Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Презентація · “Україна – високодуховна нація, світочів якої й славить Балабко”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

“Зупинися, мить! Ти прекрасна!” Творчий вечір Олександра Балабка

Слово Просвіти, №20 за 2024 рік

Мирослава КОРНЄЄВА, науковиця, членкиня міжнародного громадського об’єднання “Волинське братство” У День вишиванки Олександр Балабко за сприяння столичних організацій НСПУ і НСЖУ зібрав у Національній науковій медичній бібліотеці України культурно-мистецьку еліту Києва: громадських діячів, митців, журналістів, артистів і, звісно, письменників. Голову Творчого об’єднання прозаїків Київської організації НСПУ прийшли вшанувати членкині правління Валентина Розуменко, Алла Диба, Тетяна Левицька, головна редакторка журналу “Київ” Теодозія Зарівна, прозаїки Олексій Микитенко, Сергій Батурин, публіцисти Михайло Сорока, Галина Дацюк, поетеси Валентина Давиденко, Валентина Шведикайте, поети Владлен Ковтун, Сергій Сокольник, інші колеги та шанувальники. Після привітання очільниці бібліотеки Тетяни Остапенко вечір під назвою “Києве, батьківщино ніжна” відкрила голова поетично-пісенного об’єднання “Світлина” при НСПУ, поетеса Лариса Петрова. Цей захід було Новий лавреат премії імені Володимира Свідзінського Лавреатом цьогорічної Літературної премії імені Володимира Свідзінського, заснованої Лігою українських меценатів та журналом “Київ”, став Михайло Сидоржевський. Михайло Сидоржевський – автор двох книжок поезії та поетичних добірок поезії у різних виданнях як в Україні, так і за її межами. Відомий він і як автор помітних публікацій на теми культури, політики, літератури, історії. Зокрема, його краєзнавче дослідження “Солотвин. З глибин минулого до наших днів” (2023) мало надзвичайно добрий розголос. Михайло Сидоржевський – відомий автор поетичного верлібру, починаючи з книги поезій “Навпіл між обома світами”. Його верлібри можна прочитати в антології європейського верлібру “Вільний вітер/ВОЛЕН вятьр”, виданні “Свічадо світу”. Двомовна антологія сучасної українсько-македонської поезії”, його поетичній книзі “Запрошення до подорожі” (українською і болгарською, Софія), а також зустріти в періодиці: добірка верлібрів у “Літературній Україні”, поетична добірка “Мені тут холодно” в часописі “Дукля” (Словаччина) та в інших. Нагородження відбудеться в переддень Дня Незалежності України. Прес£служба Ліги українських меценатів присвячено Києву і його славетним постатям, які стали героями “десятикнижжя” письменника. Оскільки вечір проходив у дні святкування його народин, то був зроблений екскурс у його літературну діяльність. Присутні подивилися фрагменти фільму-концерту телеканалу “УТР” “Олександр Балабко, письменник і журналіст”, знятого в Будинку учителя 2010 року. Цей час якнайкраще спрацював на Олександра Васильовича, бо його творчий доробок поповнився новими книжками із життя світочів української культури, діяльність яких прославляла у світі Україну та Київ, збіркою малої прози і романом “Кімоно для Баттерфляй. Із життя Соломії Крушельницької”. Першою піснею вечора став романс “Києве, батьківщино ніжна” (музика Леоніда Нечипорука), який натхненно виконав народний артист України Олег Дзюба. Це переклад Балабка вірша киянина Олександра Вертинського. Письменник сказав, що були і є кияни з Україною в душі (навіть не українці за національністю), а були і є просто народжені тут, але без цього душевного єднання. А українець Вертинський, куди б доля його не закидала, марив Україною, перед виходом на сцену розспівувався українськими народними піснями, згадував про вистави за участі Марії Заньковецької, літні вакації у своїх родичів на хуторах Золотоноші. Так, він творив, як і його попередник і далекий родич Микола Гоголь, в іншій культурі. Тому по поверненні до Києва на схилі літ картав себе і каявся у одному листі, що співав усе життя не для України і не її мовою. Багато цікавої й несподіваної інформації почерпне читач із роману-есе у трьох книгах “Олександр Вертинський, нащадок Гоголя” про українських емігрантів – від