“Дорога пам’яті невловима”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
БОРОТЬБА ЗА НАЦІОНАЛЬНЕ ВИЗВОЛЕННЯ ВЖЕ СКІНЧИЛАСЯ?
Слово Просвіти, №21 за 2007 рік
Василь КОНДРЮКОВ
На перший погляд деякі розді+ ли в книжці Олександра Дробахи “Україна нашого життя” (К., “Смо+ лоскип”, 2006) писані не на злобу дня. Як можна писати про історію чи етнографію, коли наразі стоїть питання про втрату національної незалежності? Ми гадали, що боротьба за на+ ціональне визволення вже скінчи+ лася, й лишилися тільки соціальні проблеми. Та виявилося, до омрія+ ної свободи ще дуже далеко. Тому ця книжка актуальна. Вона цінна не тільки для істориків, етно+ графів, а й потрібна звичайним лю+ дям. Бо людям потрібний цей за+ ряд патріотизму, національної сві+ домості, накопичений у душі авто+ ра й загартований у боротьбі за во+ лю України, яку він вів безперервно з шістдесятих років минулого сто+ ліття. У автора любов до України невід’ємна від любові до рідної землі. Він знайомий із сотнями лю+ дей свого району. Описуючи істо+ ричні події, О. Дробаха проникливо розглядає сучасність: “У нашої сто+
лиці й сьогодні багато проблем пе+ рехідної доби. Головна біда Києва, як і всієї України, — стан післягено+ цидного суспільства, як одного з останніх “акордів” багатовікового колоніального, бездержавного ла+ ду. Багато хто з нас перебуває у по+ лоні міфів старих і нових, часом ці побрехеньки настільки вкорінені, що їх доводиться з кров’ю вирива+ ти з душі…” І далі: “Київ усе ж уста+ не на повну силу… Київ відродить своє Велике Енергетичне Біополе української сутності — пошуки і ут+ вердження справедливого сус+ пільства”. У статті “Згадуючи тридцять проклятий рік…” автор обурений: “Справді, що ж діється?” Наводить слова Л. Д. Кучми: “З України вивез+ ли цього року на 11 мільярдів това+ рів, а до Національного банку пот+ рапило лише 100 мільйонів?!!” Далі — “мільярдні валютні суми осідають у зарубіжних банках — таким чином знекровлюється організм України”, і висновок: “…а чи не влаштовують вони нам нову загибель, новий го+ лодомор і терор?!” Вчитуючись у трагічні сторінки нашого народу, погоджуєшся з ав+ тором: “Невже ми не розуміємо, що всі ці трагедії й сьогоднішнє безладдя (хабарі, кривда, коруп+ ція, дикий ринок), абсурд — пов’язані з більшовизмом. Уже те, що кращі, талановиті, патріотичні сили першими падали з+поміж тих мільйонів. А скільки не народилося людей великого серця і розуму, які сьогодні своїм талантом, енергією, добродійністю виводили б Україну з кризи, депресії! Книжка О. Дробахи будить і кличе: “У труднощах перехідної до+ би чуємо, як ім’я “Україна” кличе “ураганом голосів” довести справу незалежності до завершення”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
