Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Дорога пам’яті невловима”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

УНІКАЛЬНЕ ВИДАННЯ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

Слово Просвіти, №21 за 2007 рік

Людмила ІВАННІКОВА, кандидат філологічних наук Дмитро Іванович Яворницький — видатний український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (з 1914 р.), академік Академії наук (з 1929 р.), автор по+ над 200 наукових праць, а також повістей, оповідань, віршів… Най+ видатніші його праці стосуються історії Запоріжжя (“История запо+ рожских козаков” — Т. 1, 1892; Т. 2, 1895; Т. 3, 1897); “Запорожье в ос+ татках старины и преданиях наро+ да” (1888), “По следам запорож+ цев” (1898) тощо. Щоб написати їх, автор проводив археологічні роз+ копки на території колишніх Запо+ розьких Січей, обстежив архіви Ки+ єва, Катеринослава, Москви, Вар+ шави, дослідив архів Соловецько+ го монастиря, а також архіви Ту+ реччини й Палестини. Більшість знайдених ним архівних докумен+ тів, що стосуються запорозької старовини, вчений опублікував у своїх працях (“Очерки по истории запорожских козаков и Новорос+ сийского края” (1889), “Сборник материалов для истории запорож+ ских козаков” (1888), “Иван Дмит+ риевич Сирко” (1894), “Вольности запорожских козаков” (1898), “Ис+ точники для истории запорожских козаков” (Т. 1+2, 1903), “До історії Степової України” (1928) та ін.). Із 1903 до 1933 рр. Д. І. Явор+ ницький був директором Катери+ нославського (згодом — Дніпро+ петровського) історичного музею, що тепер носить його ім’я. Для му+ зею він зібрав понад 85 тис. експо+ натів, пов’язаних з історією Пів+ денної України — цінні рукописи, портрети історичних діячів, колек+ ції запорозького одягу й зброї, пам’ятки церковної старовини, твори народного мистецтва… Як фольклорист Д. І. Яворниць+ кий записав понад 2 тис. пісень, більше 1 тис. народних легенд, пе+ реказів, казок та оповідань. Як лек+ сикограф він зібрав понад 55 тис. слів, незафіксованих у словнику Б. Д. Грінченка і впорядкував пер+ ший том “Українського словника живої народної мови” (1920). Взагалі постать ця здається не+ осягненною! Щоб збагнути всю ве+ лич і глибину натури вченого, мало ознайомитися з науковим дороб+ ком! Для цього просто необхідно звернутися до його особистого ар+ Дмитро Яворницький хіву (а він розпорошений по різних фондах та інституціях — в Інституті рукопису Національної бібліотеки АН України ім. В. І. Вернадського, в Інституті літератури НАНУ ім. Т. Г. Шевченка, в Інституті мисте+ цтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАНУ, в Дніпропетровському історичному музеї тощо). І найціннішою складо+ вою архіву вченого, справжнім скарбом для нас є його епістолярна спадщина. Це тисячі листів самого Д. І. Яворницького та його друзів, колег, однодумців — науковців, митців, письменників, музейних працівників, учителів, священно+ служителів. Ці листи розкривають нам долю вченого, подробиці його особистого життя, стосунки з людь+ ми, історію написання наукових праць, а найголовніше — вповні ха+ рактеризують ту цікаву й страшну епоху, в яку жив і працював видат+ ний світоч української науки. Особливо цінними є для нас ві+ домості про останні роки життя вченого, переслідуваного мораль+ но і фізично новим комуно+більшо+ вицьким режимом. Найбільша частина епістоляр+ ної спадщини Д. І. Яворницького перебуває у рукописних фондах Дніпропетровського історичного музею — понад 6000 одиниць збе+ реження! Ще на початку 90+х років мину+ лого століття науковці музею роз+ робили комплексну програму ви+ дання епістолярної спадщини Д. І. Яворницького. 