Татарський Крим “Крим лишився споконвічною українською землею, окупованою Росією”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Остап ВИШНЯ Остап ВИШНЯ Татаринове життя
Слово Просвіти, №20 за 2014 рік
І темними були очі Ахметові, темними до життя буйнорадісного… І схилився Ахмет перед шовками, перед мундурами, залякано проказуючи: — Селям алейкум, баріна. Сто тридцять сім років проказував Ахмет: — Баріна!.. Аж накинула червону чадру на Старий Крим революція… ________ Слухайте, люди добрі, як царі з царенятами приєднували старий “бусурманський” Крим до “христіянської цивілізації!”. Слухайте уважно! …“Щоб приєднати Крим до тої христіянської цивілізації, що її ми самі мали, треба було насамперед повоювати його. Повоювання те було зроблено в кілька надто рішучих нападів. 1736 року граф Мініх, що прогнав був 100.000 армію татарську й самого хана Каплан-Гирея із Перекопської фортеці, так ретельно взявся чистити Крим, що Бахчисарай і инші головні міста, коли Мініх одійшов, повернулися в цілковиту руїну, а степи зовсім спорожніли. 1737 року другий російський фельдмаршал, граф Ласі, пройшовсь так само по всьому Криму, але зайшов був з инших воріт, через Генічі, Арабатською стрілкою. Коли хан Менглі-Гирей думав його замкнути й знищити на тій узькій “косі”, захопивши Арабатську фортецю, то кебетливий фельдмаршал поробив собі плоти з бочок та з возів своїх і спокійнісінько переплив через Сиваш у степ по Карасу. Перебивши Менглі-Гиреєве військо і взявши приступом його шанці, граф Ласі, з тою ж німецькою ретельністю, почав руйнувати міста й степ. Він попалив був 1000 сіл, що врятувалися були від Мініха, з тої тільки причини, що були йому не по дорозі. Вдала робота розласила знаменитого фельдмаршала, і на другий рік (1738) він знову пішов походом на Крим уже не через Генічі, а просто через Сиваш, що обмілів був од західніх вітрів. Але похід, виявляється, був неможливий з тої простої причини, що в Криму не залишилося нічого після походів 1736 та 1737 років, і військо не знаходило собі харчів, всупереч геніяльному афоризмові великого військового генія: війна годує війну”. …“1771 року князь Василь Долгорукий знову взяв був приступом і поруйнував міста: Перекоп, Арабат, Кафу, Керч, Єнікале, Балаклаву, Козлов (Євпаторія), Балбек і Тамань. Після того татарам, здавалося, можна було заспокоїтись: їм дали в хани Сагин-Гирея, який усе робив, щоб помиритись з европейською й христіянською цивілізацією: віддав Росії деякі фортеці, їздив у кареті, сидячи їв, одягав свою гвардію в
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
