“Українська мова мусить бути, як повiтря, яким дихаєш, як вода, яку п’єш”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
МОВА ЄДИНА
Слово Просвіти, №21 за 2007 рік
Досить пiкантним був момент, коли серед почесних гостей конкурсу на сцену запросили голову розпущеного парламенту Олександра Мороза. Вiн, виявляється, теж встановив свої премiї для учасникiв, видiливши на це кiлька тисяч гривень. Олександр Олександрович із ностальгiєю згадував своє шкiльне дитинство, коли, на жаль, ще не було таких конкурсiв, зга+ дав своїх учителiв, завдячуючи яким вiн на “вiдмiнно” написав твiр на випускному іспиті й гарно вчився далi. А багато хто з присутнiх у залi сидiв i думав: чи ж це говорить отой висо+ копосадовець, який, майже прямим текстом, пiдпрягається до потуг україноненависникiв впровадити ще якiсь державнi мови? Тому, ко+ ли О.О. почав розвивати свою тезу про те, що слiд менше балакати, а бiльше робити кон+ кретних справ i в цьому контекстi не дати вмерти “Лiтературнiй Українi” i журналу “Вiт+ чизна”, то отримав гiдну вiдповiдь вiд Вiктора Баранова як голови наглядової ради конкурсу i головного редактора журналу “Київ”: “Оцi прапори 23+х країн свiту, учасниць конкурсу, — то вiдповiдь скептикам із держав+ них чиновникiв, якi сумнiвалися в потрiбностi конкурсу. Влада за 16 рокiв нiчого суттєвого не зробила для утвердження державностi україн+
ня, зокрема, Заходу, — я маю мало надiї, бо там дуже велика асимiляцiя. На Заходi, окрiм ТУМ i “Пласту”, молодь скрiзь говорить англiйською. Натомiсть ми, Лiга, прагнемо концентруватися на пiдтримцi розвитку мови серед дiтей України. Бо тут зросiйщення надто велике. I ми мусимо ту росiйську Україну зукраїнiзувати”. Наталiя ОСЬМАК — донька першого Президента Української головної визвольної ради Кирила Осьмака, дослiдниця його жит+ тя, видавець безцiнних архiвiв визвольного руху, теж узяла активну участь у конкурсi, встановивши премiю iменi свого батька для переможцiв. Їй слово: “Українську мову треба не просто любити. Українська мова мусить бути, як повiтря, яким дихаєш, як вода, яку п’єш. А говорити мовою чужого народу — це зраджувати свiй народ. Коли 1944 року в Карпатських горах обирали УГВР, парламент воюючої за свою незалеж+ нiсть України, мiй батько, вступаючи на пост Президента Ради, давав таку присягу: “Буде+ мо боротися за те, щоб ти, український наро+ де, був господарем на своїй землi. На вiвтар цiєї боротьби ми складемо свої сили i життя”. Зараз можна не класти життя, але треба клас+ ти свою працю на нашу державу, на вивчення i утвердження державної мови”. …Конкурс завершено, робота триває. У Кiровоградi на День писемностi й мови відбу+ деться урочисте вiдкриття VIII конкурсу. Три+ ває i боротьба за те, щоб ми на своїй землi ди+ хали своєю мовою, i щоб дихало, а не задиха+ лося, наше Слово.
Фото Олександра ЛИТВИНЕНКА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
