Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра “Україна там, де наша культура”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Рушникова Україна

Слово Просвіти, №20 за 2019 рік

У Центрі української культури та мистецтва відкрили виставку “Мелодії барв Любові Романів”, приурочену до 75-х роковин початку депортації українців з етнічних земель Лемківщини, Холмщини, Надсяння та Підляшшя (нині територія Польщі). У день відкриття колекцію пані Любові внесли до Національного реєстру рекордів України. Акцентом експозиції є вишивані рушники, яких у доробку Любові Романів близько двох сотень (у домашній колекції понад 160). Також представлено писанки та вироби з бісеру. Любов Романів родом з Рогатина, що на Івано-Франківщині. З дитинства разом з мамою Цецілією Дмитрівною Романів (Возняк), виселеною з Лемківщини 1945 року, вишивала, розмальовувала лемківські писанки. Після завершення навчання на факультеті фізики почала працювати на Державному підприємстві “Антонов”. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України та київського товариства “Лемківщина”. Працює над відтворенням елементів традиційного лемківського одягу, виготовляє прикраси з бісеру — кризи, проводить безкоштовні майстеркласи з лемківської писанки, розшукує старовинні вишивані узори, створює на їхній основі свої композиції. Роботи Любові Романів експонувалися на багатьох виставках та мистецьких конкурсах, публікувалися в підсумкових каталогах, нагороджені дипломами. Частина робіт перебуває у колекціях музеїв та приватних зібраннях Польщі, Чехії, Італії, Білорусі, Росії, США, Канади. 2014 року майстриня власним коштом видала книжку спогадів свого батька — Мирослава Івановича Романіва “А Вігор і Сян течуть…” про події на Лемківщині та Надсянні, депортацію українського етнічного населення. — Коли твориться вишивка на полотні чи рушниках, то з’являється надія, що українська культура, українське мистецтво не будуть втраченими, — наголосила, відкриваючи виставку, засновниця та директор Центру української культури та мистецтва Світлана Долеско. — Це надія на те, що ми залишимося нацією, що збережемо не лише українську мову, а й мову наших символів і знаків. — Ідея проведення виставки виникла несподівано, — зізналася Любов Романів. — Я до неї йшла довгих 30 літ. Перший свій рушник вишила в сім років. Мене часто запитують, чому я вишиваю узори не лише Лемківщини, де народилися мої батьки, чи Прикарпаття, де минуло моє дитинство. Мені хочеться, щоб на виставці людина з кожного регіону знаходила щось суголосне своїй душі. Хочеться, аби люди ста-передають сильний позитив, полонять серце. Виступи гостей доповнив невеликий концерт за участю Ксенії Ельтухи, Кароліни Егону, Жоржа Шанаєва, Наталі Полтавець… Ведуча Ольга Білоусова розповіла про експозицію “Подорож до Венеції”, що уособлює радість кольорів, чарівність і красу цього міста. Досвітнє небо легкими синюватими фарбами на білому тлі доповнює цей пейзаж. Полотно “Літо у Венеції” осяяне світлом, що буває тільки в цю пору року. Художниця не лише милується архітектурою, а й намагається передати свою відчуття глядачеві. Лісовий пейзаж “Парк у Сінтрі” створює враження нескінченності, неосяжності простору лісу. Передано прекрасний літній настрій повноти життя, почуття гордості за незліченні багатства природи. Спокій і незворушність сповнюють картину. Розглядаючи картину “Прага”, милуєшся великими мазками пензля художниці. Вечірні сутінки надають містичності цій картині. Саме жовтий колір надає роботі “Жовтий кущ” тепла і світла. Природа ніжиться в сонячних променях, а на задньому плані — ліс, що чекає весну. “Стежка в лісі” представляє собою дивне поєднання різних текстур і форм. Дерева вражають пишнотою листя, верхівками торкаються неба. Все завмерло, навіть вечір не насмілюється порушити це чарівне мовчання природи. Споглядаючи картину “Двері в сад”, можна відчути прохолоду лісового повітря й аромат квітів. Лише шкода, що не можна торкнутися рукою шматочка пейзажної природи.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин