Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра · “Головним призначенням у житті він вважав живопис і виховування своїх дітей”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Світ радості Бориса Рапопорта

Слово Просвіти, №20–21 за 2020 рік

На виставці “Світ радості” представлено 50 живописних творів Б. Рапопорта (1922—2006), створених ним протягом 1955-2006 років. Кожна пора року спонукала художника до створення сповнених глибокого внутрішнього життям та змісту, ліричних пейзажів настрою. У великій залі галереї розмістились пронизливі, зворушливі картини з весняними мотивами — повені, квітучі сади, а також більш експресивні роботи, які умовно, “за сюжетом” можна об’єднати у цикл “Дерева”. У другій залі — зимова сюїта. Твори різних років, зібрані в одному просторі, звучать могутнім акордом. Деякі зимові мотиви вірогідно написано з одного місця і, на перший погляд, дуже схожі, проте, вдивляючись, можна насолодитися надтонкими відтінками білих тонів та магією “чистого мистецтва” високого ґатунку. І, нарешті, третій зал демонструє картини з “Вірменської” серії, виконані восени 1971 року, які заворожують колористичною гармонією. Їх доповнюють жовтогарячі осінні пейзажі різних років. Кожна зала має свою тему, свій колорит та відповідає певній порі року. Разом вони представляють унікальне явище — потужного живописця та тонкого лірика Бориса Рапопорта. В аванзалі (або меморіальній залі) галереї, як завжди, показані головні монументально-філософські пейзажі Олекси Захарчука. Під час експозиції “Світ радості” відбулася низка культурно-мистецьких заходів. Серед них — зустріч з дочкою митця, відомою художницею-графіком, дизайнеркою, мистецтвознавцем Оленою Агамян. — Ця виставка побудована так, як і все життя мого батька — зима, весна, літо, осінь, — розповіла пані Олена. — Ми бачимо, якою була природа в ті роки, коли він створював свої картини. Оксана Тимків народилася у місті Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Навчалася в Київському художньо-промисловому технікумі (нині Київська державна академія декоративного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука). Працювала художником на українсько-французькій анімаційній студії “Борисфен-Лютес”. Потім було навчання в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури на факультеті живопису, відділення реставрації живопису. Понад 10 років пані Оксана працює викладачем графіки, іконопису, техніки-технології олійного живопису “старих майстрів” у Муніципальному закладі вищої освіти “Київська Академія мистецтв” (колишня Київська дитяча Академія мистецтв). “Різностильовий підхід художниці до створення культового станкового живопису зумовлений бажанням проникнути в сутність сакрального мистецтва: йдучи від духовної першооснови іконопису в Україні до сучасного релігійного живопису, через поступовий відхід від усталеного канону до нововведень з використанням різних художніх прийомів і засобів творчого відображення. Твори Одигітрія “Гра немовляти”, “Образ Святої Великомучениці Катерини”, “Святий Миколай”, триптих Олена Агамян Головним призначенням у житті він вважав живопис і виховування своїх дітей. Був переконаний, що в усьому потрібно бути чесним. Малювати лише те, що відчував. І не “крав” чужі настрої, чужі мотиви у своїх товаришів і великих майстрів. Батько добре знав Павла Тичину, серед його друзів були письменники Володимир Кисельов і Микола Дубов. Також був майстром на всі руки, міг змайструвати табуретку чи якийсь інші меблі. Ще навчаюсь у шостому класі, батько вирішив, що стане художником. Серед його вчителів були Хворостецький, Рубан, Світлицький, Штільман, Фомін. З великою теплотою згадував Трохименка, який був директором художньої школи. У 1937 році мого діда заарештували і розстріляли. Залишилося у центрі міста дві дитини — мій батько і його сестра. Його могли забрати до дитячого будинку, і невідомо, як тоді б склалася доля. Але вчителі доклали зусиль, аби він міг продовжити навчання. Згодом у художника з’явилася можливість продовжити здобувати мистецьку освіту в Ленінграді, але він вирішив залишитися в Україні. Коли сам почав займатися викладацької діяльністю, то дуже цінував, коли його студенти вміли малювати по пам’яті. 1995 року ми зробили сімейну виставку в Українському домі, що мала величезний успіх. Статтю про цю виставку я опублікувала в журналі “Вітчизна”. Після цього за порадою батька надрукувала в цьому часописі матеріали про художників Фоміна і Рубана. Дуже шкодую, що нині немає цього чудову журналу, він був осередком української думки. А через два роки відбулася його виставка у Національному художньому музеї. Тоді один з журналістів запитав батька: мабуть, життя було складним? Він відповів, що в нього було чудове життя, бо він займався улюбленою справою, а поруч були хороші друзі. На одній з представлених на новій виставці картин зображено будинок, в якому наша родина поселилася у 1968 році. Обрали це помешкання через те, що з вікон відкривався фантастичний київський пейзаж. На виставці представлено живопис різних років. У тому числі й останні — 2005- 2006-го років. Тут є і медитація, і філософія. Він відчував кожне дерево, кожен рух. Поруч — роботи 1960-х років. Ці картини створено у Седневі. У них відчувається подих тієї доби. серед яких — понад 30 виставок в Україні, Бельгії, Китаї, (зокрема й персональних у Київській дитячій академії мистецтв та Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику) та близько 20 конкурсів. Протягом навчання юний митець здобув відзнаки та нагороди на ІХ Міжнародному дитячо-юнацькому конкурсі образотворчого мистецтва “Срібний дзвін”, І Міжнародному конкурсіфестивалі “Slankovych fest”, Всеукраїнському відкритому конкурсі-виставці художніх творів “МИСТЕЦТВО”, ХХІ Міжнародному бієнале графіки “Між чорним та білим”, ХІІ Всеукраїнському конкурсіфестивалі “Українська естафета творчості”. Є президентським стипендіатом 2019 року. Твори Михайла, представлені на виставці, складають творчий доробок у графічних друкованих техніках, живописі, декоративно-прикладному мистецтві та комп’ютертній графіці. Друковану графіку презентують твори в техніці лінориту (рання композиція “У своїй садибі”, “Екслібрис музею О. Саєнка”, ілюстрація до твору Ф. Достоєвського “Злочин та кара”), гравюри на картоні (“Натюрморт з глеками”, композиція “Бенкет у Лисянці” за твором Т. Г. Шевченка “Гайдамаки”) й пінокартоні (“Академічний натюрморт”). Живопис представлено творами у техніках акрилового й олійного живопису. Це здебільшого карпатські пленерні навчальні етюди, виконані під керівництвом фахових викладачів КДАМ ім. М. І. Чембержі А. М. Межибовської та О. Б. Соловйової (озеро Синевир, водоспад Шипіт, гірські мотиви). Також представлено твір, виконаний у техніці вітража. Це — присвята мужності й людяності українських кіборгів (вітраж “Українським кіборгам присвячую... ”). Твори, що представляють комп’ютертну графіку, виконані самостійно. Їх можна вважати підсумком десятирічної праці юного митця, починаючи з семирічного віку. Представлено фрагмент комікса за власним сценарієм (“Сім гріхів”), композицію “Вуличні початківці” та серію портретів. Матеріали підготував Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора Ще на початку року у столичній галереї сучасної класики “Синій вечір” відбулася виставка Олекси Захарчука “Монологи”. Після цього вирішили запросити “на гостини” видатного та визнаного майстра пейзажу Бориса Рапопорта. Тепер у картинах продовжився діалог, який художники час від часу вели по телефону.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин