“Просвіта” сьогодні · “Не можна говорити про українську матір без імені Шевченка”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Коли повернуться матері та діти
Слово Просвіти, №20 за 2023 рік
– Не можна говорити про українську матір без імені Шевченка, як не можемо говорити про Україну без самого Шевченка… На жаль, цьогоріч ми стали свідками приниження його імені, коли не були офіційно оголошені імена митців, які заслуговують Національної премії імені Шевченка, – сказав Павло Мовчан. Повертаючись до головної теми круглого столу, він нагадав, що виїзд за кордон багатьох мільйонів українців, значну частину яких становлять матері з дітьми, навіть для потужніших етносів є великою втратою. Виникає запитання: коли війна скінчиться нашою перемогою і ми звільнимо всі наші землі – скільки їх повернеться? – Хтось каже – 40 відсотків, інші вважають, що 60, але якщо навіть половина – це колосальна втрата, – вважає голова “Просвіти”. За його словами, особливо небезпечно, коли ворог силоміць вивозить українських дітей до росії, аби зробити з них яничар. Павло Мовчан повідомив, що ВУТ “Просвіта” разом з іншими громадськими організаціями 22 травня прийде до пам’ятника Шевченку в Києві, і закликав українців гідно вшанувати свого Пророка. За словами Павла Михайловича, йому прикро було торік не побачити в Каневі представників центральної влади. – Якщо і цього року забудуть про 22 травня, то виникає запитання: за що воюємо, що захищаємо, в ім’я чого терплять насильно вивезені на росію діти, в ім’я чого відбувається це переселення українців за межі України, в ім’я чого ця наруга і щоденні вбивства? – сказав П. Мовчан. Професор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Петро Чернега зосередився у виступі на необхідності відновлення статусу української жінки не тільки в нашому суспільстві, але і в країнах Євросоюзу, всього світу. За словами вченого, не очікуючи активності від влади, до цієї справи має долучитися не тільки “Просвіта”, а й інші громадські організації, зокрема присутні на цьому круглому столі. Голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний, коротко повідомивши про свою волонтерську діяльність щодо допомоги ЗСУ, уточнив, що, за деякими соціологічними оцінками, 80% наших співгромадян, які виїхали за кордон, не планують повертатися на батьківщину. За словами пана Ратушного, на наших очах утворилася нова діаспора з кількох мільйонів українців, і це виклик, який потребує реагування. Є потреба обговорити це та інші питання і провести Всесвітній форум українців ще цього року. “Сподіваюся, наші закордонні друзі не побояться приїхати до Києва”, – сказав голова УВКР, а модератор зустрічі Павло Мовчан зазначив, що “Просвіта” та інші громадські організації зможуть долучитися до цієї справи попри те, що наразі не мають державного фінансування. Як тут не згадати, що фундамент потужної західної підтримки, який надається Україні, закладався і нашою діаспорою, і на світових форумах українців у Києві теж. Хотілося б, щоб цей сигнал почула і влада. Письменник і громадський діяч Сергій Грабар говорив з приводу добре знайомої йому теми захисту і збереження історичних пам’яток древнього Києва, закликав до консолідації зусиль громадських організацій у цій справі. Про свій внесок у відзначення Дня матері сказав так: “Мої сини на фронті, пішли добровольцями – отже, мама і батько їх правильно виховали”. Доцент Хмельницького національного університету Віталій Міхалевський говорив про те, як допомогти переселенцям зі Сходу та інших прифронтових територій оволодіти державною мовою. Наразі на Хмельниччині тимчасово проживають майже чверть мільйона переселенців, значна частина яких матері з дітками. Багато з них продовжують спілкуватися російською, хоча і намагаються говорити по-українськи. На тому, що під час війни ареал використання російської мови поширився на центральні й інші області країни, наголосив член Центрального правління ВУТ “Просвіта” Іван Заєць. За його словами, українське вимивається з України в усіх сферах життя. Але головне він сказав по темі круглого столу: “Шевченкове бачення суголосне нашим думкам: І буде син, і буде мати, і будуть люде на землі!” На думку народного депутата, давно треба було ухвалити програму розвитку материнства, а зараз необхідна державна програма про повернення біженців в Україну. Він звернув увагу присутніх на долю українського села, яке назвав “моделлю шанобливого ставлення до матері”. На думку промовця, Закон про ринок землі, який з 1 січня 2024 року надає право юридичним особам скуповувати значні обсяги, матиме руйнівні наслідки для села. Іван Заєць закликав також розвивати власну економіку, бо “ми не можемо жити на постійні подачки Заходу”. Керівник і власник телеканалу “Малятко TV” Володимир Кметик зазначив, що заявлені для обговорення теми наразі не є першочерговими для влади, адже всі ресурси спрямовуються на потреби ЗСУ. Водночас промовець розкритикував міністерства гуманітарного напряму, очільники яких, на його думку, “холодні до культурних потреб українського суспільства”. За його словами, люди, які йдуть до влади у вишиванках під патріотичними гаслами, потім відрікаються від культури. Він наголосив на необхідності збереження зв’язку з українцями, які вимушено перебувають за кордоном. “Там є школи, заклади культури, які очікують на підтримку української влади, а її від міністерств освіти та культури немає”, – зазначив пан Кметик. Професор Київського університету імені Бориса Грінченка Микола Васьків сказав, що зараз за межами країни перебуває значна кількість наших біженців, тільки в Євросоюзі зареєстровано 3,9 мільйона громадян, які втекли від війни. На думку науковця, певна частина цих людей вже зараз повернулися б, якби фінансова допомога з боку українського уряду не поступалася західній. Тому владі є сенс поміркувати над тим, як підтримати грошима співвітчизників тут, в Україні. Професор, член Центрального правління ВУТ “Просвіта” Юрій Гандзюк зупинився на проблемах, з якими стикаються переселенці за кордоном, і зазначив, що за рік діти середнього віку і старші вивчили мову, а відтак випускники шкіл здебільшого продовжать навчання в країні перебування і на батьківщину вже не повернуться. А от жінки, зокрема матері віком 30-40 років, на думку пана Гандзюка, здебільшого не адаптуються. Він також припускає, що після війни з таких країн, як, скажімо, Польща чи Словаччина, додому повернеться половина українців, а з
