Пошта “СП” · “Треба оборонити народ. Треба захистити Україну”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Казка про казку
Слово Просвіти, №20 за 2023 рік
Казки та легенди з витоків Ужа: казки, легенди, перекази, бувальщини, билиці та притчі Великоберезнянської Лемківщини Закарпаття / зап. текстів, упорядкув., вступ. ст., прим. та слов. І. В. Хланти: підготовка текстів В. Р. Хланти. – Ужгород: ТДВ “Патент”, 2023. – 704 с.
Мені не до казок. Бо жорстока реальність. Бо нікому їх слухати, якщо й наважуся читати вголос, як батьки колись… Та згадала батька. Точніше, родинну історію про своє народження. Перейми розпочалися передчасно – на свято. Лікарня з пологовим будинком аж під лісом, з іншого боку села. Про місцевий сільський автобус тоді й мови не було, не те що про домашній телефон. Про мобільний – жодної зеленої уяви. Моя майбутня мама просить: “Петре, шукай якусь машину!”. А батько на те: “Почекай, тут таке розгортається!...”. І мовчить. Мама заінтригована: що може бути важливішим за народження нового життя? А 28-річний без п’яти хвилин батько читає… казку про птаха Руха. Чи треба пояснювати, звідки в мене з дитинства пієтетне ставлення до слова “Рух”, до сили слова і казки зокрема? А тут – казки Лемківщини. Батько ж народився в лемківських Татрах у багатодітній родині, що рано осиротіла, а після Другої світової змушена була покинути все нажите тяжкою кривавицею і обживатися у степах Центральної України. Звісно, в дитинстві йому, старшому серед братів, не до казок було: вся чоловіча робота – на ньому…
Чим приваблюють казки, скільки народної мудрості в них засіяно, зліпком якого періоду народного досвіду, уявлень, мрій вони є – про пізнавально-дидактичні функції казки не повторюватимусь. Мені б відчути, на яких казках-билицях виростав мій батько. Хоча, зрозуміло, це лише відлуння… У лемківських казках Закарпаття зауважуєш характерний локус довкілля: із синіми горами і чагарями чи загадковою скляною горою й дубом попід хмари. З пісними для хліборобства ґрунтами, які змушують шукати заробітку за тридев’ять земель. Із одвічним соціальним поділом на багатих і бідних, скупих заздрісників та наївних у своїй відвертій щедрості. Гарних, як косиці на лузі. І сміливих, бо надія лише на себе. Лемки спостережливі, та на слово скупі. Якщо ж треба діяти рішуче, то не зважають на небезпеку. (Мій дідо спинив коней, які понесли, врятувавши дітей, які були на возі. Тільки цей спомин про нього і лишився…) Ловиш себе на думці, що сюжети казок про тварин мають стільки варіацій, скільки вуст народних казкарів їх переповіли. І що літературна народна казка виблискує всіма гранями, як алмаз після обробки. Але ж ці алмази треба було знайти і зберегти до нашого часу! Відомий фольклорист, мистецтвознавець і літературознавець, етнограф і бібліограф Іван Хланта зібрав і упорядкував перлини народної творчості, опублікувавши за своє життя понад 100 видань, при цьому прокоментував зібране датою запису і довідково-інформаційним матеріалом про ретрансляторів фольклору, словником маловживаних слів тощо. У вступному слові укладач простежує традицію збереження культурно-духовно-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
