Незабутні · “Як казав великий українець Петро Яцик, ми можемо зробити одну справу – замість квітів на могилу великого чоловіка зібрати кошти...” · с. 7сторінка оригіналу ↗
Не стало великого лексикографа, мовника, словникаря
Слово Просвіти, №20 за 2024 рік
Світлана КОРОНЕНКО Фото Сосо ЧОЧІА
На 94-му році життя пішов від нас Олекса Пантелійович Синиченко. Пішов, здається, встигнувши зробити усе, що міг і хотів. Повідомив мені про це Сосо Чочіа, грузинський письменник, який до останнього дня опікувався Синиченком. Для нього це був обов’язок – допомагати видатному перекладачу з грузинської. Ця сторінка життя великого перекладача вже, здається, забута в Україні, а переклав Олекса Пантелійович багато. Сподіваюся, Сосо Чочіа напише про це більше. Сьогодні про Олексу Синиченка знають більше як про мовознавця, словолюба, словникаря. Так сталося, що мені довелося видавати найголовніше дітище Олекси Синиченка – його словник понять “Скарбниця української мови. Природа” – перший український тезаурус, над яким він працював, напевно, все життя, але весь свій час приділив йому, коли вийшов на пенсію. Спочатку про словник Синиченка я почула від свого чоловіка Михайла Слабошпицького, який сам був великим шанувальником словників і мав у хаті їх чимало – різних часів і різних авторів. Якщо бачив десь словник, то обов’язково купував. Про словник Синиченка, над версткою якого тоді працювала верстальниця Людмила Кузнецова, він говорив із величезним захопленням. Потім запросив Синиченка на прямоефірну програму на Радіо Культура. Там я вперше побачила цього інтелігентного, спокійного і скромного чоловіка. Про словник говорив більше Слабошпицький, Синиченко відмовчувався, але відчувалося, що він щасливий і просто світиться від радості, вслухаючись у слова Слабошпицького. На жаль, Михайло не встиг видати словник Синиченка. На це були потрібні чималі кошти. Однак редакційна робота над словником тривала. Меценати знайшлися вже тоді, коли Михайло був за обрієм, але тільки на 100 примірників. Словник Синиченка вийшов у видавництві “Ярославів Вал” у січні 2022-го. Щасливішої за Синиченка людини, мабуть, не було. Він чекав презентації! Але презентацію перенесли. Війна змінила все наше життя. Вона увірвалася, і все полетіло шкереберть... Презентацію ми зробили через рік. Директор Інституту української мови НАНУ Павло Юхимович Гриценко блискуче провів її, говорив слова захоплення. Такі ж слова говорили присутні на презентації мовознавці. Синиченко не зміг бути в залі – вік і погане самопочуття... Але Сосо Чочіа зробив запис всієї презентації, і Синиченко все прослухав. Це була вершина його життя, це було щастя в чистому вигляді. Звісно, комерції зі словника у нас не вийшло. Синиченко майже все роздарував колегам. Ми додрукували ще 50 примірників словника, зробивши передзамовлення на нього. В останні місяці життя Синиченко доопрацював словник, доповнив його, нашій Людмилі Кузнецовій довелося практично переверстати книгу... І ми знову шукали мецената. І начебто він знайшовся. На 50 примірників, але отака сумна новина... Світла пам’ять Вам, Олексо Пантелійовичу! Світла пам’ять Вам, Велика Людино! Не можу втриматися, аби не зацитувати листа Олекси Синиченка. Тут увесь він:
ненко, завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу новітньої історії цього музею Наталія Кузьменко та директорка обласної бібліотеки Надія Влезько. Вона сповістила, що кожен охочий має можливість безкоштовно відвідати виставку у фойє третього поверху обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Котляревського упродовж місяця. Про черговий виставковий проєкт УІНП розповів представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар. Виставка “Тріумф людини. Мешканці України, які перемогли ГУЛАГ”, створена Українським інститутом національної пам’яті, Центром досліджень визвольного руху, Національним музеєм-меморіалом жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” та Галузевим державним архівом СБУ, розповідає про систему ГУЛАГу, який нещадно експлуату-
Лист Олекси Синиченка до Миколи Жулинського Дорогий Миколо Григоровичу! Того, що оце пишу, я майже не бачу, а написати Вам мушу. І почну зовсім для Вас несподівано – із синонімічного ряду слів на позначення високого рівня води у природних водоймах. У своєму словнику понять “Скарбниця української мови. Природа” в цей ряд я поставив 5 лексем: багатоводдя, повноводдя, велика вода, дунай, дунай-вода. Останніх двох Ви не знайдете в жодному тлумачному словнику, навіть у двадцятитомному “Словнику української мови”, але дунай як загальну назву зафіксовано в “Етимологічному словнику української мови” – у значенні “приплив, повінь; великий потік”. Цю загальну назву поступово витіснила з мови власна назва ріки, що протікає через багато країн Європи. І треба віддати належне поетові Івану Виргану та мовознавиці Марії Пилинській, які напівзабуте, якщо не зовсім забуте слово повернули в ужиток, запропонувавши його в своєму “Російсько-українському словнику сталих виразів”. Як один з варіантів перекладу російського вислову “Большая вода”. У повторному