Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З блокнота письменника · “Що є життя? Хто до кінця збагне? Воно — прекрасне, як би все не склалось...” · с. 10сторінка оригіналу ↗

Незабутнє

Слово Просвіти, №20 за 2021 рік

Вадим ПЕПА, письменник Після проголошення незалежної Української Держави пощастило воскресити в українській літературі ім’я талановитої письменниці Докії Гуменної. Її батько в містечку Жашків на Черкащині, уславленому велелюдними ярмарками, тримав дрібну крамничку, в якій разом з іншим крамом продавав українські книжки, що ними зачитувалася молодша донька. За “диктатури пролетаріату” родину “буржуя” репресували. Батьки подалися світ за очі. Старша дочка, запроторена в Сибір, добралася в товарняках через Москву до рідного краю, переховувалася в родичів на хуторі. Учителем Докії в школі був поет Дмитро Загул. Він доклав сил, щоб надзвичайно здібна дівчина продовжила навчання в Києві. Для цього їй довелося під тиском жорстоких енкаведистів написати заяву про відречення від батьків. А подумки вважала, тамуючи сльози, що робить це не про людське, а про катівське око. Такі ж “пильні чекісти” 1933 р. звинуватили члена літературної організації “Західна Україна” Д. Загула в “націоналізмі”, впаяли 10 років концтаборів. Спершу в Забайкаллі вдовольнявся тюремною баландою як “строитель Бама”. А після вбивства Кірова в Ленінграді опинився в “північносхідних таборах Колими”. Як тільки не випробувала гірка недоля – асистент фельдшера, помічник маркшейдера, заготівельник деревини, обліковець на виве-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин