Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 20 (1207), 18—24 травня 2023 Ми всі на війні. І ми переможемо! ВАСИЛЬ МАРОЧКО

Слово Просвіти, №20 за 2023 рік

Віктор СКОРИК, оглядач “СП” Минулий тиждень був багатим на події, які формують найближчий хід війни, наближають активну наступальну фазу Збройних Сил України після кількамісячних оборонних боїв зимово-весняного періоду, під час якого головні завдання були успішно виконані: - енергетична система України вистояла, холодом-голодом, на що розраховувала Москва, нас не задушили; - сили противника в його штурмових намаганнях були значно пошарпані і вимотані; - втрати живої сили окупаційних військ досягли шокуючих розмірів у багато десятків тисяч вбитих та сотні тисяч поранених; - деморалізація і паніка стали постійними супутниками ординського життя – як на інформаційному полі, так і на полях боїв; - баланс втрачених і звільнених територій для України виявився хоч і з невеликим, але плюсом. Ми перезимували, пройшли період весняного бездоріжжя – розпуть, яка тепер плавно переходить у розпач і страх ворога перед неминучим літнім наступом Українського Війська. У цей час Україна разом зі своїми західними партнерами активно і плідно попрацювала задля успішного майбутнього ходу війни на користь перемоги правди і свободи: - коли військові сили імперської Москви виснажувались у затятих штурмах Бахмута, Авдіївки та Мар’їнки, Збройні Сили України, завдяки допомозі західної антикремлівської коаліції, радикально підсилювались – сотнями і тисячами одиниць зброї та сотнями тисяч боєприпасів, які зараз надходять неперервно; - значно збільшились виробництво і постачання для потреб ЗСУ боєприпасів і військової техніки – не тільки на теренах наших партнерів, а й власного виробництва; ми нарешті виготовляємо власні боєприпаси, поки що десятками тисяч на місяць, але для початку й це добре; також відновилось, після трирічного бездумного згортання, виробництво своєї зброї, яка інколи де в чому перевершує західні зразки, крім того, застосування її аж ніяк не може бути обмеженим нашими партнерами, що є добре і для наших інтересів, і для їхніх міркувань; - ворог теж за цей час дещо збільшив виробництво, але можливості антикремлівської коаліції у виробництві військової техніки та її якість на порядки вищі, аніж у Кремля, тим більше в умовах потужних економічних санкцій, накладених на Москву; - тим часом запаси зброї та боєприпасів, накопичені за багато десятків років виробництва Москвою, які їй здавались невичерпними і неперевершеними, наразі суттєво зменшились і близькі до вичерпання, а пошуки її у своїх друзів значною мірою наразились на страх “друзів” натрапити на санкції та ризики своїх торгово-економічних втрат. Тому – Іран... і все. Якщо ще хтось і підкидає щось Москві, то крадькома і не у великих масштабах. Та й Іран, певне, скоро втратить таку можливість, бо далі віднікуватись, що мовляв, це постачання довоєнні, вже не випадає, Ірану теж не хочеться бути крайнім і потерпати від підсилення санкцій для себе, як-от ембарго на продаж нафти тощо; - за цей час Українське військо поповнюється десятками тисяч бійців, навчених на західних полігонах інструкторами НАТО; - натомість якість живої ординської сили невпинно падає, оскільки ті її елітні війська, що складали основу сил широкомасштабного наступу більше року тому, зараз відстріляні, знищені і вимотані у боях, і тепер абсолютну більшість війська Москви складають малокваліфіковані, слабо навчені ординці, значна кількість яких за призначенням є “гарматним м’ясом”; власне така метода ведення війни історично спадкова для Орди, це її “стратагема”: навала кількістю та ціною незчисленної кількості жертв – байдуже, своїх чи чужих; ось така у них наука страт – “баби єщьо нарожают”. Зараз йде формування можливостей множини наступів Збройних Сил України, складаються їхні алгоритми послідовностей, їхня тяглість та позначки питомої ваги у Єдиній Системі Наступу. Над цим працюють всі компетентні сили України за участі наших партнерів, насамперед, це військовики, політики, дипломати та виробники зброї. Така робота потребує тиші найбільше, але й виміряна, розумна інформативність теж є доброю справою, та й військово-політичне лукавство в цій роботі теж не зайве. Своїх треба надихати, а злу — комусь пропонувати готуватися до найгіршого, аби не продовжував, це зменшить кількість наших втрат; а когось – лякати, це теж дієва позиція у війні. !!! Ми всі на війні, всі несемо цей тягар: ось зараз пишу ці рядки, а за моїм київським вікном, зовсім поруч, лунає низка потужних вибухів, і в кімнату вповзає сморід пороху – ось такий дуже запеклий бій зараз у київському небі. Не злякають! Ми виграємо і цей бій, і цю війну, Перемога буде нашою. А подумки насамперед це фронт, і найперше – Бахмутська битва. Там за тиждень події набули певної динаміки. На півночі та півдні від Бахмута нашим військовикам вдалось нарешті досить значно відсунути ворожі позиції від автошляхів, які з’єднують місто з нашими тилами і є дорогами життя для оборонців Бахмута. Більш того, наші в результаті зайняли висотні позиції, що добре для ведення обстрілу ворожих позицій навкруг. Але є й не дуже приємні новини буквально останнього дня: ворог після кількох тижнів безуспішних атак на західну частину міста (яка стала цитаделлю наших оборонців), ціною величезних втрат, все ж зайшов у квартал багатоповерхівок і просувається на схід, загрожуючи розсікти навпіл сили оборони контрольованої нашими захисниками частини міста. Для ворога, який штурмує це нещасне, зруйноване місто ось вже 10-й місяць, Бахмут став маніакальною ціллю без усякої воєнної мети. Продовження на стор. 2 Слава нашим захисникам! Слава Протиповітряній і Протиракетній Обороні України! Слава ЗСУ! ІГОР ЗОЦ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин