4 Позиція “Нема слова — нема реалії!” · с. 4сторінка оригіналу ↗
Чому потрібна графа «національність», або Як ми реєстрували нашу ЕВУ-УКРАЇНОЧКУ!
Слово Просвіти, №20 за 2017 рік
Ірина ФАРІОН, доктор філологічних наук, професор
Постановили ми нині з моїм зятем зареєструвати наше диво — новонароджену 1 травня Евоньку. Звісно, що наша умова оформленого свідоцтва про народження Евоньки, Евусі, Евенятка…. — це зазначене в документі не лише громадянство її батьків, але і їхня НАЦІОНАЛЬНІСТЬ як основа ВІДОКРЕМЛЕНОГО культурного буття кожного народу. На нашу вимогу ми отримали не лише категоричне заперечення, а й обурливе подивування схарапудженої чиновниці, що покликана це робити для зручности відразу ж у пологовому будинку на Мечникова, що у Львові. Особа жіночої статі почала перед нами вимахувати чиїмось паспортом, вивергаючи звуки, що цього (себто національности) нема “згідно паспорту”. Я зі співчуттям дивилася на це стихійне лихо з купою помилок в українському мовленні, якому намагалася пояснити концепційну різницю між поняттям ГРОМАДЯНСТВА і НАЦІО- НАЛЬНІСТЮ (етнічністю). Бачила хіба очі, повні пустошного жаху. Грюкнувши дверима, вийшли, щоб тепер шукати національного щастя у місцевому РАГ- Сі.
Сергій ЛАЩЕНКО
Уже під час першої своєї поїздки на Донбас звернув увагу на чималу кількість спотворених українських прізвищ. Навіть поцікавився родослівною одного ну дуже прорадянського і проросійського носія прізвища “Луц”. Ким були його предки? Шведами, німцями, прибалтами? Може, в оригіналі було “Луутс”? Тоді це естонське прізвище. Довго ламав собі голову… А виявилося, що той пан був чистокровним українцем, а дід в усіх документах проходив, як “Луць”. Онук же зовсім не протестував, коли той м’який знак прибрали. Луц то й Луц — так милозвучніше для російського вуха. Бо москвич і рязанець точно не вимовить оте чудернацьке “ць”. Це ж майже як “паляниця”… Брати з півночі полегши-
1. Отже, ІСТОРІЯ ПРОБЛЕ- МИ. Далекого 1996 року з ініціятиви РУХУ (отих гібридів, запакованих у складний прикметник: націонал-демократи, себто трохи демократи, трохи націонали — розумій ні те ні се — наше тривале суспільне горе і прокляття) з паспорта вилучено графу “НАЦІО- НАЛЬНІСТЬ”. 2. 12 вересня 2002 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1367 (“Про затвердження зразків книг реєстрації актів цивільного стану та описів бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану”) було вилучено в СВІДОЦТВІ ПРО НАРОДЖЕННЯ і у свідоцтві про усиновлення ЗАПИС ПРО НАЦІОНАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ, а у свідоцтві ПРО ШЛЮБ — НАЦІОНАЛЬНІСТЬ ПОДРУЖ- ЖЯ! 3. 10 листопада 2010 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1025 (“Про затвердження зразків актових записів цивільного стану описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану”) графу “національність” вилучено з усіх бланків про державну реєстрацію. УВАГА! ЦІКАВИНКА!!! Під час голосування за Уряд на чолі з Яценюком 2014 року ми, депутати ВР України VII скликання, отримали особові справи на кожного пропонованого міністра, де у бланках особових справ БУЛА графа “національність”. Всі майбутні міністри чемно цю свою національність зазначили, наприклад, Аваков — вірменин, Денисова — росіянка, всі решта — українці. ЛИШЕ ЯЦЕНЮК у графі національність написав ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ. Отже, чи є сьогодні у нашому юридичному полі документ, що підтверджує національність ТИТУЛЬНОЇ НАЦІЇ — УКРА- ЇНЦІ? Запитання риторичне. Натомість Закон України “Про національні меншини в Україні” містить право визначати свою національність ВСІМ нацменшинам, що живуть в Україні. Поза законом, як бачимо, опинились хіба ми, державотворчий етнос, українці, що став абсолютно безправний на своїй землі і передусім через вимивання з етноніма “українець” первісного змісту: етнічної, а не ПОЛІТИЧНОЇ належности… Чому маємо вимагати зазначення своєї національности? “Міжнародний Пакт про громадянські політичні права” поділяє ЛЮДСТВО за національною ознакою. “Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод” покликається передусім на національний поділ. Рамкова Конвенція Ради Европи “Про захист національних меншин” надає право людині ВІЛЬНО вирішувати, до якої національности вона належить. У Законі України “Про національні меншини в Україні” (ст. 3), зазначено: “До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю”. Графу національність обов’язково використовують під час перепису населення, який в Україні свідомо знову відкладено винятково через безсумнівне збільшення частки ЕТНІЧНИХ УКРА- ЇНЦІВ, що вкотре підтверджує моноетнічність нашої Держави, а отже, АБСОЛЮТНЕ І БЕЗЗА- СТЕРЕЖНЕ панування УКРА- ЇНСЬКОЇ мови і культури. Нормативно-правові документи інших країн Европи у заяві про реєстрацію народженої дитини, свідоцтві про народження, про шлюб містять графу “національність” або “національне походження”. Хоч це, звісно, геть другорядний аргумент. Отже, графа “НАЦІОНАЛЬ- НІСТЬ” зникла з документів цивільного стану в Україні з єдиною метою: знищити, засимілювати, розчинити українців як КУЛЬ- ТУРНО-ЕТНІЧНУ та ДЕРЖА- ВОТВІРНУ СПІЛЬНОТУ на догоду космополітично-масонському місиву! Не вдалося цього зробити через ГОЛОДОМОР 1933, 1947 років щодо селянства, через терор і репресії інтелектуалів упродовж колонізованих століть, то роблять це тепер щодо ВСІЄЇ нації “тихо і безшумно” через похоронну команду лібералізму: “Демократія, особливо ліберальна демократія, діє краще за Голодомор — проносить легко й безшумно, не уриваючи сну” (Юрій Іллєнко). Нема слова — нема реалії! Словосполуку “національність — українець” цілеспрямовано й зумисно ВИЛУЧЕНО, отже, вилучено факт існування НАЦІЇ. Це, власне, те, що потрібно глобалістам для загарбання наших чорноземів, бо з душею-мовою, видається, вислід для них непоганий: “єдина країна — єдіная страна”. Чи може це зрозуміти чиновниця, прислана для випису свідоцтв новонароджених у Пологовому будинку на Мечникова, що у Львові? Думаю, що ні! Вона, оця суміш совкокосмополітизму, прекрасний трофей глобалістів, у пащі яких має зникнути НА- ЦІОНАЛЬНІСТЬ “українець”, а відтак і сама Україна як окрема ЕТНОКУЛЬТУРА передусім. Словом, ми не спинимося у нашому намаганні записати нашу Евоньку УКРАЇНКОЮ і продовжимо домагатися запису національности батьків у свідоцтві про народження вже за місцем проживання. P.S. Ще далекого 7 липня 2014 року я, як депутат ВР України, звернулася до міністра юстиції П. Петренка з вимогою повернути графу національність у паспорт і серед мотлоху “юридичних” слів отримала таку відповідь: “Водночас обов’язковим є те, щоб право офіційного декларування своєї національності не перетворилось на тягар, коли внесення відомостей про національність до офіційних документів буде обов’язком фізичної особи” (див. блог на е-носії “Українська правда” від 14 серпня 2014 року “Пізнай себе — і буде з тебе (або про графу національність)”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
