Незабутні 15 “Він топтався по свому серцю. З того виходила радість”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
Її внесок неоціненний
Слово Просвіти, №20 за 2014 рік
Відійшла у вічність видатна українка. Не стало найвідомішої людини серед громадських діячів не лише Чернігова, а й усієї України. Славне ім’я Раїси Решетнюк-Костарчук (24.04.1948 — 3.05.2014) досить відоме у світі. Це вона понад 23 роки тому на громадських засадах почала відроджувати у Чернігові народні свята, звичаї та обряди: Різдвяний Вертеп, Івана Купала у міському парку культури та відпочинку, Великодні забави біля П’ятницької церкви, день Святого Миколая, день Матері… Її внесок у культурно-духовний розвиток міста неоціненний. Раїса Іванівна відома і як засновник 1990 р. та керівник першої демократичної жіночої організації не лише в Чернігові, а й у всій Східній Україні — Чернігівського відділу Союзу українок. “Що Україні болить, болить імені”, — говорила Раїса Решетнюк. Вона одна з перших серед тих, хто створював на Чернігівщині Товариство української мови ім. Т. Шевченка (нині ВУТ “Просвіта”) 1989 р., Товариства Б. Лепкого, Г. Ващенка і КУНУ. Вона заснувала першу в Чернігові добровільну організацію Суспільну службу України, яка опікувалася й опікується дітьми-сиротами, дітьми-інвалідами, багатодітними та малозабезпеченими родинами. Вона — одна з тих, хто добивався надання чернігівським дітям статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Завжди була небайдужою, ініціативною, доброзичливою, вміла відстоювати інтереси людей. Вона довела це, будучи депутатом Чернігівської міської ради в 1994—1998 роках.
Як громадська діячка й артистка Філармонійного центру, багато зробила для виховання молоді в дусі патріотизму, поваги до історії та культурної спадщини. Раїса Решетнюк-Костарчук — лауреат кількох конкурсів і премій, мала почесні відзнаки міністерств культури і мистецтв, освіти і науки, обласних і міських структур. Раїса Іванівна — заслужена артистка України, лауреат премій ім. М. Коцюбинського і Софії Русової, науково-педагогічну спадщину якої повернула в Україну і добилася її визнання. Хай легенькою буде їй Рідна земля, а Душа оселиться в Царстві Небеснім.
Схиляємо свої голови перед її світлою пам’яттю. Посестри-Союзянки, Музей та родина Коцюбинських, Чернігівські просвітяни
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