виданні мого словника понять до слова дунай буде ось така літературна ілюстрація: “Полетіла [за милим] у діброву, у зелений гай, полетіла б, чорноброва, за (це співає Настуся з поеми Шевченка “Сотник”) тихий Дунай”. Ще 2004 року в своїй статті “Про яку воду писав Шевченко”, надрукованій в журналі “Урок української”, я звертав увагу на те, що поет слово дунай вживав у загальному значенні – велика вода. Знаходжу наведені вище шевченкові рядки в одному з останніх видань “Кобзаря” – і що я читаю? Чорнобровій хочеться полинути за коханим не в затишний куточок рідної природи, в діброву, зелений гай, за тиховоддя, а в чужий, далекий край, аж за ріку Дунай. Питається: а що їм там робити? Скільки поколінь учених досліджували вав своїх в’язнів, аби витиснути з них максимум і перетворити на слухняних “будівників комунізму. Але українці, кинуті в табори, зберігали гідність, гуртувалися в мережі спротиву та врешті-решт спричинилися до повстань, які цю систему розвалили. “Тут бачимо важливі документи, світлини, цифри. Скажімо, станом на 1953 рік, тобто рік смерті Сталіна, через ГУЛАГ пройшли 20 мільйонів людей, з них понад половину становили українці. До речі, головний контингент повоєнних таборів – воїни УПА. Але у виставці висвітлено не лише сталінський період, адже перші концтабори з’явилися згідно з декретами Владіміра Ульянова-Лєніна. Комуністичні злочинці вбили Василя Стуса у концтаборі у 1985 році, тобто вже при Горбачову. А останній українець повернувся з Сибіру на Батьківщину в 1990 році”, – зауважив Олег шевченкові тексти, і ніхто не подумав, що з логікою тут не гаразд? Є недогляди і в інших творах Шевченка. Так, у баладі “Причинна” читаємо, що козак, їдучи з козацького війська до коханої дівчини, напуває коня в Дунаї (з великої літери). А де Січ, а де Дунай, низов’я якого тоді топтали турки? У “Словнику мови Шевченка” зареєстровано 20 випадків вживання слова дунай – і всі з великої літери, хоч, мабуть, майже всі слід писати з малої. І з Доном не все ясно. В шевченковім переспіві “Слова о полку Ігоревім” Ярославна, плачучи в Путивлі на валу, промовляє: “Та понад Доном полечу”. Летіти їй із Сумщини десь на Донеччину, до місця полону її пораненого лада, а на цьому маршруті ніякого Дону немає. Очевидно, “Понад Доном” слід розуміти “Понад водою”. Може, слово “дон” вживалося в значенні “водний простір”? Хай помізкують мовознавці. До названих і не названих перекручень змісту шевченкових творів, гадаю, спричинилося забуття одного слова – гарного українського слова дунай, і я радий, що в алфавітному покажчику українських слів, які увійшли до моєї “Скарбниці…”, стоїть і це слово – з адресою 107 Б/2. Сам Бог велів Вам, Миколо Григоровичу, подбати про те, щоб у шевченкових текстах зроблено було потрібні виправлення. Зі щирою пошаною – Олекса Синиченко. Р. S. Якщо Ви вважаєте, що цього листа варто опублікувати, я не буду проти. 4.ІХ.2023 р.
*** Сьогодні до видавництва “Ярославів Вал” все частіше звертаються люди, які хочуть придбати “Словник” Олекси Синиченка. Як казав великий українець Петро Яцик, ми можемо спільно зробити одну справу – замість квітів на могилу великого чоловіка зібрати кошти і видати друге, доповнене і виправлене, видання його книги. Тож оголошуємо передзамовлення на словник понять “Скарбниця української мови. Природа” Олекси Синиченка. Товариство з обмеженою відповідальністю “ВИДАВНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “ЯРОСЛАВІВ ВАЛ” п/р UA3133 4851 00000000 2600 7124 303 у банку АТ “ПУМБ”, код за ЄДРПОУ 35252758, ІПН 352527526595. 1500 грн. (на словник О. Синиченка)
Пустовгар. Він повідомив, що виставка складається із 18 інформаційних стендів, де документально видно сутність злочинного комуністичного тоталітарного режиму – форми російського імперіалізму. Концентраційні табори є душею цієї нелюдської системи. Без тотального насильства, рабства, надексплуатації такі держави існувати просто не можуть. Серед іншого показано й боротьбу політичних в’язнів з кримінальними злочинцями – “блатними”, “крадіями в законі”. Кримінальників свідомо використовувала адміністрація тюрем і таборів пенітенціарної системи СРСР, щоб знищити все людське у в’язнів, перетворити їх на слухняних рабів. Це були справжні й криваві війни з великою кількістю жертв. Проте, людяність, гідність, мужність всіх тих, хто вважав і вважає, що свобода є найвищою цінністю, перемогла. “На чолі цієї боротьби, особливо після Другої світової війни, були українські патріоти, насамперед члени ОУН і воїни УПА, дисиденти й правозахисники. Вони перемогли ГУЛАГ, а потім і весь диктаторський режим, очолили відновлення незалежності України. Це був тріумф таких людей, про яких розповідає виставка – В’ячеслав Чорновіл і Левко Лук’яненко, тріумф ідеї, якій вони присвятили життя. Адже завдяки їм та їхнім соратникам 24 серпня 1991 року було проголошено Акт незалежності України. Нині герої ЗСУ боронять українську незалежність від того ж ворога-правонаступника СРСР – росії”, – наголосив Олег Пустовгар. Полтавський офіс УІНП
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