Роксолани, Юрія Хмельницького до Архипенка і Грищенка. А ще в розмові із залом письменник розповів деякі цікаві історичні факти про будівлю цієї бібліотеки, адже вона знаходиться у кварталі, пов’язаному мало не з усіма героями його творів. За кілька десятків метрів, на вулиці Тарасівській, – будинок 1-а. Це садиба історична, тут пройшли дитячі роки Сержа Лифаря, і після виходу повісті про нього Олександр Васильович на запрошення нинішніх господарів оглянув будинок і скуштував яблуко із цього саду. Розповів історію відомих мешканців, серед яких – засновник української урології, професор Андронік Чайка. На екрані демонструвалися історичні знімки 1947 року про розбудову ботанічного саду, що тепер носить назву академіка Гришка. До цього долучився і батько Лифаря, лісівник і садівник Михайло Якович. На імпровізовану сцену запрошується народна артистка України Світлана Мирвода. Звучить одна з перших пісень, створених Олександром Балабком і Леонідом Нечипоруком, – “Молодий тюльпан”. Поет-пісняр щиро шанує колег по творчому цеху, тож зачитав присвяти натхненниці об’єднання “Світлина” Ларисі Петровій, Олегу Дзюбі та Світлані Мирводі. Під час спілкування з глядачами Балабко не оминув і тему війни, яка чорним крилом торкнулася кожної української людини, розповів про катівню під Черніговом і представив пісню, написану нещодавно, – “Чобітки із Ягідного”, з тим, щоб “біль від почутого перетворився на нашу лють до ворогів”. Пісню проникливо виконав сам композитор Леонід Нечипорук: “Купив онучці чобітки, та не встиг приміряти…” Вшанували хвилиною мовчання всіх, хто поліг за волю України… Письменник представив глядачам дружину композитора Людмилу, без відео якої не обходиться жодна написана разом пісня. І прозвучав “Золотий вальс”, створений до золотого весілля подружжя Нечипоруків. А коли вірш “Білий танець” потрапив до композитора Олександра Швидкого, то виявився наче написаний з життя нині подружньої пари Швидкого і заслуженої артистки України Каріни Карасьової! Так і народилася пісня, яку вони виконали дуетом. Стежки українців у світах… До цієї теми письменник Балабко звертався багато разів. Уривок із повісті “Римське щастя Миколи Гоголя” прозвучав у виконанні незабутньої народної артистки України Лариси Хоролець у фрагменті згаданого фільму. А на додачу – і пісня з назвою “Українська ніч”, яку прекрасно виконала Каріна Карасьова. Нещодавно бенефіціант видав десяту книжку – роман “Кімоно для Баттерфляй. Із життя Соломії Крушельницької”, яка вразила, приміром, нашу наукову спільноту глибиною науково-дослідницького таланту письменника. Сцени з роману за участю автора, Галини Дацюк (до речі, редакторки цього роману) та Світлани Мирводи були з цікавістю сприйняті переповненим залом. У доробку Балабка є пісня, присвячена складній акторській долі (її спершу співав незабутній народний артист України Віктор Шпортько, інші виконавиці). Але ніхто так потужно і правдиво не зміг передати протиріччя внутрішнього світу актриси (“…актриса, актриса, актриса не має право на своє життя....”), як це зробила заслужена артистка України Ірина Персанова з надзвичайно сильним і чарівним голосом. 2019 року вона співала її в Іспанії, на вечорі пам’яті Монсеррат Кабальє. Ведуча вечора Лариса Петрова зауважила, що тепер ми радіємо весні, каштановому цвіту, але дует Балабко-Нечипорук у своїй пісні стверджують, що це саме “листопад зачинає весну молоду”. Її із назвою “Полюбіть листопад” виконав Олег Дзюба, також народжений у листопаді. З Італії на цей вечір прилетіла співачка і волонтерка Леся Королик, яка часто приїздить в Україну. Вона зауважила, що нашу історію пізнають за кордоном через українську діаспору, через наших людей, бо Україна – високодуховна нація, світочів якої й славить Балабко, книжки якого популярні за кордоном. Тему материнства і рідного краю втілено у пісні “Я в рідному домі”, яку проникливо заспівав Композитор Леонід Нечипорук (ліворуч), Олександр Балабко і ведуча Лариса Петрова Спільна світлина учасників творчої зустрічі Олександра Балабка

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин