Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана · “Внутрішній пріоритет художника-поета останніх років життя — сімейна ідилія, освітлена духовністю і родинним теплом”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Шевченковому Щоденнику — 160 років

Слово Просвіти, №20 за 2018 рік

Наближаємося до завершення проекту, присвяченого 160&й річниці ведення Шев& ченкового Щоденника. Цього місяця історик&шевченкознавець Володимир Мельничен& ко коментує нотатки Тараса Григоровича від 10, 11 і 12 травня 1858 р., нагадуючи його поезії та розповідаючи про Шевченкових друзів і приятелів. У травні — 20 числа — Тарас Григорович зробив останній запис у своєму Щоденнику, і після цього, впродовж більш як півсотні днів, не робив у ньому нотаток, а 12 липня 1858 р., у день народження М. М. Лазаревського, поет подарував йому свого Щоденни& ка. Наступного дня, 13 липня, у вже подарований Щоденник Тарас Григорович зробив ще один запис, але про це розповімо у наступній статті нашого масштабного проекту в липні 2018 р. Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 10 травня Начал работать в Эрмитаже. В добрый час сказать, в худой по) молчать. Во втором часу пошел на Англинскую набережную про) водить Сухомлинова за границу. Простившись с Сухомлиновым, зашел к Н. И. Петрову. У него случился билет для входа в Исаки) евский собор, и мы отправились, и нас не впустили, потому что би) лет подписан Васильчиковым, а не Гурьевым. Китайский резон. Начал работать в Эрмитаже. Важливий момент! Шевченко зафіксував початок своєї роботи безпосередньо в Ермітажі в омріяній на засланні царині офорта і акватинти. Скоріше за все, він працював над ескізом картини Б.-Е. Мурільйо “Свята родина”, який обрав 3 травня: “После внимательного обозрения остановился я на эскизе Мурильо “Святое семейство”. Наивное, милое сочинение. Я не видал картины этого содержания, которой бы так шло это название, как гениальному эскизу Мурильо. Итак, с Божиею и Иордановою помощию принимаюсь за опыты, а потом и за Мурильо”. Автор статті про іспанського художника Б.-Е. Мурільйо в “Шевченківській енциклопедії” Леся Генералюк цікаво зазначила: “Той факт, що Шевченко з-поміж безлічі малярських варіацій на тему Святої родини обрав саме твір Мурільйо, свідчить про співмірність світоглядних і творчих засад двох митців і водночас характеризує внутрішні пріоритети поета-художника останніх років життя: сімейна ідилія, скромний інтер’єр, освітлений духовністю і родинним теплом”. Що стосується згадки Шевченком “Іорданової допомоги”, то йдеться про російського гравера Ф. І. Йордана (Іордана), який після повернення поета до Петербурга допоміг йому оволодіти технікою гравюри акватинта. (Докладніше див. публікації з нашого проекту в липні та листопаді 2017 р.). В добрый час сказать, в худой помолчать. Народне прислів’я. …проводить Сухомлинова… Сухомлинов Михайло Іванович (1828—1901) — родом із Харкова, закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету, російський історик літератури, професор російської словесності Петербурзького університету (з 1852 р.), академік петербурзької Академії наук (з 1872 р.). Уперше згадується в Щоденнику 25 квітня 1858 р., як уже знайомий Шевченкові. Поет заходив до М. І. Сухомлинова і 6 травня. Відомо, що після смерті Шевченка професор цікавився долею його родичів і допомагав їм. …зашел к Н. И. Петрову. Петров Микола Іванович (бл. 1825—1878) — чиновник поштового департаменту в Петербурзі, надвірний радник. Освіту здобув у Чернігівській гімназії та Ніжинському ліцеї князя Безбородька, який закінчив у 1844 р. У Щоденниковому запису від 4 травня 1858 р. поет назвав його “чернігівським земляком”. Займався літературною працею. Шевченко познайомився з ним ще в 1840-х рр. Разом із С. С. Гулаком-Артемовським відвідував М. І. Петрова вдома 25 квітня 1858 р. На жаль, у “Шевченківській енциклопедії” відсутня стаття про М. І. Петрова, можливо, тому, що вона була пропущена і у “Шевченківському словнику” (1977). ...билет для входа в Исакиевский собор... Будівництво собору, що велося з 1819 р., було завершено, але до його освячення (30 травня 1858 р.) оглядати собор можна було лише за спеціальними перепустками. Ісаакіївський собор був побудований за проектом А. А. Монферрана, крім того, над ним працював архітектор В.П.Стасов та ін. В оформленні собору брали участь скульптори І. П. Віталі, П. К. Клодт, О. В. Логановський, живописці Ф. А. Бруні, К. П. Брюллов та ін. Шевченко, звичайно, пам’ятав, що К. П. Брюллов ще від 1839 р. працював над ескізами розписів для Ісаакіївського собору, а у 1843—1847 рр. брав участь у його розписуванні, про це писав у повісті “Художник”: “Карл Павлович... начал работать в Исакиевском соборе...” Працюючи в куполі собору, К. П. Брюллов застудився і навесні 1848 р. змушений був виїхати для лікування за кордон. Спочатку на острів Мадейру, а потім, у 1850 р. — до Риму, де й помер у 1852 р. Пам’ятаєте останню фразу Шевченкової повісті “Художник”? “Незабвенный Карл Великий уже умирал в Риме”. У спогадах М. Ф. Савичева, який спілкувався з Шевченком у Новопетровському укріпленні в Тарас Шевченко. 