Німеччини чи Франції – переважна більшість. Очільник Луганської обласної організації ВУТ “Просвіта” і науковець Володимир Семистяга нагадав, як ще в 2014 році просвітяни Луганщини робили все можливе, щоб урятувати дітей від ворожої окупації, вивозили їх на підконтрольні українській владі території. Зараз йдеться про долю матерів і дітей, які перебувають далеко від рідного дому, і тут дуже багато проблем. Про деякі з них було сказано, але є багато інших. Зокрема, сім’ї розпадаються, бо матері виходять заміж за місцевих чоловіків. Наші дівчата підростають, залишаються там і створюють свої сім’ї. Ще один чинник: немає до кого жінці повертатися, бо син чи чоловік загинув на війні… “Ще одна думка в продовження теми – чи маємо кадри для роботи на територіях, які відвойовуємо, і що планує влада? Зі свого педагогічного досвіду знаю, що в освіті завжди бракувало чоловіків і це проблема ще більше загостриться після нашої перемоги, але як все-таки бути?” – зазначив пан Семистяга. Він також повідомив, що наразі за Україну воюють голова луганської “Молодої Просвіти”, один з її активістів, а також син Володимира Семистяги, і їм дуже болить, що мовою ворога, який вбиває українців, розмовляють багато громадян. Що з цим робити? Академік НАПН України Георгій Філіпчук відзначив, що українська влада і громадянське суспільство мають усвідомити, що ми не в стані демографічної кризи, а демографічної трагедії. За підрахунками науковця, Україна має менше 30 мільйонів населення, тобто за 30 років втрачено понад 20 мільйонів. Постає гамлетівське питання – бути чи не бути, як зберегти націю? Георгій Філіпчук пропонує відновити державну програму “Закордонне українство”, в якій повернення матерів з дітьми додому має бути важливим складником. Адже навіть офіційна статистика наших біженців вражає. Так, за даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, з 24 лютого 2022 року з України виїхало 14,5 млн осіб, з них до країн ЄС – 11,7 млн, із яких 7,7 млн попросили про захист у країні перебування. Окрема тема про громадян України – біженців до рф – ООН дає цифру 3 млн, але насправді їх більше, зазначив учений. Він вважає, що права українських біженців, особливо матерів і дітей, Верховна Рада має захистити законом. Наступна пропозиція Георгія Філіпчука – відновити закриті раніше чи відкрити нові консульства у країнах проживання і масової міграції українців. Міністерству освіти і науки та Міністерству культури та інформаційної політики — укласти прямі договори з кожною країною ЄС щодо задоволення культурних, освітніх та інформаційних потреб українців мовою нашої держави. Необхідно створити глобальну веб-сторінку, яка об’єднала б українців усього світу – від Сіднея до Сієтла. Програма відбудови України має включати не тільки дороги, а насамперед людину, створювати соціальні передумови для повернення біженців від війни додому. Саме держава має подбати про створення умов для підвищення народжуваності, бо опинилася за цим показником на останніх місцях ще до російського вторгнення. За його словами, щоб наша нація не виродилася, українки мають народжувати в середньому дві дитини, а не одну, як зараз. На думку Георгія Філіпчука, в націєтворчий процес необхідно включити Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України. Ця академічна установа має змінити свою роботу в нових умовах. Історик, голова Коломийського міськрайонного товариства “Просвіта” Василь Глаголюк розповів, що в його рідному Прикарпатті здавна відзначають День матері, і ця традиція продовжується. Він також висловив сподівання, що думки і пропозиції учасників круглого столу знайдуть своє відображення на шпальтах просвітянської газети, і закликав активніше передплачувати “Слово Просвіти” на друге півріччя. Просвітянка Ольга Ковпак поділилася досвідом роботи з переселенцями зі Сходу: в бібліотеці влаштували кінозал, ігрову кімнату, співаємо пісень… До міжнародного Дня захисту дітей 1 червня готується лялькова вистава. Пані Ольга підтримала пропозиції попередніх промовців щодо підвищення статусу української матері в суспільстві. Підбиваючи підсумки круглого столу, Павло Мовчан висловив надію, що до пропозицій просвітян влада дослухається.
Матеріал підготував Ігор ЗОЦ Повністю зустріч можна пе* реглянути на YouTube за посилан* ням “Круглий стіл ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка до Дня матері” Фото з відкритих джерел
Минулого тижня ВУТ “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка провело круглий стіл “Українські матері за межами України, проблеми та перспективи. Необхідні заходи для консолідації нації з нагоди Дня матері”, що відзначається другої неділі травня. У вступному слові голова “Просвіти” Павло Мовчан зазначив, що відзначення Дня матері поєднується з датою, яку Пантелеймон Куліш назвав Днем Воскресіння України – 22 травня, перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій Горі поблизу Канева.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