1992 року по+ бачив світ каталог музейної колек+ ції “Епістолярна спадщина акаде+ міка Д. І. Яворницького” (укладачі С. В. Абросимова, А. І. Перкова, О. В. Піцик, А. С. Журба). Відтоді листування Д. І. Яворницького до+ сить інтенсивно почало вводитись до наукового обігу — до цієї праці долучилися такі видатні сучасні вчені, як кандидат філологічних на+ ук, фольклорист М. М. Шубрав+ ська, автор поки що єдиної моно+ графії про життєвий і творчий шлях ученого (Д. І. Яворницький. Життя, фольклористично+етнографічна діяльність. — К., 1972), видатний український історик, доктор істо+ ричних наук, професор Ю. А. Ми+ цик, відомий археограф нашого часу, кандидат історичних наук, за+ відувач відділу рукописних фондів Дніпропетровського історичного музею С. В. Абросимова та інші дніпропетровські, київські й пол+ тавські вчені. Однак все це була мі+ зерна частка! Із 1997 року в Дніпропетров+ ську розпочато публікацію багато+ томного серійного збірника під за+ гальною назвою “Епістолярна спадщина академіка Д. І. Явор+ ницького”, робота над яким триває і досі, бо знову і знову працьовиті укладачі (а це — науковці Дніпро+ петровського історичного музею — С. В. Абросимова, Н. Є. Васи+ ленко, І. Ю. Кондратьєва, А. І. Пер+ кова, О. В. Піцик, І. Ю. Тарасенко, І. М. Тимофеєва, А. В. Тронєва, М. Г. Чабан, Н. Г. Чередник) знахо+ дять невідомі архівні перлини, за+ ховані в різних рукописних фондах. Сьогодні побачило світ уже чо+ тири томи спадщини, зараз готу+ ється до друку п’ятий, і, очевидно, не останній том. Вихід у світ цього видання, без+ перечно, епохальна подія в історії ук+ раїнської археографії! Публікація всього комплексу епістолярної спадщини вченого вимагала насам+ перед її систематизації за певними критеріями. Так було виділено ос+ новні блоки листів, кожен з яких і становить окремий том “спадщини”. Наприклад, перший том скла+ дають “Листи вчених до Д. І. Явор+ ницького” (Дніпропетровськ, 1997. — 888 с.). Це — чи не найважливі+ ший том для науковців, адже тут опубліковано листи найвидатніших учених кінця ХІХ—початку ХХ ст. — істориків, археологів, етнографів, фольклористів, мовознавців, архео+ графів, мистецтвознавців України, Росії, Польщі, Чехії, Франції, Англії (всього 841 лист від 141 кореспон+ дента за період кінця 70+х років ХІХ—початку 40+х років ХХ ст.). Тож публікація їхнього листування з Д. І. Яворницьким — значна підмо+ га молодим дослідникам історії ук+ раїнської науки. Як зазначено в передмові, “в епістолярії, що репрезентується, висвітлюється академічне життя в Україні, Польщі, Росії, в Москов+ ському, Петербурзькому, Київсько+ му, Харківському, Одеському, Вар+ шавському університетах, діяль+ ність української наукової еміграції в Празі”, а також визначається роль і місце Д. І. Яворницького в науко+ вому процесі кінця ХІХ—початку ХХ ст. У листах приділяється значна увага питанням літературознав+ ства, мовознавства, видавничої справи, зокрема історії тогочасних періодичних видань, питанням ет+ нографії, фольклористики, архео+ логії, мистецтвознавства, крає+ знавства, археографії, розвитку му+ зейної справи, основних подій куль+ турно+громадського життя України. Випуск 2 (“Листи діячів культу+ ри до Д. І. Яворницького” — Дніп+ ропетровськ, 1999. — 460 с.) ре+ презентує 457 листів 88+ми корес+ пондентів — письменників, акто+ рів, драматургів, журналістів, ви+ давців і редакторів періодичних ви+ дань за період з 1883 до 1940 рр. Тут дізнаємося про літературну творчість Д. І. Яворницького, його співпрацю з різними часописами, науковими та культурологічними товариствами, зокрема з Катери+ нославською “Просвітою”, біля ви+ токів якої він був, маємо багато ін+ формації біографічного характеру. Серед видатних діячів української культури, листи яких опубліковані тут, яскравіють імена М. Коцюбин+ ського, П. Мирного, О. Пчілки, М. Могилянського, М. Старицько+ го, Л. Старицької+Черняхівської, А. Чайковського, К. Білиловського, М. Вороного, О. Вишні, В. Самій+ ленка, Я. Щоголіва, В. Леонтовича, А. Крушельницького, М. Філян+ ського, Ф. Лебединцева, М. Кро+ пивницького, П. Саксаганського, С. Васильківського та ін. Випуск 3 (“Листи музейних дія+ чів до Д. І. Яворницького” — Дніп+ ропетровськ, 2005. — 740 с.) вмі+ щує 793 листи від 120 кореспон+ дентів — музейних працівників, ко+ лекціонерів, меценатів, краєзнав+ ців України, Росії, Німеччини за пе+ ріод з 1880 до 1940 рр. Тут також представлені непересічні особис+ тості: О. Г. Сластіон, М. В. Лисенко, М. С. Самокиш, В. В. Тарновський, Є. Є. Ліньова, В. К. Трутовський, але більшість імен невідомі широ+ кому загалу. Важливо, що тут упер+ ше подано про них біографічні до+ відки, і складені вони виключно за архівними даними та за матеріала+ ми періодики ХІХ—ХХ ст. Останній, четвертий випуск (“Листи Д. І. Яворницького до дія+ чів науки і культури” — Дніпропет+ ровськ, 2005. — 500 с.) вміщує 490 листів видатного вченого, що збе+ рігаються в різних архівах, бібліо+ теках і музеях України та Росії. Найбільш значними за обся+ гом, хронологічним діапазоном і змістовністю є “блоки” листів Д. Яворницького до К. Білилов+ ського, Б. Грінченка, Ф. Лебедин+ цева, Г. Маркевича, Д. Мордовця, Я. Новицького, І. Рєпіна, Т. Роман+ ченка, Є. Чикаленка, С. Шубин+ ського. Проте, як значиться у пе+ редмові, “листи Д. Яворницького, що публікуються в цьому збірнику, складають лише частину епістоля+ рії вченого. Архіви ще багатьох його персональних та колективних адресатів зберігають листи видат+ ного історика запорозького козац+ тва й чекають на публікацію” (с. 16). Останній том чи не найцікаві+ ший з усіх — майже 200 сторінок займає науково+довідковий апа+ рат книги! Це — розгорнуті комен+ тарі до кожного листа, зроблені упорядниками С. В. Абросимовою, Н. Є. Василенко та А. І. Перковою, покажчик адресатів Д. І. Яворниць+ кого, епістолярних псевдонімів Д. І. Яворницького, ітінерарій (ос+ новні дати життя й творчості) вели+ кого вченого, список основних праць самого Д. І. Яворницького та основних праць про нього, дуже насичена фактами передмова “Від упорядників”, в якій без замовчу+ вань та ідеологічних викрутасів розкрито біографію вченого та оці+ нено його науковий доробок. Уже навіть із цього короткого огляду зрозуміло, яку велику пра+ цю проведено науковцями з підго+ товки цього епохального видання! Воно бездоганне, виконане на найвищому науковому рівні. Всі листи розташовані за алфавітним порядком прізвищ кореспонден+ тів, подані за хронологією їх напи+ сання. При публікації повністю збе+ режено всі морфологічні й синтак+ сичні особливості оригінальних текстів. Особливо цінні біографічні покажчики, де наведені довідки про маловідомих і невідомих пер+ соналій, про яких або взагалі не+ має жодних публікацій, або вони недоступні широкому загалу.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин