Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт"калейдоскоп · “Прийом відчуження у виставі створює живий інтерактивний місток у спілкуванні між глядачем та акторами”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Хід королеви

Слово Просвіти, №20 за 2024 рік

Ангеліна ВЕЛИКА Фото із сайту театру Трагедія починається з комічної увертюри у виконанні Івана Шарана. Його герой на ім’я Хтось кмітливо імпровізує з глядачами, невибагливо прохаючи чашечку кави та шукаючи своє місце у залі. Герой нагадує дивакуватого коміка, що інтригує метафоричною притчею про трьох звірів: смиренного віслюка, агресивного лева та мудрого дракона. Комедіант порівнює звірів зі станами людської свідомості. Віслюк живе у просторі страждання, лев у просторі вічної боротьби, а дракон літає у просторі творення і дарує людям унікальну творчість. Кмітливий блазень пропонує поглянути на світ монархів під кутом зору притчі і дізнатися, чиє там місце величним драконам, чи в королівстві живуть самі лише леви та покірні віслюки. Двоповерхова конструкція з металу та скла (художник-постановник Петро Богомазов) нагадує великий акваріум, камеру, де за скляними вітражами ув’язнено Марію Стюарт (Анжеліка Савченко). У простому не королівському вбранні вона позує, немов закам’яніла статуя, з електронним браслетом на нозі. Погляд королеви тьмяний і понурий. Здається, що вона вже мертва чи напівмертва, її пластика повільна, загальмована. Стюарт схожа на сонну муху, що ніяк не прокинеться від довгої зимової сплячки. Мініатюрна дівчинка з довгими рудими кучерями, красива порцелянова лялька з вишуканими манерами та граційними рухами. Маючи вольове нутро, Стюарт завжди залишається непереможною і становить загрозу та острах для ворогів. Серце королеви зайняте лише одним чоловіком – Лейстером. Саме його вона покохала ще у юні роки, але чоловік обрав кар’єру і перспективи на противагу коханню. Любов залишила слід у серці Стюарт, і попри всі перешкоди, імператриця сподівається на допомогу Лейстера. Не тому, що вірить у нього, боїться і жадає порятунку, а тому, що чекає проявів до неї як до коханої жінки та воліє саме його втручання у долю. Ставши заручницею влади, почестей і власної корони, Марія готова зректися всього заради правди та істини, заради кохання, але добре розуміє, що це неприпустима розкіш для королеви. І тому Стюарт гідно і велично витримує усі свої випробування, відсторонено і холодно дивлячись в обличчя фатуму, сміливо і непокірно танцює і сміється ворогам на зло. Одяг героїв у першій дії не схожий на королівський. Сірі непоказні сорочки, штани, жакети, шорти та спідниці, відсутність гриму натякають на те, що події відбуваються в наш час, з такими ж звичайними людьми, як і ми. Навіть герой на ім’я Хтось, вийшовши на сцену із глядацького залу в чудернацьких брюках, кольорових окулярах і з пухнастим светром у руці, органічно вписався у сценічний простір. Немов вірний королівський пес, одвічний слуга, блазень при дворі королеви – Хтось впевнено і відчайдушно, з гумором та іронією захищає права своєї володарки. Від самого початку вистави і аж до її завершення блазень залишається найближчим другом та побратимом Стюарт, а перед стратою жінки ще й її духівником, відпускаючи королеві останній гріх — любов і довіру до Лейстера. На даху скляної камери розташований трон королеви Єлизавети. Імператриця (Тетяна Міхіна) з’являється в оточенні свити. Статна, висока з залізною королівською поставою і аристократичною грацією жінка впевнено і велично тримається на троні. Поруч із королевою – вірний і надійний фаворит Лейстер. З чоловіком її пов’язують не лише державні справи, але й любовний зв’язок. Герой рішуче і виважено впливає на рішення імператриці, нав’язуючи їй зустріч зі Стюарт, цим самим наражаючи Єлизавету на небезпеку. Королева розуміє, що це ризиковий вчинок, та бажання возвеличитись над суперницею, вказати бідолашній місце, відчути себе переможницею у жіночому двобої підбурюють Єлизавету до рішучих дій. Лейстер (Акмал Гурєзов) – холодний, виважений та обережний чоловік. З усіма придворними він поводить себе вкрай делікатно і стримано. Герой, неначе сірий кардинал, приймає всі важливі рішення і водночас зостається поза увагою публіки. Ще замолоду він покохав Стюарт і проміняв її на статусі владу, обравши стосунки з Єлизаветою. Його серце остаточно стало черствим і холодним, а розум гострим і прорахованим. За міцною статурою, приємною зовнішністю та лицарськими манерами герой вдало приховує підступні мотиви на одержиме бажання тримати владу у своїх руках та контролювати її абсолютно. Заради цього чоловік хитро і майстерно використовує стосунки з Єлизаветою, тим самим принижуюючи королеву як жінку. Мортімер (Віталій Ажнов) – послідовник та суперник Лейстера за серце кролеви. Молодий, завзятий, недосвідчений юнак, палко і фанатично намагається увійти до списку фаворитів королеви. Хлопець з голим торсом здіймається на вершину металевої конструкції до трону королеви, спокушаючи її молодістю та красою, на що у відповідь одержує від Єлизавети неоднозначні натяки інтимного характеру та таємне доручення вбити Марію Стюарт. Зустрівшись з Марією, юнак втрачає голову від жіночих чар королеви та палко бажає служити жінці, аби звільнити її з кайданів, щоб та посіла місце Єлизавети. У запалі почуттів юнак пропонує королеві втечу, однак Стюарт відмовляє хлопцю, віддаючись у руки фатуму. Втративши надію і сенс на існування, Мортімер підіймається нагору металевої споруди і одягає на себе чорний мішок, зводячи рахунки з життям та промовляючи останній монолог про кохання до Стюарт. Внизу з’являється гардеробна кімната, де розвішані чорні чохли для одягу, немов символи використаних ресурсів, покійників, що віддали своє життя задля безпеки імператриці. Кульмінацією вистави є зус- У столичному театрі імені Івана Франка відбулась прем’єра вистави “Марія Стюарт” за п’єсою Фрідріха Шиллера. Переклад з німецької здійснив Юрій Ко" рецький. “Марія Стюарт” у постановці Івана Уривського – це позачасова історія про внутрішній конфлікт людини між совістю і підлістю, гідністю і зрадою, милосер" дям та жорстокістю. Між сваволею та людяністю. Про вибір, котрий ми робимо щодня, тим самим обираю" чи долю, шлях та власне майбуття.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин