РУ) Р (С"аззевом улумА-РОБ.сог іо гетоуе їпе маїегтагк
ши ратво й
ГАЗЕТА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
І РЕ
ця
2-1
ЛЮТИЙ, Ч.2 (21) 1996 РОКУ
із мови
УЧИТЕЛЕВІ УКРАЇНСЬКОЇ
11-12 / прРОКЛЯТТЯ
ЧОРНОЇ КНЯГИНІ
16
СИСТЕМА ЗАХИСТУ І ПІДТРИМКИ
Для ВАШИХ ДІТОЧОК
Не потрібно нагадувати, в якому стані опинилось українське національне книгодрукування, що, зрозуміла річ, позначилось і на стані української мови. Статистика жахлива. Необхідні негайні корективи. І при формуванні бюджету на 1996 рік потрібно передбачити низку заходів, що змінили б ситуацію на краще. Тому виступаю не з критикою, а з пропозиціями, що стосуються
передовсім податкової політики.
ВИСТУП! НА У СЕСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Першою по важливості вважаю інщіативу щодо звільнення від податку українського друку та інших видів інформаційної та комерційної діяльності, базованої на використанні української мови.
Аргументи для такого Указу наступні:
-- існуюча практика надання прямих або опосередкованих пільг національній мові у всіх без винятку цивілізованих країнах.
Прикладом цього є Франція, яка послідовно 1 жорстоко відстоює пріоритетність французької мови в умовах все більшого натиску міжнародно вживаної англійської мови. Приклади турботи про своє національне мовне середовище демонструє 1 Росія, де впроваджуються обмеження на використання іноземних мов, зокрема для вивісок та реклами.
-- несприятлива для української мови Дія ринкового механізму, що сформувався зараз в книгодрукуванні, пресі, кіно-концертній ДІЯЛЬНОСТІ.
Неконкурентноздатність українського книгодрукування визначається передовсім набагато більшим обсягом ринку потенційних покупців російськомовної літератури, в першу чергу в сусідній Росії. Можливість друку книг дуже великими тиражами робить цей друк дешевшим аніж відповідний друк україномовних книт, коло потенційних покупців яких обмежене загалом територією України. Однак собівартість російських книг ще більше знижується тим, що та основна їх маса, котра йде на експорт в Росію, звільняється від податку на додану вартість.
Таким чином існуюче законодавство робить друк російськомовної літератури в Україні набагато вигіднішим аніж друк власних книг українською мовою. Внаслідок цього всі книгодрукуючі потужності України неминуче перемикаються на друк більш дешевої 1 економічно вигідніІШО! РОСІЙСЬКОМОВНОЇ літератури
Подібні механізми склалися 1 в інших галузях мовно-культурної ДІЯЛЬНОСТІ кіно-концертни галузі, відео-та звуко-запису, рекламі, комп ютерних інформаційних систе-
мах. У галузі преси ще додатково впливає дужк! активна підтримка засобів інформації у зарубіжжі» шляхом надання паперу по піЛЬГОВИХ
Росією російськомовних
своєму «ближньому
ДЕРЖАВНОЇ ДВОМОВНОСТІ Я,
ПЛАКАТ О.НІКОЛАЙЦЯ
зозцінках, прямої або опосередкованої «рінансової підтримки
- и М ь ок - ; не Відповідна державна програма прийнята Росією г неухильно
подліЗзОпУуЄТЬСЙ рідпотаИдДНиИмиИ маніс терстрами та держкомі тетами
Росії З боку Украши, на жаль, відСУу" ня будь - яка система захисту
"То Ті лі М ЧИ ІСсІгУ пали чи підтримки власної мови 1 власної культу ри У СВІЙ ЧО уам
податкові пільги для підприємств, які друкували понад 709, продукції українською мовою. Однак вони були ліквідовані у січні 1993 року, врамках загальної боротьби з податковими пільгами, декретом уряду України Як потім виявилося, потужні лоббі швидко відновили свої, ДІЙСНО часто необгрунтовані пільги, лише за мову нНезнайшлося кому заступитися
Тому, виходячи із фактично катастрофічної ситуації, коли тираж українських книг впав майже до нуля, а в решті сфер недержавного мовно-культурного вжитку українська мова методично витискасться на узбіччя, слід вживати надзвичайних заходів для порятунку українського мовно-культурного комплексу Оскільки руйнівні механізми, як було вже сказано, мають ринкову природу, то 1 заходи порятунку повинні мати ринковий характер.
В умовах надзвичайного несприятливого стану ці ринкові заходи повинні бути адекватними.
Тому пропонується повне звільнення всього українського мовно-культурного комплексу |книгодрукування, кіноконцертна Діяльність, театри, преса, відео-та звукозапис, реклама Та інша комерційна інформація) від сплати податку на додану вартість 1 тимчасове, на період відновлення - на 5 років, звільнення від сплати податку на прибуток. |
Застосувати такий підхід є вигідним, набагато дешевшим для держави, аніж витрачати потім величезні субсидії для порятунку мови і культури. Втрати від введення цієї податкової пільги для держави є практично нульовими, оскільки, як було вже сказано, комерційний українськомовний обіг практично відсутніи, а тому й відсутні відповідні податкові надуодження
Такий підхід є одночасно демократичним 1 необразливим для інших народів та меншин оскільки російськомовна продукція в симту Дії вищеописаних ринкових мехатамів і надалі о у де конкурентноздатною в Україні Щодо каробія; які проживають виключно на Україні, а їхня мова використовується переважно та територи України, таких, наприклад, як кримські! татари, то доцільно надати їм такі самі пільги
Оскільки, ЗГІДНО діючого Законодавства про нього можна вносити року,
оподаткування, зміни в
лише до початку необхідно внести поправки В умовах, існує пеобгрунтованих ПІЛЬГ, активність деяких народних де путатів у відстоюванні цих пільг, через яка держава втра- «чає сотні мільйонів доларів, надання пропо! ОВаної,
нового бюджетного
пеличеана КІЛЬКІСТЬ
коли є очевидною
КОЛИ
практично безкоштовної, пільги ум ратнській мові буде схвально сприйнята більшостю населення
України
Павло МОВЧАН,
голова товариства «Просвіта», народнит депутат Україні
ьо
ВИХОВАЮТЬ ПАТРІОТІВ?
Наперелолні нового іавчального року
меруючий оспітою Сепастополя | соргій Капустін полапся був ло Москви. І місія бонього була начебто щонайкращих нампрів -- доставити сепастопольським школярам ростиські підручники. Москзасось уже третій рік забезпечує ними «город русской славью» в плані гуманітарної допомоги. Але чи лопоможе це нам виховати достойних громадян
України? Маємо щодо цього великий СУМНІВ.
Микола ЗМІЙ
КОЗАЦЬКІ ЧИТАННЯ
Під час канікул на базі Луганської гіМмНази відбулися перші обласні учнівські Звичаї, участь Дуганська,
читання «Українське козацтво традици, звитяги». В них рзяли старшокласники шкіл м Антрацитівського, Перевальського, Свераловського районів. На читання прибули запрошені гості із гімназп м. Шостки Сумської області, історик з міста Донецька Петро Лаврів, почесний голова луганської обласної «Просвіти» Богдан Пасгух, лиректор бобриківського краєзнавчого музею Іван Захарченко, батьки та учителі Козацькі читання вирішено проводити шороку
І. ЗАХАРЧЕНКО
ЗНЕХТУВАНО ЗАКОННЕ ПРАВО
Замість того, щоб силою влади підтримати Наказ голови Держтелерадіо України 3, Кулика Іі спільними зусиллями приборкати розхристані регіональні телепрограми, шо заполонили екран порнографічною, кримінальною та антиукраїнською продукцією, облвиконком відверто відкрив настіж двері тотальній інформаційній інтервенції ГРТ, яке веде неприховану антиукраїнську агітацію, фальсифікує події в Україні, підриває процес налагодження добросусідських відносин між нашими країнами. Тим паче, що російська Держтелерадіокомпанія не знайшла коштівдля оплати, заборгувавши чималу суму. Водночас доморошені фінансовопідприємницькі структури, абсолютно байдужі або й прямо ворожі до відродження української культури, беруться охоче платити. Отже, для русифікації кошти знайти можна, а для свого трудівника -- зась. Чи не пора місцевій владі повернутися обличчям до свого трудового народу, а не потурати міщшанським шовіністичним силам? І, нарешті, виконуймо Закон України «Про мови». Національний інформаційний простір мусить охоронятися в інтересах своєї держави.
А. Поповський, професор, завідуючий кафедрою загального мовознавства, А. Черненко, професор,
М. Ковальчук, доцент, завідуючий кафедрою української мови ДДУ,
В. Скрипка, професор (м. Кривий Рігі, Б. Довгалюк, доктор технічних наук /|м. Дтіпродзержинські,
В. Кобзар, робітник |Криничанський район/
Кременчуцькі просвітяни утворили для оійськовослужбовців курси вивчені ня української мови, культури та історії. Уже проведено бесіди и тематични вечори р солдатському колі -- «Козацькому роду нема переводу», «Кобзар - нашональний скарб українського наропу», «Духовне відродження України», огляд книг «Гетьман України в художии літературі», «Твої герої, Україно» тощо
Отож 1 виходить, може, окрім конференцій, на яких ми переконуємо самих себе, шо Україну любити треба, сіти в народ» чи просто до люлеи І своІм переконливим словом, своїми знаннями - підвишувати рівень нашіональної срідомоОсСті, утверджувати ідею державотпорення
ть
Ниш у військових частинах особливо актуально постало питання вивчення ширьковослужбовцями істори та культури України, українського війська, а також оволодіння українською мовою
Члени товариства «Просвіта» виклалають на спеціальних курсах лля військоВИиКІВ. Уже проведено, ло речі, гакі ось бесіди и тематичні вечори: «Козацькому роду нема переводу», «Кобзар
національний скарб українського народу», «Духовне відродження України», а також огляди книг «Гетьмани України в художній літературі», «Гро герої, Україно»
При проведенні цих заходів УСІХ об'єднувало одне прагнення: якомога глибше знати історио свого краю, оволодіти мовою своє! держави.
Т. МИРОНЕЦЬ, зав. бібліотекою військової частини
БО ВЧИТЕЛЬ ХОДУ НЕ МАЄ
..Раніш вузи й технікуми нарікали на школи, нате, що учні незнаютьукраїнської мови. Тепер школи закривають українські класи, нарікаючи на вузи й технікуми, бо ті, бач, не підготували україномовних спешіалістів, з читання точних предметів. Це коло слід розірвати, треба повести мовно-освітню політику так, щоб не було и самих підстав до подібних нарікань чи виправдань.
Необхідно сформувати атестаційні комісії, і створити їх не тільки з представників номенклатурних одиниць, а й з членів товариства «Просвіта» І торвариства Педагогічного, а також з включенням до складу комісій представників національно-демократичних партій. Бо вчитель-патріот ходу вперед не має.
Атестують, наприклад, директорів чи завучів, і ніхто не поцікавиться, не запитає і не перевірить, чи володіє атестований державною мовою.
Звертаємось до Міністерства освіти: просимо прислати комісно щодо Морсь-
кої академії, бо ж перевіряти як впроваджується українська мова,
Миистерство прислало інспектора, який
української мови не знає! Як же 1 кого вІЙ перевірить?
Михайло ПЕРЕГІН ЧУК,
м. Одеса
дачі ИЙ
РОЗМОВЛЯТИ ПО-РОСІЙСЬКИ
єс занепа 0
о НеОк зпечни ги З м литсал ках
нашональної мови у ВУЗ! ро зберігати 1! Апже розмовлят и рід ною МОВОЮ ІС( 1 а З ахенанаметя офесійний оровям
кожного педагога працівника держав - | | і 20 асовс іпарату, сфери культур"; вар Ме ом інформаші. Ї хіба творчіє гь Гараса
| | туса Іізана Франка, Лесі УКРАЇНКИ; Васи І; ( учас шлим інститутом В Ме
» Кожною «клітинкою» СВОЇХ 1 ворів мову! Без мови не
цепр
не Є ДЛЯ
розумінні зони застерігають: бережіть НН буле державної наши" Шануйте мову Бать
Не дайте себе зенашоналізувати! Але Дїде б гому, шо між щдейним пафосом нашої класи" ки. по гуманістичними імперативами , свідомістю поросійщених мас лежить ливозижна безодня. Останні через байдужімть, педарство, апатію, врешті обмеженість, мабуть. т не запідозрюють шо з них є така література , п неповторними моральними максимами
Прикро про ше говорити, але, зату ркані готалітарним минулим, навіть деякі ВИКЛЯстуденти нашого Ніжинського педінституту втратили здатність розмовляти мовою своїх батьків і користуються переваж: но «обшепонятньм язьком». Рік тому на засіданні ради інституту слухали питання про реалізацію Закону про мови у викладацькій практиці, перевірили всі кафедри, провели анкетування студентів. | шо ж показала перевірка? Що понад Х0 відсотків ВИКЛАОадДОЧІВ і студентів є вроджені украї нити прважають, шо зикладати всі навчальні дисципліни треод мовою рідною. Щоправда, майже на кожний кафедрі є й такі українці, що и лосі на практиці користуються ростиською, а вірніше й ніжинським варіантом. Я неоднораз кажу студентам, які наївно вражають, що вони РОСІЙСЬКОЮ ВОЛОДІЮТЬ Краше, ніж українською що казати егалава» -- це ше не означає розмовляти по-російськи
Після відомої заяви Презилента про можливе надання російській мові статус) офіційної, заяви, що стала уже «притчею во язицех», дуже активізувалася ростиськомовний тенденція, зокрема в інституті Російськомовні викладачі, які ще п'ять років тому всериоз думали вивчати українську мову, сьоголні, здається, й не збираються цього робити Невідповідність між декларуванням державності мови 1 реалізацією такого п статусу особливо помітна на факультеті іноземних мов та музпеді, де заняття й лосі ведуться «на обшепонятном». І якщо справді дбати про право людини отримувати освіту тією мовоїо, якою бажаєш, на що часто посилаються ті, хто вперто не хоче викладати українською, то давно пора створити окремі українські й російські групи, щоб не порушувати прав тих, які не хочуть зрікатися рідної мови
Марія АСТАФ'ЄВА, доцент Ніжинського педінституту, голова місцевого товариства
«Просвіта»
ри РЕ І
ПРЕДСТАВЛЯЄТСЯ КРАЙНЕ ОПАСНЬІМ
(З постпацови толтавського е1/- бернатора про відмову в реєстрації «Просвіти». 19006 р.)
гУсматривая из устарва обшества сволится главньтм образом к МеЛиХ
что цель
позлсистврию на населениє В
напионально-политичессСкогосСсамосої-
мания украйниеєв путем измания книг, листкоВв и спойх книгонош и другими способа
газет разсьмки их через | ми, как то путем устромйстпа собро ний
нимая во вниманис, что изоранньй
зоскресньих ШшкОЛИТ по и при
обшеством способ роздействия на насслениє предосєтамтиєтсия п нак ГОМ
шес преми крайне опаєньтм могУщИиИм амизоать Ооєзпорядки, кроме того пороссим Йсликий пробоужления чсскогоСсОЗзНнания малороссниим КОГО ІІ
рол о настояшес времи теє МОЖСІ
бьть и речи»
ПД рр - денне
состайніїи ІСТЬ» ОЛНОМ
Российской империй и о
напшмонально-полити
|
дн вно -
не
НАКАЗУЮ ОДПРАВЛЯТИ В РОСІЮ
Відомо, що окремі політичні сили активно виступають проти суверенітету нашої держави. В той чи інший спосіб вони пропагують відновлення Союзу,
імперії На жаль, державна і місцева влада, проявляють політичну інфантильність, практично ніяк не реагують на випадки зневаги до символів молодої держави З оглядунаце, нам здається, варт мі уваги | держоблархіві (м. Черкаси) | повне уявлення про те, які проблеми і як Ма | вирішувала Україна в 191В році, СВІДЧИТЬ |про помітну співзвучність політичних процесіа минулого и сьогоденни | Можливо, це стане нашим державцям за приклад у побудові дійсно української! державності Стилістику лишаємо без змін
МОТО
аатти
ща
улаштповуютться котрі маютьь напрямок проти держаєтого Україти ресторанат
честь 1 відповідними менту вигуками
| Учасників подібних «її
чнестью могли на адмі ане да ресторанни ї
А«ЦНацтви сСсафю) пре (а настпь
Губершяльним Старостам 1 міським отамоа нам України Київ 29 серпня 1918 рожт
До Манастерства Внутрішніх Справ пості паютьь
дотесення, що а
рес торанагтг
систематичні демотстпрації
стпрою
По
замовт відвтдачів
оркестри
персбоуваючит в
надання російській мові статусу срають монартічні | усттисьх ІС - я --
офіційної, використовуючи при тому РОСТ І ПІСНІ ЧК НОТ клай «Слаавк яти ( лавою»
симвоЛліКУ тоталітарної! комуністичної причім присутімі, вислі борточи нас тоячки. одда
«итровод0оюуютть бок сканічення
ІІАКАЗМІО
мМоОбІСТТ рацію ІС Ті ГДР І
оатраалят їй Росію
ІЦОГО БО ТІ (| мм
І ЛьКУГ
д0росицм Оля "іГ
політичні м тесСісям
пмияпбвлоним па Він дає
документ, ;
Го подарієв ресторанів 1 орпудувачіа прити
гатьь до втдповідальности залу проти Держави МІНІСТР 3Н.О. Директора Канцелирії (Фонд І
Іундготуван Лінханло Накуленко
м
л сіастьь ав ФШємози трації
ПУ ТІмКІіаСТЬКкйтТІ
брашевськуитй
ІХО0Х оп. І стр х)
МАН ОВМІЛ А Вир)
семІмст; ОогАЧЄНнОГО об єднання гом ГАТІГав и РІ, 4 й
ВЕТЕРАНИ-ДЕПУТАТАМ
Ми, тим, що Зако про держави
ветерани праці
й ї
Ст У рОовані (і яиття "а повільно, а ча типа ЧШПОвниківа
Обі ЧІПІЛІОЄ ТЬСЯ
г ад
дто ка
ховного І пізнавального значе ча
пого пе дотримується. Ліоди б
свідолмистіо навіть пе
інийнвнн ій, 0
-о мови украгської для уте ердже | Ти»
украгіської держави
Лахсее мова -- це С) ша народ)
найдорожчий скарб. Зникає
НОСІЇ ІСІ
Чомусь пе маємо виступів п Сь-
ПаУукоєців, тароднц ії
депутатів, учищтелів, "суриалістів пр 9
ІЄНІИКІЄ,
велике, мобілізуєче,
сЛа080а ук раці ЬКО ЛІОСМЙИ 6 РИНО ІС торичні чад)
гвниаш час по раФо, по телебаченню звертаємось Ф20 е«просвітянь ді дл)
письменників, викладачів вузів з тиі
пізпавальнео значення
що треба підготувати цикл лекцій виступати перед робітничими колек.
тивами, стуасптами,
УЧНЯМИ - роз ясшовати суспільну) роль мови, про доконечне виконання Зак оту про мові
вай Франко називає слово «прав-
«вого п крогО Прометея правильна
товариства ГІ росвіта» поєто Лавло
| Мовчан (лово повинно рятувати
саннтїо |
ик ше можливо -
твераацть ї геолова
(С ОЄНИйЙй
Пподи дивуютьься ї Р ЯКА ГЕС М ПОПИ птиОкс можлиє , "г ЩО
самі законотворці обранці народ) де-
путптаЄ и ) Зерховиій Раді порушувачи
| 7. ИИ3ИИС ПІПОІТРІ НОГО
Зк "ТІ
ГПИГГОГІВУИЙО| й кає) 1
ігнорували сві же, про аФФержанну мов) гупнають де-
и р .леаєвний ПА мойстративно па ПОСИЦСЬКІЙ 10 того як прифіяти п дебати, це
акон прийнято
СМ ОЇ ЕС. Моро оугти нормально, ас ко Й, ОІ І|ВІНІСТЮО саолосіє ПТО ісСноОруючи асо,
хІба тим самим депутат не ставить сані ТАТО ПО1а закоюномлі .Г такий ( ПУ"
Пані. пор) НІНЦКОМ Закону ї
осгічнНо. г підлягає роз: пяду справи за всіма юрії- (Ось, виявляється, богеато аспутатив певного шяттю 7 них
00 С Ж дає ІМ
дачними нормами
ЧОМУ ТТАаКк ПРТОЛлЛКуУ» ПРОГИМОНИ ЕМ | «нсЄФоторканості
можливість піотумачити пудбь-якші за-
КОП На Свій КОГО
Але ож був справедливий запит о0дщо б пеглапутаті
га путатиа ЛІС.
пого пло а якою Ф Л ржавтою,
/ (8
МЕНТИ С СІНПОРТРІЮІН
повинні виступати мового є чиччив єр нан, мусить ЗМ рек ад
а хто ще й
т71()
уро МЕС є
на украйнську Чому це Пі
атиииєКконуєаантьс мя
/рупа ветеранів праці тп
КНИЖКИ ВІД
| РЕСПУБЛІКАНЦІВ | | І, ж ) у РІ Го гіф (чі зТАТТИТ й й) осерех п чф/нике | 1) і Кк їм 1Ї '| порі прє в; пк -) 1 їм, (7 , | ІЧ! ГИ : | и . . еїлучн ух ами | лисцебої школи, атакож пу | ч ь к ці | рем І ї» м 1 І і СОВА | "Їоєго і і і М Ман ром М | г їі | мА і РІ ід " 0)! і чл" і | ГІ їі і АГ) і ї і " тм ік РЕ ' На ж ГУ 11 ре! сій Р! ія | ні ФА Ні А і (і ін і і 1 ік | | і Ро Ї | 1 ! і "| | с АРІРРУ і І , коіиЛтТе Р | ї і і 4 | т ' «КС 4 . ГР РИМІ Т|Ь А МРАТІО ГА | ри кап" 7 РІмМО Кк) . і І ( ми РАКИ, 7 і! - (ЛИфАЙТТІ Й і
Кломо ПРОТИ
З
ЛИСТИ В «ПРОСВІТУ»
Д ШКІЛ УКРАЇНСЬКИХ ЯК НЕ БУЛО...
Я не нагю скільки украгиціє а Мактвці, але впевиєна, що більше, ниж росіян
Хочу позповісєти, як мене а«переписуваш» останши раз. Пришила молода жінка иа прізвище, місце пародження. Я відповіла Більш вона мене ні про що не Я взяла
р: запитала мо
«общепонятнтом» україською питала, а все писала й писала окуляри г зазирнула, що вона пише, а там - енациональность -- русская, родной язьк -- русский». Від обурентся перехотило подих. Стримуючи себе, я затитала павіщо вона це пише
-- Женщина, какая вам разница 7
Я не дослухала, схопила той папірець, порвала його, відчинила двері, вигнала 1 єсть
Я дійшла висновку, що осташий перепис -- антиукраїська акція. Часто рожазую про це і чую завжди одне и те саме «І мене записали єрусской» І мене...» Люди, як правило, пє дивляться, що там тишуть гтоварищи», а шовіністи цим скористася
Лишається тильки гадати, скільки десятків, а. може, сотень тисяч українців стали єрусскими». Впевнена, що на Украшії треба зробити новий перепиє, прокоптролювати, аби па Донбасі не відбулось пове «великое слиянис наций». Апикиіл україтських як не було, так т немає. А тим часом, вищі державці клянуться, що росіяни па Україні будуть жити краще, шж в Росії, євреї житимуть краще, ніж в Ізраші... А україиці як житимуть? -- запитую їх.
Л. ФЕДОРЕНКО, м. Маківка
КОЛИ Ж?
Наша сім'я живе в Сімферополі. Разом з дружиною-українкою виростили двох синів, але, па превеликийц жаль, вони не мали може - ливості навчатися є українській школі, бо такої не було й немає досі в усьому Криму
Коли ж у Криму матимуть можливість тепер уже не діти, а хоча б мої втуки навчатися в своїй національши школі І пе
лише мої, а ш сотень тисяч українців, що
тут мешкають" Сім'я Кроитерів
ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У США
ВІТАЄ І ОБІЦЯЄ
Грудень, 1995
До Всіх 25 Обласних Товариств Украї ської Мови їм. Шевченка в Україні
Лорогі Друзі!
Вітаємо Вас щиро з Різдвом Христовим та Новим Роком і бажаємо Вам багато успіхів у Вашій просвітянській праці в 1996 році
Протягом 1995 року наше Товариство продовжувало висилати до всіх обласних осередків українські книжки та журнали, разом 74 пачки. Як і в минулі роки ми стараємося більше висиле ти на схід та па південь України, бо знаємо, що там є велика потреба на ці речі. Дуже просимо повідомляти нас, як тільки отримаєте паші пачки, щоб ми були певні, що все доходить до Вас
У 1995 році ми мали велику приємність вітати в Чікаго др. Володимира Білецького, голову ТУМ-Донецьке, та п. Миколу Кульчинського, голову ТУМ- Полтава. Це було для нас дуже приємного несподіванкою
Ще раз, дорогі друзі, всього пайкращого в Новому Році!
За Управу Гум-Чікаго, проф. Віра Боднарук, голова
7
однини се | ооппнвенннннюннни нен НИ
ПОДІЇ ФАКТИ, КОМЕНТАРІ
ень
СУБСИДІЇ ЗАКОРДОННОГО ДЯДЬКА З КИЄВА
-мацши законотворш прийняли у першому читанні проект конститупт Автономної Республіки Крим,у якому українська мова визнається лержавною нарівні 2 кримсько-татарською ! російською. Що ж з такого приводу можна було 6 розчулитись аж до еліз радості. Ще 6 пак. нашій мові, евеличавом и простом» (за висловом Маяковського), виявлено високучестьбути державною в українські державі. Та не поспішаймо радіти, бо чомусь російській моги, окрім статусу державної, надано ще й статус офіційної. це шось на зразок звання двічі героя
На практиці це означатиме, що українська Й кримсько-татареька мови годитимуться лише для домашнього вжитку, а для державних установ виявляться
чомусь непридатними. Тут уже треба переходити на головну, офішину, ясна рім, російську. А от субсидії та інвестиції «закордонного» дядька З Києва їх, наших нардепів і чиновництво, цілком влаштовують, Тут вони на мовні ТОНКОЩІ Не звертають особливої уваги -- хай | на старій мертвій латині, аби побільше дава-
ли. Володимир ШАХНЮК
ДО ПИТАННЯ ПРО БОРОТЬБУ З НАЦІОНАЛІЗМОМ
«Україна тисне на російськомовний
Крим 1 посилюється насильницька українізація»? Це чиста брехня, її, українізації у справжньому розумінні, немає не тільки в Криму, а й по всій Україні. Хто хоче вивчати державну мову, той вивчає, але нікого до цього не присилюють. Отже, якшо Крим дійСНО «Задушила» українізація, то він мав би говорити нарешті українською? Але ж державної мови гут не почути. А як хтось ризикне нею заговорити, то на нього починають коситися, можуть обізвати «хоХхлОоМм» чи ще яким образливим словом.
