Постать · До 1607-річчя від дня народження Андрія Чайковського. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Із листування письменника з ученим
Слово Просвіти, №20 за 2017 рік
Романа ЧЕРЕМШИНСЬКА, член Національних спілок журналістів та краєзнавців України, Наукового товариства імені Шевченка у Львові, с. Велеснів Монастириського р-ну, Тернопілля
Щира дружба і спільна співпраця на царині української літератури та науки єднала майстра красного письменства Андрія Чайковського та ученого Володимира Гнатюка впродовж багатьох років. На груповій світлині 30 жовтня 1898 року у Львові, яка експонується у першій кімнаті домівки академіка-земляка, поруч з Іваном Франком, Михайлом Грушевським, Сильвестром та Богданом Лепкими, Володимиром Гнатюком та іншими сфотографований і Андрій Чайковський. У фонді Володимира Гнатюка Відділу рукописів Національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України зберігається 10 листів Андрія Чайковського до Володимира Гнатюка:
один із Бережан (28 вересня 1899 р.), три листи — із Самбора (23 березня 1917 р., 25 травня 1918 р., 14 червня 1918 р.), шість листів — з Коломиї (23 лютого 1920 р., 2 жовтня 1920 р., 13 квітня 1922 р., 1 травня 1922 р., 23 травня 1922 р., 7 червня 1922 р.). Фотокопія листа письменника до вченого від 28 вересня 1899 року з Бережан експонується поруч з фотопортретом Андрія Чайковського. Володимир Гнатюк як відповідальний редактор “Українськоруської видавничої спілки” в її Першій серії “Літературно-наукової бібліотеки” у числі 65 видає збірку Андрія Чайковського “Оповідання” (Львів, 1904). Це видання експонується в експозиції третьої кімнати оселі вченого у його родинному Велесневі. У листах самбірського періоду переважно йдеться про видавничі справи. У той час готувалися до видання деякі твори Андрія Чайковського. Письменник радиться з Володимиром Гнатюком про доцільність вносити зміни: “Я вже давно того не читав, а не маю у себе ні одного примірника, бо москалі при ревізії забрали, бо їм було “любопитно читать сочіненіе…”. Я однак був би тої гадки, що в тих шляхоцьких повістях нічого змінити не треба, а навіть не можна. Безперечно, що се етнографічні образки. Я переконався тепер, що такої шляхти вже нема…”. У наступних листах Андрій Чайковський повідомляє, що працює над ІІІ ч. “Сагайдачного” і просить надіслати з бібліотеки НТШ історичні матеріали про той період: “бо страх як тяжко робити такі праці на провінції, де ні матеріалів, ні джерел нема і порадитися нема кого…”. Також дозволяє Володимиру Гнатюкові надрукувати передмову до “Олюньки”, при цьому зазначити, що оповідання подавалося на конкурс, оголошений “Зорею”, і просить, якщо це можливо, надрукувати відгук Івана Франка. Не менш цікаві листи писав Андрій Чайковський з Коломиї до Володимира Гнатюка. Так 23 лютого 1920 року повідомляє вченому про те, що першу частину “Сагайдачного” видав Антін Крушельницький накладом 5000 примірників. З якихось причин спілка розпалася і “Я, — пише Андрій Чайковський, — розв’язуючи видавничу умову з п. Крушельницьким, зобов’язався викупити решту примірників”. Просить переказати добродієві, котрий шукає історичні повісті до друку “готовність співпрацювати з ним”. “Не дивуйте, В. П., добродію, що знав про се”. “Мій “Сагайдачний”, читаємо далі в листі, — в 4 ч. чекає божого змилування в манускрипті,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
