, коли тут відбувалися найдраматичніші події. Каже, що після втрати двох друзів-колег в одній із гарячих точок і чотирьох поранень, отриманих у різні періоди, вирішив хоч рік присвятити фотографії “про природу і людей, що люблять”. Але коли повстала Україна, не міг не приїхати у Київ. Презентуючи світлини, Ерік Буве сказав, що людині важко перенести те, що він бачив крізь об’єктив фотоапарата: кров, жорстокість, смерть. 19 і 20 лютого він був на Інститутській, де “народ вів битву за свободу”. — Переді мною впало близько двадцяти осіб. Вони не кричали і не стогнали, вони падали з великою гідністю. Такого я не бачив ніде у світі, — підкреслює фотохудожник.
Розповідає, що на Майдані йому поталанило. Вперше, коли фотографував на Грушевського відомого “піаніста-екстреміста”, який грав на барикаді. На цей кадр, не перемотуючи плівку, наклав інший, зі спецпризначенцями. У результаті з’явилася світлина, де панує музика, якій не страшні ні чорні беркутівці в шоломах, ні свист куль. Другий колаж теж склався випадково. Ерік Буве сфотографував колонаду стадіону “Динамо”, де була наліпка із зображенням серця, що любить Україну. На цей кадр наклав інший — сфотографував хлопця, що чергував на барикаді. І вже у Парижі, коли обробив плівку, побачив, що малюнок-серце проявився саме там, де серце у людини. Репортажі Еріка Буве друкувалися у багатьох світових ЗМІ: Time, Life, New York Times, Der Spigel та інших. Його роботи відзначені п’ятьма нагородами конкурсу Word Press Photo, двома Vi- sa d’Or, премією журналу Pari Match тощо. Ерік Буве розповів, що дуже уважно стежить за тим, як люди реагують на його фотографії з Майдану. Вражений, як музейники швидко підготували його виставку, де презентовані майже двометрові фото, і планує ще на якийсь час залишитися в Україні.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