Що ж до націоналізму, то я поділяю його на правий і лівий. Правий, цетоий, що переріс у Германії в фашизм. Є його прояви і в Росії, детснуютьтакі організаці, як «Пам'ять». Цей нашіоналізм дійсно небезпечний і зним слід боротися. А той, що не пригноблює інші нароли, я вважаю націоналізмом лівим. В період нашого державотворення в ньому Є нагальна необхиність. В майбутньому, коли Україна міцно зіпнеться на ноги, він втратить теперішнє своє значення Стою на тому,
що повернення до минулого не має перспективи
Захарій КОВАЛЮК, заступник голови Керченської «Просвіти»
ЯК БАЙСТРЯ ПІД ТИНОМ
Справді, як байстря під тином, так ми, учителі -- українські патріоти, почуваємось у своєму рідному місті Стаханов на Луганщині. Треба щоб «Проспіта» зайняла приміщення бездіяльного, утримуваного обшества еЗнаниє», бо доводиться нам зустрічатися то в одному, то в іншому місці, виклЯянчувати шоразу отом куток.
Одна втіха -- раз на місяць лрукуємо в міІСЬКІЙ газеті свою сторінку «Рідна мова» Створити власну газету нам не під Силу
В м. Стаханові проживає 4572 українців, але з них багато хто забуває про пласне родове коріння. Не жаль мені росіян, шо бояться «україизаці», а жаль своїх, які вважають законне повернення законній лержаві п мови -- «українізацією». Я вважаю, що в Україні ніякої українізації нема ; бути не може. А от зросійшення, як ракова пухлина, -- і не позбутися враз, І ткувати важко, це правда.
Ніна ГЕЙКО м. Стаханів на Лутанщині
ОІБЕНЬ ОБЛАСНИЙ ЧИ ДЕРЖАВНИЙ?
що - нн ст
На осмоі Закону України про мови та лержанної програми розвитку мої Вб
Украї розроблено и шмтперджено «Ком - плексму програму розвитку украї невкої мопи та ниших нашомальних мом п Закарпатській області ло 2000 року.»
Хід виконання Закону ї Державної програми перебуває під постійною упагою створеної комісії 7) координайци роботи та контролю за реалізацією їх.
Упродовж останніх трьох рокі злійснено низку таких заходів
- проведено науковопрактичні конмференції «Українська мова на Закарпатті у минулому | тепер», «Міжетнічні відносини на Закарпатті»,
- на колегіях управління ОСВІТИ 1 науки заслухано питання про «Розширення сфери функціонування української мови», «Про роботу щодо поліпшення вивчення і викладання української мови та літератури, запровадження Закону України про мови», «Про удосконален - ня діяльності шкіл з румунською мовою навчання»;
- Щорічно проводились шкільні, районні, обласні олімпіади з української мови та літератури, а з 25 по 30 березня 1995 року в області проходила Х Всеукраїнська олімпіада юних філологів,
В усіх державних адміністраціях, міських, районних, сільських і селищних радах народних депутатів діЛОВОДСТВО ведеться українською мовою.
Вивіски назв практично всіх державних підприємств і організацій, населених пунктів подаються українською мовою. Щодо вибору мови навчання шкіл відповідно до національного складу населення, його запитів: зараз українською мовою навчається 83,89о школярів, російською -- 4,495, угорською -- 9,690, румунською 2,296, словацькою 0,01 92.
Знято будь-які підстави для нарікань шодо мови виховання в дошкільних закладах. Працюють 647 дошкільних закладів з українською мовою, 66 -- З угорською, 14 -- з російською, 5 -- З румунською, та І -- З німецькою 1 словацькою.
Останнім часом українська мова І література вивчається поглиблено в 35 школах області.
Запроваджено практичний курс української мови в групах Мукачівського педучилища, в яких навчаються учні угорської та румунської національностей. Вивчається українська мова І в групах профтехучилищ з угорською мовою навчання. (У профестйно-технічних училищах здійснено перехід на викладання загальноосвітніх передметів та спеціальних диспиплін українською мовою)
На сьогодні українська мова вивчається у всіх угорськомовних і румунськомовних школах як державна. Для цього обласним управлінням освіти 1 науки, інститутом удосконалення кваліфікації педагогічних працівників розроблено
шдпогідні програми, мсетоличні рекомендаши, матеріали на допомогу пчителям української мови. Ця робота триває -- готує мо матеріали для запрошадженнии української мови у 9 класі шкіл з угорською та українською моїтами мапчаниня
Для згаданої категории вчителів шорічно організуємо курси підвишення кваліфікаци, кушогі семінари, метолоб'єднання
Вивчаємо, узагальнюємо досвід роботи вчителів української мови, шо прашоють в угорськомовних та румунськомовних школах (Чопська СШ Мо? Ужгородського району, Солотвинська СП мо2 Тячівського району).
Працюємо й позакласно, й поза школою -- з батьками й учнями -- пожвавлюємо інтерес громалян до своєї історії, культури, народних традиши, звичаїв, до ремессл. Наші вчителі організовують і проволять свята рідної мови, народні ігри, вечорниші, фольклорні фестивалі, прилучаючи людей ло джерел нашої нашональної духовності.
У загальноосвітніх школах ми запровадили курси, яких раніше не було: народознавство, краєзнавство, історія рідного краю, етнографія і фольклор України, історія угорського, румунського народів та ін. Усе це -- за рахунок факультативних занять, індивідуальних і групових занять з учнями, курсів за вибором. Допомагаючи вчителям управління освіти й науки підготувало необхідні методичні рекомендації, посібники, програми.
Є у нас і проблеми, які Слід вирішувати, вочевидь, не на обласному, а назагальнолержавному рівні. Наприклад: вивчення української мови у школах з угорською і румунською мовами триває вже п'ятий рік і забезпечується виключно освітянами області. Вважаємо, що цьому важливому процесу сліл надати державного звучання -- розробити єдині вимоги щодо вивчення державної мови в Україні та відповідно забезпечити його навчально-матеріальною базою. Бракує методичних розробок, унаочнення.
А ще й таке: у зв'язку із скороченням годин, які досі ишли на вивчення мови російської, з вилученням із навчальних планів російської літератури як обов'язкового предмета, немає можливості забезпечити частину російських філологів роботою за фахом. Греба розробити державну програму перекваліфікації цих педпрацівників, у т.ч. і на українських філологів, яких бракує національним школам.
В.ПРИХОДЬКО, заступник голови обласної держадмпністрації
У «ПРОСВІТУ "-ВІЙСЬКОВИМИ ЧАСТИНАМИ
Іде складний процес становлення Української армії. Роботи дуже багато, особливо в царині гуманітарній, духовній. Маємо сформувати в свідомості віЙСЬКОВОЇ МОЛОДІ ЧУТТЯ національної ГІДНОСТІ, ГОрРДОСТІ, патріотизму, культуру міжнаціональних відносин, готовність до захисту Української держави та народу України, Проблем і труднощів усіляких не бракує. Та прийшла на допомогу обласна «Просвіта», колективним членом якої стала нещодавно
вся наша військОВвВа Частина
Постало, наприклад, питання про створення народознавчої світлиці, де
воїни могли б глибше ознайомитися з героічною ІСТОРІЄЮ України мо «Просвіта» надала нам І укратнські Книжки, | прапори, и рушники, и потрібні тематичні плакати. "Подає нам «Просвіта» допомогу такожі у вивченні державної мови. Дякуємо нашим дорогим друзям-просвітянам! В. САРАЖИН, мантор, голова осередку «Просвіта»
--.-
закаиннннннсвенеччннннями М
РИН | пі ниви
о іні
МОВА - ЄДИНА
и ПЕРНИНОИН о по
пан ти А вв
мнаненен винними
"Слово ПРОСВІТИ
шення р
о т птн
Олег ОРАЧ,
ЗаввіІДДІЛОМ МОВИ
И ОСВІТИ ВУТ «Просвіта»,
письменник
Як
української мови та інших національних мов були
прийняті ще в 1991 р. 1 спрямовували діяльність ВІДПОВІДНИХ Державних відомств, установ І всієї куль-
турної громадськості на утвердження української мови як державної! (без ущемлення прав і можливостей для ВІЛЬНОГО розвитку й мов національних меншин - - росіян, евреїв, кримських татар, угорців, румунів тощо). Термін виконання основних настанов 1 розпоряджень, можна сказати, вийшов -- хоч пе й не 2000 рік, але вже 1996- и, уже чотири з половиною роки нашої державної незалежності. Можна робити підсумки
Програмою було вказано створити на всіх рівнях рад комісії, котрі б контролювали виконання на місцях Закону 1 Програми. Обласні комісії держадміністраціями було створено скрізь, та тільки не скрізь у містах 1 районах.
ВУТ «Просвіта», переймаючись проблемами відродження духовності української нації, а отже й проблемами запровадження державної мови в усіх сферах, в усіх галузях суспільного життя, виступило інщціатором скликання всеукраїнської наради «Мовно-освітня політика -- Закон, Програма 1 реальність» Мається на увазі залучити представників всіх відомств, яким, власне, й було вмінено виконання названих державних розпоряджень. Для того, аби мати якомога об'єктивнішу інформацію про хід виконання Закону й Програми, ми авернулися до обласних держадміністрацій та до своїх керівників обласних об'єднань Товариства з пропозицією подати таку звітну інформацію, а також зібрали публічні виступи громадських діячів 1 просто зацікавлених людей на сторінках численних газет і часописів.
Сподіваємося, нарада належно проаналізує стан упровадження державної мови в країні 1 вийде з конкретними рішеннями й пропозиціями до вищих установ, Ми ж тут виступаємо не стільки з висновками, скільки з враженнями про одержану інформацію.
У Програмі чітко вказано: «сприяти широкій організації, зокрема в містах, центрів інтенсивного вивчення української мови та мов інших національностей, які компактно проживають у відповідному регіоні». Та
ось як досі, «постійно» виконується це розпорядження
деякими установами. :
Здавалося б, на думку досвідченого зросійщеного бюрократа (вчорашнього компартапаратчика або й сьогоднішнього) немає нічого легшого, як переписати з «общепонятного» на державну мову саму лише вивіску на дверях кабінету, на по штамті, на тумбі при в'їзді до міста -- де ще там? І складай руки -- «дело сделано -- не прикопаются». Не вдаються навіть до подібної «показухи». В багатьох областях не міняють досі ні обласних поштових штемпелів, ні штампів на відомчих конвертах, ні комуністичних назв вулиць і площ, тим самим ігноруючи ще й указ Президента про зміну символіки і назв.
Як вірити надісланим на адресу «Просвіти» бадьорим реляціям, складеним часом абсолютно в дусі недавніх «неудобозабьваємьгтх времен», про виконання Закону й Програми, коли навіть на власних - - облдержадмінстрації -- конвертах (після того, як нас запевняють що 1 діловодство, і мова зборів стали вже українськими) досі стоять атрибути неїснуючого СССР і написи, ясна річ, теж староімперською мовою. Уже в самій метрополії багато що змінили, а от в колонії - - ніяк не зважуються. Який же в такому разі рівень достовірності тієї казенної інформації? |
В Закарпатті в плані виконання Закону й Програми розвитку мов зроблено чимало, а тільки на поштових штемпелях досі маємо ту саму радянську зірочку з серпом і молотом всередині, поруч напис «Почта СССР» Ужгород, слава Богу, і по-російськи, ї по-українськи пишеться однаково, а от штамп самого облвиконкому, той недвозначно засвідчує рівень національної свідомості обласної адміністрації: «Закарпатская область, пл Ленина, 4. Облисполком». В Луцьку обласна рада народних депутатів іменує себе вже по-українськи, а от поштові
штемпелі таки ис передають невигасаточу носії альгио по минулих імперських абборевіатурах -- таки »к знову СССР, Луцк». У Черкасах досі - «Исполком обласного совета народньх депутатов. Черкассь, Дом Советов, уп
Свердлова». У Хмельницьку досі -- «Почта СССР 1
Хмельницкий, пл Ленина, Облисполком». Це в Хмельницьку, де заступник голови облдержадміністрації М
Дарманський з прикрістю зазначає, що «нерідко написи на вивісках виконуються латинським шрифтом, ростиською «ГИ антлійською мовою, що є прямим порушенням Закону про мови». Дуже слушно, як 1 Його поясиения причини такого закононкепослушемк гиа В зв'язку з відсутністю у чинному законодавстві Статей шодо адміністративної віДдПпОВІДАаЛЬНОСТІ за пОорушієми и Закону про мови». Не зле 0 і запитати у пана Дарманського" а що яс заважає самим адмипестраторам обласного масштабу викотувати той вадсутиеть
закон б НФеЦОІСІ
- РРО занвииененььнеснх пт; нт не нн льно - - о
Відомо, Закон про мови і Програма розвитку
самих «статей адміністративної відповідальності?
Думку про необхідність удосконалити Закон, уки кретити механізм його виконання -- азіс до віДПОВІДНИХ стягнень -в- ВИСЛОВЛЮЄ І заступник голови орласної держадміністрації в Кіровограді В. Смаглюк «для успішного виконання Закону про мови на державному рівні слід вжити таких заходів |
1. Внести зміни і доповнення до Закону про мови - тим, щоб він фінансово забезпечував впровадження державної мови, а такожаи пе редбачав служоову, адміністративну 1 кримінальну відповідальність за по" рушення чи невиконання його окремих ста гей
2.2 Розробити ЦПЦоложення про державну, обласну комісію з питань впровадження Закону про мови, яким будуть передбачені права 1 обов'язки зазначених комісти
Добре, по-діловому сказано, запропоновано и конкретні заходи по впровадженню Закону, відчУВАаЄтТьЬСЯ щире вболівання за справу утвердження нашо! української, державності в Краї, ті видно це не лише З того, що на поштовому штемпелі стоїть чітко 1 твердо - - не вчорашній СССР, а УКРАЇНА, 1 обласна рада народних депутатів іменує себе таки рідною -- державною -- мовою. Видно це ще ий з тих дієвих заходів, до яких обласна комісія вдалася рішуче й послідовно, а саме «було розроблено положення про атестацію з державної мови службових осіб органів виконавчої влади, яке використовується при конкурсному зарахуванні фахівців на державну службу» Отак, саме так, як це робиться в цивілізованих державах у застосуванні навіть до імагрантів хочеш у нас жити, хочеш одержати порядну роботу? - - спершу вивчи нашу державну мову, щоб тобі з нами спілкуватися на взаємних (з повагою одне до одного) умовах.
А як же бути з тими службовими особами з органів виконавчої влади, які або не хочуть, або досі не змогли оволодіти українською мовою? Ніяких проблем, для них у самому Кіровограді, а також: у Світловодську та Олександрії організовано 20 навчальних груп по вивченню українською мови. Ї що ж? А дуже гарні наслідки, -- повідомляє п. Смаглюк, -- «пройшли курс навчання понад 2000 слухачів». І сподіваємось, це їм всім пішло тільки на користь, психологи твердять, що вивчення мов робить людей набагато розумнішими.
Черкаська комісія пішла ще далі -- 1 це робить ій честь - звернулася з пропозицією 1 вимогою до Кабінету міністрів «про видання науково-технічної літератури, словників, посібників українською мовою та з клопотанням до Верховної Ради про внесення змін 1 доповнень до Закону про мови щодо посилення відпОВІДальноОсСтІ За невиконання вимог даного Закону».
Там, де люди робити хотіли, там немало й робилося, а там, де комусь (з ідеологічно-партійних міркувань, очевидно) це було невигідно, там вдалися до прийому хоч і невишуканого, зате безпромашного: звели проблему відродження духовності, українізації до проблеми лише освітньої, тобто, в основному до справи шкільної, Та, як стверджує колишній заступник міністра освіти, член правління «Просвіти» Анатолій Погрібний, українських школярів збільшилось лише на два відсотки, ії відсотки ті вельми сумнівні.
А як загальмувати розвиток ще й шкільної справи? Виявляється не так і складно. Цьому можна повчитися у адміністрації м. Севастополя.
Програма недвозначно вказує: «Організувати широке роз'яснення, пропаганду та вивчення серед усіх верств населення чинного законодавства про мови». Як же це положення розуміють І, головне, втілюють вжиття сьогодні в Севастоплі? «Зампредседателя городской госадминистрации по обспечетию функционирования социальной сферьо П. ГО Цокур» повідомляє: «Еожегодно в местной печати (котру ж за геперішніми цінами не всі спроможні й придбати) публикуются обьявления об открьтии первьїх класов с преподаваниєм всех предметов на украйнском язьшсе. Однако, только в 1992 году откликнулись родители 12 учеников. В школе Мо 57 бьшм открьшт первьшй класс с украийнским язьїком обучения. Больше желающих нет»
Перервемо цитування 1 прокоментуємо цю заяву Доросла людина, адміністратор міського масштабу, пе може же'іЄє знати ІСтОри ІНнеУуУСВІДОМЛІОВаТИ, ЩО тривала політика зросійщення всіх 1 вся й привела до
гого
ненормального, неприродного стану, коли великій кількості українців Севастополя -- хоча б тим, хто українцями себе вважає -- забракло рішучості, а може и бажання відпести. своїх дітей до рідної національної школи -- української п Украї Знає, не суміпваймося,
добре знас, але дали оголошення б газеті
чи с рук ЧИТЕНОТЬ, ТО «Приаца Іхітя Тим «широке роза яснентя М МАТИ ПЛ ОСИ А ПИСНОпОї о для
долой», неханм ХОЧ І не
певності зо ДОПпОЛІ ДОКА Гаререи мі | додамо - оптимістичним ) инской ціКоОЛльї пока нет гГлазногоусСловия -
«4 - ПеОоОХхоОдлИмОоОГга
«каличестрва детей іЗмииитає питанний: А длтививІШУВаЙня
-
МОВНО-ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА-. ЗАКОН, ПОЛІТИКА І РЕАЛЬНІСТЬ
державних прапорів на Во о лом міських установау (постійно) і для іх вивішування (скрізь) під час урочистих свят теж бракує необходимого количества материн соответствующих цветов? Бо мс, як нам повідомляюті українці» з Севастопля прапори таку ВИВІШУЮТЬСЯ!
То, може, хоч У нашому славному Запорожжі справи набагато кращі, може, там керівники області заходилися біля українізації краю закасавши рукави? Заступник голови облдержадміинтстраци В. Воловик почувається! бачимо, незатишно трера про щось звіІТУВАаТИСЯ, а про що? Доводиться писати про численні наради. рішення! реорганізації -- 1 ні слова про результати роботи. З цієї типово-бюрократичної відписки -- хоч її віддай ді «Перця» як зразок -- випливає, що комісію з коорди? нації роботи та контрою за реалізацією Закону про мот було створено ще в січні 1990 р, але вона фактично ні діяла. Чому? Бо «займаючись питанням впровадження державної мови, члени комісії переконалися, що процеб відродження мови не монсе розглядатися окремо віл процесу збагачення духовної сфери взагалі», Ї для такого глибокого висновку комісії знадобилось не багата не мало, -- аж чотири роки! Виходить, запоріжців на влаштовувала звужена програма дій -- що там мова греба піднімати всю культуру" Працювать, так працю: вать! Запитаймо їх: а хіба Програма когось обмежувала лише проблемами мовними"? І що їм заважало зрозуміти це ще на початку"?
Пан Воловик далі повідомляє, що «У 1993 році названа комісія була реорганізована в комісію з питань відродження та розвитку духовної культури (розпорядження Представника Президента у Запорізькій області від 01.04.94 р. Мо 154). (Спершу, виходить, реорганізувалися, а вже потім благословились тим розпорядженням?) Але, дивіться, як швидко -- ДОСИТЬ було цього розпоряд»жкення - - як усе змінилося в області на краще! Програму було швидко виконано: «На сьогодні дана програма опрацьована. Робота у зазначеному внапрямку буде здійснюватись ї надалі» Здавалося б, можна тільки тішитися з таких темпів, та не поспішаймо Нижче подаємо лист керівника обласної письменницької організації, члена названої комісії, Петра Ребра---дб його слів у нас довіри більше, аніж до бадьорої відписки облдержадміністрації.
Наприкінці хочемо звернути увагу на одну суттєву обставину, яка теж призвела до, сказати б, малорезультативності в роботі обласних наглядових (координаційних т. ін.) комісій: це не тільки відома фраза Президента й його першій промові (про можливе надання російській мові статусу офіційної), яка дала багато поживи тим, Хте її почути хотів, а й саме формування складу комісій. Хто б до них мав увійти обов'язково? Звичайно ж, не ТІльки сама адміністрація 1 вельми від не! залежні освітяни ! працівники культури, а й більш-менш самостійні
просвітяни та письменники, а надто -- представники різних політичних угрупувань чи партій : Демократи"" ної, 1 Республіканської, | КУНу. Ясна річ! не без комуністів, соціалістів з аграріями -- там теж немало людей, що мислять не тільки інтернаціональ? категоріями. Такого ось принципу дотримано, на жаль, не скрізь
ними
чив
ч
Прилавок наш - книжки іа,
кни - Снитлина Сергія ДА АвИд
жов
і
сю
-" -
С рані
"ла до 25-тит
с
Клоло ПРОСВІТ
рейди - - -
НЕЗВАЖАЮЧИ НА НЕДОСКОНАЛІСТЬ
ЗАКОНУ
(одна стаття заперечує їіишу, не передбачено відповідальності за ЙОГО невиконання, ігнорування), після проведеної у вересні-жовтні ц. р. перевірки комісія при виконкомі обласної Ради констатувала, що функціонування української мови як державної забезпечено в усіх сферах суспільного життя Сьогодні діловодство, бухгалтерський облік. наочна агітація, написи на офіційних бланках, печатках, штампах, шляхових вказівниках здійсиюються українською мовою. Все більше організацій україшізують комп'ютерні програми. В області видано російськоукраїнські словники медичних і технічних термінів, сотні назв підручників, наукових і методичних посібників. У 1992-1993 роках у навчальних закладах, віЙСЬКОВИХ частинах, а також при університеті товариства «Просвіта» працювали гуртки 3 вивчення української мови, слухачі яких отримали відповідні посвідчення.
Зважаючи на те, що значно зменшилась потреба у вчителях 1 викладачах російської мови, а предмет «російська література» вилучений із навчальних планів з/о шкіл, перекваліфіковуємо цих педпрацівників у педінституті та інституті підвищення кваліфікації. У педінституті при цьому скорочено до 10- ти груп, у яких вивчалася російська 1 світова література, за рахунок чого зроскількість груп, у яких вивчається українська мова 1 література (5 груп на курс)
З вересня 1992 року вищі навчальні заклади, загальноосвітні школи, профтехучилища переведено на державну мову навчання та виховання. Зараз в області функціонує 10 ШКІЛ російськомовних (101 клас), в яких
МОВА -
єдина
но Р рани
навчається 2212 учнів, що складає 1,160 від загального числа УЧИТО При цьому МОВО пихованния в тих залишається українська
В той же час створюємо сприятливі умови для вивчення ДІТЬМИ іиших нашщональностенй польської, чеської, словацької та єврейської ЯК У загальноосвітніх, так і внедільних школах при національних товариствах.
У дитячих дошкільних закладах виховання дітей проводиться українською мовою, за винятком 7 груп У дитячих садках м. Кузнєцовська, в яких за бажанням батьків діти спілкуються російською мовою.
Хоч Закон про мови в області в основному виконується, трапляються випадки його ігнорування окремими «маститими» науковцями-викладачами Українського інституту інженерів водного господарства (на початок навчального року їх було 7 Із 615) викладачами військової кафедри цього ?2і інституту, працівниками обласного товариства сприяння обороні України.
На окремих підприємствах положення, інструкції, таблички на службових приміщеннях, все ще виконано російською мовою.
Ігноруються вимоги ст. 39 Закону «Мова оголошень і повідомлень» приватними підприємствами, зокрема, торгівлі міста й області. Останнім часом збільшилася кількість крамниць, назви яких виконано латинськими літерами.
Робота щодо впровадження Закону в області триває..
Заступник голови держадміністрації І. ДЕМ'ЯНЮК
ЛЮДИ ЩЕ ВІРЯТЬ
Голова Луганської «Просвіти» письменник Раїса Лук'янчук повідомила про гаке: недавно адміністрація звернулася ло неї з проханням -- ЧИ З пропозицією? чизнаказом? - скласти відповідну довіку про роботу обласної Комісії по виконанню Програми розвитку мов 1 про виконання в Луганщині Закону про мови. Для Р. Лук'янчук це прозвучалояк знущання: мало того, шо її не кликано до участі в роботі Комісії (могли б і покликати -- як письменника і голову «Просвіти»), мало того, що та ж адміністрація витискує «Просвіту» зраніш наданого приміщення, так ще й саме й намагається використати пля замилювання очей «Просвіті» центральній, там, у столиці"! Ясна річ, Р Лук'янчук на це не погодилась: «Нічого не робиться, то так І звітуйте!»
ЛУГАНІЩИНА | |
нн
пннеаннннннннннннаваНННЙЙ ща
ни - - нні
ПРИПИСИ ПРОКУРАТУРИ ПОДІЯЛИ, ХОЧІНЕНА
ВСІХ...
писля неоднаразованих ігнорупань збоку завідувачки міським пджлоОм КУЛЬгури В, Бойко стосовно кінореклеми міське об'єднання ВУТ «Просвіти» звернулося з заявами до прокуратури Річ, утому, що кінотеатри міста грубо порушували ст. 35 Закону «Про мови», перевівши рекламу на російську мову.
Приписи прокуратури подіяли Зараз
на кінотеатрах реклама стале україномовною. Та не скрізь... Вперто ігнорує ту саму статтю в Законі дирекшія міського кінотеатру «Факел». Рала міського товариства «Просгита» зверну" лася з цього приводу до прокурора Кіровського району з вимогою вжити удповілних заходів прокурорського реагування.
ДАЛЕКО ДО ПЕРЕМОЖНИХ РЕЛЯЦІЙ
Коли в часи «збільшовиченої ери» я з трибуни казав про безправне становище української мови на Запоріжжі, компартійні номенклатурники мені зі злорадством відповідали: «Ваш поезд ушел!» (Мовляв, не трать, куме, сили!..).
З прийняттям Закону про мови «поїзд» нібито повернувся, але в Запоріжокі його ніхто не зустрічав із квітами, а перон тут густо заріс будяками. Схоже, що поїзд «подали» на соту колію, відтак загнали його в тупик 1.. забули. Досить сказати, що ще місяць тому на сесії обласної Ради народних депутатів державну мову можна було почути лише від її голови -- Пп. Похвальського В. В. Близько місяця тому голова Запорізької міської Ради народних депутатів п. Головко О. С на сесії сказав, що в державних установах повинна звучати державна мова. Браво! Але чому ж наше керівництво не відновило в правах українську мову п'ять років тому? Розповідають, що генеральний директор «Авто ЗАЗ» п. Кравчун С. І. нещодавно на оперативці зажадав усі служби перевести на українську мову. Ще раз браво! Але чому це не було зроблено ще тоді, коли з'явився Закон про мови?
Коротше кажучи, нині Запорюжкжю далеко до переможних реляцій (як до Києва
рачки), На міському транспорті державну мову не почуєш, вузи майже суціль російськомовні, у школах -- рідною мовою навчається менше третини учнів. Нещодавно на засіданні обласної ком'ісіїі з питань відродження та розвитку духовної профтехосвіти прко скаржилися на батьків, які «психологічно не перебудувалися» і не бажають повертатися обличчям до державної мови. Довелося нагадати, що саме школи, які у нас завжди були бастіонами зросійщення, «виховали» отих батьків, зокрема-- прищепили їм зневагу до української мови.
Звичайно, відкрито нібито ніхто Закон про мови не бойкотує, але знаходять безліч «об'єктивних» причин, щоб зволікати з його виконанням. Так, вузівці скаржаться на те, що їм нерегулярно видають зарплату (звісно, це кепсько, але до чого тут мова?), транспортники посилаються на те, що не одержують
«горлових» (?), освітяни -- на своєму традиційному конику -- «бракує підручників».
І всежна Запоріжжі війнуло Україною. Для прикладу: в святі українського гумору (а це було водночас 1 свято української мови) взяли участь сотні тисяч запоріжців. Хай із величезним запізненням, але відбувається реанімація душі козацької столиці. А ой
Петро РЕБРО
З того виникає логічне питання: якщо адміністрація звертається до голови обласної «Просвіти» (яка, до речі, багато зробила для виконання Закону про мови «без належної співучасті з боку адміністрації) з проханням виручити, то чи було в Луганську (не кажучи вже про «Ради всіх рівнів») взагалі створено саму Комісію по виконанню Закону? Якщо не було, або її було утворено настільки формально, що нема чим 1 звітуватися, то чи не слід виснувати таке: обласній адміністрації державні закони не писані, не обов'язкові до виконання?
Отож. замість звіту Луганської облдержадміністрації подаємо інформацію голови обласної «Просвіти» Р. Лук'янчук
зжж
У лютому 1992 р. рішенням Луганського облвиконкому нашій обласші І міській організаціям було надано приміщення в колишньому обкомі компартії. «Просвіта» стала культурно-методичним центром, що збирає пе лише «просвітян», а й звичациих громадян, учителів, вихователів з дитсадків, викладачів вузів, військових, усіх, хто зацікавлений у професійній допомозі з питать історії, культури, мови, побутових традицій тощо. За цей час Товариство паше виросло -- налічує 47 тисяч членів у своїх лавах - в потужну організацію, до якої ввійшли колективними членами як громадські організації демократичного спрямувати, так ічимало шкіл, вузівчиокремих факультетів і -- зважте! -- усі військові частини, дислоковані на території області.
Саме з тніціативи «Просвіти» було відкрито укра іномовиїі учбові заклади пового типу || зімпазія, військовий і медичний ліцеї, економічний коледж, чимало шкіл по містах.
Чи пе саме тому ми ж змушені були стерпіти так багато нападок, знущань -- пам зривали таблички на дверях кабінету, обписували паші двері брутальними лайками і весь
час погрожували виселениям, бо, мовляв,
уже своєю присутністю у цьому будинку
(колишній же Обком компартії -- святиня!) плюпдруємо «ленінську справу». Ні, це таки не вигадки, про це повідомлялося в місцевій І республіканській пресі, по телебаченні:
Ми все це терпляче зпосили, бо знали па
що йшли у 1991-му, ми вперто і наполегливо
працовали на наше державотворення 1 здобули, сподіваємось, заслужену повагу у
простих людей 1 в штелігенції. Але настав таки наш чориши
цшцас.: в кінці минулого року керівництво
облдержадміністрації підписало розпорядження про виселення до І січня 1996-го року нашої організації з будинку колишнього обкому компартії, посилаючись на... паказ Президента про «очищення» Усіх адміністративних приміщень від громадських устапов, партій, тощо. І що ж зиходить? Єдиною в цьому приміщени! партією була 1 є комуністична, а єдиного громадського організацією демократичного спрямування є лише «Просвіта», але партія та шк уди й не збирається виселятися, бо ж половина складу облдержадміністрації - то і с члени обкому компартії, а «Просвіти» пропонують приміщення площею в 6 кв.м. що нагадує звичайну могильну яму.
Якщо «Просвіта» 6 Луганську згиие,
люди втратять і ту хистку надію, що
Луганщина взагалі є складовою часткою Украшти: Поки «Просвіта» знаходиться в приміщени! облдержад? мтс трації, ліоди ще вірять, що рано чи пізно, а «ком унстичний рай» партатаратчиків має скійчитися і туди прийдуть врешті люди зі здоровим
глуздом, пезашоретим світоглядом.
ОДНЕНЬКА ... ХОЧ НЕДІЛЬНА
Українська недільна школа, заснована «Просвітою», працює в Севастополі вже четвертий рік. Для багатьох дітей, що Її відвідують у вихідні дні, це не тільки можливість вивчити рину мову та історію, познайомитися з народними традиціями та релігією, але й чудова нагода поспілкуватися з своїми ровесниками та тими просвітянами, що надають їм змогу почутися дітьми України.
В школі працюють менша й старша групи. Діти набувають не лише знання, яких їм у загальноосвітніх школах не
дають, а й свята влаштовують, творчі вечори, присвячені світочам української культури.
Серед випусників недільної школи є студенти Києво- Могилянської академії, Київського університету, військових ІНСТИТУТІВ.
Плекаємо надію, шо наша недільна школа врешті стане повноцінною середньою українською загальноосвітньою школою. Поки що про це доводиться тільки мріяти. Але ми оптимісти.
Богдан ПРОЦАК
ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ СЕВАСТОПОЛЯ
(СКОРОЧЕНО|
Державна адміністрація міста, підтримуючи ШОВІНІСТИЧНІ та проімперські сили, проводить виключно антидержавну політику, як в сфері економіки, так і в сфері духовності
На п'ятому році незалежності в місті, де мешкає 100 тисяч українців, немає не тільки української школи, але й українська мова не є обов язковим предметом для вивчення в школі. Закон про Мови ігнорується 1 не виконується, а київська влада на це дивиться крізь пальці Фасадибудинків міста, автобусні и тролейбусні зупинки, кам'яні стіни захаращені написами типу «Хохль-оку-
панть, вон из Крьїма». Ніхто за це не несе ніякої відповідальності
В Севастополі припинено трансляцію УТ-2 в метровому діапазоні Радіо! телебачення за державний кошт переважно використовується для пропаганди проїімперських 1 прокомуністичних ідей.
На державні свята в місті не
вивішуються дерзжавні прапори
Українське слово, українська культура,
а головним чином, українська ідея -- в блокаді
Ми ще раз закликаємо Президента,
Верховну Раду, Уряд України вжити належних заходів, щоб змусити місцеву владу виконувати закони України, спри-
яти розвою українською культури 1 освітив Севастополі!
Припнято на загальних зборах
| | української інтелігенції м. Севастополя
Глибоко співчуваємо голові Хмельницького обласного об'єднання « Просвіти"
п. Мацьку Віталію у його неутішному горі - смерті матері
и . й
-
- Й ето; і
С СР - ПРРРРЧИ
- |
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
о Є НЕ ен -
о тет ди аричннно опора ВЕБ ж ДН
БІЛЬ НАШІ ЗАГАЛЬНИЙ
жання он с
Відбувся к - - Онгрес української талась надзвич лива ОНКО
бентежить розум,
інтелігенції айно важлива подія, яка ПАПОЮ Й ко цу, Закликає національної науки, культи ЗА стукає в сер Й культури, освіти, кому НИ А є З ОПІЛ Знищених у катівнах
тарного режиму мільйонів кращих зі гена української інтелігенції
| СЛОВО ІЗ виступів його учасників, розмов у кулуарах, кожен рядок документів промняті глибокою тривогою за долю українського народу, його мову, культуру, освіту, які знаходяться сьогодні на межі знищення останнє, адже загальновідомо, що зубожіння освіти -- то зубожіння нації, її інтелекту національного духу, національної культури національної науки
| Від того, хто ії як виховує юних громадян залежить, чи матиме завтра Україна нове ПОКОЛІННЯ освічених, культурних, національно свіДдОМИХ Громадян, чи и надалі дбайливо буде плекатись підгрунтя для формування нового натовпу »інтернаціоналістів» -- манкуртів, здатних хіба що зрозуміти и виконувати команди та и то чужою мовою, готових «за шмат гнилої ковбаси» забути, якого вони батька діти, глумитись над мовою, культурою, традиціями І звичаями свого предка
чавіть у щорічному проведенні традиційни» свят національного фольклору, що проводяться паціональним центром естетичного виховання Дітей, учнівської та студентської молоді Миністерства освіти України сСпіЛьно Із Всеукраїнською музичною спілкою, ці горе-інтелігенти, чиновники від освіти вбачають не повернення до кришталевих джерел українського мистецтва, а.. невміння планувати роботу.
Тож, стає цілком очевидним, що зовсім не випадково закриваються українські школи й дошкільні заклади, чиниться шалений опір запровадженню в дитячому ! МмОЛОДіжномУу середовищі традицій національного виховання на засадах етнопедагогіки, розвиткові національної самосвідомості, національного художнього мислення
Зрозуміло, що така ситуація, Яка склалась, на перший погляд, в наслідок безконтрольності, насправд! є чітко спланованою, цілеспрямованою акцією, за нею стоять певні сили, що страждають хронічною формою гострої українофобії, "навіть термінів «національне виховання» чи «національне художнє виховання» бояться, як нечистий ладану.
Щоб не дратувати, чи, боронь Боже, не залякувати когось зайвим нагадуванням про український фольклор, нагадаємо німецьку мудрість «гнила яблуня гнилі яблучка родить».
То якого ж сподіваємось врожаю на ниві національної освіти, якщо посадові особи з вищих ешелонів освітянської влади спрямовують свої зусилля на селекцію на ЦІЙ НИВІ кращих сортів духовного чортополоху"?!
Один з них, власноручним прикладом доводить своє ставлення до української школи, віддаючи власне чадо до російського класу.
Інший, досконало ДОСЛІДИВШИ «ЗакоОноОмерности социализации личности при социализме» удосконалює глибину власних наукових досліджень в напрямку ідеологізації культури, відверто закликає до повернення культури «на позиции ленинизма»
Ще один, демонструючи винятковий дар мімікрії, спрямовує вістря свого наукового інтересу на дослідження процесу «производ: ственной адаптации молодьх рабочих в условиях перестроийки» |знай наших). Дослідивши ж, г не встигнувши навіть до ладу адаптуватись до нового службового крісла, активно починає «перестроийку», користуючись теорією наукового комунізму та практикою авторитарного керівництва за допомогою «телефонного права» та бездарних документів
Д ми про українську школу... «Самому чудно д де ж дітись? Що діяти і що почать?» - краще за Великого Тараса сказати неможливо.
Д почати, очевидно, слід з того, щоб створити справді українське Міністерство освіти, яке очолили б справді українські інтелігенти, зміст роботи якого був би спрямований на виховання дітей на засадах української педагогіки, формування національної інтелектуальної еліти
Щоб державна мова не була для співробітників цієї установи лише мовою документів, та и то суржику на зразок «Міністерство приймає міри»
Ддже це про неї, рідну нашу мову, про культуру нашого народу так багато сказано Німецький поет Годенштедт, наприклад писав що українська мова найзвучніша з УСіх слов'янських мов, що «ні в якій друпій нації землі дерево поезії не дало таких надзви: чайних плодів, ніде народний дух не виявляється так живо І ЯСНО, Як В ПІСНЯХ Українців»
Що ж стосується традицій української педагогіки, то іменами видатних педагогів, яких дала світові Україна, міг би пишатись ОбУудьякий народ. Хіба ж не українцями були К. Ушинський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, Г. Ващенко? Чи не на терені України розквітав педагогічний талант Софії Русової?
До української педагогіки завжди були причетні справжні інтелігенти, зокрема и митці Так, видатний український композитор К Стеценко свого часу очолював музичний відділ Міністерства освіти г на цій посаді разом з іншим видатним українським композитором М. Леонтовичем надзвичайно багато зробив у напрямку художнього, зокрема музичного виховання.
До речі, К. Стеценко, справжній український інтелігент, прекрасно розумів І загальні проблеми української школи. Його думки з цього приводу, висловлені у зверненні до учительства ще в 1917 р., актуальні й сьогодні. «Жнива наступили великі, -- писав К. Стеценко,
-- нива наша непочата ще, потрібен щирими
підйом духа у нас, діячів по народній ОСВІТІ... Пам'ятайте, що ми будуємо не щось інше, а свою українську національну школу. Пам'ятайте, що через школу виховуємо великий український народ».
Схилимо голову перед світлою памяттю цього великого українського інтелігента, видатного композитора, визначного педагога, долучимо його мудрі слова до тих, що прозвучали на Конгерсі І візьмемо їх для себе за девіз.
Навіть у зловісні для українського народу тридцяті все ж приділялась увага художньому розвиткові дітей. Зокрема, в 1933 р. у м. Вінниці наказом наркома освіти створюється дитяча музична студія, надається приміщення, інструменти, обл. відділ народної СВІТИ зобов'язано виявити музично обдарованих
, їі! іх дітей у районах Та селах, забезпечити
інтернатом та стипендією й | Вельми показово, що в 1035 р. було видано
документи, саме Існування яких З ДОрЛяТЗ СЬОГОДНІШНЬОГО ДНЯ здається нереальним | Меч та тож звернемось ДО НИХ | факти - річ уперта, 1 окументі дозволимо собі процитувати Отже, у Д бага -2 аверненні «До всіх майстрів народ ча мистецтва, художньо-промислових арт! ; робітників музеїв, художників 1 учителі зазначено, що українське народне мистецтво, зразки народної творчості - різб яротво, ткацтво, гончарство, килимарство являют» собою високо мистецький скарб, незважаючи навіть на таке «визначне досягнення" ЯК констатація в цьому документі, що трудящі Радянської України «Під керівництвом комуністично: парті! розгромили українських нашоналістів», підкреслюється, ЩО В культур! України почесне місце має зайняти українське народне мистецтво існує ще один цікавий документ того року -- наказ заступника наркома ОСВІТИ Д. ХВИЛІ Про збирання фольклорних матеріалів студентами під час літніх вакацій в якому підкреслюється необхідність збереження української народної поетично-музично! Та художньої спадщини, що: мусить стати справою Всіх передових працівників культури . ЩО неббхідно організувати вивчення її студентами систематизацію зібраного фольклорного матеріалу подати до наркомату ОСВІТИ ! Він буде виданий як науково-дослідницька робота інСсТИТУТУ | творча молодь відгукнулась Досить сказати, що саме в тридцяті роки збиранням народнопісенної творчості займались композитори П. Майборода, Г. Майборода, Р Верещагін та ін Тож якось би. щоб нинішні чиновники Від освіти бодай погортали ті давні сторінки, може б | зрозуміли те, що розуміли їх попередники навіть «в буднях великих строек Тоді 6, може зрозуміли й прагнення творчого колективу Національного центру естетичного виховання дітей, учнівської та студентської МОЛОДІ ДО глибокого вичення українського фольклору використання його в художньому вихованні дітей | молоді, не вважали б недоліком нашо! роботи у плануванні щорічні фольклорні фестивалі До речі, щодо високоосвічених, справді інтелігентних керівників освітянської галузі Гортаючи сторінки документів і більш пізнього часу, згадуєш про них з особливою теплотою вдячністю. Саме таким керівником впродовж двадцяти років була колишня заступник Міністра освіти Ірина Семенівна Хоменко, завдяки розумінню, високій культурі і ерудиції якої започатковано чимало добрих справ на ниві виховної роботи. Це і свята рідної мови, І різноманітні конкурси, і ті ж фольклорні естивалі, започатковані ще десять років тому ко же треба любити культуру | мистецтво рідного народу, зокрема його фольклор, розуміти його виняткову роль у вихованні національної самосвідомості, та, скажемо відверто, на тои час мати и просто громадянську мужність, щоб підтримати ідею народження фольклорного свята, взяти безпосередню участь у підГОТОВЦІ й Організації його. Мабуть, простіше й безпечніше було б у ті часи займатись дослідженням ідеологізації культури за принципами ленінізму
ЛИСТ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ КУЧМІ Л. Д.
25 череня 1995 року найстарішій науково-методичній установі освіти Національному центру естетичного виховання дітей, учнівської!
естетичного виховання, нині Національний центр естетичного виховання дітей, учнівської та студентської молоді, діє постійно як
жито п
час чергової реорганізації Міносвіти, змушений ро гуртожитку ПТУ приміщення, мало придатне для Його ДІЯЛЬНОМ оскільки тут немає не тільки виставочного чи актового залу, Я" раніше, а навіть І такого
Мало хто
Семенівна була єдиною, хто ще
| 989
поставив СВІЙ піДПИС ПІД ганебним Р аостановою Колегії Міносвіти УРСР То
додаткові заходи по вдосконаленню ви педагогічних навчальних закладах, дош лах, га позашкільних установах республіки» ЗНИХ
Та повернемось у більш далекі чаги | газ згадаємо свою історію, пом'янемо добрий, словом гих, кому також боліли пробле | художнього виховання дітей г
Це, зокрема, видатний український поет П г. Тичина, який чимало творчих сип вклав ях розвиток системи художнього виховання дтей так : у розвиток Центрального будицу художнього виховання, Як тоді називалась на установа
Досить нагадати, що Павло Григоро сам очолював художню секцію науково. методичної Ради Міністерства ОСВІТИ, ДО С | якої ВХОДИЛИ Найвідоміші представники країнської інтелігенції Ю. Шумський, В Касіян Верьовка, Ю. Яновський, М Вериківський Осьогодні, щоправда, до складу творчої раді з художнього виховання також входять видати митці. Шановні ПОВаЖні ЛЮДИ, ТЯа то є справою винятково Центру. Керівники ж галузі не знайшли за можливе (Чи потрібне?) зустрітиси з ними жодного разу, більш того, не реагують навіть На їх ПИСЬМОВІ ЗВернення |
Ще приклад. Лише в 1946/47 навчальному, році за поданням П.Г. Тичини питанна «Про заходи до поліПШення вихованої роботи 3 дітьми» розглядалось навіть ЦК КЛІб)У | 5 листопада було прийняте відповідне рішення, проведено також шкільні, районні, міські обласні та республіканські виставки дитячого малюнку, олімпіади дитячої! творчості художньої самодіяльності школярів. республіканська виставка розвитку народної! освіти, конкурс на кращу п єсу для ДИТЯЧИХ КОЛЕКТИВІВ
На всі ці заходи виділялись чималі як на той час кошти г кожним наказом Міністра вимагалось «безперебійне фінансування» того ЧИ ІНШОГО Заходу
у 1948/49 навчальному році Колегія Міністерства двічі розглядала питання про стан музичного виховання д/лей та заходи щодо його поліпшення, внаслідок чого було організовано систему лекцій-коОнцертів для дітей ПОІЗНОГО ВІКУ В КміВСсьКЙ Та обласних філармоніях республіканські семінари, курси для вчителів музики, видано посібник для батьків «Музичне виховання в СІМ 1», Та плакат
Охорона дитячого голосу», збільшено кількість годин на Викладання СПІВІВ
Прикро, але доводиться констатувати, Що за останній час подібні читання на Колепі не розглядались ЗОВСІМ, НІХТО З керівників Міністерства не був на жодному з фестивалів, мистецьких свят, на міжнародній конференції з проблем естетичного виховання.
В нинішньому році припинилось і «безперебійне фінансування» всіх масових заходів, семінарів, конференцій, які плакував провести Національний центр естетичного виховання
Фінансування ж видавничої діяльності навіть і не передбачалось, через ще не побачать СВІТ цікаві видання, в тому ЧИСЛІ Й альманах «Творчість юних», який містить кращі ДИТЯЧІ малюнки, поезію, музичні! твори
Такі от невеселі перспективи. Шкода, Що не бачать цього керівники освітянської галузі не розуміють Ті, ВІДКОГО залежить безперебійне фінансування» найдорожчого скарбу -- наших дітей, їхнього художнього розвитку нашого майбутнього, нашої святої наді!
д вони ж себе вважають інтелігентами: і
ПЕР р А
було
де можна було 60 р ІЗМІСТИТИ бібліотеку - інансування
та ру ДенІрької молоді виповнилось 75 років
творена у 1920 році як окремими підвідділ художньої пропаганди при ВІДДІЛІ ВИХОВНОЇ роботи наркомату освіти, у час бурхливого розвитку національної культури ! мистецтва, коли розпочав своє життя славний український український театр Березіль», з явились перші фільми світової слави режисера О. Довженка, твори українських поетів-неокласиків, ця установа пройшла довгий, славним, але и тернистий шлях
ій судилась така ж доля, ЯК І багатьом митцям, справжнім синам | дочкам України, та цілим мистецьким закладам, як тому ж театру
Березіль та мого геніальному головному реє «исерові Л Курбасу
3 цього можна зробити висновки, що установа, яка на Ом ча: була вже Центральним Будинком художнього виховання, мала Не Убияким вплив на дитяче середовище використовуючи ДЛЯ цьо! силу мистецтва, коли її було поставлено в один ряд з найвищими ами | поопагандистами українсько! національної культури
і ой
і | Р | - і
Однак Постановою Ради народних комісарів від 23.02 1999 р. за М 166 ДіЯЛЬНнІСТ! ПІБХВ поновлено хочиого ІСІ ування Й прип аналось це ра тд час окупаці Києва
2 пютого 1944 року, невдовзі після» звільнення Києва, П. Ї Тичина, тодішній нарком освіти, звертається до Ради народни» комісарів України 3 ДОПОВІДНОЮ в якій аргументує необхідність існування ЦЬХВ Я установи що очолить керівництво художнь самодіяльного роботою дітей у школа» та позашкільних закладах
буде розробляти методику художнього виховання дітей у школі». З оперативністю, якій можна лише позаздрити Рада народних комісарії своєю Постановою за М 84 яку М лютого, відновила роботу ЦЬБХВ
З того час ентральний Будинок художнього виховання ДІТеМ
згодом Республіканський учбово-методичний кабінет художнього
виховання, ПіЗніШе Республіканський учбово-методичний ? ібінеї
и "рущов ПІДПИСІВ Уже ' ру
єдина В системі освіти державна установа, що здійснює професійне науково методичне керівництво процесом художнього виховання дітей І МОЛОДІ
Колектив Центру плідно співпрацює з творчими спілками установами культури |! мистецтва, спеціальними навчальними закладами
ВнаслідоОКТВОрЧчО! Співпраці а Українісвого часу було започатковано Свята рідної мови, дитячі фольклорні фестивалі, Фестиваль мистецтва національних меншим Всі ми ДІТИ ТВОЇ, УКРаїно», КОНКУРСИ ЮНИХ композиторів, Письменників, художників, ВИКОНАаВЦІВ. дитячих та МОЛОДІЖНИХ ХУДОЖНІХ колективів, 00 Єдндних фестивалем гВОІ, УКРАаЇНО
1ланти
д ще -- науково-практичні конференції з проблем художнього виховання, навчальні семінари, піІДГОТОВКа Спеціальної МОтодичної птератури, художні виставки, виконавські та науково-творчі конкурси серед студентів
Роботу цо веде колектив ке улІФІКОВаниИх ФАХІВЦІВ у різних г злузях мистецтва -- мУЗИКИ, кіно-та театрознавці, художники, бібліограф Ффілологи, методисти, що займ іІЮтьсЯя питаннями організашіи масових
ІХОДІВ Даоє СПІВДОСІТНИКІВ НОСЯТЬ ПОЧОсСнІ ЗВАання ідСспуженийм діяч
мистецтв України Звернутись Же ДІ В ЩІ
ІКЛУ ї Й Ла Ї Й ПМ )
вельмишановний Леоніде Данил уУВичи ставина, що в рік свого ювілею Центр напазавичайно складній ситуаці
Ми усвідОМЛЮЄМО, ЩО й держава нашо переживає нелегкі часи оКоОноОміІЧНОЇ Кризи, оди їк Сподіваємось, що вихід Ії цього становиша можна знайти, як знаходили мого у час, не менш складний, й тому ж 1944 коли ще гриміла війна. Тоді, у зруйнованому Києві приміщення наприклад, було надане через місяць піСЛЯ вІДНОВЛення установи
Сьогодні ж Центр, етративши власне приміщення в 1989 р. під
опинився в
Надзвичайно шкодить справі й повна відсутність Ф ю боку Міністерства освіти тих же фестивалів, Які стали традицій ни» - видавничої діяльності. З нинішнього року не фінансуються студентя? конкурси, проведення конференцій та науково методичних семінар а З цієї ж причини завмерла діяльність 8 напрямку презентацій кращі
зовання Дитячих та Молодіжних хуложніх колективів, Пі ипинилось премію
обдарованих дітей -
Б 4 -- і "Гай б з по Ва ИХОДЯЧчИ з важливості порушених І тан вері ІС МОЮО м
вельмишановний пане Президенте, : просимі апання
-- доручити відповідним установам вирішити питання про у с
чи КІ і
національному
Ццемті У -егТтеТИЧНО
Д доручити Мі! пстерсте
го приміщення Фінансів України вирішити ме виділення Центру цільовим призначенням коштів, немчм»ме
ЙОГО ПОВНОЦІННО! ДІЯЛЬНОСТІ
маАНИ поручити Мін герству освіти України створити овленю комітет, відзначити /5-літній ювілей установи ВИДІЛИТИ З МА Юм ЗІДПОВІЛ і кошти У ца Крім того, Центр, який носить високий стату Національ зни МОПДОу ДУМКУ МОЄ координувати її всіх установ І орі знізацім фа Ппбичетних ДО ПІ оцесу художньої освіти та аихова) мамолод вважа ж за доцільне вивести його з підпорядкування Міністє тва т україни пІДПОрядкувлавши безпо орелньо кабінету Міністрів (прох розглянути таку можливісті і | ранООолОМ тотаго" | АНЛІЄДЛОСЬКИЙЙИ 4 І І яви Ок ,
БОЛГАРСЬКИЙ
СМЕКСІНКО І САБЕЛЬНИКОНЙ, С ТАНКОВИЧ, С БАШТАН Я ГОЯМ АГ МУШКЕТИК, ПОМОВЧАМ, Б ВЕРЕЦЬАГІЙ. В А
| ГгОоРЛлАц, п капа м БСЛІКОВ І М
кош Ю
ода щі
нн
КР А 1 А РР о Р ЧОРНО
й
| репу р|р тод еіцЕ! | чів: ЛГ в іеву
чи
а - ЧИЙ б 1
БУДЬМО ВІДВЕРТИМИ
Якщо врахувати, що московськокомуністична система, злавалося, зробила в Україні пустелю, то за цей час - чотири роки немалтежності ми маємо у держаротооренні помітні здобутки
Але нині ми не можемо рати. Навіч ЦІЛА Л ВІД НЯФЦІОНЯЛЬНОЇ ІДСІ 11 а СІ ріритях алади посилюється процес зростійщення. Мого проволять ростиськомовна преса, рало, телебачення. Наші міста залишаються зростищеними. Не виконується Закон про мови, Ліловодство у виробничій, банківській, комершиній та їших сферах залишається
постйським. Иле вимітання нашіональних калрів, української книги, української періолики. Що будується в Україні -
українська національна держава чи Московія зв Україні? Радше останнє. На карті обласного шентру майже на кожному кроці зустрічаємо ім'я всесопньо-ріЛОмоОї пові, ката українського народу Катерини Другої. За чотири роки в обласному центрі не змінено назви жодної! пулиці. Розпушено обласну та міську комтстю з виконання мовного законолавства
Пі різними приводами закриваються українські литячі садочки, українськи класи Зараз українці на своїй землі стали нанупослідженішими. Бо при владі евчорашні» Чи не звідси иле наступ на нашу ЛУХОВНІСТЬ"
Число 12 (15/ Серпень 1995
НА ВЛАСНИЙ РОЗСУД
Вояжі «московських ребят», порнографія наафішах, засилля чужої естрали, сумнівного умісту літератури, зменшення в бібліотках української періолики -- це не повним перелік знтилуховності в обласному центрі. Про це я говорив у відділі міськоиконкоОму, однак нічого так і не ломігся. Га и що можна чекати рід подібних посалових осіб, котрі навіть на звернення до них українською мовою, зідповідають переважно російською. Звідси коріння русифікації ї в транспорті, і на афішах | у впадних структурах
ЗАБРАЛИ РІДНЕ СЛОВО
На масиві Лівобережний - У м Лніпропетровську неподалік одна віл одної розташовані прі середні школи МО 135 та Хо
38. У першій лиректором працює Л. | Лворялкіна, а в другій -- Л. І. Цапипіна. Ще калька років пиряд тут набирали по декілька
- о за но ТНИХ
шо 0 не Р нн аю 040 о оляннннм
(ДАЙДЖ ЕСТ ПРОС В/ТЯНСЬК. ИХ ВИДАНЬ
- п В А нн пи до ни
ридаюме ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО оквАєтоГго тоНАРОСТВА | «0 боби т аз» я-г-о ! 1 ЖІРОеЧЕНМНА /
Ра
ій РЕК ці
українських класів. Є другі, треті... У перспективі їх КІЛЬКІСТЬ мала зростати. Та не так воно сталося. Нинішнього навчального року не набрали жодного українського класу А бажаючі були. Тільки слід було, належапось, лотримуючись канон про мови, провести справжню роботу по роз 'ясненню батькам ситуаці, що склалася (так, як то в Програмі розвитку мов І закладено), заохотити батьків ло навчання дітей в українських класах Вонотакібулоо, якби самі керідники цих шкіл виявили зацікавлення в українському національному відродженні
Набором усіх перших -- пише ростиських класів (У СШІ/ МО 125 - дев'яти, у СШ МО 135 -- шести) практично самовільно скасовано їхній мовний статус
15 (17/ вересень 1995
РІДНА ЧИ ЧУЖА
(З ішштерв'ю, яке дав перший заступник начальника обласного Управління народної освіти Володимир Довгополий).
-- Пане Володимире, чи побільшало все ж цього навчального року україномовних першокласників?
Першокласників, шо пішли в українські класи, побільшало -- вони склали 35 відсотків бід загальної КІЛЬКОСТІ
Лширують синельникідці -- вони охопи-
ли українською мовою навчання усі 100 відсотків першокласників, понад 30 - вільногірці, понад 70 -- криворіжці,
оражонікідзевці, жовтоводці, марганчани. А залніх пасуть насамперед міста шахтарські -- Павлоград, Першотравенськ. Терніска.
-- Так, цифри, звісно, радують. Тільки за ними, на жаль, нерідко стоїть звичайне окозамилювання. З власного досвілу можу назвати СШ МО |39 р обласному центрі - Як же вона стане українською, коли сам п директор лержавною мовою не хоче користуватися.
-- Цілком звами згоден, щоб школастала справлі українською, треба створити насамперед відповідне мовне середовище... Гому ми провели велику роботу з формування мовної атмосфери, отого самого середовища в державних установах І|СПІЛКУВаННЯ МІЖ підлеглими, учнями, батьками), впровадження україномовного діловодства (оператиски, наради, педради, оголошення, накази, ведення класних журналів тощо) ліквідації символів нетснуючих УРСР та СРСР
Бесідував Сергій Довгаль
Р. 5. 3 нашим кореспондентом пан Довгополий спілкувався приншипово ростіиською мовою. Число 13 (|), пересень 1995
ден 0 зн 0
ЮВІЛЕЙ -ЛАТОПІЛЬСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ
У настутін: гу році ЗлатопілЛьЬСсьЬКіІЙй гІМНАаЗІЇ виповнюється 160 років від заснування
Знамениту гімназію свого часу започатк у) дали меценитисорати штабс-калпітан ГІЇ є тро ср доровимч Та бом зби рої міІсСтТр Андріян Федопович іопужхіни «За чі а С СВОГО іСснупання імназичне примшиє ння кілька разів капітально ремонтува ТОСЯ У 1891 БОЦІ а проектом урхітектора М. Чекмарьова розпочалося Гру птвВнИиИЦцтВвОо нового ПпмНна зичного приміщення же | було виконано в стилі українського барокко
Т я ї ч ЗЛаАтТтопПільській гімназії акінЧиИЛлИиИ курс павчання такі віДдОМІ В НАШІЙ країні І Зо : межами видатні діячі культури -- Володимир Ниявни 1енкКоО письмі нниця На» аЛліІН Гманович- Ткач нко, кіНОРеЖИ( ер рікторов (|Алекссеєорі ткар- ЄПІДеМІОЛОЇ Дудченко
україським ПОЄ | І | си ІПТОвВИ-чЧ композитор Б Лятошинський меннрик М Я є ров ( пириюют ,ї; сивийй ДІЙ ч () ру ов ЛІЇ:! ратуро навешь трофесор О Назаревський, ДОКТОЮ Ре наук М Олфінськийм М Фо орат! гва О Гулуб га ичимало
ІНнІши:
штературознав Шь. пись-
гатистик, етнограФ,
кНІіІЧчЧНИиИХ
зле Кирило-
ьіРВСЬк "ГО
вилЛатних осо
Зваужаючи на такнй вогомим
" іьТоОГгі ьЬСсСьЬкКоОЇ ГІіМНнНО й | у розвитої
освіти, духовності
КУЛЬ! ури
нат ональної
піесСОк
Нд
Ново миргородська районна держадміністрація має намір провести цілий ряд заходів, зокреконференцію (в гравня І00Бб р.)
Мі і -
науковопрактичну декаді
Святкуп ння юбілею осСсбіІіТЯНСЬКИЙ акТтТИиИВ розглядає як один 19 асобів вІДрРрОДЖення педагогічних традицій ро будови національної школи, створення закладу ново-
тре ГІ
добрих
го Типу На ба 31 пам ятки містобудування га архітектури кінця ХІХ СТОЛІТТЯ
Ідею проведення науково-практичної конс(реренції но тему
минуле, сучасне,
Златопільська гімпНазіЯ
М зибу гне» на базі ШПовомир городського лщею підтрим Укра іни. Акаде МІЯ Міністерство культури, ВУТ Ш є ВЧАенко, КІрової раодська пержадмініІстрація
ЛІщЩеїО,
вертається до вс Ігромадськості
СПадДкоємця гіІМмНнНоОЗІЇ СС
схвально утпоть ниє герство ОСВІТИ
педагогічних нНнаупм ПП рос віта» ІМ ЇЇ обласна Колектив оргкомітет ЮФрФіІЛФешюо Кк до
Прох азниям
« реко
прихи Лв НО україна ькоОї ЛІаєМ! ри
взяти участь у проведенні ювіЛЄемних свя!
конфе ремції 1 ібиранин КОШТІВ ДО фонду
Відродий иня 3 ТІЬТОПІЛЬСЬКОЇ ГІМН Адреса ліцеєю ЗІ17410 Укратта,
Каровоградськаобл.,м Новомиргород, вул Луначарського, 20
Шомер рахунку «Відроджеття Златотильської гімназії» в Повомиргородському відділентиі ЛАКОЛІЇБ «Україна» 130749633 МФО 323152 телефот ліцею М 9.13-84
Л, ОРЛОВ, голова НПовомпиргородської райдержадміністрації.
п-ютини - айинько 00Пнонини СПИ ПИННННОМО ОО0 п Р о ння
иеннн бнійдвчнанййчниння с ві
п --
Ж
ен а НН я
всеукод ІСЬКА громадсько 7 - політи Си А
Ж РИЛЯЄЬСК
хІтературна газета
ВАЖКО І НАВІТЬ НЕБЕЗПЕЧНО БУТИ СЬОГОДНІ УКРАЇНЦЕМ В КРИМУ
На прикладі Криму весь світ побачив, дочого призводить шлеспрямованес нишення нашональних культур, як пе було ї в царській Росії, т тим більше в СРСР. Скажімо, мало хто знає (бо про пе завжди замовчувалося), що в 17 сторіччи українці становили переважну більшість населення Криму. За переписом 1666 року тут жило 1200 тисяч населення, г українців з них -- 900 тисяч. Згідно перепису 1569 року українців на півострові було майже дві третини. Щоб виправдати приєднання Криму до більшовицької Росії в І92| році, всіх українців і білорусів було записано росіянами, але вже перепис 1926 року засвідчив, що українців у Криму більше половини всього населення.
Відомо, що в 1944 році всі татари з Криму були депортовані до Сибіру и Казахстану. Щоб не бути виселеними разом з татарами, нажахані вкраїтниі! записувалися втой час росіянами. Сьогодні в Криму близько 700 тисяч називають себе україниями.
Українці хочуть, щоб їхні діти ходили в українські дитсадки, навчалися в українських школах або хоча б у класах. Хочуть, щоб по крайовому радіо лунала рідна мова, та важко і навіть небезпечно сьогодні бути українцем в Криму. Постійному цькуванню піддаються викладачі української мови, буквально терору зазнають не лише викладачі трьох на песь Крим українських класів, анавіть батьки дітей, що ходять у ці класи. Під час Всекримського конгресу українців багато хто з учасників його одержав листи такого змісту: «Помните, сволочи! Ваши места на нарах своболньт». Освітній рівень російськомовного населення настільки низький, що люли не знають не лише історії Криму, а й своєї власної, і стверджують, наприклад, шо татар в Криму взагалі не було школи
Анатолій КІНДРАТЕНКО. професор ХД У, голова Харківського обласного об'єднання «Просвіта»
АВТОНОМНІ НАРДЕПИ ЗІ СВОЇМ ЕЛЕКТОРАТОМ ВІДМОВЛЯЮТЬ КРИМСЬКИМ ТАТАРАМ У ПРАВІ НА САМОВИЗНАЧЕННЯ
Нед Ірма з грибуни парламенту Івтономи зунає віДОСрТте «МІЙ СКОЖУТЬ іх СЮДИ пустили!
спасибі», ШО МИх щодо мови, то можуть Собі розмовляти Ссрооєю риною на кухні раліо чи телебаченні
зноченийм
на зась. Для цього при гобшепонятньий з
Тож «офішиног» мово треба, мопляв, спілкуватися не лише в Криму, -- а по всти Україні, бо ж інакше росіяни не зрозуміють про що илеться. Не вчити ж представникам песликої наці мови народів, яких вони так успишно п різни часи підкорили... Нехай собі бипляться трикольоровими прапорами, тіЛльЬКИ б не плакали? Та вони не плачуть, бо твердо впевнени від Курил до Балтики усе було и далі буде російсько. У кільші того імперського ланшюога працює й редактия кримської парламентської газети Скільки 6 не міняли релакторів, напря-
Р РЕ --
ній -о ні
мок її публікаши лишається незмінним
-- на підтримку шовіністичних настроїв У СУСПІЛЬСТВІ
Тетяна КРАВЧЕНКО, смт. Роздольне
НЕДІЛЬНА ШКОЛА В АЛУПЦІ
Алупка -- один з багатьох населених пунктів Криму, де діти фактично нє спілкуються українською мовою Але пройдіться вулицями цього курортного містечка. Ви обов'язково почуєте її. В місті є чимало сімей, де в пошані рідне українське слово, Іі ліТтИ ВИХОВУЮТЬСЯ За народними традишями.
В школах Алупки працюють пелагоги, які організували перший в Криму осередок Української світової Спілки професійних учителі. Зіхньої інішативи в нинішньому навчальному році бвідчИНИЛа двері українська недільна школа. То -- один з шляхів до розвою нашої духовності. Дбаймо про це! Не пураймося роду свого! Нехай вивчення - рідної мови принесе духовну насолоду...
Будемо вдячні всім, хто посприяє роботі нашої школи.
Іванна ГРАДИЦЬКА, голова координаційної Ради УССПУ
в Криму
УКРАЇНСЬКА МОВА, ЛІТЕРАТУРА, КУЛЬТУРА В ЗАНЕПАДІ
Ми в Криму, як, певне, ніде в Україні, які багато наших кримських співвітчизників, відчуваємо на собі з боку певних прошовіністичноО Налаштованих кіл | зневагу до нашої мови, і спробу роздмухати вигадки про якусь міфічну «українізацію», Дасться рзнаки 1 вілсутність в аптономиі національттих ШКІЛ, ДОШКІЛЬНИХ Зако ісп інформаційного посі», сяч кримських укр'іоь б но Піпомоі видається одна-єдина укр зета, ОДНО УКраЯатїнська Сіїозож 770 роОСтИиСськоОмМоОВиИх видань на піІлосігзОі,
Українська мова, літератури, культмура в небезпеці. Вони потребують негайного захисту
Українські письменники Криму гаряче схвалюють стпорення Комітету захисту української культури в Україні,
Данило КОНОНЕНКО голова Кримської республіканської організації СП України
НнеСІісмжЖІТОГО -Нна оці
З "СУМ і.
ТЕМ, КТО ХОТЕЛ БЬІ ПРМСОЕДИНИТЬ КРЬМ К РОССИИ? НЕ МЕШАЛО БЬІ ЗАДУМАТЬСЯ НАД СТИХАМИ ИЗВЕСТНОГО РОССИЯНИНА РОБЕРТА
РОЖДЕСТВЕНСКОГО
Тьт меня в поход не зови, мьти так по пояс п крови! Гал Россиєей скпозь гольюм-пека шли крогпапьте облака Умьтпалися кровью ме, причашалися кропью мьі. ВЗозлвигали мьт на кропи гиезла ненапиєсти и ліобпи На крови посреди земли порьмьг стройли и Кремли Рекам кропи потерян счет. АХ она все течет и течест
І. КАЛАФАТОВ, кандидат технічних наук, С. ШУКУРДЖІЄВ,
юрист
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
айв
1
г вик гаю зайти рю 0 зайненгоя
і
ло Б з
- тик
(НОТАТКИ З ПРИВОДУ ВІДТВОРЕННЯ РІЗДВЯНО-НОВОРІЧНОЇ ЗВИЧАЄВОСТІ)
«Руські ви легіні: ша-
нуйте й не цурайтесь
давніх наших звичаїв! Ша-
нуцте їх так, як се
у других чесних народів ведеться, а буде вам слава, людям честь, по праотцях
же ваших хороша пам'ять. Се все оповідає наша Маланочка коляда -- мабуть
найкраща, котра по праотцях лишилася».
Оса "Сувути ДОсааісовосх
іддзвеніли, відгомоніЛИи Різдвяні святки в Україні Ялинки зняли свої яскраві прикраси, колядники сховаг пи свій одяг до наступної зими. Завершилася тріада зників, об'єднаних в єдиній художній структурі, підпорядкованих одній життєстверджуючій ідеї.
Коляда -- божество зимових святок у давньоукраїтнській міфології -- освятило народження Сонця 7 січня, молодого Місяця -- 14 січня, народження Води -- 19 січня. Цей різдвяно-новорічний цикл урочистостей наповнений прекрасними обрядами, звичаями, повір'ями, замовляннями, магічними діями, ритуальними танцями, традиційними стравами. Це наша спадщина, найцінніший скарб, який ми повинні знати, берегти і примноясувати. Всі, хто пам'ятає 1 шанує звичаї предків, віруючі 1 невіруючі - - вІДЗНачають свято Різдва. І ніхто вже не відмінить цю тисячолітню традицію, яка пережила 1 більш важкі часи
Тож оглянемося назад, проаг "лізуємо бачене, зробимо певні висновки, подумаємо над подальшою роботою у напрямку відродження національно-культурної спадщини. Що, де, як і коли виконувати" Як відтворити традиційну обрядовість у сценічних формах для широкого показу І уважного вивчення, як наблизити 11 до сучасності? Якими шляхами йти для її повернення у побут, для розуміння наиперше дітьми 1 молоддю"
Не будемо зупинятися на новорічних шоу, проведених на майданах, в театрах і Палацах культури столиці Участь в них
зтгрок» естради, фантастичне оформлення. технічні дива 1 святкові фейєрверки на які були витрачені шалені кошти, -- радувало око, але не ЗіІгрівало душу Вони були так далекі від справжнього Різдва з його тисячолітніми традиціями, збере Жеоними у пам'яті народу, але до цього часу не знайомими | до кінця незрозумілими
г
нн ПЕРРО:
міському жителеві
Чи не найбагатшим за змістом, красою, імпПрові аційниістЮю, рі номанітністю Форм | пісенного матеріа ту В народному «календарі українців с пимоВвиЙм оорлдовим ЦИКЛ | хочеться ПіІДКрег лити, що традицій ні свята т-її РІС пиши вчорашти и лень
лсиття і побуту української нації 1
ї | ' культури, на ЯякІМЙ скарониця плуховит культу|
У д ОТЯНОС (І ТІ базується світогляд народ)
ї ї . и 1 СДІТОМа паоутки якими зозбогати 1асС)
пивитаашіяй | | Проте | цього року | Вон вкот р ) гли
ПЕРЕ - - - ен Р й Р п цій
Р ці
бинну сутність українського Різдва-Копяди, його генезис, все багатство численних обрядодійств і замовлянь не було розкри- ТОВ ЖОДНІЙ З ТелевІіЗІЙНИХ | радіопередач не кажучи вже про численні СВЯТКОВІ сценічні імпрези. Повсюдно -- з ефіру, екрану тільки и чути дайте п ятака, дайте вареника, дайте ковбаси Що це за жебрацтво"
Колядки -- це не концертні номери, не
ходяча радість», а дивна, велична містерія Треба відмовитися від іх пародійного «ковбасного» пафосу, сміховин, адже колядники -- це посланці Сонця 1 служителі Всевишнього на землі. Тому треба відходити від самодІіЯЛлЛьЬнНоОЇ!І інгерпретаці цих святочних дійств і повернути колядникам як світославцям їх первинне значення 1 зміст
Несподіваним 1 незабутнім для багатьох став добродійний фольклорний вечір «Свято Маланки», проведений напередодні Нового Року -- свята Василя в Київському концертному залі «Золоті ворота», який вирізнявся середінших своєю неординарністю, змістовністю, щирістю
Це вже сьомий тематичний народознавчий захід з циклу «Відроджені свята, обряди і регіональні фольклорні традиції українського народу» І його організатори -- Всеукраїнське товариство «Просвіта» їм. Т.Г. Шевченка 1 Український державний центр культурних ініціатив (спільно з іншими зацікавленими організаціями 1 при допомозі інформаційних спонсорів" газет «Слово Просвіти», «Освіта», «Вечірній Київ», «Говорить 1 показує Україна», АТ «Обереги») наполегливо 1 цілеспрямовано, попри всілякі труднощі (обмаль коштів на проведення заходів ї відрядження колективів, психологічний пресинг шанувальників комерційних, т.з. «шароварних» заходів, відсутність спонсорів Іі фінансової підтримки з боку Міністерства культури) -- не зупиняються на досягнутому, ащоразу дарують глядачам все НОВІ і нові відкриття, не повторюючись і не дублюючи інших. Адже роботи вистачить усім ще на багато років.
На цьому вечорі не було Діда Мороза 1 Снігуроньки, Буратіно 1 Снігової Королеви, клоунів і масовиків -- постіЙНИХ персонажів новорічних вистав, штучних 1 надуманих, не притаманних українській зимовій святковості
Тут не плуталися щедрівки з колядка - ми ї святий Миколай не з'явився після Святої вечері
3 глибини пам'яті, наче з запасників мучеїо, постали пре краснінепов торні тралиці нашого народу -- окраса культури, побуту, надбання тисячолітнього досвіду предків. Ми вже не уявляємо собі Маланкут Новий Рік Василя без не сповненого матчних дій татни Щедрого Вечора, Куті, батьківської молитви ПОСІВанННЯ 1 віншування
Все це було відтворено на сцені, обрам пеніи чморниним небом 13 ( рібним 1 ем - МИ яцем ! зірками, на под рі згинами ! засніженими деревами та в хаті, святково прикрашети рушниками, де на критим стіл рі чекашїуть гостем
Все було чітко запрограмоване й мало СЦоОх МІСЦІ ролопн! ДИОЧІ особи НІ«4 | ІЗ КОЖНИЙ СІМ) | ос ПОДОР І Го ПІОДИНИ, ІХ ДІТИ Обов ПОКОВІ обряди М є дДрого шк чора
рокурюваннийм под р ПП | Хати, окроп 10
І-І і
сь . ою, гар
-Ї
рон би
Пі? АМАРУГІВ
вання свяченою водою кутків І ВСІХ ч ленів родини, її обхід навколо столу, молитва до Дідуха, зап рошення живих 1 духів предків на Щедру вечерю
А далі ціла низка дитячих щедрівок -- до господаря, господині, ІХ ДІТСЄМ зимова гра «коза», гадання, частування кутею пирогами 1 млинцями. Адже вони -- символ сонця. Недарма ок співається в одній з наддніпрянських Маланок А на Маланки печуть оладки, та не ламайте -- цілі давацте
А далі -- «Наша Маланка -- господиня. на ополонці ложки мила варіант на всіх теренах України
Та хто ж така, нарешті, Маланка, 1 чому саме вона привернула увагу організаторів вечора, над проведенням якого з такою любов'ю працювали головний режисер-постановник Євген Ваврик режисер Олена Зєніна, художній керівник Ольга Рутковська, ведуча Еліма-Зоряна Бортнічук, оформлювач Ігор Голобуцький. «Маланка» -- забута 1 воскресла, давня 1 вічно молода, гнана протягом багатьох віків церквою, чиновниками від культури : партійними наглядачами за проведенням «змістовного» дозвілля
«Наша Маланка -- дністров'янка,
Молоденька, рум'яненька,
У Карпатах вродилася,
А у Пруті хрестилася
В Чорнім морі купається,
А в Дунаю вмивається,
На Покуттю проживає --
З Новим роком всіх вітає!»
Маланка -- це святочна молодіжна забава, своєрідний маскарад українців, який проводиться у ніч з 13 на 14 січня Цей звичай не має нічого спільного з релігійним святкуванням -- у нього суто народне походження, ще з прадавніх часів, з дохристиянської доби
Історично склалося так, що на сьогодні Новий рік у нас відзначають двічі за новим та старим стилем, себто за григоріанським та за юліанським календарями. За народними віруваннями Старий рік закінчується святом Маланки, а починається Новий святом Василя Тому ці два обряди утворили стійку обрядову пару, яка символізує щасливе подруж»окя,
що в злагоді ії любові веде своє господарство
відомий
На Маланчин вечір, тобто в ніч під Новий рік, майже по всій Україні -- від Таври до Гуцульщини -- споконвіку ходили гурти ряджених, щоб їх не пізнали злі сили, які в цей час ніби приходять на лемлю з душами померлих і можуть накоїти лиха Їх треба було відігнати. 1 гому одягали ( траштні мЕски, перев ртали кожухи, ообіШшУВалиСся дзвіночками Традиція виявилася міцною, хоча
раз вже пона має рочважальним ма рено то р
Парубки | Дівчата подять Мал І11кК У КОЗОїО
сиИимІМм ПОМ достатку за ними
ПІДУ гь обов язкобВі перерднамо
ДІД баба » циганка», чорл
орач і чепигами (плугом), «ріаниші ЧІ а - УСН/о Ватага а ПІСИЛМИ, «ФАЮаИами
рухається вулицями ЗІДд Хати до хати
( ГАС Но ПОдДІМ р 1 ці друє го подарям співає
величал МО ЛИ МЧАЛЬНИ ПІСНІ. ро гру АННИ ЄЦДЄТІКИ
а значно те ритори України цим популярним ланочим ім'ям позначалося
и гіІЛЬКИ це Сспято.
Л й конкретним кроль
--.
Клово ПРОВІТ
ні ш зни нь - а ли. ж аа
клорний пи рсонаок ІО ДІЯВ В ОБРЯДІ У ДВО; план: героїні новорічних пи їь-щЩеДд рію га рт НИ маски за давнім зовичаєс! головну роль виконував нежонатийм парубок. переодягнений дівчиною аб жінкою-молодицею. Супроводжувана упцими масками, Маланка ходила від Хати до хати з новорічними гіІСНЯМИ Та ПОЗдДОровленнями Щ є ремоніальни ДІЙСТВО ряджених включало виконання танцю ритуально-магічних актів, драматично-ігрових епізодів, мого доповнювали такі елементи. як стпльнийм танець-данець, При, боротьба
Генетичний зв'язок фольклорної Ма-панки 2 мо погією слов янНн-язЗичникІВщЩеЕ У ХІХ т віДЗНаЧИВ Ю Федькови 1 У СВОІЙ розвідці Ти, місяцю, ти, королю, красна Маланка є з тобою І це с найповнішим описом цього шедевру мІфолої 11 українитв, до якого додано ше 32 маланчині коляди На жаль, мало ХТО звертається до цього поетичного сюдсету, хоча вистава за Цими мотивами. на наш погляд зробила 7 гарний внесок ) справу вІДроОдДЖення національної куль-
Фрагменти Щедрого вечора, ворожіння у передноворічну ніч майстерно відтворили талановиті ДІТКИ З с(рольклорного гурту Дай, Боже (керівник Ольга Мельнику. лауреат Мінснародних КОНКУурсів і ре стивалів стипендіати Міжнародного фонду Св Мари маленькі солісти нНОВОНародженого гурту «Мандрик Тарасик Марійка та артисти Державного театру українського фольк пору Берегиня ри засл. арт. України Надія Буравська Григорій Тарнавський
А на зміну їм з Буковинською Маланземляки Федьковича -- дитячий ансамбль пісні 1 танцю «Червона калина» с. Чуньків Заставнівського району Чернівецької області, який приїхав до Києва, щоб показати, як у них, на березі Черемоша проводять Новорічну толоку. І хоча було показано невелику частинку їх програми, яка триває кілька ГОДИН | СВОЄЮ СТИХІСЮ захоплює, залучає до танцю сотні присутніх, нікого у залі "Золоті ворота» не лишила байдужим ця атмосфера народного свята
Споряджали дітей до столиці усім районом. Адже сьогодні це справжня дивина -- відрядити цілий вагон колядників 3 невеличкого села 3 ОДНІС: ШКОЛИ Ї ВСІ у гарному буковинському одязі, у вишиванках (до речі -- це справа рук директора школи Фросини Іванівни Гунчак) Побільше б таких дбайливих працівників
кою заповнили зал
освіти в областях та в Києві. Щира подякари,
і колгоспам рамону, які виділили значні кошти для святої справи відродження народних традицій Бо ці мудрі господар! розуміють, що без кореня немає дерева. немає цвіту 1 плодів, як без культури немає духовності І злидарями можем" стати не лише у господі, а й у власній души На культурі, особливо народній, не СЛІД економити, адже скупий, як вже Не раз бувало, платить двічі А видатки, як преавило, окупляються сторицею, приносяч! ні а чим незрівнянну радість прилучення до чистих, нпезамулених джерел народно" го мистецтва |
У різних куточках України різдвят обряди виконуються по-різному ів різним
іч ПЕНЮ МШ: чес | | це НІ ІМІНЮС ІХНЬОЇ (5 гі, 4 1
- й кі -л ЬТУ-
| Р и ломам ри. Недарма кажуть: кожним кра!
1 апр На Тернопільщина, та Щедрий Вк ї мотиви
Захі Ома ТМТоділлі має їнши )4 СОНТКУЄТЬСЯ МА ча Маланку, анапер
ь|
Водохреї - 7 і і. " г Рч їв
двона Герноп!
удіжно" тво
Цікаву програму «Рі
привезли ло Києва учасники моя!
М! ЬьТУрноО просвітницького .
11 . ч - і пол ца Верт 1) | ( що р биті Герном
- гії і. ТІ гроз х І кПТадДі якот4«ІЛеЕГІТОНИТИМН КОЛектТимь, у м
МИ А авники РІ
« ру ДІСРІ РР) РАТрЬ ТІ 11 ї пре 1 (нау
УСТАНОГ МІСТО КТОЗзІСМа ДПОРОРІ ТОЮ
по-ДОСЛІЛНИЦЬКОЮ, 1 МИ цько
просвітницько-пропаи! сен»
обря м ц і емо
ДІЯЛЬНІСТЮ. Сотні авичатоа гамців мбрали м записали ме чи у селах рідного краю, а ПОТІМ ом При несли на сцену мам герно б
зІДТПОрИиВІШИ іх Ї 7 реа ом о Ом
Ав
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
її
О
у 1 о
г)
уритна ДАНИЙ ТІК КОС ДІРА ЗЕ 1М1Ь1! інст оран
асякОо! ПАШІМИЦІ, маленькі діншуУуВання на здоров М тем з Австралії упверсите ту нагородженого в той день Мпренародною премією Пилипа Ор тика, 1 ще багатьох-багатьох друзів - ПОСТИНИХ ВІДВІДУВАаЧІВ наших обрядових вечорів
можливо, це не найдосконаліша форма відродження І розвитку обрядотворчос г1) у центрі Києва -- в переповнених залах МІСЬКОГО Будинку ВЧИТеЛЯ І концертнити лалі зуючи а0у ті 1 малорвідомі звичаї, свята, обряди, ми досягаємо ВваЖрісливої мети -бебсч руйнування тих штампів 1 стереотипів, які формувалися десятиліть прадавньої культури українців щї зараз ще не повністю канули у небуття. Подібні акції стверджують, що традиційна культура вІДДРОДИМ НЯ, а Всеу країнське Товариство «Просвіта
центр культурних ініціатив, ЯК ІіХ організатори, стоять на правильному шляху - вІДНОВЛенняй 1 розвитку духов-
ЦО! самобу ТНОСТІ
час ються до свого коріння -- добатьківських звичатв, ритуалів, нарешті -- до Своє! міфології там, В Г тибині ти( ЯЧчЧОЛІТЬ, ба -
читься гармонія СсвІТОГЛЯДУ, ЧИСТОТА стіТтоОСприймання, там -- справжнє свято душі Але чому, розуміючи значення
звичаєвої культури, яка є основою духовності кОЖжНОГО Народу, так складноїде процес СТІЛЬКИ шкодять? Як нам вижити у цій кризовій ситуації, не втратити ті паростки духовного зростання, які можуть всохнути на «орені"
науковцями, просвітянами полягає в тому, щоб повернути 1з забуття реліктові фольклорні : обрядові пласти, які ще десь побутують. Треба шукати їх коріння, поновити християнські ЛЮДИ І цих збережених у їх пам'яті ритуалів 1 звичаїв. Ми не маємо права сказати, що культура українського народу розпочиалася з прийняттям християнства. Україна | на том час, ще до княжої доби, мала свої пісні ї обрядові дійства, в яких збереглося чимало
паніше були знищені
бути спаплюжена шаленим валом псевдокультури,
кине народне мистецтво Ї цьому натиску -лід протиставити не лише слова, а й
конкретні дії Тому навіть невеликі! мистецьк!
серио зну "пдтримки і заохочення. І відзначати УСІ свята треба так ЗІД діда-прадіда велося, як давній звичай велить, як за тисячі років буття
нашого чароду склалося идосінНневмерло
родом
тям, здоров'ям.
- Слово ПРОСВІТИ
уаахопоиених глидаеачіии, коли ім покоала їі)
іплугом,вишанутмі ння ЗАС пи гуідОомих
МУ
никіВй, Ффольклори дія" письмеї ПРИМ Ї «пПОрИСТІіІМ дійчію культури, посипинмни їх черном, амоло
| чемним з Дідуха) Керівники говаристпа | |
«Нертеп нлк
1 ро Піимко І Гар ї Гр бе
української пшениці мета і
зо ПЕСРАРА) пкими щедро ПОС маЛли присутніх, їх
ІЩОсСтТя на
ХЛОПЧИКИ УСІХ добро, 1141 игрівали г наших дорогих гос- Гоянів аз
подрумжоки далекої
профі сора Гарвардської (
| СПА Тараса Гунчака.
Проводячи народознавчі заходи | хоча
Золоті ворота», широко ШшоПпуляри-
останніх ставлення до
апродовис негативного
хоч Іі поволі, але виходить нашлях
: Український державний
В історії кожної країни настає такий
коли уся нація, усі народи зверта-
відродження в Україні, чому пюдем гальмують Ииого 1 навіть
Сьогодні важливе завдання перед
описати ці прадавні, ще До- Відійдуть старі
ми втратимо останні краплини
дійства
дажбозьких» елементів Іі які
Ку льтурана роду з убома па, вона може
псевдофольклору, тією | малоростищиною», яка підміняє справ-
зіорання, що переслідують
мету, заслуговують всілякої
як душа просить, як
живе в обрядових дійствах і піснях А за цим словом будьте здорові, Самі з собою та й із газдою, га и з У СІМ
домом га и усім
Віншуємо Вас щас-
Ольга РУГКІВСЬКА, провідним фахівець Україського державного | центру
культурних Ініціатив |
- М нн що п У чн ЕР -
ни
ЕН
РЕШЕРРРАЕРЕ анна окон лини 50 жо
М РР РР Б ОАЕ А ні шо | 8 00 о сво лююниини 0 пижиюнчванннихо ч-
ВЧИТЕЛЕВІ УКОДІНСЬКОЇ МОВИ
РР и.
ЕР |
ні ож С я-
жи о ці
Я |
| | СМожне наступне покоління успадковує | мозу тд осовоїх попереднитав Дитина ще Б | колиєці чує роамопи старших і намагається | точно відтворити спочатку звуки й слова, | а потім | граматику Внаслідок цього В 1ї мозку утворюються за допомогою нервопих відростків стики ап язки між нейронами |" міже нейронами та м'язовими клітинами мовних органів, що забезти «чує автоматиам у відтворенні мови з усіма 'т особливостями мозок дитини найкраще настроєний на мову рідного народу). Це повторюється з поколіния в покоління Таким чином мова протягом багатьох століть залишається майже незмінною і передаає | від батьків до дітей віковий досвід предків. Змінюється тільки лексика, то далеко не вся Різко змінити мову и перервати спадкоємність поколінь може лише втор- | гнення ззовні, тиск чужої мови
Що на територи України з давніх-давен панувала слов'янська мова, ні в кого сумитвів нема. «Те, що слов'янська прабатьківщина була між Карпатами, Придніпров'ям (заходячи далеко на лівий берег Дніпра) І Панськими болотами, на території, де з найдавншших часів панує чисто слов'янська топоніміка, є в наш час загальновизнаним», -- Стверджує в «Сборнике ответов на вопрось по язькознанию |к (ІМ Международному сьезду славистов)» ростіиський мовознавець В. Кипарський. Постає тільки питання! якою в своїй основі була та слов'янська мова?
Вона не могла бути білоруською, бо білоруська утворилася внслідок змішування принесеної сюди слов'янської з тутешньою б6алтійською: віД ЛИТОВСЬКОЇ В НІЙ І ДОСІ збереглися дзекання, цекання, акання, м'яка вимова, давня топонімтка в Білорусії балтійська. Не була й російською, бо в російській змішалися церковнослов'янська, угро-Фінська, тюркська (топоніміка на територи Росії переважно угро-фінська й тюркська). А церковнослов'янська (чи старослов'янська) -- це мова давніх болгар, а не наших предків: вона прийшла в Київську Русі із богослужбовими книгами після прийняття християнства 988 року
Слов'янську мову, яка була споконвіку на території України, не могли різко змінити и мови чужинців, що господарювали тут, -- принаймні останню тисячу років ні татаро-монгольська, ні литовська, ні польська, ні російська Зокрема Польща панувала не на всіх українських землях І не настільки довго, щоб суттєво вплинути на тутешню мову, як твердить дехто Ідо речі, більше подібностей можна знайти упж польською и російською мовами, ніж між польською й українською чи українською !ї російською)
Спробуємо простежити на фактах, якою яс усе-таки мовою розмовляли наші ближчі и далекі предки
Тарас Шевченко 1841) року видав «Кобзар», 1841 -- «Гайдамаки». Від того часу минуло понад 1250 років, а українська мова не змінилася або майже не змінилася. Хіба що збагатилася лексично Скоро будемо відзначати 200-річчя «Енеїди» Івна Котляревського -- а мова в ній сучасна українська (з домшиками діалектиамів). Понад 350 років гому легендарна Маруся Чурай створила загальновідомі пісні «За світ встали козаченьки Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» та іхня мова нічИиМ не відрізняється від сучасної Майже 400 років тому (1619) у Львові було опубліковано дві | інтермеди до драми Якуба Гаватовича -- 1 | обидві вони написані українською мовою з
галицькими дічалектичмами, наприклад | Що тут ти | пороб пяєш | |
(звичайно,
МИ121
ІНШИЙ, «а
побратиме, собі
Кажи мені -- як живеш та 1 як ся маєш"
Але ж так) зизначні давньо укратиські | гворим, як «Слозо о полку Ігоревім», «Повість Повчання» Володимира | Мономаха та шші, написано мовою, дале-
| врем'яних літ
кої від української Річ у ТІМ, що, КОЛИ бу по прийнято християнство, Володимир Великий, як записано в літописі,
не ча
Розділ веде професор Іван ЮЩУК
ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
маді ДІТИ науку
пої мати У нарочи Пе
ученіє книзеної гобто на
оболгарською мовою, якою були написані привеаєні а Болгари книги. Саме ця мова старослов'янська, церковнослов янська) стала тут на довгий час книжною, літературною Нею навчалися, нето писали, нею розмовляли письменні люди (як пан возний у «Наталці Полтавці: МОВОг роаповідали казки, легенди, творили пісні, вона то тут, то там у книгах пробивалася
(ще інакие
Котляревського) Народною
крізь церковнослов'янщину
Наприклад, щедрівка, що її співають з 13 на 14 січня, и досі закликає сіяти яру пшеницю на Повий рік, хоч святкування йиого ще Володимир Великий переніс із кінця березня на вересень (пізніше його
було перенесено на перше січня) Чи спиш, чи чуєш, господаречку, У своїм домочку На Новий рік, на Новий рік? Пдем орати, підем сіяти Яру пшеницю На Новий рік, на Новий рік
Такою ж давньою, дохристиянською є й ця купальська пісня, записана на Івано- Франківщині й відома в інших краях
України: Гей, око Лада, Леле Ладове, Гей, око Ладове, ніч пропадає, Бо око Лада з води виходить. Ладове свято нам приносить. Гей, Ладо! А ти, Перуне, Дай дочекати Ладі Купала.
Пісні дохристиянські А мова їхня -- природна українська, багата, жива, ніби постали вони сьогодні, а не понад тисячу років тому. До речі, народні пісні не пере-
кладаються, і ці не перекладені.
1073 року київський переписувач робив копію з болгарського оригіналу (ця копія збереглася дотепер під назвою Ізборник Святослава). Тож помилки, які тут допустив переписувач, зроблено безсумнівно під впливом української вимови: нимая, симя, видома, пламениє (и замість ять), Илля, помагає, пьємо, простьв, давь тощо. А в подібному збірнику 1076 року, складеному в Києві за болгарським зразком, його автор українські, не церковнослов янські слова ворогь, норов»,
вжив уже явно
'! Даяти на
дайнь-о
мороюь, ПОЛОНЬьЬ, ПОЛОНЬНИКЬЇ. свита, гьрнець, в'ьчинити, сваритися, дивися,
лишися тощо
Під час ремонту Софії Київської в наш час на п стінах було виявлено близько 400) зроблені церковнослов'янською мовою в ХІ - ХІМ століттях Алетотут, тотам впадають вочі
видряпаних написів. Усі вони
українські форми й українські слова
грорма давального відмінка Петрови, Павьлови, Дмитрови, Фролови, Василеви,
Борисови, Иванови, попови Йвану, імена
Марко, Гаврило, Дмитро, Михалько, слова трясця.
Хрест, не хотячи, геть, порося, форми имямь, помилуй мене тощо
Ще більше українізмів бачимо в новгородських берестяних грамотах ХІ - ХУ століть (Новгород, як відомо, довгий час входив до складу Київської Русі) Тут і написання и замість ятя тоби, соби, клить, дижя, помитка, дидь, михь, сино, на рици-
ци, не смиєм'ь, диялося, приийхавь, ихаль, це надимйся, ото всихь селянь 1 вживання закінчення -у замість -а: пудь меду, горолу, ВОСьЬку, горсти лену, шолку, дару, лову; і Закінчення -ого п прикметниках добр ОГО, Зеликого, яелтого, не церковнос пов'ЯяНнСЬКІ
срорми дієслів: буде война, хьтимо, моло-
Гимо, сьщлемо, написав'ь, українські імена: Олекса, Олексим, Олек сайдрь, Онисимь, Олена, Микьфор. Микита, Михайло. Марко, Василь, Васил ко, К урко, Иванко, Панько Радько і слова
ГОСПОдДЬнНЯя, господар, оатко, п и бокь, паймить, година, кодеухь, свита, глекь,
соромь, кудь, хто тощо
На зжаль, такі видатні твори, яко полку Ігоревім ГОЩО, ДІЙШЛИ до нас не п орипналі, а в копіях АТУ - ХУІ століть і при перепису-
Ф побо , "Повість врем'яних ліл
рн с Р
пришлить, 1
ваний бу їИ, бе штеречно, пиправлені Бо як
шаюмие пояснити те, що, наприклад, у
Слові о полку Ігоревім» послідовно |
п;сивається церковнослов янська форма
імені Владимир», п'ять разів слова а, дьвиця написано через ять, ана шостий -- через и: красною дивицею, дев'ятнадцять разі ужито заюмтичення -аго (стараго, ведикаго), а на двадцятий -- -ого: поганого Кощея, у всьому тексті лише форма храбрьш, але один раз прохоплюється хороброє гньадо тощо" А ж ніяк не церковнослов янські (1, до речі, не російські)
вислови й слова на зразок дисици бреуже княже туга умь полонила, заступивь королеви путь, загородите полю ворота, кожухь, СТЯГ І под.
Деякі, хоч 1 дуже скупі відомості про мову Київської Русі є в іноземних авторів Єврейський теолог Соломон хакі (1040) - 1105) у коментарі до П'ятикнижжя так пояснює значення запозиченого слова шнір: «Шнір означає сніг мовою ашкеназі (євреїв, що жили в Київській Русі - | Ю) і мовою руською». Коли вимовити це слово з гаркавимр, то воно звучатиме майже так само, як і сучасне українське сніг Інший єврейський теолог Ісаак бен-Моїсей (писав у 1240 - 1260 роках) у коментарі до Талмуду дає таке пояснення: «дерева (або колоди), зв'язані у великій кількості, що в Бібли називається рафсодот. а руською мовою підт». Тут переписувачі переставили місцями букви -- має бути пліт,
Про те, що основні риси української мови склалися ще до утворення Київської
Русі, свідчить сербсько-хорватська мовне реа
Предки сучасних сербів 1 хорватів у МІ -
УП століттях переселилися з України на Ї
Балкани. І хоч від того часу минуло понад тринадцять століть і мова переселенців зазнала значного впливу автохтонного балканського населення, проте в ній збереглося чимало рис, спільних з українською мовою У сербсько-хорватській мові так само твориться кличний відмінок: сестро, лекару, орачу, )уначе, друже, відбуваються чергування г, к, Х, із З, ц, с, нога - - Нози,
| | | | | |
рука "- руци, муха -- муси, дієслова в |
першій особі множини мають такі самп закінчення: осимо |емо; подібні форми наказового способу: чекаі!, чека)мо, чека|те; збереглося чимало слів. які, здавалося б, є специфічно українськими: снага, поглед, крок, кут, китица, кожух, кальужа, крхки, мршав, вабити, куньати, треба тощо.
448 року візантійський мандрівник 1 дипломат Пріск Панійський записав на території України три слова: мед, страва :' квас Ці слова й понині живуть в українській мові |
Отже, принаймні в середині першого тисячоліття нашо! ери на цій землі, де ми живемо, була слов'янська мова І була вона протоукраїнською. Але коріння її сягає щє глиоше
Коли зіставляти українську мову з ла- ТИНСЬКОЮ, особливо з найдавнішою архаїчною, тою, яку вживали в МІ - П століттях до нашої ери, то впадає в око чимало спільного в них. Ї ці збіги - - це не запозичення, вони успадковані від якоїсь ще давнішої, ніж латинська, мови. Дуже близька фонетика обох мов
зокрема в патинській є також звук г бо5рез «гостодар ПОГіЩщ5 город). В обох мовах є кличний відмінок | твориться так само Вгиіе «Бруте» Одна- КОВІ Деякі ВІДМІНКОВІ форми ІМЄеННИКІВ та
займенників. пшиг «мури», пзаге море», паца «моря», Цю «тобі», 51Б; «собі» Так
Р -ії
сад» (споріднене з нашим |
само твориться вищии стутинь порівняння прикметників ПпоОУ105 новим - В обох мовах збігаються Особові |
деЕСслІВв. архаїчне латинське | зедетов і наше ( идимо, 5едеїе5 |: наше | |
|
1П1ОХП15
НОпІ МИ
закінчення
сидите ї т п Українська
мова формувалася гисичолІТТЯяМИ 1 основнІ елементи започатковані ще в
ЧАСИ, СПІВВІДНОСНІ
виникненням латинської мови. За цей чаг вона виробила чіткі, добре відш пфовані фонетичну й граматичну
і,
ч--
системи, має ! падавичайно багатий Сслопник, розвинену
СИНОНІМ ИСУу (Ге одна і напбагатших
нДамроапвиненинш ханайдавишиих мов с ВИІТУ
и они
п я А
СЕР С ТИ п 2 й
данні?
"о з
--
- лин злим з РР
- 0 їі
ВРАЖЕННЯ ВІД ПРОЧИТАНОГО
ост - чт ю-єеб - бі ль
роакжинн - РЕ р р и ее
вано РННЕРНН лики Р тн а анна --ь
о ижнвнаннннии зт танк ог
КНИГА ЗДІЙСНЕНИХ ПЕРЕДБАЧЕНЬ?
Дивовижна річ:
здатністю проявлятися
дедалі більше, оскільки все
сустальству випало тпережива завуальований
Витодить, що
к? | 1 ига Тараса Кінька «Після дощику в четивер» наділена незвичайною немов фотознімок,
занурений у проявник. Вона бентежить з часом
, про що в нац пшлося, втерто матеріалізувалося в події, які нашому
ти аж до останнього часу. Отже, політичний трогноз, 1 : Р -'у притчу, виявився непомильним? І т1д подій було вгадано правильно?
так. Видана 1988 року видавництвом дитячої літератури «Веселка», а
з панлоий вРу бана заслуговує на особливу увагу не тільки своїми своїми художньостверд і п ап; а ц виразним футурологічним компонентом, що можна
жувати через десять років, що минули. Казковий камуфляж давав змогу увиразнювати речі неоднозначні, про які здебільшого можна було говорити лише езотівською мовою. Але
сказано у творі багато що. Ї про таке, що
Повість-казка порушує чимало глибинних проблем - | усталилися в дитячій | Юнацькій літературі. Ні багато ні мало у творі художньо досліджується філософська проблема пошуку втраченої світової і духовної злагоди, гармонії внутрішньої і вселюдської. Сповнена філософських символів і алюзій, за якими вгадується дзвінкий сплав мудрості Сходу й Заходу, казкова повість доносить напругу емоційну ий інтелектуальну саме нашої доби, саме нашого болючого злободення. Здається, в нашому літературному обігу зявився твір, який в однаковій мірі належить ! літературі, | філософії. Полишу філософам та літературознавцям аналізувати високі дет та тропи, а зосереджуся на тому, що вражає більше за самобутність твору. Адже все, про що в ньому йдеться, матеріалізується в реаліях планетарного політичного буття Квітень 1986 року підніс нам Чорнобиль. Але у суперсучасній повіСсті-казці Один з основних героїв оселяється в такому ж спорожнілому місті, якими на сьогодні стали Прип'ять Чорнобиль. Сам про те не здогадуючись, він стає справжнісіньким сталкером: «Здавалося, мешканці не встигли нічого забрати г дременули, хто в чому був. У водогонах текла вода, працювали телефони, та дзвонити було нікому... Лише одна будівля лежала в руїнах серед голого пустирища» /с. 36/.І далі: «Рзкрилася і таємниця спорожнілого міста, поблизу якого оселилися циркач і його друзі, а також незвичайної дороги, що проходила повз Іхній будиночок. За сто років до описаних подій через незлагоду в діях персоналу лабораторії тут сталася аварія. Усі городяни розбіглися хто куди, рятуючись від її згубних наслідків. Усі, крім рослин І слимаків. Поки слимаки тікали, вони, під впливом отруєного повітря, переродилися і стали велетнями. Те саме стало й з усіма рослинами...» | ще трохи далі: «Дехто вважає, що дивовижний дощик у четвер/ дощ перемін-авт./ - це теж далеке відлуння тієї аварії. А втім, це ще потребує додаткових досліджень». /с. 115-116/. Коментарі, гадаю, зайві. Відлуння реальної, а не казкової аварії - це значною мірою ті переміни, які ми звемо, чи, принаймні, звали, перебудовою». Звідки таке точне прогнозування невідворотності техногенних катастроф за втрати злагоди у суспільстві і особі?! У повісті-казці після диво-дощику втрачена світом злагода віднаходиться. Та не назавжди. Сумний і двозначний фінал повісті полишає це питання відкритим. Втілення всесвітнього зла у повісті - Чорна людина. Жадоба влади - єдиний мотив її дій» А от іще один промовистий збіг папа Ісанн-Павло І у 1987 році звертається до світу з енциклікою, в якій джерелом усіх нещасть роду людського називає саме сатанинську жадобу влади. Натяжки в цьому немає: Чорна людина у творі, крім усього іншого володар мух, а відтак - Вельзевул /дослівно в перекладі «володар мух», або «вічний пошукувач влади»/. Це так само очевидно для посвяченого як і те, що за лаштунками утаємниченої гірської долини, де наука розвивається безвідносно до політики г влади, проступають риси Шамбали, нібито заснованої у Гімалаях легендарним індуським принцем Ашокою. Казка наскрізь пронизана дорогоцінними пошуками
філософського осмислення феномена злагоди як всезагального
стрижня, на якому тримається світ душі, природи, соціуму. 1 от дійсність підносить чергову несподіванку: 1987 року свпова громадськість збирається в Болгарії на перший незвичайний конгрес. На порядку денному одне питання - про... світову злагоду, про пошук реальних шляхів до неї заради порятунку планети людей. Більш того, резолюція кангресу містить звернення до всіх народів | урядів, прохання виділити територію для спорудження першої столиці світу, яку конгрес ухвалив наректи. . Конкордією - Злагодою! Це сталося тоді, коли твір уже давно полишив стіни видавництва і перебував на виробництві в друкарні Прикметно, що прихильники цього глобального проекту мріють спорудити місто злагоди на Землі України, де з явилася І ця книга Осібне місце в повісті посідає наука. Персонаж, який поєднує науковий пошук з осмисленням феномена людини - вчена жінка - переживає тріумф. А професор, п наставник, знехтувавши проблемою людини, заходить |у глухим кут! змушений через своє відчуження шукати собі місце в машинному світ далеко за межами Землі. А от хроніка реальних, а не казкових подій: у 1988 році у Москві відбувається знов-таки перша конференція, яка за півроку завершується заснуванням | інституту людини. Гадаю, факт передбачення /чи передчуття/ засвідчено тут у чистому ВИГЛЯД), ОСКІЛЬКИ книга на томи час уже вийшла 1! в ній неможливо було змінити бодай кому Задум ! написання книги збіглися з роками найбільшої стагнації, коли й гадки ще ніхто не мав про такі слова як «застій» чи «рух» у їх сучасному політизованому значенні. А в повіс п. казці позатим уже виразно сформульоване ро зуміння ГОЛ! | «Наука від питань добра ий зла вади тодішнього суспільства зу | і твердила, що непорушніс ть це різднодоид далека, Фізика завжди твер
и
актуамзується день від дня.
руху. А тут, з огляду на дощик у четвер, вчені додали ще и таке: «Щодо суспільства, то в ньому всякий рух може породжувати як добро, так і зло. А непорушність - тільки зло» /с. 113/
У наш час, коли ми стаємо свідками страшного товарного голоду, особливо вражають гротескні картини загального зубожіння, коли через відсутність суспільної злагоди енічого нового не виробляють, а тільки старе іще старішим латають», коли на магазинах красуються вивіски «Лахи й латки». Жахливі и картини війни усіх проти всіх, «коли ніхто ні за Кого І навіть не за себе самого, а так», коли «усі проти всіх і проти кожного», наВіть проти себе, коли зіткнення провокує страшна Чорна людина, прикриваючи лицемірним добрим словом свою боротьбу за минущу владу... Час увиразнює і Чорну людину - підмайстра науки й гуманізму, яка багато чого перейнявши вних і запозичивши практично, позатим не збагнула ні їхнього справжнього призначення, ні сутності. | лише спритно обіцяє всім - усе... Саме обіцянки г стають каїновими зернами незлагоди
Особливо актуально звучать слова автора, звернені до читача у передмові, в наші дні: «Можна вивчити мови ВСіх народів, усіх тварин і птахів і нікого не розуміти при цьому. А можна й навпаки.Бачте, говорити однією мовою | ДОХОДИТИ спільної мови - це, либонь, далеко не одне й те саме... Виходить, обмінюватися словами мало. У слова, крім смислу, треба вкладати іще щось. Але що? Цього я не зможу сказати одним словом. Бо ніяке слово того не вбере. Про це идеться в ЦІЛІЙ ОПОВІДІ...»
Сюжетні оповіді, в яких простежуються долі трьох основних героїв - це три універсальні способи існування в сучасному світі: конфліктний, стресовий і руцеральний /від лат. «сміття»/. Чорна людина, «великий порушник злагоди», вступає в конфлікт з усім світом заради власного самоутвердження. Колишній циркач, «великий подвижник злагоди», під ударами долі тимчасово шукає «незайнятої ніші». Та віднайшовши її, і втративши, він знову поспішає на виручку світу, утверджуючи злагоду. А філософ-бородань, «великий не-порушник і не-подвижник», почувається щасливим лише ставши частиною грандіозного звалиська, де серед покидьків і озлоблених невдах свідомо стає покидьком. Аби не пробуджувати ні в кому ніяких почуттів і не привертати нічієї уваги, він прикидається... несправжнім.. Не менш парадоксальний і його спосіб експериментального доведення відсутності різниці між добром і злом з допомогою стрічки Мообіуса і мухи з одірваними крильцями, а також «заслужений спочинок»... між стелею ресторануй підлогою наступного поверху, де здерев'янівши, може живитися пахощами з ресторанної КУХНІ.
Не тільки проблеми, а й окремі типові долі сучасників втілені у казці напрочуд точно. Так поверхах викликала внутрішнє заперечення лінія покоївки, яка виставила напризволяще з дому власну доньку. Адже в казках заводили дітей в ліс, як сиріток Гензеля й Грету, за встановленою традицією лише мачухи. Але коли стала відома сумна статистика не тільки подібних випадків, а й убивств матерями власних дітей, не лишається нічого, як віддати належне проникливості автора. Зрештою, ніби проявився в житті і перший двійник «не-порушника» - мешканця ! філософа звалиська, про феномен якого 1990 року широко писалося в пресі. А скільки їх насправді, відкинутих життям! А СКільки ще буде - здеградованих самотніх філософів смітників І звалиськ
У книзі безліч натяків, підтекстів. Деякі з них досвідчений читач збагне легко. Так, країна міст - це буквальний переклад Гардаріки: «країною міст» нормани називали Русь, Себто нас Із вами. Інші алюзії розраховані виключно на ерудита. Скажімо, в мешканцях дому, під дахом якого збереглася світова злагода, персоніфіковані основні складові людсько! особистості, від місця яких | співвідношення існує або зникає насамперед внутрішня злагода. Скажімо, довірлива, цікава, дурненька мишка, яка и пускає в дім нічного гостя - Чорну пюдину, не випадково поселена коло порогу Символічно! моделі пюдини так само проникають чорні люди і нам у душу обманувши наші почуття Втілені образи-категорії й ряд інших суто функціональних героїв філософської притчі кіт при грубі - наше «его», «самість»; курка
буденна СВІДОМІСТЬ, собака - набуті властивості, звички, знання, повсякденний наживним розум, людина - вищими розум Відповідні у них г улюблені місця в змодельованому світі злагоди якщо почуття, себто мишка, живуть при порозі, то вищий розум, людина, - у єдиній Горішній КІМНАТІ промовисті И МІСЦЯ, облюбовані іншими персонажами Можна спитати, чи розрахований такий смисловим пласт на юного читача" У даному разі віІДПОВІДЬ СТОЄеРДНО ВІН виписаний такими художніми засобами і так розгортається в сюжеті, що осягається не Тільки розумом, а й чуттєво. Твір, у якому шифрується певна культура, не новина, скажімо, в мистецтві Заходу. У нас в силу історичних причин це явище непоширене, І твори подібного типу позбавлені а україністиці аналогій Однак це не означає, що вони їй не властиві. Подібні твори - це код сучасної атмосфери, в якій ми існуємо. Щодо утопічної форми мислення, В якій усе це
занеіее пееее АН нн
рон ей Є КЕНН со
ЕЕ зажити
реалізувалося, То вона виникає саме у переламні, кризові епохи історії - У цій незвичайній КНИЗІ передбачень розказується багато про що, зокрема и про те, як неможливе ще напередодні, стає єдино можливим наступного дня, коли ЛЮДИ ВІД боротьби за кращу долю далекі, стають в колоні, не питаючи, куди ті прямують-бо звідкись береться знаття того, що вс! ВОНИ заоднеє, чуття спільності. | ведуть їх лише серця, у лад яким аздригалася земля». Хіба не так вийшли студенти у Празі г у нас у Києві? Хіба не так починалося у Тімішоаре? Хіба не так почалося руинувння бетонної Берлінської стіни, яка для багаатьох шукачів свободи стала могилою? Так, усе так. Але є вкнизИ пророцтва, здійсненню аких нам усім слід стати на заваді, хоч би які близькі ми були до цього, що не крок, То ближчі «Коли розум нє дає поради - опинившись В боротьбі за владу у скруті міркує Чорна людина, -- слово бере сила...» (с. 95) Усі МИ НИНІ наблизились до цієї! грані. Мінором віє від епілогу. Коли я писав цю казку, мені було радісно. 1 я думав, що залишуся в ній, Та коли поставив останню крапку, казка зажила сама по собі, ая-- сам ПО собі. Шкода. Я виявився не її героєм», - свідчить автор (С. | 16) Отже, у казці Чорну людину знешкодили, повернувши в дитиннимй стан після великого суду народів (асоціація з Німеччиною ! Нюрнберзьким процесом), а в нас, виходить, це ще попереду | злагоди ми не знайшли. Ми в пошуку: «Переді мною була дорога. -- так звучать майже заключні слова книги. -- Вона вела одразу В два боки (у контексті - до добра г до зла - авт.). Та хоч куди 6 я ишов, я однаково шукав би злагоди» (с. 11/)
Це дослідження дивовижних Збігів читач ПОВІСТІ МОЖЕ продовжити й сам. Можливо, з часом проявляться Й ІНШІ Хотілося б зосередити увагу громадськості на далеко суттєвішому для кожного, кого цікавить доля української культури" існує ТВІР який за всіма параметрами виходить за межі узвичаєної для нас літератури. | цим ми завдячуємо всім, хто створив І! -- ЩО немаловажливо-- видавкнигу, Яка пройшла настільки незвичайну перевірку часом
Про видавців мова зайшла не для годитться. Знайомство з художніми роботами цього втора, які мають чіткий прогностичний характер, засвідчують актуальність проблеми Саме видавцям
ям ч о уч У ьо - п
- - - чи чу чу " -
не вистачає політичної сміливості видати чергову роботу Т Кінька «Попугайская сказка, или Краткий курс новеишеи историй Странь Дураков». Написана російською мовою спеціально для російськомовних опонентів Української ідеї у першому варіанті ще 1989 року, вона присвячена тому, що ми маємо тепер ! ще довго матимемо у майбутньому, Якщо не очистимо собі шлях до кращого життя від стереотипів імперського мислення. Вона присвячена національним взаєминам. Все, про що писав автор 1989 року, знову підтверджується самим плином життя Підтверджується, але не розв'язується. Замовчується Затирається. Заганяється всередину. А саме чесна розмова про ці непрості питання і є кроком до нормалізації. Тим більше якщо це зроблено так, як у книзі «Попугайская сказка, или Краткий курс новейшей историй Странь Дураков». Жанр казково-пригодницького сатиричного роману з елементами пародії та наукової популяризації, власне, памфлет, дозволяє про складне 1 болюче в реальній політичній дійСНОСТіІ Вести МОБУ переконливо, просто, дохідливо, правдиво г: не 0е2 гумору Більш того -- впізнавано, хоча на момент написання основи твору ще не бу лоні СЬОГОДЕенННИХ ПОЛІТИЧНИХ СИТУАЦІЙ, Ні ПОЛІТИЧНИХ ДіЯчІВ, Які позатим уже яскраво виведені у самому творі Видавців можна зрозуміти -- Видання подібних речей - це бомба Це скандал. Це те, після чого усім пегшає на душі, хоч до цього не знали як до справи приступитися Фактично вже маємо оезпрецедентний нетрадиційний Підручник з живо! етики МіЖНаціОнНальних ВІДНОСИН 8 умовах нових національних держав Маємо -- гне маємо водночас. Відомий художмик-мультиплікатор Радна Сахалтуєв виступив кудожником іЛлЮюстратором
Чому варт торкатися подібної теми? Це пов'язано з духом часу, коли руйнується одна парадигма (культурна, наукова, політична) 1! натомість створюється нова. Коли йдеться про те що нове віІДКРрИВає шлях до нового
ІЛІШЕНКО каіплорожитсср Ілюстрація Радни САХАЛІТУЄВА до
нпеопублікованої книжки Т.Кінькоа
Орій
Клово ПРОСВІТИ
польському містечку Само ГУЛИ,
що на Познані, самітньо боппаніла
напіпарунмнопатниа дрепния бапи га, яку місцепі жителі Назиплли
ВЗежото мориної КИягиніи
(тарі люди перепопідали, що п ції» баштті У давці часи була
зате,
«сімурована дочка МОГУТНЬОГО що покохала бідного парубка. Суворий батько, довідавшись про це алочинне кохання, наказап чно УПЮ "яанити дочку,
паїтта
Й 1 пре крас не обличчя назапжлди д чорною машкарою..
тов іахопап БІД тподеси ПІД
Отак витадлива народна пам'ять перекрутила події реаль-
| огожиття «Чорної КНЯТИНІ», ІСТОрія якого перевершує будь-яку
письменницьку унпу Дійсність іноді оуває більш неймовірною,
ніж буль-йяка вигадка. Те, що сталося з Гальшткою Острозького,
навіть ути сті не МОГЛО явВитися О пександрові Дюма чи п аторам карколомних пригод «Анжеліки»
І хоча поди розвивалися переважно на терені Украши, а головними дійовими особами цієї! йиевигаданої трагедії старожитиє українське лицарство, вітчизняні чисьменники майже обійшли їх увагоо
було історики та Натомість польські
швуковці та літератори неодноразово зверталися до життя Гальшки Острозької, прилучаючи її виключно до власної сторі
Князь Ілля Острозький, рід якого походив від українського короля Данила Галицького, якось побачив серед фрейлін польської королеви Бони Сфорца Беату Костелецьку 1 з першого погляду палко ПОКОХАав 11 Про одне лише мріяв: завжди бачити прекрасну панну поруч себе Його не зупинили ані заручини 1з князівною Анною з могутнього литовського
Й роду Радзивіллів, ані лихий поголос, буцімто Беата є позаш- | любною дочкоїо короля Сигізмунда Старого. Кохання завжди сліпе Радзивілли страшенно обурилися нечуваною зневагою, проте не наважилися рішуче виступити проти сина видатного українського полководия ХУЇ століття великого гетьмана Костянтина Острозького, якого сучасники із захватом називали МТУ українським Сцепіоном». Від одного його грізного імені кидало у холодний піт московських царів і кримських ханів. з кракові у присутності короля гучно відсвяткували весілля. Пани 1 шляхта пили за щастя-долю молодих, розплескуючи дорогоцінну мальвазію! п'яний мед на
і
54 ліотого 1539 року
коштовн оксамити 1 єдваби
Але князь Їлля не залишитися у королівському апропоновано. Молоді оселилися на Волині у родовому Здавалося, життя радісно стелиться юним під ноги, | буде воно безконечно довгим 1 виповнилося 28 років, ІЙ- 23.
Незабаром Б призналас що чекає дитину Радості князя не було меж. Три укріплених замки 1 місто Рівне подарував він кохати.
Та не буває тривким ліодське щастя: улітку князь ІЇлл». несподіванно тяжко захворів 1, віІДЧУВаючи подих смерті на своїх вустах, покликав до себе князя Федора Сангушка- «найкращого друта на світі». Благав помираючий побратима взяти під опіку його дружину і ще ненароджену дитину Якщо з нею одружиться кров Двох
СХОТІВ почті, як йому було замку Острозькому безжурним. Иому якраз
Я ЧОЛОВІКОВІ,
Бог дасть дівчинку, то хай, як досягне ВІКУ, "--) Є мого друта- Дмит ро поєдналася і Р славетних українських родів
Над смертним одром князь Федір присягнувся виконати останню волю побратима
19 серпня Ілля Острозький відійшов у смертний вирій 1 був похований у церкві Пречистої Богородиці в Києво-Печерській лаврі поруч із прахом предків
А Господь подарував Беаті доньку. По святому хрещенні нарекли дівчинку Є лизаветою. а називали за звичаєм лагідно- Гальшкою.
аби навіки
Вихована при королівському дворі, добре освічена, енерпина, пристрасна, постійною увагою, Беата кохалася в розкошах. Казково багату красуню-вдову підхопив вихор розваг І ПОНІС у птале ному полонезі Гос подарство в 11: ЧИСЛенних частках почало занепалати татар, руйнували: ї
Молодший Орат небіжчика-неповнолітній Костянтин П-
оточена
Замки, помуровані л пя об орони від
Василь обурився нерозважливістю братової 1 почав вимагати «праведливого розподілу батьківського спадку Але на Обоці Беати оули закони. Соціальний статус Жжані и в Украпа-РУусі завжди був надзвичайно високим. Згідно з Литовським стату-
том, якщо вдова не орала нового ШІ люду, а нею лишалися вес
привіле І, пра Та маєтти стю. Княгиня Б
рсата та 11 ДОЧчЧК: Тільки
І|(сСТали найбагатшими жііНКами не Речі Посполитої. Ледь Гальшшиі
до Острога почали вчащати пани Литви та
України а и чиповнилося десять років, яї о Підпанки, лица різ: клязі з Ук раїни-Р усі, Білорусі, Польщі Сватався до юної князівни 1 суворий Гетьман князь Байда-Вишиевецький, але Василь Острозьким
Шшлмо Вип иИО! му на тій підставі, що Ого ор ут-небіжчик Ілля уже обіцяв свою дочку Дмитров |Сатшгтушку Отписля просторікували, ЩО ця Відмова спонукала Байду податиєсн у степи
Беата Костелецька, княтиня Острозька, ма ла пласні задуми цодо майбутнього доньки. Вона загадала віддати п руку своєму
уОдичеві Анджею Костелецькому
УСІЄЇ
козацьким
ен с -
Юрій ДЖЕДЖУЛА
Історична ОПОВІДЬ
Ундрійобич І жеджула,
історик і письлленник, дочасно пішоб із Читачі нашої газети лам ятають його тала
нобиті публікації.
У(обість, «ку сьогодні розпочинаєму
друкубати, бін запропо-
нубаб нам. за кілька диіві
до сбоєї кончини. Меп цікабиай, непересічний тбір, не лише знахідка мистецька, але й данина памяті про 7Орія Ржеджули. «кий назабжди залишиться 6 історії
адкраїнської прози.
з житт «1
Поголос про наміри киягимі пишов Україною, пикликаючи загальне обурення. Як?! Віддати князівну і величезні маєтності якомусь ляхові-зайді? Таж ніколи не буде того! Адже на той час па всю Волинь припадав литиє один-єдиний польський шляхетський рід, решта земель належала україиському паству"!
Новий король Сигізмунд Август тихо ненавидів позашілюбшу дочку свого батька, рішуче зрікаючись такото сумнівного рідства. Не хотів він псувати стосунків і з впливовим українським лицарством. У листі до литовського канцлера Радзивілла король писав, якщо цей шлюб уже стався, «то ми віднайдемо спосіб відвернути біду».
І такий спосіб було знайдено. У 1551 році за розпорядженням короля було зроблено спеціальне доповнення до Литовського статуту, згідно а яким дівчата, що після смерті батька залишилися сиротами, не можуть бути видані заміж без згоди найближчих родичів покійного. У даному випадку йшлося про Костянтина-Василя Острозького. А про те, що ці доповнення були зроблені навмисно, щоб дошкулити княтийі Острозькій, свідчить наказ Сигізмунда Августа простежити, щоб усі зміни у Статуті стали відомі Беаті, аби вона не змогла опісля
посилатися на незнання законів. «Вельми важливим є те, кому
дістанеться ця дівчина», припечатав своє рішення шодо князівни Гальшки король.
Костянтин-Василь Острозький запросив до себе на гостини Дмитра Сантушка, якому його покійний брат общяв руку доньки. Про молодого князя Сантушка линула гучна слава по всій Україні. Староста канівський та черкаський відзначався мужністю та звитягою і, хоча й виховувався при королівському дворі, відверто гидував польським панством 1 не цурався козацтва. За кілька років перед тим Дмитро особливо відзначився при обороні Житомира від татар, чим заслужив шану всіх українців.
Про що радилися князі Костянтин і Дмитро в присутності
Беати, неважко здогадатися, бо незабаром стало відомо про заручини Дмитра Сангушка і князівни Гальшки. Певно, не
мали приятелі великої довіри до матері нареченої, якщо взяли
знеї при численних свідках письмову згоду на майбутній шілюб дочки.
Щасливий наречений повернувся до Черкас пильнувати кордони, 1 з нетерпінням чекаючи дня весілля.
Те, що Беата дала свою згоду на шлюб дочки, аж ніяк не означало, що вона збиралася виконувати обіцяне. Жиягиня вирішила все переінакшити. ск
Невдовзі князь Василь надіслав своєму приятезеві тривожного листа, в якому попереджав, що його братова й на думці не має триматися свого слова, а кладе жадібне око на ка Зборовського-молодшого.
Не гаючи часу, Дмитро Сангушко наказав хлопцям сідлати коней. Але перш ніж виїхати з Черкас, попередив Беату листовно, що «збирається провідати ласкаву княгиню 1 покупітувати у неї хліба-солі». І бриніла у цих словах прихована погроза.
Настав серпень. У садах достигали яблука, тільки не довелося ними смакувати Беаті Костелецькій, княгині Їлиної.
Майже водночас підійшли до Острога загони Костянтина- Василя і князя Сантушка. Княтиня відмовилася від зустрічі з некликаними гостьми, а натомість послала гінця до воєводи Мартина Зборовського із звісткою про вчинений на її замок злочинний напад
П'ятдесят озброєних гайдуків намагалися чинити опір, але були знесені досвідченими у бою степовиками, які прибули разом із паном Дмитром
Тим часом у віддаленому покої замку Беата поставила Гальшку на коліна перед іконою Христа 1 перед лицем Спасителя взяла з дочки страшіну клятву. Дівчина зі сльозами цілувала хрест ії Богом живим присягалася завжди діяти 1 чинити тільки за волею 1 словом матері, інакше впадуть на не! всі страшні кари пекельні і небесні
Нападники вибили двері і увірвалися до покою. Спочатку добром намагалися переконати княгиню не порушувати шляхетного слова, даного Дмитру Сангушку
Княгиня непритомтла, падала на підлогу; її підхоплювали
руки, боризкали в лице водою, вона приходила до тями 1 затято повторіовала, що погрозами вони нічого від не! не одержать, що цього приниження 1 образи вона ніколи їм не подарує, що без особистої згоди короля н авіть ІД З загрозою смерті вона не погодиться на сей осоружний шлюб
Терпець Костянтина-Василя нарешті урвався, і він несамозито заволап Тоді ми тебе й не питатимемо!
Мати схопила дівчинку за одну руку, Гальшка зайшлася в плачі,
стрий-за другу.
сльози штхто не зважав Беату силог відірвали від дочки і, вже непритомну. замкну-
ли в коморі. Служинииці
Та на 11
затужили-заголосили за нею, як замМертооюо Князь Острозький підвів свою 13-літню небоогу до Дмитра
С антуптка 7 віддаю тобі мою пле МПП ПТИ ЦІО Гальшку З жеони, бо мато на це владу 1 право!
Піп замкової церкви, хоч і тремтів од жаху, але відмовлявся
повінчати молодих, і лише після того, як князь Костянтин з
погрозою заніс над його голопої аладного пернача, він пого циИвї здійснити священний обряд
Бліду дівчинку підвели до віотаря. Пам'ятаючи клятву, яку
си ож
Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу
дала матері, Гальшка
ЗІДПОВІДаВ стрий Молодих ВІДП Але гірким п
Ззщціпила ауб | 78. ЗУ9И 1 мовчала. На всі запитання священника за не!
Ли до спочивальні. иявився медовий УПСЯЦЬ
Старий вс восво | князівною. Рапт ща Зборовський збирався власного сина одружити з багатою овий напад сваві сла й ус
чатаїв люту ненависть до помститися. А поки ЩО ВІН 3|
| Сигіамунд Август схопив ! заверещав так, що шибки вигадати більшої
Дмитра Сангуштка, привселюдно поклявшись 20бив усе можливе, щоб справа дійшла до короля ся на хирляві шжки, обтягнуті шовковими панчохами, задзвеніли у Вавельському палаці Х образи нашому імені!» | | г ев аннія М о аоннеця ня ев за ни державця про захист й ЗО про кУ тав на всі ож пром олискавки Призвідців слони мання є ; Би о зарано до королівського трибуналу. ойнУмунн она ув, а обвинувачені й не подумали, а це ще більше обурило Перегодом князь Костянтин-Василь переслав королю письмову згоду Беати на | шлюб ії дочки з князем Сангушко, зміст якої мав довести, що не було вчинено нічого | протиправного.
А Дмитро Сангушко через свого представника зробив заяву, що йому взагалі | байдуже до посагу його законної дружини, яку він щиро кохає, 1 не збирається | сера із нею на потіху злим людям, бодай 1 самому королю. Для з'ясування , ВІН пОГОДЖУвався навіть на публічний допит Гальшки, але тільки за ОДНІЄЇ умови: на суді не повинна бути присутня Беата з Костельця. котра зачарувала дочку, перетворивши її на свою безвольну рабиню.
Король не бажав нічого слухати, та й сенат не хотів втрачати прекрасної нагоди покарати свавільних українських панів, що відверто зневажали не тільки польських магнатів, а й усі закони Речі Посполитої
Костянтин-Василь Острозький був позбавлений огакунських прав над своєю небогою, а на Дмитра Сангушка чекала сувора кара. Його оголосили державним злочинцем, засудивши до інфамії-позбавлення шляхетської честі і гідності та банщії, чим поставили князя 5 поза законом, і відтепер будь-хто міг позбавити пана Дмитра Ж життя, розраховуючи поживитися добром баніти
Виконати вирок над князем Дмитром викликався, звичайно і ж, Мартин Зборовський, воєвода калиський,- тепер він за все «Лі розрахується із кривдником! Веселе полювання на людину ри розпочалося. Р Коли Мартин Зборовський у супроводі двохсот озб роєних до зубів шляхтичів та татар-найманців прибув до Острога, пастка виявилася порожньою, а пташки вилетіли на волю. Ж І приснився князю Дмитру в останню ніч в Острозькому замку дивний сон.. СТР Ой, та майнула крижаними крилами зима. об і Ой, та згубила срібне пір'я. МОР о - Ой, а яка ж остудна-усю Волинь застудила!. Спалахнула рівнина аж до обрію семибарвними іскрами, самородним вогнем ясним, сніжним.
Перворідною, первозданною поновою, ранковою порошею надійшла Марія Засвіти Сніги, бо вже минули й зникли у непрониклій, незбагненній | вирві часу заступниця жінок- Покрова й суворий володар вовків Юрій Холодний.
А вовки надвечір'ям вже у хижі зграї збиваються.
І наче сіромахи, поєднані злом, кубляться хурделиці, хуги, завірюхи-віхоли, швидкі хорти мороку й морозу-хуртовини, сніговії та сніговиці..
І крячуть-плачуть круки над чиєюсь загубленою головою, призабутою могилою.. " З Сніжна, смутна, сум'ятна Русь-Україна,- спробуй!- перепиши снігами набіло, фо ЗИ начисто свою власну безвладну долю..
Ре Він стояв босий посеред мертвого поля, білого-білого поля. Хо А навколо нього, - куди не поглянь!- одна-однісінька нежива зима, вбрана у саван. рей Навіть вітру не було. ж Сніг обпікав його голі ступні. па Мов на вуглищах стояв, до огидного єретика подібний.
Сутеніло. Повітря посиніло, згустилося. Надходив місячний присмерк.
Оповив руками заклякле од холоду тіло, відчуваючи себе самотнім, усіма покинутим.
Знав, що усе те йому сниться. Що з того знаття, коли переплуталися сон і ява, минуле 1 прийдешнє?
Чекав. Сподівався на диво, впевнений, що дочекасться.
Здалеку донісся ледь чутний, схожий на давній спогад, стогін сурми.
Ї швидше відчув, аніж побачив.
Легко зашелестів сніг. Війнули незримі ризи.
Летить!
і; Лине! Білий вершник, На білому коні. й По білому світу. По білому снігу.. А таки дочекався!
З А таки уздрів провісника духовними очима!. Мч. Копита ледь торкаються високих заметів, не полишаючи ані сліду. Лише сніжний
пил куриться. Не бряжчить зброя. Безсило звисають вудила Спочивають у сагайдаку вогняні
стріли, ще не надійшов для них час. За раменами плескотить біле корано. А вітру ж немає
| Нема прітру!
З Ближче вершник. Ближче! Просто на нього мчить!
На мить непорушно застит кінь у повітрі Раптом почулося, як дихає озимина 1 доюркотить розтала вода під стпгом
Комонник попіЛЬНО ПОВернутв бліде обличчя Байдуже позирнув зверху з сідла
«Не можна було
порожніми очницями І тоді киязь Дмитро арозумів, що той погляд крижаним мечем розпанахав йому
груди, і тепер периттик бачить його оголену дупгту Помисли його бачить! Відає те, що для усіх живих» таїна!
ЮХЮЮЩЩТКЬЮЮЩЮЮБ|ЙТУ-РГ й соц но "тен
(ново ПРОСВІТИ
г диммих верхівої
А кінь Шширяв над землею, не торкаючись гострими коти гамті кучутур
Вершник одвернув непорушнєе, бліде лице 1 погнав далі, узЗбочивши євій
Зупинись!- крик обледенів у горлі
Він так хотів сказати нестримному провіснику шось надто важливе
Але що саме?
Шугануло студеним вітром, - ї верхівець зник
Безпорадний схлип сурми віддалявся й згасав у нескінченти навалі сигу
Померло старе сонце
А. де ж твій день прощенний?
Бо вже ніч
Уже далека, холодна, віща зоря Чигир, надвечірниця, супроти тебе стоїть пророчить вона
Віщує! Не ідь, необачний!
Не ідь нікуди!
Адже немає порятунку од себе самого
А шлях твій-прощальний, розстанний
Од плахи?
Як на плаху!
Од смерті?
Як на смерть!
Зваж!.
-АЗважся!
Шестеро вершників швидко перетнули кордон із Богемією. У закутаній у ведмежу повсть жінці можна було пізнати Гальшку Острозьку. Поруч із нею на могутньому огирі височів князь Дмитро. Решта були слуги. За порадою князя
Острозького комонні прямували до чеського замку Рудниця, що належав тестю Костянтина-Василявеликому коронному гетьману Тарновському. Там сподівалися вони знайти притулок і безпеку
31 січня 1552 року подорожні зупинилися у корчмі містечка Лиса До Праги залишалося не більше п'яти миль
Натомлена важкою дорогою Гальштка разом із служебницею паднялася на друтий поверх, а пан Дмитро, вже не криючись, виршлив відсвяткувати свою щасливу втечу від погоні, приєднався до гурту чехів, які веселилися у корчмі з нагоди якогось родинного свята.
А. погоня вже наблизилася впритул. До загону Мартина Зборовського приєдналися родичі Беати-шляхтичі Костелецькі і два братиграфи Лукаш 1 Анджей Гурки. Не кожного дня трапляється така чудова розвага-лови людей Ох, і весело буде, ясновельможні!
Хорти впевнено брали слід. Ранком князь Дмитро спустився до корчми в самому жупані накинутому на сорочку, гаптовану чорним 1 червоним Почуваючись у цілковитій безпеці, він полишив нагорі шаблк багатьох лицарських герцях Настрій мав, як пізніші свідки, напрочуд веселий
- Нумо, панове, почнемо знову гуляти! Музик!зі жменю червінців Заспівала скрипка. Загудів бубон. Вдарив пан Дмитро закаблуками 1 пішов колом навприсядки, високо по-козацьки підстрибуючи. Давеніми підковки
й загубленій
перевірену в
згадувалгм
жоурнув 3 ДОЛОНІ
ч-ь зі Па
Гадав князь, що бенкетує, а виявилося-поминки справляє по св
ГОЛОВІ. Навстіж розчахнулися двері, і до корчми вдерлася юрба озброєних людей Постріли впритул ошелешили присутніх Застогнали поранені Дим та ідкий запах
пороху видали очі
Пан Дмитро кинувся до дверей, намагаючись прорватися до горішнього поверху, де полишив свою зброю
Хтось навалився йому на плечі Він скинув їх 1 вибіг на двір
Закривавлений, У роздертій сорочці, князь, навіть оеззбройний мав такий страшний, такий грізний вигляд, що ніхто зі шляхти не наважився наблизитися лі нього спереду І тоді хтось меткий та хижий, підк равшись іззаду, підступно вдарив його важким келепом у спину
Сангушко заточився, але втримався на ногах, підбіг до замкнутих воріт намагався вибити дошку, щоб було чим боронитися
На нього насіли всією зграєю, збили на землю, сікти шаблями, кордами залізними шомполами. «Наче худобу ,- Сскаже один 1з свідків ШшсСІ бойні Особливо лютував гадкуплений польським золотом місцевий війт Алам Кухта
Із непритомного Дмитра Сангтушка здерли одяг; голого затягли до корчми 1 для
більшого глуму жбурнули на стіл
Жінки відверталися, а він поневіченими руками намагався прикриті наготу. А шляхта з нього знущалася, довго мордуючи
- Зраднику! - верещав старий Мартин Зборовський - Ти падло і безчесно покинув прикордонт замки, які король наказав тобі пістльнутвати Ранше ти воював ! татарами-тепер ти воюєш 13 жінками,- 1 дав боранцю ляпаса, намагаючиєс
птасі М
ь Ппредлстиа:-
вити себе не приватною, а державною особою
Жодним словом не відповідав князь на образи ії приниження, лі Кухта почав його мучити, доводячи свою особисту запопадливість Дмитро прошепотів скривавленими вустами
- Я ж тобі нічого не заподіяв
- Можеш скаржитися!» кепкував знавісюлий од гарячої крові Кухта верховенством над беззахисним пораненим
Воєвода Зборовський у супровод! сина
дівчинка влала в ноги ясновельможному панов!
піднявся ло Гальшки Перелякана
Ги Рі
Кепськісправи» г»
Лише одне запитання постапивг воєтпода займана" » Іі, по
цивУАмИика-жо нка ашарілася, люто пПпрошетив щдобич вислиаас У нього ру к оо адруження ного сина
стає майже неможлиивим
На малюнку: Беата з Костельця. Амягимя Октрозька
:(Дамх/ Оуді
(лово ПРОСВІТИ.
ЛІТЕРА НА МАНІВЦЯХ
зап лм ТАтА ІСТОри Три і й» о | дурити Ом ; Ім У РІ ІТРЕІР1МТЬ зо наорати М українську іРТера 1.18 ІОУкИ пі україномовних ви РОБРАРІР Я РТ оОУМІрРІЯкК при псла мене Ло роздумів над станом ДЯ -
СУСПІЛЬСТНИЙ ПОГО д
українського | пасом Ірнісєтю Ше «МІГАОТОо нал чим
Тапня ІСТОРІЯ тот літери п нашій Тен ОС ЛІЛЖжеНна їі опис РО. 2 оборона п припала на початок 70-х рокіт час МОасопбого погрому більШопиками аїнсько: КУЛЬТУРИ Коли ОУПІМТО СТЯЛО ДбВІЛЬНІШе,
АКерІВ ом
тн
укр ПрОхоО-
лився з пам'ятною нам статею Б. Антоненко-Давилович («Літера за ТкОюЮ тукать». Літ. Україна, листопал, 609), але шя порожа вил ік» ДІСТАЛА «НАЛОЖНУ ПІЛСІЧ о
Проте часи 0а3 ЗМІНИ ИСЯ, ГА «Українському правопису» віл 1990 року ля літера була «реабілітована» на її законному МІС В Л0єтиІ, ПІСЛЯ : Г». А ДАЛІ о 1Ге пояснення, шо Інколи. ІСЯКИХ СЛІВ йо можна. г
Ше
якось НесмілиХх при написанни
прининт жити Правопис» 1993 рокл ПИШОГ ЛеШО ЛаЛІ.
але однак склала ться праження, шо мо познайці, змлякоавбшись плосної семІЛИПОСТІ, їйщулилися, ніби очікуючи, ШО на них 32 те зухпальстопо гримне старшим орат Зрештою, 1994 року у явився «Орфографічний словник» («Орфографічний словник української мопи»/ Уклали С. | Головашук, М. М. Пещак, В. М Русанівський, 0. О. Тараненко. -- Кипг Впо «Довіра», при сприянні Україно-Американського фонду «Відродження», 1994), окремим розділом для декотрих слів, які Ї починаються з ціІЄ ЛлІТери. Але ж п часом 7 слід писати 1 в середині слів! Часто-густо о словах та власних назвах іноземного походження. Якби знаття, де й коли саме? Приміром, «інтелегенція» годилося б писати зг-фрикативним, але згаланий словник про це мовчить Отже, лптера ніби є, можна гомоніти про відродження національно! культури, але п ніхто не вживає! Окрім газети «Українське слово» (може тому, що пона напідпарижанка?) та «Вечірнього Києва» Що пе" Саботаж, масопе несприйняття усього українського? Галаю, шо ні Просто перестрашені мовознапці, сказав- ШИ «А», забули, шо лалі є «Б» та інші звуКИ (справи), Не усвідомлюють, шо попри біль, який відчуваються всі українські
ПІГроти, пипрапити станопише з мопою можуть (и мусять) лише «рахіпиі. Чим пролопжать спрапу споіїх попередники», як загинули б 30-ті роки, й спокутують грІхи, ло яких причетні інши їх колеги, які Купили тим Собі ЖІ ТІЯ
Неодноралзопо чуп сам, а в пресі певно читали всі, обурлигі зауваги декого з мовознавців, шо зараз пішла мода тулити гу літеру де треба і не треба. Але, на ласку Божу, звідки пересічний український птелІгент може лопідатися про правила чи випадки вживання цієї літери? Шакше, «то має просвітити народ?
"Іе раз лунали на засіданнях Ценгрального правління Товариства «Проспіта», пропозици скласти І пидати слогпничок стосовно вживання літери ег», Але, певно, це саме ті заклики-побажання, якими вибрукован шлях до пекла?!
Між тим, фахімиі від комп'ютерів вже полбали, шоб та літера знайшла своє місце на клавміатурах дисплеях, друкувальних пристоях. Створена ї чинна низка пержавних стандартів стосовно того. А оскіЛлЬьКИ більшість вилавціб застосовує зараз комп'ютерний набір текстів, і цей процес наростає, то проблеми літери «г» р поліграфи не існує. Якшо І виникають питання, то не «Як?», а виключно «Де?», бо попторюю, відсутні словники.
Той, хто дешо знається на комп'ютерних технологіях, розуміє, що й цю е«проблему» можна розв'язати буквально за тиждень, варто лиш перейти віл режиму патріотичних закликіпдо практичної праці.
Згадуваний «Орфографічний словник», приміром, сидить у пам'яті комп'ютера, чим хваляться у передмові його видавці. Тому, запустивши певну програму, можна було 6 стовбчиком видавати на дисплей, або на папір, усі слова, які містять в собі літеру «Г». Знавці мови (для певності можна залучити кількох), тут же, шляхом редагування на екрані, могли 6 внести корективи. Де належить, замість «Г» поставити його фрикативного побратима
А далі вже технік комп'ютерного набору, без відриву від дисплею, автоматично вибере всі слова з ег-фрикатичним» і оформить той список у окрему брошуру Лишатиметься її протиражувати. Зважимо, шо навіть сто примірників покриє перші потреби нашої пентральної преси,
ОСОБЛИВА ДУМКА
пропідмих книжкових пилапит» "ко тут 1ТерУ, пжиток
ПОЧИГУТЬ КІСТОСОПУМІМІТИ ЦІО гОо ПО полі: пона уУпіМмЛло бо масонпий Поспишати нема кули, але ізполіІКкати лалі ||| ПОСМІИХ ЛІОЛЯМ орилко!
Гак у нас с чимало більш масштабних | пажлипих проолем: приватизація, енергетика, екологія; аграрна, Ффінансога ре- Форми, демографічна ситуашя тошо. Але | ІХ розв'язання пробуксопує. Ми все лиш гопоримо, приміряємося
Пригалую одну передачу серії «Час пик», коли В. Лістьсп запитав розпачливо п російського сенатора «Ну чому?» (не просуваються реформи). ВстуспідОМЛЮЮТтТЬь потреру, зиаіоть, що далі так жити не можна, шо пасивність завеле нас у прірпу, але заклякли як кролики піл поглялом анаконли!
Справа не лише в страхові репрести, бушм то хтось (шось) повернеться, а г тому, шо етно-, лінгво-, просто генопид, на відміну бід пошестей срередньогіччя, діяли не всліпУу, а були скеровані на найбільш діяльну, розумну, оспічену частину народу. Здебільшого на молодих лодей, які не встигли породити нашалків. А як були малюки, то однак дружини згодом ишли за чоловіками, а діти -- у безпритульні. Зрештою, це погіршило генофонл нашої наши.
Як наслідок такого негативного відбору, вижили менш здатні до прогресу, пасивниші, тупіші Але саме вони дали нащадків (того ж гатунку). В постсталінські часи людей фізично нищили мало, але вілбір гірших тривав надалі. Партія висувала, давала хід до звань, ступенів, посад, мас медіа більш сумирним, слухняним, тупеньким. Але, коли таж партія висунула гасла реформ, то спертися їй уже не було на кого! Можновлалиі мали хист лише пасивно чекати вказівок, бо це були біороботи. Отак, крах політики усвідомили, а змінити щось на краще -- ніяк!
Не скажу нічого оригінального, пе зараз твердять усі, треба шукати перспективних молодих людей, давати їм освіту тут і за кордоном, висувати до керівництва по всіх ланках народного господарства, науки, мистецтва, політики, державотворення.
Отак маленька г не густо вживана літера потягла за собою низку асоціацій та ВИСНОВКІВ!
Леонід ІВАНЕНКО,
канд. фіз. мат. наук
ни
«ПРОСВІТІ -- ІНШИЙ СТИЛЬ РОБОТИ!
Нашонально-політичні та культурні процеси і 8 Україні розвиваються таким чином (несприятливо Воля нас), що вимоги до «Просвіти» в контексті 1і статутних зобов'язань зростають, одначе, на мій погляд. наша робота не відповідає цим потребам Суть становища в тому, що самий характер НИНІШНЬОЇ діяльності «Просвіти», головно її центрального проводу -- не прагматичний, а сказати, б декларативний. Заходи, що їх проводить Товариство нестановлять ФУНКЦІОНальної ЦІЛІСНОСТІ 1ХОнкретна мета -- шляхи досягнення її -- виконавці - результат), вони -- не частина продуманої чілеспрямованої діяльності а лише принагідні акти, що покликані грубо кажучи, засвідчити Існування організації. Звичайно, просвітянські
справи викликають певний суспільний резонанс ІДУМАаю, він мізерний). але треба глянути правді в ОЧІ Й визнати що Просвіта» не стала відчутною ІДеЙкою та моральною силою в загальночаціональному масштабі, вона істотно не впливає
ча гром
аДську думку | не творить людського
Середовища, з яким державна влада г СУСПІЛЬНІ структури мусили б рахуватися. Ми не досягли ТОГО рівня роботи, завдяки якому «Просвіта» В
дорадянський час утвердила себе як поважний
РИННИК українського національного життя
Найважливіший тут приклад -- становище
МОВІНСЬКОЇ мови, для відродження якої і було
Створено нашу організацію. Закон про мови - ПОЛІТИЧНА. фікція сфера вжитку української мови ре розширюється, українофобська агресивність "РОСС ОМОВНОГО населення» у ставленні ДО Нашої!
МОВИ не послаблюється
А що зробили ми, щоб виправити становище " Маю на увазі загальноукраїнський 00 Є крайові 0б єднання, які працюють на
Майже МІЧОГО Простір УМ Ниві цілеспрямовано й мають певні здобутки
н . "4ЛЬ, це лише винятки
Річ У ТІМ ПТ треба докорінно змінити самий Товариства бід практики біІЛЬШО- Цького окозамилювання -- принагідного «плану
| СТИЛЬ роботи
захопів. 7 СЛІД перейти до складання й реалізації
- че - лиь айвою -. дернини --
ЯКГоОВвоОрять нині, окремих проектів, тобто вирішення конкретних справ
Гадаю, план роботи Центрального правління Просвіти» (аналогічно -- її крайових об'єднань) повинен охоплювати три сфери діяльності 1) організаційний стан Товариства, 2) матеріальна база і 3) власне діяльність організації, За час, що минув від останнього з ізду «Просвіти», ЦП Товариства ні разу сериозно не розглядало ні перше, ні друге питання. Хоча поважні проблеми існують і там, | там. Також не маємо підстав стверджувати, що просвітянські осередки покрили всю Україну | активно впливають на СВІДОМІСТЬ пюдей. Тоді як саме вони могли 6 | повинні «проникнути» В усі установи ! трудові колективи, творячи в них українську національно-патріотичну атмосферу, спрямовуючи владні структури на підтримку національного віДродження українського народу, зокрема нашо! мови
Творчу роботу Товариства пропоную зосередити навколо трьох проблем: 1) становище української мови, 2) просвіта народу | 3) територіальна консолідація України на основі українського національного ВіДдрОДЖеннЯя (Схід Захід України!
Мовний проект міг би охопити, скажімо, такі справи: уточнити, ВІДПОВІДНО ДО СТатТусу україни як незалежної держави, правове становище української мови (створити проект нового закону про мови в Україні; ПОДати Кабінетові міністрів проект постанови про реалізацію статусу української мови Як державно: тощо) видати масовим тиражем брошуру, листівку | плакат про мову і Функціональне становище в країні, провести конкурс на створення патріотичної! пісні про мову (чи й просто патріотичної), сценарію Вечора української мови! (| для різних аудиторів! оголосити 1996 рік роком відродження українсько! мови іможе, на державному рівні?) Комплекс вІДПОвІДНИХ заходів завершити Всеукраїнським святом української мови, організувати щоденний контроль з боку «Просвіти» за грамотністю укроїнськомовних
п о ня ни М Р тан
засобів масової інформації (конкретні особи стежать за мовою газет, ТБ, радіо на всіх рівнях у тійчи іншій формі звертаються від імені «Просвіти: до порушників мовних норм тощо); домагатися очищення Фізичного простору України від іноземних НаПИСІВ І Т.ІН
Просвітницька діяльність Товариства! її стрижнем має бути видання, переважно популярних брошур на актуальні теми, розпо- ВСЮДЖЕеннНЯ їх, І випуск газети, яку слід зробити масовою, забезпечивши потрібним штатом працівників (те саме стосується і крайових видань Товариства), участь осередків «Просвіти» у передплаті потрібних часописів та розповсюдженні іх (поїзди, електрички, станції метро, масові зібрання тощо); радіо | телебачення. зокрема - чи запрацює нарешті телевізійний канал Просвіти»?! інші пропагандистські заходи, так звані науковопрактичні конференції - ТІЛЬКИ ОДИН 13 напрямків роботи, і не найважливіший .
Комплекс Заходів, спрямованих на ідейно-політичне та психологічне зближення СХІДНИХ | західних областей України на грунті зрілої національної самосвідомості відповідні виступи по радіо и телебаченню, видання брошур. листівок СХІДНО-ЗАХІДНІ» зустрічі на різних рівнях, всеукраїнське свято національної ЄДНОСТІ ТОЩО
живою роботою повинні бути зайняті УСІ структури Товариства передусім первинні осередки, бо лише таким чином творитиметься Широкий актив організації | ПІДтТримуватиметься ИОГО ВИСОКИЙ ДІЯЛЬНИЙ Дух Просвітянс ькі осередки стануть ферментом відродження | зміІіЦНенняЯ українства у тому разі, якщо вони займатимуться конкретними справами -- щоденно й ціляспря мовано, справами, Яків своги сукупнос пдаватимуть
загальносуспільний ефект, нарощуючи духовні сили нації
Ор БАДЗБО заступник голови Всеукраїнського говариства «Просвіта» ім. Тараса
Шевченка
івайте скажемо правду хто з педагогів у наших навчальни» закладах настроєний сьогодні
патріотично? Це вчителі і викладачі української мови і птератури, історії України. Це вони є носіями українського духу, це вони вислуховують недобре, по-злому сказані слова «бандерівка», «західнянка"», «націоналіст» - у транспорті чи в черзі по українську пресу якщо вона інколи в кіоску буває або й від головного адміністратора навчального
закладу Проте нас мало, а щоб залучати до українства нинішШніх учителів, украй
зросійщених, треба повернути спочатку їх пицем до української мови г врешті, до ВІТЧИЗНЯНОЇ Педагогічної спадщини
Це станеться тоді, коли запрацює новий Закон про мови в Україні, що досі не прийнятий, а перебуває в стані хорошого проекту. Треба, щоб у навчальні заклади прийшла відповідна педагогічна, методична література. Лише на громадських засадах створити національну освіту і виховання в державі, як дехто пропонує, не можна! Треба. щоб Міністерство освіти це підтримало І відПОВІДНО -- ПпоО-нашональному -- діяло!
Наприклад, у нашій, Луганській, області необхідно вирішувати за допомогою центру такі ось проблеми:
-- Потрібно більше української художньої. методичної, навчальної (підручників!) літератури, періодичної преси, наочних посібників. Місцева преса, радіо, телебачення виходять в основному російською мовоюта й
ЦЕ Й НАЗИВАЄТЬСЯ
«НАСИЛЬСТВЕННОМ ЗЕРАЙНИЗАЦИВЙ» а
дуже рідко з любов'ю до України;
-- Домогтися, щоб усі нові школи та інші навчально-виховні заклади, що надалі будуть Відкриватися, були українсько-мовними. Ми дожилися до того, що дехто з викладачів навіть в нашій українській гімназії послуговується державною мовою тільки на уроках, а потім вона ім недо потреби. Іхіба це не є прикладом для учнів?
-- У Сіверсько-Донецьку з 22 шкіл жодної української, таке ж становище й в обласному центрі Може, це й називається «насильственной украинизацией»?
-- В наступному навчальному році в містах обласного підпорядкування мусить бути бодай одна|як мінімум!) українська школа. Створення українських класів -- не виправдання Вони доводяться до 4-5-х, а потім їх свідомо прикривають директори, посилаючись на вигаданий | ними самими дефіцит україномовних викладачів. Або ж такі класине набираються й зовсім, бо раптом в області виставляється умова: такий клас може бути відкрито лише за наявностіне менше 17 учнів Звідки ця норма, хто п автор?!
- Керівники усіх рангів -- різних типів навчальних закладів повинні досконало володіти державною українською мовою. Якщо людина не володіє Вільно державною мовою. то вона не має права обіймати посаду. Така ж вимога до бібліотекарів, вихователів. Осьтільки тоді и можна буде вести мову про виховні заходи -- шкільні, у масштабах міста, району -- державною мовою
-- Необхідно, щоб вищу категорію під час атестації надавали тільки тим вчителям, що можуть ВіЛЬНО викладати свіЙй предмет українською мовою. Не можна допускати, щоб в школах не вводився предмет «Народознавство», або щоб иого читав викладач ЗОВСІМ ДО ТОГО не підГОТОВЛений, а просто мому надано ці ГОДИНИ ДЛЯ Наповнення ставки Доручати викладання народознавства можна ГіЛЬКИ ТИМ ЛЮДЯМ, Які бажають його викладати добре знають цей предмет і вболівають за Україну, за національне виховання
- У нерівних умовах досі знаходяться українська й російська мови в російських школах. Чомуна уроках з РОСІЙСЬКОЇ -- 3 МеТОЮ кращого навчання -- клас ділиться На підгрупи, аз укРаїнської яка того так пот ребує Цього не робиться
- Для того, щоб все це виконувалося в нашім регіоні, ІВ обласному центрінасамперед. потрібен наказ міністра освіти з ВІДПОВІДНИМ механізмом виконання | контролю
Дора ТИМОШЕВСЬКА, заступник директора з виховної роботи Луганського комерційного
РР рн
технік у мі)
" л- | Ля Ї рі б є АТ) - - кб - й з ке - ор оче "й вес Ук ти | умру ї М - » а я - і еле ч пу " «З й у о Зк. «СОТ А У і. и ТИР -- зр ние. - Й М - тб они б 2 УЛькДНИ гіпо Ср м РО бе і РН см - "т зу г « - 1 і 3 , я ії РР. пе | Ре Жі ле -б "Й ї Зри Р да б ач чеозніїо" Гу А р С і; Ті: Р ом ко хо ЗУФа ному Я Ро ЩІ А! пі |
ос--'-о
о
И ЧАСІ / ПРОСТОРІ СУЩІ
пн
чно іє теаварім художник має визнавати и ежнісСть,, що зветься синівською до рідної землі, відданістю гуманістичним ідеалам людства. ен освічені люди -- то неоцінений ни впродовж віків будували храми, церкви, школи, бібліотеки -- те, що можна назвати храмом душі. Чим більше таких людей, тим вища нація у своєму розвитку, тим вища її культура, тим врешті людяніше, гуманніше СУСПІЛЬСТВО. А як повелися у нашій країні з такими людьми? Як поводяться з ними зараз?
Як можна оправдати людину, що відмовилась від рідної мови? Людину темну, чеписьменну, затуркану, несвідому або свідому на печерному рівні? Що може виправдати (її невігластво. Але таких людей, здається, майже в нас нема. Ми всі освічені, всі з телевізорами радіоприймачами, з цими очима й вухами, які відкривають далекі, майже відсутні 8 нашій свідомості, далечизни, -- ми бачимо й чуємо, як росте й клекоче світ, ми вміємо аналізувати все побачене й почуте. Ми маємо бібліотеки, а хто й комп'ютери. Ми найкращі в світі читачі! Так звідки береться в нас нігілістичний щодо рідної мови настрій і дух?
Мабуть, в одного береться він зі страху, загнаного в душу ще сталінськими «інтернаціоналістами», в іншого йде він від жадоби зберегти кар'єру, не виказуючи своїх національних почувань, щоб утриматися на певному становищі, ще в іншого національна байдужість народжується як мода.
Кажуть, що ми народ мрійників. Може й так, бов я: десь хоч у ХХІ сторіччі, а таки буде відбудований ї Успенський собор Київської Денви і повержений вандалами Михайлівський золотоверхий, бо ці первинні здобутки одського духу неминуче мають повернутися в тя новітніх цивілізацій. Певне, настав уже -: щоб, ідучи від кореня академії Києво- Могилянської, створити нам спільний сучасний міжнародний центр української культури і науки, де українська нація зібрала б зі всіх усюд сили наукові й мистецькі, щоб до такого центру українства потяглися люди з багатьох європейських та інших держав.
Коли у кінці ХМ -- на початку ХМІЇ століть правлячі кола Речі Посполитої намагалися й духовно, й соціально, і національно поневолити народ України, то налерекір усім цим утискам пробуджується національна свідомість людей, розкриваються їх духовні сили, ПОСИЛЮЄТЬСЯ інтерес до власної історії, мови й культури, усвідомлюється необхідність розвитку власної освіти й науки. Багато талановитої української молоді навчається за кордоном -- у Краківському, Празькому, Падуанському та інших університетах 1 академіях. У списках студентів цих навчальних закладів уже в ХІМ ст. є українці. Їх можна впізнати по додатках до імені національної приналежності -- «бакалавр рутенської нації з Києва», «Національність рутенська з України», «Петро з Рутенії». У Краківському університеті українці навчалися з самого початку його заснування (1364 р.). В документах Сорбонського університету є запис: «Магістр Петро Кордован г його товариші з Рутенії», на інших -- «Іван з Рутені" (1369 р.). «Герман Вілевич... рутенської нації з Києва» І
Т.Д.
Ширилася г набувала розвитку освіта на Україні. Братства створюють школи Визначних успіхів за короткий час досягла Львівська братська школа. Її покровителями стали князь 8. К Острозький, молдавський господар Ієремія Могила, гетьман Петро Сагайдачний
Учителями у школі були відомі на той час письменники, вчені та громадські діячі - Стефан Зизаній, Лаврентій Зизаній, Іван Борецьким, вихідці із Греції -- Арсеній Еласонський, Антоній Грек. Ця школа відзначалася високим рівнем навчання, демократичністю статусу, боротьбою проти колонізації г окатоличування Пізніше такі уколи виникли по вСІЙ Україні. Завдяки цьому освіченість но Україні досягла високого рівня І охопила усі кола населення, що вразило арабського мандрівника, архидиякона Павла Длепського, який писав, що в Україні ВСІ, 3а винятком деяких, вміють читати, навіть жінки 1
сироти.
ож ин
ее ееаавин лоннйРАНННЯ
пр
Слово ПРОСВІТИ
Людмила ЛІСОВА,
яр п таршиий викладач кафедри української та російської мов Уманського державтого педагогічного пнституту
ім. П.Г. Тичини, голова міського осередку «Просвіта»
Народ, хоч би який багатий віт був матперіальто,
втрачаючи мову 1 пістю, найкращих людей, стає подібним до домашньої птиці, що має крила тільки для
тпого, аби давати з них тір'я для подушок і перит, та
прикриватися ними
З поодиноких осіб у справі утворення шкіл уславився князь Констянтин Констянтинович Острозький, що заснував кілька шкіл на Волині, а з його шкіл найбільш відома Острозька академія. Вона скупчила біля себе визначні наукові сили, дала освіту значній КІЛЬКОСТІ української молоді, і підготувала визначних діячів
Матеріально Острозьку академію забезпечила вперше Галшка Острозька. Знаменно, що аналогічний високопатріотичний вчинок зробила її тезка Галшка Василівна Гулевичівна. 15 жовтня 1615 року вона передала Київському братству землю під «школу детям, так шляхетским, яко и местским». На основі цього освітнього закладу та лаврської школи в 1632 році ї виникла славнозвісна Києво-Могилянська академія. Її створенню сприяли багато талановитих і освічених людей. Один з них Іі гетьман Іван Мазепа, який був не тільки державним діячем, політиком, дипломатом, воєначальником, а ще й великим будівничим української культури. Історія пам'ятає, як бурхливо розвивалося мистецтво в Україні за Мазепи. В архітектурі утвердився пишний урочистий стиль українського барокко, що гармонійно поєднувався з українською традицією. У цьому дусі будували й перебудовували культові й світські споруди. Так були оформлені Богоявленська церква на Подолі І! Всіх Святих на Екуномічній брамі Києво- Печерської Лаври, Миколаївський собор на Печерську. Стараннями гетьмана з'явилися нові бані, вівтарі, настінні розписи у Софіївському Соборі, Кирилівській церкві, Спаській церкві, Мгарського монастиря у Лубнах, з тими ж пишнотами нового стилю була зведена у Батурині й Мазепина палата, руїни якої у 40-х роках малював Тарас Шевченко.
Відомий Іван Степанович як меценат Києво- Могилянської академії. За нього заклад набув статусу академії, досяг високого розвитку. Мабуть, тому його часом називають Могиляно- Мазепинською академією. В її стінах у той час діяв активний осередок українських вчених і письменників. А гетьман відкривав школи, звідусіль, де б не бував, привозивкниги. Словом, усім серцем жадав Україні волі, світла, достатку. Отож вельми справедливо час Мазепиного гетьманування вважається другою «золотою» добою в українському мистецтві. Після Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
Отже, школи в Києві були засновані Львівськими братчиками, Київ недаремно було обрано культурним осередком -- зважалося на давні традиції і на те, що тут була Києво- Печерська Лавра -- традиційний (пошуковий) центр, де наукові й культурні сили громадилися ще зчасів Київської Русі. Тут-таки було засновано друкарню й зібрано книжкові фонди, була тут і школа. Петро Могила зливає лаврську школу з братською і підпорядковує її опікунству київського митрополита, свідомо перетворюючи ї у вищий навчальний заклад українського народу. Через це в Києві маємо фактично дві академії, одна як навчальний заклад, а друга в сучасному розумінні цього слова, тобто, зосередження й зібрання вчених цілого народу поетів, філософів, істориків, астрономів, теологів, знавців мов та літератур, математиків. Дд що було це актом свідомим, то такий гурт називали «Дтенеєм», а самий Київ піДНОСИВСЯ символічно до грецьких Атен (Афін) -- МІСТА, де процвітали науки й мистецтва. Весь цей рух мав ознаки відродження давньої КМІВСЬКО! культурної традиції, недаремно Захарія Копистенський у СВОИ «Памінадії» нагадує сучасникам про Ярослава Мудрого ! його просвітню діяльність, ЦиТуючи давній київський літопис, а тсторики ХМІЇ століття тісно зв язують історію України з історією Київської Русі. В 30 х | 40-х роках ХМІЇ століття тут зібрано «вчену дружину», Яка групується довкола митрополита Петра Могили і яка називає себе «Києво- Могилянським Атенеєм». Сюди входили С. КОСІВ, філософ ИЙ. Кононович Горбацький, поети А Каньфойський, С. Почапський, Й Калион, П баєвський, Х. Євселевич Та ІНШІ, 9 найбільші заслуги 8 цьому ДІЛІ справедливо кладуться самому організаторові колегіуму Він обновив учбовий заклад власним коштом | ЗбІЛЬШИВ його навчальні засоби. Вибирав для цього наставників та вчителів Бо «Днтологіоні»,
шт
виданому У Києві в 1636 році, П. Могила пише «Я подбав у міру слабких своїх сил за рахунок належних мені родових маєтків обновити гімназію, тобто, Київські школи, частково занепалі й опустілі, я постачав, постачаю й сильно бажаю при небесній допомозі до кінця свого життя постачати школи книгами, учителями, засобами на утримання бідних студентів, співтоваришів ваших, та інших небхідним». Мрією Петра Могили було перетворити школу в академію, але польський уряд спротивився цьому, і привілеєм 14 березня 1633 року затверджено братську школу тільки як колегіум, Це не зупинило митрополита, І Він трактує свою школу таки як академію, засновуючи училишні колонії в Гощі та Вінниці, які були підпорядковані Київській колегії, а благословляючи в 1636 році Кременецьке братство, Петро Могила поставив вимогу, щоб кременецькі школи підлягали київському ректору -- цим самим колегіум прирівнювався неофіційно до академії, бо тільки академії в той час відали нижчими колепумами.
| от коли П. Могила посилає на Яський собор, як представників України І. Трохимовича, О, Старушича, Й. Кононовича -- Горбацького, вони показують себе «мужами, воістину достойними подиву і всілякими знаннями та мудрістю прикрашених». Інакше кажучи, вони засвідчили існування на Україні інтелектуальної еліти, яку вже не назвеш «дурними русинами». Вмираючи, П., Могила заповідає колегіуму чималі суми й прибутки, а саму школу доручає Інокентію Гізелю, який залишив по собі не меншу славу, ніж його патрон (він автор визначних філософських трактатів «Твір про всю філософію» та «філософські аксіоми», при його найближчому сприянні було написано знаменитий «Синопсис»).
В цей період повністю встановлюється система класів, за якою велося в колегії навчання. За тодішньою системою в навчальному процесі брали участь самі учні. З числа сильніших призначалися авдитори, які стежили за успішністю прикріплених до них школярів, авдитори самі виставляли оцінки. ЩО цікаво всі викладачі Ауадемії не отримували зарплати. Праця їх була благодійною.
У 1701 р. ректором Академії став Гедеон Одорський. За Одорського в Києві починає сходити яскрава зоря Феофана Прокоповича, який 1702 р. повернувся у Київ після навчання за кордоном, а в 1704-1705 роках читав уже поетику, оперту на поетиці Я. Пертана, але и цілком самостійну, -- ЦІЙ ПОетиці СУДИЛОСЬ справити величезний вплив як на сучасників, такінанащадків. Ф, Прокопович пише знамениту драму «Володимир» -- перший український драматичний твір на теми з рідної історії І з тріумфом виставляє її в стінах академії
Система викладання в Києвській академії вимагала від учителя, щоб він, Які учні, пІДІЙМаВСЯ по ступенях, тобто, з класів нижчих переходив у вищі, Для кожного нового предмета викладач писав власний трактат, чим зумовлювався творчий характер викладання в Київській академії. Саме це давало змогу таким вченим, як Феофан Прокопович, перебуваючи в академії, висловити своє новаторське слово не тільки в теорії поезії, але й у риториці ! філософії Збереглася звістка, що риторичним клас Феофана Прокоповича відвідувався студентами, як жодна з аудиторій інших викладачів. Окремий розділ цієї риторики присвячувався науці історіографії. Пізніше на засадах історіографії. що практикувалася в Києвській академії, побудував свій монументальний сигнопис Самійло Величко
Феофан Прокопович став визначним українським вченим, політичним І громадським діячем, письменником. Він виховувався у свого
нан зе п
дядька, колісника Братського монастиряй професора Київської академії Феофана Прокоповича. Навчався він у КИЇВСЬКІЙ академії, " в уніатській колепі Володимир-Волинського, а потім -- у Римській католицьким академії світлого; Дфанасія, де мав змогу корстуватися Ватіканською бібліотекою. Наийвизначнішими стали його лекції з філософії, які він читав у Київській академії. У своїх лекціях Ф. Прокопович, отшуче виступав проти середньовічної» схоластики, першим почав пропагувати філософію Декарта, Локка, Бекона, да
пояснення системи Коперника, І вчення Галілея" акого він називав «зіркою». р
Ф. Прокопович закликав учених да самостійного мислення, «ити не тільки шляхом, уторованим іншими вченими, а и простувати зай самостійними науковими переконаннями, котрій породжують солідну вченість, формують знавцівж а не крамарів науки». Діяльність Ф. Прокоповича" в Дкадемії наклала відбиток на викладання! майже всіх предметів, піднесла наукову думку на вищий щабель -
Отже, підсумовуючи, можна сказати, що ФІ Прокопович був однією з найвизначніших осіб своєї доби. У 40-х роках ХМІЇ ст. Академ збирає в своїх стінах гурт визначни індивідуальностей, які сторюють своєрідний культурно-науковий осередок і чи не йому мих завдячуємо, що в нашій культур! з'явивс Григорій Сковорода, котрий учився саме в цю пору. Йому належить почесне місце в Історії розвитку прогресивної філософської думки Григорій Савич Сковорода просвітитель" гуманіст, поет і філософ, один із талановитихі вихованців Київської академії. Різносторонняї творчість Сковороди як філософа -- мислителя, письменника, педагога, його суспільно» історичні, культурні й естетичні погляди! становлять важливий етап у розвитку вітчизняної» наукової й суспільно-політичної думки. Більшість" дослідників творчої спадщини Г. Сковородюм підкреслювали його самобутність. Він бу мислителем самобутнім і орипнальним. Він не. повторював сліпо думки і теорії свої» попередників, апереосмислював їх крізь призму свого свтоуявлення і вІДПОВІДНО ДО Самим ним поставлених перед філософією завдань. Він був справжнім сином часу свого І свого народу. Він відмовився від високої посади, від білих палат, | став мандрівником-філософом. Ходив Сковорода по Україні, писав прекрасні твори. Вчився народній мудрості, івчив народ мудрості. | за це його люблять, пам'ятають і шанують до цього часу.
Згадаймо безсмертний вислів М. Рильського: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани».
В усі часи, епохи, в усіх народів реальне буття й духовний розвиток тримаються на підмурку традицій народу, на стовпах власно! історії. То як же ми маємо просуватися вперед, до європейського та світового співтовариствав якщо відкинемо історичний, соціальний, культурний досвід попередніх поколінь? Ми ж загинемо безслідно! Нічого з нічого не береться Відродитися духовно, значить повернуть народові насамперед иого велетенську и слав історію, ті культурно-духовні, мистецькі» краєзнавчі надбання, що нам залишили кто
у вигляді фольклору, писемних давніх пам'ят історичних народознавчих надбань. А щетмена: Скільки їх, на жаль, стало для нас незнанимиї невідомими, скільки щирого золота наш прасторі, нашого славного поступу кинуто безпам'ять! Тож наш обов'язок повернути кожи ім'я народові, його культурі, час змушує багато: ще перечитати, опрацювати, заново переосмиб; лити й сказатичитачам слово Правди. За кожним з імен повновартісна сторінка нашої історії культури, нашого духовного надбання
і
(ново ПРОСВІТИ
З | рт и і
ад им "| ь
Ж ме на ще єю оо ев я я жа о ва зе є
-
ці
чі
-Г 27 МО МА ПНО КАН КН НКЮ НЕ ни рю мне и ни нки ко до
- ий Р ЕР
ВЕРНИСАЙ
ї-аїхне злічити -- після навчання в школі й |В оотопортрета працюють в усіх містах | Й -- 3
че "и -- тб
- ! ч г чів | Я . т бю її)
чи 5 ї РО
ЗРІЛІСТЬ ТАТАПТУ
Видатному живописцю Ван-Гогу належать слова: «Людське обличчя, по В суті, єдиний предмет в мистецтві, який до І! Й глибини душі хвилює мене і понад усе | Й Й інше дає мені відчуття нескінченності». Це Й
цілком стосується мистецтва портрета 4| Й якому цілком присвятив себе київський Й фотомайстер Леонід Левіт. 9
Своє 70-річчя майстер зустрічає з | Й планами творчої роботи в В модернізованому київському фотосалоні | Й «Портрет». За 26 років роботи в салоні він Й Й набув широкої популярності серед киян і Й Й гостей столиці. Багато київськи: квартир Й Й прикрашають його роботи. Учні Л. Левіта Й
країни. Щ Позаду одинадцять персональних НІ Й виставок фотопортрета / участь в багатьох Й колективних виставках. Всесоюзна (1983 Й | року) виставка принесла йому золоту Й медаль. Але значно вище Л. Левіт цінує високу оцінку своїх робіт видатними діячами культури. А таких оцінок в його архіві немало. Згадаймо хоча б відгуки Шостаковича, Андроннікова, Нейгауза та ІНШИХ.
Сім років майстер виїздив до театрів великих міст України за відрядженнями Міністерства культури. Там, поряд з гастрольною рекламою, він робив портретні галереї. В київському театрі імені Лесі Українки до цього часу виставлена галерея портретів - иого роботи
Неможливо перерахувати діяЯячЧів культури, портрети яких створив Леонід Левіт. Серед них ми зустрінемо портрети Глущенка, Станковича, Бородая, Ревуцького, Нирода, Лаврова, Скорика, Дичко, Твердохліба, Кос-Анатольського, Касіяна І багатьох інших
Окремі стосунки склались у майстра з музеями столиці. Ним передано в дар літературному музею двадцять портретів для експозиції, а театрально-музичному -- сорок п'ять великопланових портретів видатних діячів мистецтва України Останні два роки Л. Левіт плідно співпрацює з недавно створеним в Києві музеєм скульптора Івана Кавалерідзе, чудові портрети він створив ще на початку 60-х років. Для нового музею ним створена галерея з сорока портретів сучасників та однодумців І. ЇЇ Кавалерідзе, що становлять неабияку художню цінність. Свій дар музею Леонід Левіт вважає даниною пам'яті видатному художнику І людині, ЯКОГО ВИСОКО шанував при житті. «Літа підганяють, -- каже Леонід Олександрович, - ахотілось би зробити побільше, щоб яскравіше показати епоху, в обличчях видатних наших сучасників». Фотохудожник задумав створити серію портретів наших сучасників, три з яких - Левка Лук'яненка, Івана Драча і Дмитра Лавличка -- вже ІіСсюч'єт | Петро СОКОВИЧ
| . | - в - з . --й г ь Р щі Р ій а
-
Р - СА 1 . и ! Пр р и га Р і "ой й зай і і й
- - Ж
Г тону г
ж пи вк нн б - р нні - - ана нні - с и ай - жо -
тт рани -щ
ж. ка - рани п» -
ПУТОЧОК ЛЕСИКА / ЛЕСІ
Ольга ЮЩУК
А Алича Гнеться гілля ВІД ПЛОДІВ -- Алича вродила!
Ми повидло, мов бурштин, З цих плодів зварили
Д Диня
Жовта диня огіркам Ось що сповістила Мене сонце золоте Медом напоіло
Б Буряки Посадили буряки, Часто поливали, Буряки, мов казани, В нас повиростали
Є Етюд
В нас на дачі гарно так, Хоч малюй етюди,
Бо краса на полотні Довго жити буде
В Вишні Хтось гірлянду почепив -- Намистинки пишні
Це на вишні вже горять Соковиті вишні
С Єнот
Наша киця, мов єнот,
По гілках стрибає
Навіть шерсть, як цей звірок, Темно-жовту має
Г Гарбуз
Він і круглий, і великий, В грядку трохи вгруз
Це не сонце їі не місяць -- Гордиї пан гарбуз
Ж Жоржини Різнобарвні, як павич, Зацвіли жоржини Пломеніють цілий день Ніжно біля тину
І Гава З Гава вишні знов клює, Песик відганяє
Як почує: «Гав-гав-гав!» Гава відлітає
Зорі
Тихо-тихо ніч прийшла, Темним все накрила, Міліарди ясних зір
В небі засвітила
Бійка може бути
Ї Їжачок їжачок живе в кущах,
Ввечері гуляти
И Йорж
Як голки плавці в йоржів Ми про це згадали,
Як улітку цілий день Агрус обривали
К Квасоля
Ну й квасоля розрослась -- Батоги на вишні,
А стручки, немов стрічки, гарно так обвисли
Пам Ольга Ющук цю «Городию азбуку» склала для своїт втуків. Асьогодти пропонує її для наших маленьких читачів. Хай же щастить ім у засвоєна Т лаб | «рамоти з легкої руки бабусі Лесика, Масьо і Сашка
и Л Липа
Слів, початих з букви «и Запах липи, що цвіте
Чути ген довкола А над липою гудуть Роботящі бджоли
В мові не шукайте Ї х немає в словнику »- Це запам'ятайте
Ї ІШідик Иде індик, немов пливе. Все чогось надутий,
МО Малипи
Якісь дивні ці малини -- Зверху мов гніздечко,
А. всередині порожні, ніби відеречко
Тільки ближче підійди --
Н Ночви
В ночви налили води, Щоб ті нагріти Внуки ввечері гуртом Поливали квіти
Має він де спати Ї виводить діточок
О Огірки
Пд огудинням рясним Огірки дрімають Лесик, Масьо і Сашко їх самі збирають
П Порічки
Наче крапельки роси, Виграють порічки -- Намистинки на кущах Ніжні й невеличкі
2 Ко ПРИВІТ
РР ро рани ри чий-от г - зн нн нні - со 0 р реа А ЕЕ Ерец
, » ре
Ї Реріні, Цибулини 1 У їм ЛІ Ї не тільки для краси Виростуть кулясі
Ревінь салять люди
4 черешків його комтої ЧІ ЧІ існик
й чи | варення буде І , Руда Вит ІЯ Д скромний 8 ЧАСНИКУ
Він не для прикраси
С Сопяшник Та без нього не смачні
Ніби сонечко росте Сало, борщ, ковбаси
На причілку хати --
То віночок одягнув Ш Шовковиця
Соняшник цибатий На шовковицю шпаки Зграйками сідають Т Топішамбур
Топінамбур хай росте
Бо солодкі ягідки
Дуже полюбляють В нас побіля хати:
Добрі ж ліки із плодів Ї смачні салати
Щ Щавель
Ми посіяли щавель -- Грядка листям вкрита Зеленіє ії росте
У Узвар
Влітку ми старалися -- Фруктів насушили,
На Різдво узвару нам
Листя ціле літо
Ю Юйтка
Для заправки кріп взяли, Моркву та петрушку
Ї цибулі додали -- Вийшла добра юшка
Мами наварила
Ф фізаліс
Ї фізаліс вже достиг
На кущах низеньких -- Висять кульки-ліхтарі
Я Яблука В сумочках тоненьких
Яблука антонівки Гілля обліпили -- Яблуню ми з дідусем Добре підживили
Х Хріп
Попід плотом хрін росте -- Грядочка зелена
Корінь довгий 1 тонкий, Ніби веретено
Ь М'який зпак
День ліг спати за горбом, Землю вкрила тінь
Ніч надходить Відпочинь
Ц Цибуля Вже цибуля вруниться -- Листячко трубчастє
ЗВИЧАЙНІ ДУМКИ НА СВЯТОМУ МІСЦІ
Задовго до нас люди розумпли, що Києво-Печерський монастир -- наша Мекка 1 наші Ієрусалим -- обраний як святе місце не людьми, а Богом. Святі праведники монастиря цього, просвітлені вірою християнською, що взяли собі за зразок життя Христа, органічно пов'язані саме з цією місцевістю, де вони жили 1 вершили свій подвиг духовний.
Світло від діянь печерських праведників падає на це визначальне для поколінь місце на київських горах Ось чому воно святе 1 дає наснагу, віру 1 надію Усім, ХТО цього пгукає, хто хоче прилучитися до здійсненого тут подвиту святості 1 сам прагне до спасіння
Наш сьогоднішній спосіб життя, тривала атеїстична гадготовка, короткі екскурсії вісторію, думки, перш за все, про кусень хліба, жорстока боротьба за владу 1 таємні особисті виграші, суспільна метушня -- все ще
заважають нам пройнятися розумінням
«Слово Просвіти» Засновник - Всеукраштське Товариство "Просвіта"
/мен/ Тараса Шевченка Реєстраційне свідоцтво /М» 1007 від 16.02.1993 р.
Відповідальна за випуск МІОБОВ ГОЛОТА ай
| | Сх РЕТННЕННЕЕ
Шеф-редактор Павло Мовчан | Редколегія: Юрій Бадзьо, Ярема Гоян, ДАнатоліп Журавським,
Олександр Пономарів, Іван ІОщук:!
-- Наша столиця Київ -- була і має залишатися духовною столицею. В усякому разі, для віруючих християн. Хоча б тому, що тут свята земля Києво-Печерського монастиря 1 діяння його праведників. Тут джерело нашого Православ'я. Тут світло духовних взірців.
Тому 1 йшли віками 1 багатьма дорогами 1 стежками паломники до цієї землі 1 цього світла. Щоб прилучитися. Побачення з Києвом і Лаврою -- було найважливішим в житті 1 навіть порівнювалося з першою любов'ю. Це з шляхів паломництва виникло «Язик до Києва доведе». До Лаври, яка правильно 1 повно називалася «Києво-Печерська Свято- Успенська лавра».
Згадаймо сьогодні на лаврських рутнах, що святим місцем, центром, що збирає всіх спраглих спасіння є головний храм монастиря -- собор Успіння Богородиці. «Єдин день в домі Божої матері паче тисячі літ» -- як говорилося тут
Зараз, у різдвяні дні, нагадаємо чудесне діяння Богородиці на Китвських горах. Вона приходить уві сні до будівельників, кажучи їм -- «Хочу церкву вибудовати собі на Русі, в Києві».. Г навіть показує будівничим образ майбутньої церкви. Передає майстрам ікону, яка мала стати намісною
Найбільшою святинею Києва, Лаври, Успенського храму, усіх православних була чудотворна ікона Успенія Божої Матері
Богородиця не тільки подарувала храмові мощі сімох великомучеників, які мали бути покладені у фундамент, але й об'являє образи Антонія та Феодосія -- засновників Києво- Печерського монастиря
Ми сподіваємось у наступних номерах газети дати послідовну розповідь про святі діяння ченців, святих Кисво-Печерського монастиря, починаючи 1з иого засновників і фундаторів. Зараз тільки нагадаємо, що максимою їх життя був Закон любові до Бога через
любов до ближнього свого
Анатолій Погріоним,
Індекс 30017
Адреса "Слова Просвіти" - 252001, Київ-І, Завулок Музейний, 6, Всеукраїнське Говариство «Просвіта» | імені Тараса Шевченка, тел.294-41-51 |
А тепер, щоб відчути глибини мудрості 1 літературної майстерності преподобного Феодосія наводимо уривки із иого повчань
Отже, ХІ сторіччя, красне слово Феодосія Печерського:
«...-- Я, Федос, нікчемний раб пресвятої трійці, отця 1 сина1 святого духа, вчистлий 1 правовтрній вірі народжений 1 вихгований добрими напуттями правовтрнигт батька ї матері, що навчили мене доброму закону...
..Хто, ряттуючися, врятує свою душу, той у правовітрнтій вірі живе. Якщо будеш жити з цією втрою, тоді позбавишся від гріттвтвідвічної муки врятуєшся, та будеш тричислений до вічного життя, 1 вічно будеш радіти зі святими..
...Подавай милостиню не тільки єдиновірцям, але й чужим. Якщо побачиш роздягнутого або голодного чи хворого литоманкою, чи одержимого якоюсь іншою бідою, навіть якщо це буде тудей або сарацин чи булгарин, чи єретик, чи латиняним, або хтось із язичників -- усякого помилуй 1 від біди позбав, якщо можеш, 1 не залишить тебе
Бог без винагороди... . Хіба не чули атостола Павла, що сказав:
«Якщо янгол спустився з небес, щоб принести.
нам благу вість, а ми начебто 111 не чули, - так будьмо ж трокляті.
Друже, не скривджу тебє!.. Чи годиться нам від трудів своїх годувати жебраків і прочан, ане перебувати у неробстві, переходячи з келії в келію. Адже слухати Павла, що сказав: «Ніде я задарма хліба не їв, але вночі працював, а вдень проповідував» 1 «руки мої прислужили 1 мені, 1 іншим...» Ми ж нічого цього не робимо. Якщо благодать Божа не простяглася над нами 1 не нагодувала б нас приносинами боголюбивит людей, то щоб ми почали робити, дивлячися на свої труди... І тоді почали вони шукати того, хто подає милостиню убогим, але не знайшли, тому що зачинилися двері людинолюбства божого...
- Так чи не треба 1 нам, возлюбломі, від бога посланих на користь душам 1 тілам нашим
приношеть людей богоулюбленит не тільки ср и?!
б-
усе брати, але й пншим нужденним подават «Краще, -- каже апостол, -- давати аніж брати»... Хай не уподібнемося тим ремствуючим, що черева заради пропали в пустелі... |
Чи нео все нам дається молитвами святої Богородиці?! Тому молюся за вас від усієї душі, улюблеші мої: не будьте дводушні, щоб не прогавити владику, який так про кас турбується : дає нам все в достатку, не пам'ятаючи гріхів
наши г м ; ТОріп ІВАНОВ
Зам. Мо 0315043 Наклад 2000
| Виготовлено з готових фотоформ на комбінаті «Преса Україн)
раці
й
(ГРА БИ
і ; і