“Українське сіро>чорне рейдерство розмиває межу між дозволеним і свавіллям”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
СУСПІЛЬСТВО І МИ
Слово Просвіти, №21 за 2007 рік
ємства іншим. Українського авантюр+ ного пасьянсу з утворення фіктивних, підставних структур, які займаються скуповуванням акцій, і з винесення судами сумнівних із правової точки зору рішень щодо арешту акцій, в єв+ ропейських умовах верховенства права ніхто не зуміє розіграти. Закон+ не поглинання підприємства без по+ передження дає змогу витіснити з ринку неефективний, не спроможний відстоювати інтереси підприємства менеджмент. Це розглядається навіть як позитивний, профілактичний за+ сіб, що спонукає менеджмент компа+ ній бути безперервно змобілізованим і націленим на максимальний резуль+ тат. Така форма законом дозволено+ го рейдерства називається на Заході грінмейлом. В Україні ж грінмейл далеко не найпопулярніша форма рейдерських атак: частка одвертого беззаконня або ж вельми хиткої узаконеності в бов’язаннях. Однак дійсність де+ монструє протистояння глобаль+ но+універсального, державного, божественно+нормотворчого та маленького, окремого, суб’єк+ тивного, людського. Звичайна людина, не спеціа+ ліст, не може і майже не намага+ ється розібратися в хитроспле+ тіннях професії крючкотворця; покладаючись на Бога і себе, во+ на впевнена лише в одному: від суми і тюрми не зарікаються. І го+ ре тому, наставляє традиція, хто насмілився вважати себе без+ грішним і непідсудним. Упоряд+ кована моральна система ціннос+ тей починає підмінятися багат+ ством, соціальним статусом, які дозволяють здійснювати амо+ ральні вчинки. Підкуп узаконю+ ється як можливість владної осо+ би. Поки ця особа не ототожню+ ється з грошима, її повноваження залежать від походження і зв’яз+ ків “при дворі”.
с. 7 · сторінка оригіналу ↗
Наталя Миколаївна Суслова з дітьми
Іван Миколайович знає з власно+ го дитинства, що таке прокинутися голодним і не сподіватися на ситний сніданок. Їх у родині було дванадця+ теро, і матуся обливалася слізьми, не в змозі нагодувати дітей. Якось дорогою до школи він зайшов за то+ варишем, а того саме напучувала мама: “Доки не з’їси яєшні і бутер+ брода з ковбасою, з дому не ви+ ходь”. Голодний Іванко вихопився на вулицю, нарвав листя вишні й, жую+ чи цей терпкий свій сніданок та об+ ливаючись слізьми, біг до школи з гіркими думками: “Чому доля поси+ лає одному щедрою рукою, а іншому і крихти не дає?” Цю дилему вирішу+ вав потім через власну життєву фі+ лософію. Здібний у навчанні й кміт+ ливий ще з юних літ, мав талант опа+ нувати будь+яку справу, і коли зміг зайнятися підприємництвом, за ко+ роткий час перетворив місцевий збитковий маслокомбінат на висо+ корентабельне підприємство. Ще більше створив робочих місць зав+ дяки тому, що поставив на ноги інші промислові підприємства та сільські господарства району. І щоразу при+ бутки і високі стандарти життя не оберталися розвалом і зубожінням для довколишніх сіл, як це відбува+ ється в околицях володінь інших можновладців. Навпаки, тут люди мають добрі заробітки, території під+ приємств і сіл облагороджуються, Іван Миколайович сам зініціював закладання величезного парку на тисячі дерев, фірма Суслова збуду+ вала у Сквирі два приміщення під фі+ ліали київських ВНЗ, за свої кошти направляла на навчання дітей із бід+ них родин, фінансово підтримувала численні благодійні акції.
Не знаю, чи описувала б я за+ хоплено здобутки навіть таланови+ того і працьовитого підприємця на “окремо взятій території”, його во+ лодіння з найсміливішими архітек+ турними спорудами, до речі, гос+ подар переважно сам і проектує, якби не побачила в цих чарівних місцинах дітей, які переконають кожного, що це й насправді одна велика родина. Калейдоскоп, зіб+ раний із коротких розповідей і вра+ жень. Їхні умови життя можна наз+ вати розкішними: затишні спальні й кімнати для навчання і відпочинку, комп’ютерний клас, спортзал, на+ віть свій маленький театр, де влаш+ товують свята і вітають іменинни+ ків. А в саду клумби, дерев’яна скульптура з героями казок, вигад+ ливі гірки і загадкові дерева з “мис+ ливським будиночком” у вітті, де ховають подарунки дітям. Багато зних тут уперше почали усміхатися і не боятися дорослих, і довіряти свої таємниці мамі Наталі Микола+ ївні, бо чи не з кожним їй довелося побути на стаціонарному лікуванні в районній лікарні, з’ясовувати шкільні проблеми, привчати новач+ ків до нових стосунків у великій ро+ дині братиків і сестричок. Ці діти з гірким досвідом минулого, але не забалувані й не пещені новим ком+ фортом. Спокійна атмосфера з лю+ бов’ю до кожного, на моїх очах ма+ люк, минаючи кухню, побачив там одну з сестер, побажав їй “смачно+ го”, як зазвичай, і помчав у своїх справах. У день нашого приїзду всі діти допомагали виховательці при+ бирати перед парканом вулицю, навіть найменші поралися з совка+ ми. У школі дітей із сімейного бу+ динку Івана Суслова хвалять: усі гарно вчаться, переважно відмін+ ники, грають на музичних інстру+ ментах, співають. Іван Миколайо+ вич сам перевіряє щоденники кож+ ного і проводить “виховну годину”. Ось зразок. Хлопчик, якого в дім взяли недавно, вередував звичним для нього засобом: ліг на підлогу і з вереском молотив ногами. Наталя Миколаївна, майже плачучи, зате+ лефонувала чоловіку. Суслов відвів малого в кімнату для навчання і сказав, що доки інші на прогулянці,
Іван Миколайович Суслов одержує орден Миколи Чудотворця на VII Міжнародному конкурсі української мови той повинен зробити домашнє зав+ дання. Далі з його слів: “Малий там, за дверима, а я тут мучуся, жаль мені його. Але ж треба, щоб він від+ чув авторитет батька, бо й далі в житті буде домагатися свого істе+ риками. Нарешті не витримую, за+ ходжу, сів коло нього, запитую: “Не ображаєшся на мене?” А він обій+ няв мене і плаче: “Ти й насправді мій тато?!” Я сам вже плачу і кажу: “Аякже!” А він: “То де ж ти так довго валандався, що не забрав мене до+ дому раніше?” — “Та, — кажу, — я теж був неправильний, як оце ти сьогодні”. Одну з дівчаток, напівсироту, до будинку привів рідний батько. Іван Миколайович сказав, що прийме дитину, але попросив батька навідувати її і запропонував роботу з гарною платнею, аби лиш той лишився у Сквирі, і дівча мало рідну людину. Та чоловік уже на третій день поїхав із міста і більше не озивався. Є значно драматичніші історії вихованців цього незвичного сі+ мейного будинку, яким не опікуєть+ ся держава. Але Іван Миколайо+ вич, розповідаючи їх, зауважує: “не для публікації”, бо думає про репу+ тацію і майбутнє своїх названих ді+ тей. А вже тепер забезпечує його організацій країни та представни+ ків українських і міжнародних фондів, повідомила голова журі конкурсу Світлана Куц, і додала, що імена членів журі до нагород+ ження не розголошуватимуть. Подібні конкурси вже здобули визнання у світі. Так, у Східній Єв+ ропі “Благодійниками Року 2006” стали СУАЛ у Росії, банк BRD (гру+ па Societe Generel) у Румунії, енергетичний холдинг CEZ у Чехії, розповів член оргкомітету конкур+ су, директор Українського Форуму ґрантодавців Ігор Попов, і україн+ ський конкурс має стати одним із серії подібних заходів і сприяти розвитку благодійності в нашій країні.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