1858–1859. Фотограф О. Шпаковський травні 1852 р., тобто незадовго до смерті великого художника, є пронизливі рядки: “Шевченко говорив багато доброго про К. П. Брюллова як про художника і людину… І обидва ми не знали, що в той самий час Брюллов, залишивши острів Мадеру, повільно конав поблизу Рима”. обыкновенно, и необыкновенно весел. Семен и мадмуазель Грин) берг были душою общей радости. Работал в Эрмитаже до трех часов. Нарешті після повернення із заслання Шевченко мав можливість записати, що першу половину дня він повністю присвятив улюбленій роботі. (Вчора було занотовано, що лише “почав працювати”). ...билет подписан Васильчиковым, а не Гурьевым. Васильчиков Віктор Іларіонович (1820—1878) — князь, генерал-майор, член будівельної комісії Ісаакіївського собору. Гур’єв Олександр Дмитрович (1786— 1865) — сенатор, голова департаменту економії Державної ради, керівник названої комісії. Обедал с Желяковским у Белозерского... Ішлося про польського поета і перекладача Е.-В. Желіговського та Шевченкового приятеля, громадського і літературного діяча В. М. Білозерського. (Докладно про них — у публікації з нашого проекту в квітні 2018 р.). Китайский резон. У В. І. Даля: “Резон — причина, оправданье, разумный повод”. У цьому випадку вжито поетом іронічно: пуста відмовка. ...за успех будущего польского журнала “Слово”... Польська газета “Słowo” почала виходити в Петербурзі на початку 1859 р. за редакцією Йосафата Огризка (1827—1890) — одного з діячів польського національно-визвольного руху в Росії. Побачили світ лише 15 чисел. Газету заборонили через публікацію листа польського історика і громадсько-політичного діяча Йоахима Лелевеля (1786—1861), якого Шевченко згадував у повісті 11 травня Работал в Эрмитаже до трех часов. Обедал с Желяковским у Бе) лозерского, и за успех будущего польского журнала “Слово” выпи) ли бутылку шампанского. Вече) ром с Семеном отправились к гра) фине Н. И. Толстой и возврати) лись в четыре часа утра. К вели) кой радости хозяйки, последний весенний вечер был оживлен, как “Художник”. Відомостей про те, чи читав Тарас Григорович згадану газету, немає. …с Семеном… Ішлося про Шевченкового друга, оперного співака Семена Гулака-Артемовського. (Докладно див. публікацію з нашого проекту в квітні 2018 р.). …к графине Н. И. Толстой… Ішлося про Анастасію (Настасію) Толстую — дружину віцепрезидента Академії мистецтв Ф. П. Толстого. Починаючи з 1855 р., подружжя клопоталося про звільнення Шевченка із заслання і тепло зустріло поета в Петербурзі. (Докладніше див. публікацію з нашого проекту в жовтні 2017 р.). ...последний весенний вечер... Ішлося про те, що в сім’ї Толстих відзначали Трійцю або П’ятидесятницю. Того року вона припала на 11 травня. …мадмуазель Гринберг… Ішлося про Грінберг Ізабеллу Львівну (1833—1877) — російську співачку, ученицю М. І. Глинки, яку Шевченко назвав у Щоденнику “милою і талановито)голосистою”. Ще 13 квітня 1857 р. вона брала участь у благодійній аматорській виставі на користь Шевченка, організованій в Академії мистецтв для збору коштів у зв’язку з очікуваним звільненням поета із заслання. Шевченко познайомився з І. Л. Грінберг через рік у родині Ф. П. Толстого, там і зустрічався з нею неодноразово. Поет відвідував також її літературний салон на Кірочній вулиці (нині — вул. Салтикова-Щедріна, 30). Молодий російський скульптор М. Й. Микешин, про якого скажемо далі, згадував, що Тарас Григорович “захоплено слухав Ізабеллу Львівну Грінберг…” У “Шевченківському словнику” (1976) відзначалося, що “поет охоче відвідував літературний салон Грінберг…” Шевченко намалював портрет співачки (не зберігся) і подарував їй автограф вірша “Утоптала стежечку через яр” з дарчим написом угорі над текстом — “Изе Гринберг”. Заграй мені, дуднику, На дуду, Нехай своє лишенько Забуду. Отака я дівчина Така я! Сватай мене, серденько, Вийду я. 12 травня Проводил Грицька Галагана в Малороссию и пошел к графине Н[астасье] И[вановне] с целью устроить себе постоянную квар) тиру в Академии. Она обещает. Ия верю ее обещанию. Расставшись с Н[астасьей] И[вановной], зашел ненадолго к художнику Микешину и потом к Глебовскому. Счастли) вые юноши и пока счастливые художники! По приглашению Троцины и прочих земляков пришел я к Дюс) со в 5 часов обедать и неожидан)

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин