“Хто зацікавлений у рабській покірливості, шукає невігласів”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Євген ДУДАР: ПРОФІЛАКТИКА СОВІСТІ ЩЕ ТЕРПЕЛИВО… «ВОЛГА, ВОЛГА!.. МАТЬ РОДНАЯ!..»
Слово Просвіти, №21 за 2007 рік
Що таке еліта нації? Те, що плаває зверху? Чи те, що бурунить на глибинах? І що є пер+ винним: нація чи еліта? Бо у нас, ви+ ходить, що “еліта” є, а якої нації — сам чорт не розбере. Та й “еліти” тієї… Що ферма, то “еліта”. На чи+ новницькій — чиновницька. На полі+ тичній — політична. А на культурно+ му пасовиську — щодругий випас+ ник — то “елітарний”. Стільки “зі+ рок”, що неба не вистачає. І всі сві+ тять. Переважно голими пупами і голими попами. Пополярні зорі. Та зосередимося поки що на “еліті” по+ літичній. Бо як сказав один “проф+ фесор”: “Формується нова політич+ на еліта, навколо якої об’єднується суспільство”… Отже, що “формується”? І що “об’єд+ нується”? А що вже сформо+ вано та об’єднано?.. І чи елі+ та має формувати суспіль+ ство, а чи суспільство фор+ мує свою еліту? Бо якщо “еліта” формується поза суспільством, можливо, на+ віть на чужих територіях і в чужих “акваріумах”, то вона такого наформує… Але… про нашу політич+ ну “еліту”. Сформовану ще у партшколах ЦК КПРС, спец+ школах КДБ та інших “елі+ тарних” розсадниках. Організація об’єднаних націй нещодавно подала ці+ каву інформацію. Отой зло+ получний парниковий ефект, що міняє клімат планети, у великій мірі продукують ко+ рови. Словом, пасеться ху+ добина на чарівній сіножаті й пускає безконтрольно у чис+ те небо смертоносний газ метан… А він там накопичу+ ється, накопичується… Звіс+ но, кожній корові до хвоста газовід+ ловлювач чи хоча б целофановий мі+ шок не почепиш… Та… Над нашою Верховною Радою щось таке спору+ дити можна. Бо за всі роки незалеж+ ності лише “елітарна” фракція кому+ ністів виметала стільки політичного метану в чисте українське небо, що, використай його по+хазяйськи, не треба було б у “старшого родича”
Малюнок О. Євтушенка вони перегнали до Росії, ними жив+ лять свою “п’яту колону”. А ми ще вислуховуємо їхню демагогію, про+ бачаємо їм їхнє хамство, оплачуємо їхнє варнякання з трибуни найвищої державної ради. Бо ж кожна година трансляції отого варнякання, до ре+ чі, лише за їхніми скромними підра+ хунками, обходиться народові в чо+ тири тисячі доларів.
місною церквою дражнить. НАТОм лякає. Що там уже говорити про тих бідолашних російських і неросій+ ських “русскоязичніков”, які ледве животіють у “Республікє Украіна”. Уявіть, ходить “русскій”, або ж “нерусскій русскоязичнік” Києвом, “матерью городов русскіх”, а тут скрізь оте варварське “южноє на+ рєчіє”. Бідному “русскоязичніку”, який придибав сюди з+під Глевахи, терміново треба дізнатися, де зна+ ходиться громадський туалет. — Скажіте, пужалоста, — питає перехожого, — чілі єсть здєся десь, щоб по+малєнькому? У перехожого очі заблищали вог+ нем “зоологічного націоналізму”: — Спитаєш українською мо+ вою, ворожа твоя душа, то скажу…
У часи епідемії “социализма с человеческим лицом” сформувала+ ся така “еліта”. “Лицо” — “челове+ ческое”, а “человека”, виходить, не+ ма. Є кат, бандюга, брехун, злодю+ га, яничар, раб, братопродавець та інша плюгава істота, що почепила “на лицо” маску людини, а душу має гнилу і ницу. То чого ж ми тепер ди+ вуємося, що у Верховній Раді ця ни+ ца братія “продалася реґіоналам”? Вони мали “лицо”, хоча й бутафор+ не, реґіонали мали “человека” “обезличеного”. І вийшов елітарний гібрид — “с социалистическим ли+ цом” і капіталістичним задом. Оце і є українська політична “еліта”, яка “формує навколо себе суспіль+ ство”… Повернемося до формування самої “еліти”. Особливо молодої.
Правду кажучи, я за те, щоб кожен, навіть дуже “елітарний” чиновник свою “недоросль” формував у себе вдома. І за свої гроші. А не за раху+ нок моїх податків. У Верховній чи ін+ ших радах. В адміністративних но+ рах того чи іншого рівня. Не поділяю їх на кольори: си+ ньо+білі, помаранчеві, червоні, ма+ линові. Воно як свиня, то свиня. А
І поки “русскоязичнік” з+під Гле+ вахи добирає українські слова, то перепитувати вже пізно. Отаке ди+ кунство у самій столиці “рєспублі+ кі”… Або ж учителька історії з Севас+ тополя зустрічає, припустим, на Хрещатику подібного до нардепа Колісниченка: — Здравствуйте! Как приятно видеть вас… — Тс+с+с! — притулив пальця до губ нардеп. — Вокруг национа+ лизм, антисемитизм, ксенофобия. Мракобесы+националисты посто+ янно вдалбывают людям в головы о враждебном отношении со сторо+ ны России… Бідна вчителька з Севастополя почала заїкатися. Прибігла на вок+ зал: — Пожалуйста, извините, что яна русском, мне билет на Крым…
— Не вибачаю! — категорично відрубала молода касирка з явно націоналістичними рисами облич+ чя. — Є розпорядження міністра — хто не звертається державною мо+ вою, квитка не давати… Отаке варварство і “мракобє+ сіє”… Та найстрашніше “мракобєсіє” в “государственных службах спа+ сения Республики Украина”. Скажу вам майже правду. Я сам був свід+ ком цього “мракобєсія”… Уявляє+ те, бачу, тоне хтось подібній до ото+ го Александра Ржешевского. Дуже подібний. Тоне і репетує: “С п а с і+ т є!” А молодий дебелий рятуваль+ ник і в вус не дує. — Чого не рятуєте?! — майже кричу. — А зачем силы+то тратить? — спокійно відповідає той. — Гавно не тонет…
Ні, ні. Не психологічну. Воно, якщо вже дурне чи скажене, то випра+ вить його лише могила. Треба цю клієнтуру пропускати через бак+ теріологічну лабораторію. Робити “посів” на політичну “швидку нас+ тю”. Чи, говорячи російською тер+ мінологією, на імперське “н є д є р+ ж а н і є”… Правду кажучи, донедавна та+ кими категоричними ми не були. Але під впливом вашого “Русского радіо” час від часу і в наших висо+ ких чиновників людська гідність прокидається…
Зараз на хуторі “Мозамбік” це найпопулярніша пісня. Лише співа+ ють її роздвоєно. Спочатку: “Волга, Волга!..” З інтонацією ніби: “Па+ рень, парень!” А потім: “Мать род+ ная!..” Мовляв, що ж ти накоїв?.. Здавалося б, нічого страшно+ го і не накоїв нардеп Волга. Ну, сказав, якщо Президент видасть указ про дострокові вибори “…Бу+ де все дуже просто: відразу після видання цього указу всі централь+ ні органи виконавчої влади бе+ руться під жорстку охорону вій+ ськами МВС. Більше того, після видання цього указу буде прийня+ то термінове рішення Верховної Ради про те, що Верховна Рада не визнає Указів Президента леґі+ тимними…” За таке “сказання” в епоху соці+ алізму “с человеческим лицом” спитали б конкретно: — На кого працюєш?.. Що ж ти пробалакався!.. Відкрив план здій+ снення нової соціалістичної рево+ люції… Так усе йшло гладко. Стільки праці вкладено. Стільки поперед+ ньої підготовки. Для того, щоб від+ новити заборонену тоді партію ко+ муністів, утворили соціалістичну партію. Вождь її набув репутації борця за правду і справедливість, захисника переслідуваних журна+ лістів, знавця справ касетних і під+ диванних. Соціалісти очолили найвищий законодавчий орган держави. Для форми почали “ре+ форми”. Взяли у свої руки пошту і телеграф, усі шляхи сполучення, міліцію. Допомогли розвалити інс+ титуцію міжнародних зв’язків, послабити службу безпеки. Впри+ тул підійшли до національного банку. Темночервоних, від яких колись відкололися, до себе при+ кололи. І ті, які вчора розводили голубів миру, почали розводити бойових свиноподібних голубів. Випускати їх на екрани телевізо+ рів, щоб революційним кувіканням підривали основи “помаранчевої диктатури”, воскрешали зерна диктатури пролетаріату. Здавало+ ся, зосталось зовсім мало — взя+ ти “Зімній” і спитати: “Кто здесь временный?” А тут “парень” розбалакався… Ледь не звів усе на пси… Слава Вождю, ще є резерви. На Хрещатику “мускулами” у бро+ нежилетах пограли. Мовляв, ми й без указів уміємо “жорстко” “на страже спокойствия и мира” стоя+ ти. Парламентський “афганець” налякав, що для контрудару “дис+ труктивним силам” збиратиме не лише конструктивних своїх, а й “ветеранів силових структур” (чи+ тай НКВД, МГБ, КГБ, СМЕРШу, ГРУ). Аби ті “деструктивні сили” на революційні реформи не зазіхали. Незалежну самостійну соборну Україну розбудовувати “грушни+ кам” не заважали. Словом, усі передумови для другої великої соціалістичної рево+ люції ще є. І вождь ще посміхаєть+ ся. І соціалістичний лисуватий пар+ ламентський Геббельс щотрибунно “роздягає” “помаранчевих мрійни+ ків”. І тили надійно плавають у власному салі, час від часу вигулю+ ючи свої сідниці навколо трибуни… Все, здається, скрупульозно вира+ хувано, все визначено… І не визна+ чено лише одне — з яким “ліцом” буде соціалізм? Оце поки що й за+ тримує революційний порив і час генерального штурму…
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
